Постанова

від 26.10.2011 по справі 2а/0470/10253/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

26.10.2011                                                                                                    < копія >

                                                             ПОСТАНОВА

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 р.

Справа № 2а/0470/10253/11

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Кальника Віталія Валерійовича  

при секретарі

Петранцові О.Ю.  

за участю:

представника позивача Чередниченко І.В.

представників відповідача Феденко І.В.

представника третьої особи Шестерня Н.О

< ПІБ Представників >  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного Підприємства "Мобілочка" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова спілка», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мобілочка»звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова спілка», в якому просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ: № 0000482302 від 16 березня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 1 103 398,05 гри., штрафних (фінансових) санкцій на суму - 275 849,52 грн., загальна сума грошового зобов'язання - 1 379 247,57 грн.;  № 0000502302 від 16 березня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 882 718,44 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму - 220679,61 грн., загальна сума грошового зобов'язання - 1 103 398,05 грн.; № 0001212302 від 24.05.2011 року, прийнятого на підставі рішення ДПА у Дніпропетровській області від 18.05.2011 року № 14907/10/25-008, згідно якого донараховано грошове зобов'язання по додатку на прибуток в сумі 1 655 097,07 грн. (1 324 977,66 грн. - основний платіж, 331 019,41 грн. - штрафна санкція).           

Позовні вимоги обґрунтовано у адміністративному позові від 15.08.2011р.

Представник позивача, що з'явився у судове засідання, надав пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення. У судове засідання з'явився  представник відповідача та в обґрунтування своєї позиції по справі зазначив, що дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо складання акту перевірки та податкових повідомлень – рішень повністю відповідають вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції. Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська додержано всіх вимог правових норм, які регулюють порядок їх прийняття, рішення узгоджуються з вимогами чинного законодавства і прийняті відповідно до обставин, що склалися, тому, підстави для скасування рішень відсутні.

Отже, представник відповідача посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень, у зв'язку з чим просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Також, в судовому засіданні зазначив, що TOB «Українська агропромислова спілка»звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до TOB «Оптдевайс»про визнання договорів: на надання послуг №0107-уас від 01.07.10 року, на надання послуг №0109-уас від 01.09.2010 року, поставки №0107-10УАС від 01.07.2010 року недійсними. Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2011 року у позові було відмовлено повністю та зазначено, що оспорюванні договори не містять ознак нікчемності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, представника третьої особи, які беруть участь у справі,  з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що у період з 04.02.2011 року по 24.02.2011 року на підставі направлення від 04.02.2011 року № 000096, виданого державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, та у зв'язку з надходженням постанови слідчого СГ ПМ ДПА України - старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції Зайцева В.А. від 26.01.11р. по кримінальній справі № 08-3846 про проведення позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин ПП «Мобілочка»(код ЄДРПОУ 33474548) з TOB «Українська агропромислова спілка»(код ЄДРПОУ 36641236) за 2010 рік, начальником відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Мнєвець Юлією Віталіївною була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Мобілочка»з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з TOB «Українська агропромислова спілка»(код за ЄДРПОУ 36641236) за 2010 рік.

За результатам документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Мобілочка», начальником відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Мнєвець Юлією Віталіївною було складено Акт перевірки № 312/232/33474548 від 24 лютого 2011 року (надалі - Акт), в якому,  зазначено про порушення ПП «Мобілочка»підпункту п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.2 статті 5 Закону України від 28.12.94 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2010 року у розмірі 1 103 398, 05 грн., та підпункту 7.4.1, п.п. 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»(зі змінами і доповненнями), по завищенню податкового кредиту, що в свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість на суму 882 718, 44 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в Акті перевірки, ПП «Мобілочка»подало заперечення за № 183 від «03»березня 2011 р. на Акт перевірки № 312/232/33474548 від 24 лютого 2011 року. За результатами розгляду заперечень ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі надіслало на адресу ПП «Мобілочка»лист від 12.03.2011р. № 6358/10/23-2, в якому зазначено, що висновки, викладені в Акті № 312/232/33474548 від 24 лютого 2011 року, залишені без змін.

