Рішення

від 16.01.2012 по справі 18/3248/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/3248/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        16.01.2012 р.                                                                      Справа №18/3248/11

за позовом Акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" в особі Кременчуцької філії, вул. В.Інтернаціоналістів, 10, м. Кременчук, Полтавська область,39600

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс", вул. 50 років Жовтня, 138, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про Стягнення грошових коштів в сумі 695 309,47 гривень

                                        Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Чорнокондратенко І.П.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні  було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

          СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 695 309,47 гривень боргу, з яких 451 656,00 гривень основний борг, 177 878,22 гривень нараховані відсотки за кредитом, 18 090,47 гривень пеня на прострочені відсотки, 18 156,98 гривень пеня на прострочений кредит, 11 336,08 гривень штраф на прострочені відсотки, 18 191,70 гривень штраф на прострочений кредит за Кредитним договором  №2008-56 від 10 червня 2008 року.

          Позивач на задоволенні позову наполягає.

          Відповідач явку представника у засідання не забезпечив, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали від 10.01.2012р. на його адресу.

          Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. У виняткових випадках, за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд може ухвалою продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів. У даному випадку цей строк закінчився (з урахуванням клопотання сторін про продовження строку вирішення спору від 13.12.2011р., арк.61 справи), тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися  належними  їм процесуальними  правами,  виявляти  взаємну  повагу  до  прав    і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та  об'єктивного  дослідження  всіх  обставин справи.

          Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатися без їх участі, якщо це не перешкоджає вирішенню спору. Стаття 77 ГПК України передбачає, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, господарський суд  повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, то  справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          10 червня 2008 року між сторонами  укладено Кредитний договір № 2008-56 (арк.22-24 справи), згідно з умовами якого позивач (банк) надав відповідачу (позичальнику) кредит на придбання автомобілю в сумі 752 766,63 грн. строком з 10 червня 2008 року по 07 червня 2013 року з погашенням заборгованості згідно Додатку № 1 до цього Договору (арк.25 справи) та із сплатою відсотків у розмірі 20% річних.

          13 червня 2008 року між сторонами Договору укладено Додатковий договір № 1 (арк.26), за яким в забезпечення зобов'язання по кредиту передано придбаний автомобіль за договором застави № 2319 від 13.06.2008 року та укладено договір поруки від 10.06.2008 року з ПП “Фірма “Мега-Трейд”.

          15 вересня 2008 року між сторонами Договору укладено Додатковий договір № 2, за яким збільшено розмір відсотків до 22% річних з 15.09.2008 року (арк.27 справи).

          27 листопада 2008 року між сторонами Договору укладено Додатковий договір № З, за яким збільшено розмір відсотків до 25% річних з 01.12.2008 року (арк.28 справи).

          23 грудня 2009 року між сторонами Договору укладено Додатковий договір № 4 (арк.29 справи), за яким уточнюються розмір заборгованості станом на 23 грудня 2009 року, що складає 539 478,00 грн., та розмір відсотків 25% річних, що нараховуються до 07 червня 2013 року. Також, до договору застави № 2319 від 13.06.2008 року внесені зміни шляхом укладання договору про внесення змін від 23.12.2009 року, та до договору поруки від 10.06.2008 року внесені зміни шляхом укладання додаткових договорів до нього № 1 від 15.09.2008 року, № 2 від 27.11.2008 року.

          17 лютого 2010 року між сторонами Договору укладено Додатковий договір № 5 (арк.30 справи), за яким позивач   повідомив   відповідачу   свій  рахунок, відкритий    ліквідатором   в ліквідаційній процедурі в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київської області, на який необхідно перераховувати грошові кошти по кредиту та відсоткам за користування кредитом згідно Графіку погашення кредиту.

          Як вказує позивач, свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином та надав відповідачу  кредит, передбачений договором. Згідно п. 1.2. Договору, розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів кредиту Позичальнику з позичкового рахунку до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за кредитом. Розрахунок відсотків здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у році, враховуючи день надання та не враховуючи день погашення кредиту.

          Відповідальність сторін за договором встановлена розд.4 договору. Так, згідно п. 4.1. Договору, при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом, відповідач зобов'язувався сплатити позивачу пеню, яка нараховується на суму заборгованості за кредитом та відсотків за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, за кожен день прострочки.  Крім того, згідно п. 4.2. Договору, при несвоєчасному поверненні кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач зобов'язувався сплатити позивачу штраф в розмірі 5% від простроченої суми, якщо вона не перевищує 500 000,00 грн., 2,5% від простроченої суми, якщо вона перевищує 500 000,00 грн.

