Рішення

від 05.09.2011 по справі 5020-1217/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1217/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 року справа № 5020-1217/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент”

               (вул. Молодих будівельників, 26 кв. 59, м. Севастополь, 99006),

                   (вул.Мачтова,буд.13,кв.1, м. Севастополь , 99002)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Стройдом”

                   (вул. Комуністична, 4 кв. 3-Б, м. Севастополь, 99007)

про  стягнення заборгованості у сумі 54 427,35 грн.,

                                                                                                     Суддя  В.Є. Кравченко

за участю  представників сторін:

представника позивача –Кольченко О.П., керівник (наказ № 1 від 06.08.1998 року);

представника відповідача –не з'явився,

суть спору:

04.08.2011 товариство з обмеженою відповідальністю “Акцент” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Стройдом” про стягнення заборгованості  за договором поставки товарів  № 64  від 01.10.2007, у сумі 54 427,35 грн, яка складається  із: суми основного боргу -  44 108,44 грн,  5 430,69 грн пені, 3 842,74 грн. інфляційних витрат,  3% 1045,48 грн  річних, а також просить  вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.08.2011 порушено провадження у справі,  позовну заяву прийнято до розгляду, відмовлено у вжитті заходів про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 17.08.2011 судове засідання відкладалось на 05.09.2011 у зв'язку з неявкою відповідача та наміру  сторін урегулювати спір мирним шляхом.

У судовому засіданні 05.09.2011 представник позивача надав письмову заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу, в розмірі 44 108,44 грн,  відмовившись від позовних вимог в частині стягнення з відповідача на його користь оперативно - господарських санкцій за невиконання відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору поставки №64 від 01.10.2007, які складались із:  5430,69 грн пені, 3 842,74 грн. інфляційних витрат, 1 045,48 грн  3 % річних.

Питання припинення провадження у справі згідно з  пунктом 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України по вищевказаним вимогам вирішено відповідною ухвалою суду від 05.09.2011.

У судове засідання 05.09.2011 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, надав письмову заяву, у якій просив суд розглянути справу у його відсутність.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, зважаючи на вищевикладене, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами, з врахуванням його відзиву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.10.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Акцент” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Стройдом”  (покупець) був укладений договір поставки, відповідно до розділу 1 якого постачальник зобов'язався у 2007 році здійснювати поставку акрилових фарб в асортименті  за попередніми заявками покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити поставлений  товар в обумовлені договором строки.

          Згідно з пунктами 2.2-2.3 договору асортимент, кількість та відпускна ціна на кожен вид продукції узгоджується сторонами даного договору на кожну партію товару усно або письмово (в формі заявки) та відображається у рахунках-фактурах та накладних на поставлений товар. Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється на підставі рахунку-фактури на поставлений товар, не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару покупцеві у безготівковому порядку, шляхом нарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або іншим способом, який не суперечить законодавству України.

          На час розгляду справи договір відповідно до розділу 6 є чинним.

На виконання умов договору, товариство з обмеженою відповідальністю “Акцент” поставило товариству з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Стройдом” товар на загальну суму 44 189,40 грн., що підтверджується накладними:

№ 233 від 15.07.2010 –на суму 851,10 грн;

№ 246 від 23.07.2010 –на суму 1 589,70 грн;

№ 256 від 27.07.2010 –на суму 6 667,12 грн;

№ 297 від 18.08.2010 –на суму 4 678,30 грн;

№ 303 від 25.08.2010 –на суму 2 240,60 грн;

№ 329 від 08.09.2010 –на суму 6 578,32 грн;

№ 334 від 10.09.2010 –на суму 1 083,42 грн;

№ 354 від 17.09.2010 –на суму 1 227,28 грн;

№ 384 від 06.10.2010 –на суму 4 331,28 грн;

№ 383 від 06.10.2010 –на суму 4 557,68 грн;

№ 395 від 12.10.2010 –на суму 2 289,14 грн;

№ 415 від 22.10.2010 –на суму 1 288,20 грн;

№ 443 від 09.11.2010 –на суму 4 261,94 грн;

№ 12 від 20.01.2011 – на суму 2 545,32 грн.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

У  добровільному порядку відповідачем  було сплачено –80,96 грн.

           Підставою звернення  до суду з позовом є обставини несплати товариством з обмеженою відповідальністю “Акцент” у добровільному порядку за спливом семи календарних днів з моменту поставки йому товару позивачем  його вартості у розмірі 44 108,44 грн, яку позивач, з врахуванням останніх уточнень і зазначає спірною сумою заборгованості.