На підставі Акта перевірки виконуючим обов'язки начальника ДПІ у Амур- Нижньодніпровському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 березня 2011 року № 0000482302 та № 0000502302, що були отримані ПП «Мобілочка»16 березня 2011 року.

25.03.2011 року ПП «Мобілочка»подала до ДПА у Дніпропетровській області скаргу № 321 від 25.03.2011 року та скаргу № 322 від 25.03.2011 року на повідомлення-рішення від 16 березня 2011 року № 0000482302 та № 0000502302.

25.05.2011 року ПП «Мобілочка»отримало рішення про результати розгляду скарг (лист № 14907/10/25-008 від 18.05.2011 року), згідно якого ДПА у Дніпропетровській області залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 16 березня 2011 року № 0000482302 та № 0000502302 про визначення зобов'язань ПП «Мобілочка»з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 379 247,57 грн. та з податку на додану вартість у загальній сумі 1 103 398,05 грн., а скарги - без задоволення, та донарахувало грошове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 655 097,07 грн. (1 324 977,66 грн. - основний платіж, 331 019,41 грн. штрафна санкція).

24.05.2011 року ПП «Мобілочка»отримало повідомлення-рішення ДПІ у Амур- Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 24.05.2011 року № 0001212302 про визначення на підставі акта перевірки зобов'язань ПП «Мобілочка»з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 655 097,07 грн., з яких 1 324 077,66 грн. - податок на прибуток підприємств, 331 019,41 грн. - штрафна санкція.

03.06.2011 року ПП «Мобілочка»подала до ДПА України скаргу (лист № 1054 від 03.06.2011р.) на податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 16 березня 2011 року № 0000482302 та № 0000502302, рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарг (лист № 14907/10/25-008 від 18.05.2011 року), повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 24.05.2011 року № 0001212302.

10.08.2011 року ПП «Мобілочка»отримало рішення ДПА України про результати розгляду скарги (лист № 14075/6/25-0115 від 04.08.2011р.), згідно якого ДПА України залишило без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 16 березня 2011 року № 0000482302 та № 0000502302, рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарг (лист № 14907/10/25-008 від 18.05.2011 року), повідомлення-рішення ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ від 24.05.2011 року № 0001212302, а скаргу без задоволення.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь - яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Натомість, під час перевірки встановлено, що всі необхідні документи щодо придбання та оплати придбаних товарів (робіт, послуг) є в наявності у ПП «Мобілочка».

Статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) передбачено, що фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі – Закон №996-XIV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерсь кому обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарських операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Встановлено, що перевіряючим під час перевірки було надано інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом та скріплені печаткою) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки ПП «Мобілочка»у взаємовідносинах з TOB «Українська агропромислова спілка»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, зокрема, надано:

-          Договір №7/10 від 01.07.2010 року, податкові накладні, довіреності на отримання товарно- матеріальних цінностей, що підтверджують реальне виконання операції; податкові накладні зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних;

-          Договір №33110 від 01.08.2009 року, укладеного з TOB «Нова Пошта»(код ЄДРПОУ 31316718), товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення товарів на склад ПП «Мобілочка»за адресою м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22;

-          видаткові накладні: видаткова накладна №760 від 01.07.2010р, видаткова накладна №763 від 01.07.2010р, видаткова накладна №762 від 01.07.2010р, видаткова накладна №761 від 01.07.2010р;

-          податкові накладні: податкова накладна №760 від 01.07.2010р. на загальну суму 2 311 029,88 грн. з ПДВ; податкова накладна №763 від 01.07.2010р. на загальну суму 226,22 грн. з ПДВ; податкова накладна №762 від 01.07.2010р. на загальну суму 85 813,48 грн. з ПДВ; податкова накладна №761 від 01,07.2010р. на загальну суму 2 899 253,54 грн. з ПДВ;

-          платіжне доручення №1156 від 18.01.2011р на суму 480 323,12 грн., платіжне доручення №1157 від 18.01.2011p на суму 990 000,00 грн., платіжне доручення №1158 від 18.01.2011р на суму 1 330 000,00 грн. платіжне доручення №1159 від 18.01.2011р на суму 246 000,00 грн., платіжне доручення №1221 від 19.01.2011р на суму 340 000,00 грн., платіжне доручення №1222 від 19.01.2011 р на суму 400 000.00 грн. платіжне доручення №1250 від 20.01.2011 р на суму      1 510 000,00 грн.

