Рішення

від 19.09.2006 по справі 7/253-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/253-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.09.06р.

Справа № 7/253-06

За позовом  Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

до  Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

про стягнення 30350,00 грн.

Суддя  Коваль Л.А.

Представники:

  Від позивача: начальник контрольно-ревізійного відділу Драний А.В., дов. № 04 від 13.01.2006 р.;

   Від відповідача: начальник бюро по контролю за виконанням законодавства юр. відділу Шаніна І.В., дов. № 53-02/32 від 05.01.2006 р. 

СУТЬ СПОРУ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) просить стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на свою користь компенсацію за моральну шкоду в сумі 30 350, 00 грн., виплачену позивачем потерпілому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу за позовом Кравцова Олександра Івановича до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, стягнено з Відділення на користь Кравцова О.І. 30 350, 00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Судом встановлено, що з потерпілим, який працював у Відкритому акціонерному товаристві "Криворізький залізорудний комбінат",  стався нещасний випадок на виробництві. Виконуючи рішення суду, позивач поніс збитки, які не повинен нести, оскільки компенсація моральних збитків не підлягає відшкодуванню за рахунок страхових внесків, що сплачуються страхувальниками до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” не передбачає порядок розрахунку і порядок визначення розміру моральної шкоди відносно страхових випадків зі стійкою втратою працездатності. Позивач посилається на приписи Цивільного кодексу України, згідно яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач вважає, що відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку є виключно обов'язком Фонду соціального страхування  від  нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідач належним чином виконує обов'язки перед Фондом по сплаті страхових внесків, заборгованості по страховим внескам не має. Страхові виплати здійснюються за рахунок внесків роботодавців. Закон не передбачає право Фонду на звернення до страхувальника (роботодавця) з регресними вимогами щодо відшкодування сплачених Фондом страхових виплат.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 03.12.2004р. у справі № 2-4392- 2004р. за позовом Кравцова Олександра Івановича  до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди стягнено з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) на користь Кравцова Олександра Івановича моральну шкоду в сумі 30 350, 00 грн. Судом встановлено, що з Кравцовим О.І., який працював у Відкритому акціонерному товаристві "Криворізький залізорудний комбінат" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), 11.11.2003р. стався нещасний випадок на виробництві. Внаслідок нещасного випадку потерпілому встановлена друга група інвалідності та втрата професійної працездатності 65%.

Згідно платіжного доручення № 989 від 07.10.2005р. позивач виконав судове рішення в повному обсязі.

Позивач вважає, що виплачена ним сума, як відшкодування моральної шкоди, в порядку регресу підлягає стягненню з Відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", що і є причиною спору. 

Відповідно до ст. 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі –Основи) одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Основами передбачено  відшкодування  збитків, заподіяних  працівникові  каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх  трудових  обов'язків  (пункт  4 частини першої статті 25).

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (надалі –Закон).

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку відповідно до  абзацу  третього  статті  5  Закону є своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком, яким є Фонд  соціального   страхування   від   нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків) (ст. 6 Закону).

    Згідно з частиною першою статті 25 Закону всі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види  профілактичних заходів провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок його коштів.

До страхових виплат  належить,  зокрема,  грошова  сума,  яка виплачується  застрахованому  за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт "е" пункту  1  частини першої статті 21, частина третя статті 28 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону моральна (немайнова)   шкода,   заподіяна   умовами   виробництва,  яка  не спричинила    втрати    потерпілим   професійної   працездатності, відшкодовується   Фондом   соціального  страхування  від  нещасних випадків  за  заявою  потерпілого  з викладом характеру заподіяної моральної  (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової  виплати  за  моральну  (немайнову) шкоду визначається в судовому  порядку.  

В той же час, як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 27.01.2004р. у справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом                      соціального страхування) відшкодування Фондом  соціального  страхування  від  нещасних випадків  моральної  шкоди,  заподіяної умовами виробництва, лише потерпілим, які не втратили професійної працездатності, означало б звуження сфери соціального захисту за станом здоров'я. Правова норма, викладена у частині третій статті 34 Закону, яка  передбачає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати працівникам моральну (немайнову) шкоду, заподіяну умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, за своїм характером є спеціальною і стосується окремого випадку. Зазначене положення   частини   третьої   статті   34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну   працездатність, права на відшкодування  моральної (немайнової) шкоди,  заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду,  заподіяну умовами  виробництва,  у випадках  тимчасової  чи  стійкої  втрати  потерпілим  професійної працездатності (статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13, підпункт "е" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя статті 28). Передбачене статтею 237-1 КЗпП  України  і статтею 1167  Цивільного  кодексу України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту  особистих  немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що  підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону.  Зазначені норми  регламентують  відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного  випадку  і  на  яких  не  поширюється  дія   Закону ,  в тому числі працівникам,  що виконують роботу не на основі трудового договору (контракту), а на інших підставах.

Неправомірним є застосування до спірних правовідносин ст. 1191 ЦК України з огляду на те, що визначальним у спірних правовідносинах є законодавство про   страхування   від    нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або  загибелі  застрахованих на виробництві, яке складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування,  Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці" та інших нормативно-правових актів, та яке, визначаючи страховика, як особу, відповідальну за відшкодування шкоди потерпілому, не передбачає право зворотної вимоги цієї особи до страхувальника.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи позивача.

Позовні вимоги заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В позові –відмовити.

     Суддя

 Л. А. Коваль

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 26.10.2006р.