          У зв'язку з неналежним виконанням взятого на себе зобов'язання станом на 21.10.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем по Договору складає 695 309,47 грн., з них:

-          заборгованість по кредиту - 451 656,00 грн.;

-          нараховані відсотки за кредитом за період з 01.04.2010 року по 21.10.2011 року -

          177 878,22 грн.;

-          пеня на прострочені відсотки - 18 090,47 грн.;

-           пеня на прострочений кредит - 18 156,98 грн.;

-           штраф на прострочені відсотки - 11 336,08 грн.;

-          штраф на прострочений кредит - 18 191,70 грн.

          Саме цю суму позивач просить стягнути з відповідача.

          Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

          Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

          Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

          Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

          Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору кредиту, в силу якого  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України). Розмір,           порядок сплати процентів визначаються договором.

          У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин   щодо   забезпечення   виконання    зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання     зобов'язання     (основного    зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

             Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.  Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

          Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

          Зміст вказаної правової норми встановлює, що штраф та пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності та не можуть стягуватися одночасно, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення. З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 11 336,08 грн. штрафу на прострочені відсотки та 18 191,70 грн. штрафу на прострочений кредит.

          Відповідач у клопотаннях про витребування доказів від 13.12.2011р. (арк.58-59 справи) посилався на судове рішення від 14.10.2010р. по справі №17/96. Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення господарського суду Полтавської області від 14.10.2010р. по справі №17/96  припинені зобов'язання ТОВ "Компанія "Єврокор плюс" перед АКБ "Східно-європейський банк" по кредитному договору №2008-56 від 10.06.2008р. на загальну суму 451 656,00 грн. Однак  вказане рішення не може бути виконано ліквідатором АКБ "Східно-Європейський банк" з підстав, викладених у поясненні  вих.№554 від 12.12.2011р.

          Згідно положень частини 3 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

          В постановах  Верховного Суду України від 03.10.2011 року у справі №27/291-10, від 03.10.2011 року у справі №27/292-10, від 24.10.2011 року у справі №16/041-10, прийнятих  в порядку перегляду постанов Вищого господарського суду, з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зазначається про неможливість зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на статтю 602 ЦК України, оскільки це призвело б до порушення порядку погашення вимог кредиторів встановленого ЗУ “Про банки і банківську діяльність”.

          Як  встановлено судом постановою правління  Національного банку України №756 від 18.12.2009 року відкликано банківську ліцензію, призначено ліквідатора та запроваджено процедуру ліквідації банку.

          Згідно з частиною 4 статті 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються  Законом  “Про банки і банківську діяльність”.  

          Статтею 93 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, яким передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 вищевказаного Закону.

          З урахуванням викладеного, посилання відповідача на наявність судового рішення по справі №17/96 не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

          Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

          Відповідно до вимог ст.82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками процесу, а також доказів, витребуваних  судом, у нарадчій кімнаті.

          З урахуванням викладеного, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, перевіривши розрахунки основного боргу, відсотків та нарахування штрафних санкцій, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

          Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись  ст.ст.33,43,49,82-85   ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов  задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Єврокор Плюс" (39627, м. Кременчук, Полтавська область, проспект 50 років Жовтня, 138, код ЄДРПОУ 31389058, п/р 26001089800336 в філії ПАТ "Кредитпромбанк", МФО 331854) на користь акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" (01042, м. Київ, бульвар Дружби народів, 17/5), фактична адреса:01042, м. Київ, вул. Драгомирова, буд.2, оф.1, код ЄДРПОУ 19364130, п/р 32008182201 в головному управлінні НБУ по м. Києву і Київській області, МФО 321024, код 09321020), Кременчуцька філія АКБ "Східно-Європейський банк" (39622, м. Кременчук, вул.В.Інтернаціоналістів,10) 451 656,00 грн. заборгованості по кредиту, 177 878,22 грн. заборгованості по відсоткам, 18 090,47 грн. пені на прострочені відсотки, 18 156,98 грн. пеня на прострочений кредит, 6657,82 грн. державного мита, 225,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні позову в частині стягнення 11 336,08 грн.  штрафу на прострочені відсотки та 18 191,70 грн. штрафу на прострочений кредит  - відмовити.

          Суддя                                                                      Тимощенко О.М.

Повне рішення складено 18.01.2012 року