Під час розгляду справи встановлено, що обставини перерахування ПП «Мобілочка»на користь свого постачальника TOB «Українська агропромислова спілка»коштів за придбані товари (роботи, послуги) та фактичного отримання ПП «Мобілочка»ТМЦ перевіряючими спростовані не були.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищезгаданого Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.91 N 1251 - XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т. ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Чинним законодавством не передбачено обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Вище наведені документи підтверджують, що суми податку, являючись підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, включені до податкового кредиту за липень 2010р. та є свідченням правомірності формування валових витрат платника податку.

Вказані документи підтверджують господарські відносини, що існували між ПП «Мобілочка»з TOB «Українська агропромислова спілка», їх вид - постачання товарів, обсяг - загальна сума поставленого товару - 5 296 323,12 грн., якість операцій та розрахунків, що здійснювались між ними - зобов'язання виконані сторонами в повному обсязі.

Однак, незважаючи на представлені до перевірки первинні документи, підтверджуючі правомірність віднесення до складу валових витрат підприємства вартість придбаних товарів в сумі 4 413 592.20 грн., та доведеність ПП «Мобілочка»факту реального настання правових наслідків щодо укладеного договору постачання товарів №7/10 від 01.07.2010 року,  відповідач неправомірно застосував норму ст. 216 Цивільного кодексу України щодо наслідків недійсності правочину.

В обґрунтування своєї позиції, викладеної в Акті перевірки, відповідач посилається на норму ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а також на статтю 207 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З позицією податкового органу та висновками, викладеними в акті, суд не погоджується, вважає їх безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм чинного законодавства України.

