Постанова

від 17.01.2012 по справі 5008/1466/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5008/1466/2011

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

   ПОСТАНОВА

17.01.12                                                                                           Справа  № 5008/1466/2011

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                              Михалюк О.В.

суддів                                                                                     Новосад Д.Ф.

                                                                                               Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі

на ухвалу  господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011р.

у справі         № 5008/1466/2011

за заявою      Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі, м.Тячів

до                    ВАТ «Бескид», с.Новоселиця Тячівського району Закарпатської області

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника  –не з»явився

від боржника  -   не з»явився

          Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в зв”язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

          Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011р. припинено провадження у справі № 5008/1466/2011 (суддя Карпинець В.І.) про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Бескид», с.Новоселиця Тячівського району Закарпатської області.

          Не погоджуючись з даною ухвалою скаржник –УПФУ в Тячівському районі подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що суд першої інстанції безпідставно припинив провадження у справі про банкрутство, оскільки до заяви про порушення справи про банкрутство подано усі необхідні докази, що підтверджують неплатоспроможність боржника та можливість застосування ст.52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі –Закон).  Крім того, як зазначає скаржник, всі можливі заходи передбачені чинним законодавством по стягненню заборгованості з боржника були здійснені.  

          Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі звернулося до господарського суду Закарпатської області із заявою про порушення справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства „Бескид” (Тячівський район, с. Новоселиця, вул. Вайди, 76, ідентифікаційний код 25437212), у порядку ст. 52 Закону.   

          Вимоги ініціюючого кредитора мотивовані тим, що боржник не сплатив зобов'язання у  загальній сумі 3 874,92 грн. по сплаті страхових внесків, з якої сума 3 432,57грн. – недоїмка відповідно до визначених вимог, сума 106 грн. –фінансова санкція та сума 200,64грн. –нарахована пеня, визначених на підставі вимоги від 02.10.2007р. №  Ю - 211 про сплату боргу, внаслідок чого у боржника виник борг у загальній сумі 3 874,92грн. по сплаті страхових внесків.

Як підставу про порушення  провадження у справі про банкрутство боржника - ВАТ „Бескид” в порядку ст. 52 Закону, ініціюючий кредитор посилається на обставину щодо відсутності керівних органів боржника - юридичної особи  за  місцезнаходженням (місцем проведення державної реєстрації) за адресою Тячівський район, с. Новоселиця, вул. Вайди, 76, ідентифікаційний код 25437212, що підтверджується довідкою Державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців станом на 20.10.2011р., у якій під записом 4 у графі „дата проведення, номер запису та назва реєстраційної дії”  зазначено „внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою”,  що в свою чергу підтверджує наявність однієї з ознак, передбаченої вимогами вимог ст. 52 даного Закону, такої як відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Разом  з тим, відповідно до наявних у справі матеріалів, судом першої інстанції встановлено, що боржник - ВАТ „Бескид” є господарським товариством, у статутному фонді якого частка держави становить не менше 25 відсотків (наявна державна частка 99,9 відсотків в статутному капіталі даного товариства, як  корпоративні права регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області).

          Відповідно до вимог Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”  від 29 листопада 2001 року №2864-III, в редакції Закону України  від 21.10.2004р., ст. 1 даного Закону встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у  статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна та ст. 2 даного Закону зазначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення  стягнення  на  майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною  виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат,  що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами; продажу майна в  процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22,  23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

          Тобто, в даній редакції Закону, було заборонено примусову реалізацію майна  державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка  держави становить не менше 25 відсотків щодо здійснення звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою та щодо продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42,  абзацом другим частини шостої статті 43 Закону щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства, крім примусової реалізації Державною виконавчою службою майна таких державних підприємств та господарських товариств, при виконанні рішень щодо виплати  заробітної плати та інших виплат,  що  належать працівнику  у  зв'язку  із  трудовими  відносинами.

          Законом України від 19.05.2011р. „Про внесення змін до деяких законів України щодо збільшення обсягів дохідної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування” абзац другий статті 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”,  викладено у слідуючій редакції: „звернення стягнення на  майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Тобто, в даній редакції Закону, заборонено  примусову  реалізацію майна  державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить  не менше 25 відсотків, щодо здійснення звернення стягнення на майно боржника за  рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім примусової реалізації Державною виконавчою службою майна таких державних підприємств та господарських товариств в процесі  виконання рішень щодо виплати  заробітної  плати  та  інших  виплат,  що  належать працівнику  у  зв'язку із трудовими відносинами та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, Законом України від 19.05.2011р. не внесено зміни до абз. 3 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, яким заборонено примусову реалізацію майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, щодо продажу майна в процесі провадження справи про банкрутство, визначеного статтями 22, 23, 24, 25, 26, 30, частиною одинадцятою статті 42, абзацом другим частини шостої статті 43 Закону щодо визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і продажу майна підприємства.

 Отже, суд першої інстанції, при встановленні, в процесі розгляду заяви ініціюючого кредитора у порушеному провадженні про банкрутство боржника в порядку ст. 52 Закону, тієї обставини, що боржник є підприємством у статутному фонді якого частка держави становить не менше 25 відсотків (в даному випадку у боржника - ВАТ „Бескид” наявна державна частка 99,9 відсотків  в статутному капіталі, як корпоративні права регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області), з урахуванням вимог абз. 3  ст. 2 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, в редакції Закону України від 19.05.2011р. „Про внесення змін до деяких законів України щодо збільшення обсягів дохідної частини бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування” та з урахуванням вимог п.п.2.5 п.2 Рекомендації Вищого господарського суду України                 від 04.06.2004р. №04-5/1193 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, підставно дійшов висновку про неможливість винесення постанови,  у порядку ст. 52 вищезазначеного Закону,  про визнання банкрутом такого боржника та про відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

          На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.91,101-106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 18.11.2011р. у справі № 5008/1466/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Головуючий       суддя                                                                 Михалюк О.В.

суддя                                                                                              Новосад Д.Ф.

суддя                                                                                             Мельник Г.І.