           Позовні вимоги  обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов  пункту 2.3 договору щодо своєчасного розрахунку за кожну партію  поставленого товару за період часу з липня  2010 по липень 2011 року, що в свою чергу надає право товариству з обмеженою відповідальністю “Акцент”  вимагати стягнення пені за пунктом 7.1 договору, а також  3%  річних та інфляційних витрат, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, як наслідок порушення  виконання грошового зобов'язання.

У відзиві на позов (вхід. № 9565/11 від 05.09.2011) відповідач позовні вимоги про стягнення заборгованості за основним зобов'язанням, в  сумі 44108,44 грн, визнав у повному обсязі. Вимоги в частині стягнення оперативно - господарських санкцій за невиконання відповідачем зобов'язань відповідно до умов договору поставки №64 від 01.10.2007, які складались із:  5430,69 грн пені, 3 842,74 грн. інфляційних витрат, 1 045,48 грн  3 % річних не визнав, зазначив про те, що вони нараховані без дотримання вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Предметом вирішення спору за уточненою заявою позивача  є тільки вимоги про стягнення заборгованості  за основним зобов'язанням, в  сумі 44108,44 грн.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Враховуючи, що предметом вказаного спору є відносини щодо розрахунків за господарським договором, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На вимогу статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням  є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом  господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав,  передбачених  цим  Кодексом,  в силу  якого один  суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина перша статті 265 Господарського кодексу України та частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України встановлюють, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачем, на виконання  зобов'язань за договором поставки був поставлений товар на загальну суму 44 189,40 грн., що підтверджується відповідним накладними ( арк..с )

Проте, до теперішнього часу  товариством з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Строй” не виконані умови договору поставки № 64 від 01.10.2007 року у передбачений в ньому строк, що є свідченням порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за кожну поставлену партію товару, передбаченого п.2.3 цього договору.

Факт наявності заборгованості за договором поставки № 64 від 01.10.2007 у товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Строй” перед товариством з обмеженою відповідальністю “Акцент” в сумі 44 108,44 грн підтверджується актом звірення взаєморозрахунків за період з 10.12.2010 по 05.05.2011, складеним та підписаний сторонами 05.05.2011 (арк.с. 20).

Окрім того, розмір заборгованості в сумі 44108,44 грн повністю визнаний відповідачем у відзиві від 05.09.2011, що не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювальні законом інтереси інших осіб, та, відповідно до частини п'ятої статті 78 Цивільного процесуального кодексу України, є підставою для задоволення позову.

Обраний  позивачем спосіб захисту відповідає статті 16 Цивільного кодексу  України і статті 20 Господарського кодексу  України.

          Аналізуючи сукупність встановлених обставин по справі, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку з чим знаходить підстави для його задоволення та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Стройдом” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент” основної суми заборгованості за договором поставки № 64 від 01.10.2007у розмірі  44 108,44 грн.

          Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат, суд, відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з того, що  спір виник внаслідок  неправильних дій  відповідача, вважає за необхідне віднести державне мито за рахунок відповідача  пропорційно задоволених позовних вимог, виходячи із ставки державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян , що узгоджується з вимогами підпункту «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах суд вважає за необхідне також віднести за рахунок відповідача, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15.11.2006 № 1596, від 13.04.2007 № 627, від 14.04.2009 № 361, від 24.06.2009 № 658, від 05.08.2009 № 825, що дорівнює 236,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню державне мито в сумі 441,11 грн, тобто 1 відсоток від стягуваної суми –44 108,44 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду господарських справ у розмірі 236,00 грн.

Керуючись статтями 11, 16, 509, 525, 530, 612, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 265 Господарського кодексу України, статтями 49, 78 , 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,  суд –

В И Р І Ш И В:

1.  Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент” задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фирма “Сервис-Стройдом” (99007, м. Севастополь, вул. Комуністична, 4 кв. 3-Б, ідентифікаційний код 248732727029, р/р 26008254599001 в СФ КБ “Приватбанк” м. Севастополь, МФО 324935, ОКПО 24873276) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Акцент” (99006, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, 26 кв. 59, ідентифікаційний код 190036827055, р/р 26009035760100 в СФ АКІБ “Укрсіббанк” м. Харків, МФО 351005, ОКПО 19003685) заборгованість в сумі 44 108,44 грн. (сорок чотири тисячі сто вісім гривень сорок чотири копійки), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 441,11 грн. (чотириста сорок одна гривня одинадцять копійок) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                      В.Є. Кравченко

Рішення складено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України  

та підписано 06.09.2011.