Відповідно до вищевказаного, зазначені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Українська агропромислова спілка», є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Також, у  зазначеному акті податковим органом зроблено висновок про те,  що відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215  Цивільного кодексу України, Договір № 7/10 від 01.07.10р., укладений між ТОВ «Українська агропромислова спілка»та ПП «Мобілочка», є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Виходячи з  наведеної норми, до правовідносин, які виникли між сторонами  в 2010 році, слід застосовувати законодавство України, яке діяло на момент виникнення правовідносин, а також з урахуванням того, що відповідачем проведено  перевірку з 04.02.11р. по 24.02.11р. та складено акт перевірки від 24.02.2011р. – до зазначених правовідносин слід застосовувати норми Податкового Кодексу України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" визначені функції  податкових органів, а саме: державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,  районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові  інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування  та  сплати  податків  та  зборів; забезпечують  облік платників  податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих  податків, платежів,  а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють   своєчасність   подання  платниками  податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків   та   інших документів,  пов'язаних  з обчисленням податків, інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо  правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених  цим   Законом та іншими законодавчими актами України    за порушення   податкового законодавства, а  також  стягнення  адміністративних штрафів за порушення  податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують  причини  і  оцінюють  дані про факти порушень податкового законодавства;  проводять  перевірки фактів приховування і заниження сум податків    та   зборів   (обов'язкових   платежів) у порядку, встановленому цим  Законом  та іншими законами України;  за дорученням  спеціальних  підрозділів  по боротьбі  з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності  документів,  пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,   інших   платежів в порядку,  встановленому  законом;   подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;  звертаються  до  суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати  платників  податків або їх представників для перевірки  правильності нарахування  та  своєчасності  сплати податків   та   зборів,  дотримання  вимог  іншого законодавства, здійснення контролю  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи державної   податкової  служби.  Письмові  повідомлення  про  такі запрошення надсилаються в порядку,  встановленому статтею 42 цього Кодексу,  не  пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами,  в яких зазначаються підстави запрошення, дата  і  час,  на  які  запрошується платник податків (представник платника податків);   під час проведення  виїзних  перевірок  отримувати  у платників  податків   (представників  платників  податків)  копії документів  (засвідчені підписом  платника  податків   або   його посадовою   особою  та  скріплені  печаткою  (за наявності),  що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або  іншого законодавства,  контроль  за дотриманням якого покладено на органи державної  податкової служби;  перевіряти  під   час   проведення перевірок  у  платників  податків  -  фізичних осіб, а  також  у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити    перевірки   платників   податків   (крім Національного  банку  України)  в   порядку,   встановленому   цим Кодексом; вимагати  від платників податків,  що перевіряються в ході  перевірок,  проведення   інвентаризації основних   фондів, товарно-матеріальних   цінностей,  коштів,  у  тому  числі  зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків  (його посадових  осіб  або осіб,   які   здійснюють  готівкові  розрахунки  та/або  проводять діяльність,  що підлягає  ліцензуванню  та/або  патентуванню)  від проведення інвентаризації основних фондів,  товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки),  передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів,  їх  копій  (за  умови  наявності  таких документів) застосовуються  заходи,  передбачені статтею 94 цього Кодексу; для   здійснення   функцій, визначених   податковим законодавством,  отримувати  безоплатно від платників податків,  у тому числі  благодійних  та  інших  неприбуткових  організацій,  у порядку,  визначеному цим Кодексом,  інформацію,  довідки,  копії документів  (засвідчені  підписом  платника податків   або   його посадовою   особою   та  скріплені  печаткою  (за  наявності)  про фінансово-господарську  діяльність,  отримувані  доходи,   видатки платників податків та іншу інформацію,  пов'язану з обчисленням та сплатою  податків,   дотриманням   вимог іншого   законодавства, здійснення   контролю   за  яким  покладено  на  органи  державної податкової служби,  а також фінансову та статистичну звітність,  в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під  час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені  підписом  платника податків  або  його  посадовою особою та скріплені печаткою),  які свідчать  про  порушення  податкового  та  іншого законодавства, контроль  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи  державної податкової  служби,  та  отримувати  їх  у  платників  податків  у порядку, встановленому цим Кодексом;   під  час  проведення  перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які  використовуються  в  бухгалтерському  та податковому   обліку,   інші   регістри, фінансову,  статистичну звітність,  пов'язані з обчисленням і сплатою податків та  зборів, виконанням  вимог  іншого  законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу  вищенаведених норм  чинного законодавства  України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо формулювання в актах перевірки висновків про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину. У вищевказаних нормах йдеться саме про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

          1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

        2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки від 24.02.2011р. не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку,  не містить посилання і  на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, висновок у акті від 24.02.2011р. про відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання його таким.

Отже, факт нікчемності повинен бути обґрунтований належним чином, і відповідачем повинно бути доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави. Всупереч цьому в акті відсутні відповідні докази.

Слід зазначити, що 21 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява ТОВ «Українська агропромислова спілка»до ТОВ «Оптдевайс»про визнання недійсними договорів: на надання послуг №0107-уас від 01.07.10 року (далі - договір 1); на надання послуг №0109-уас від 01.09.2010 року (далі - договір 2); поставки №0107-10УАС від 01.07.2010 року (далі - договір 3). В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «Українська агропромислова спілка»послалось на порушення вимог закону при укладенні вищевказаних договорів. А саме: при укладенні договорів 1, 2 на надання послуг, між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та не включено до договору його обов'язкових умов, а при укладенні договору З постачальник, тобто ТОВ «Оптдевайс», не підтвердив права власності на товар, що передавався ним покупцю, тобто ТОВ «Українська агропромислова спілка», згідно з умовами договору 3. Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2011 року у позові було відмовлено повністю та зазначено, що оспорюванні договори не містять ознак нікчемності.

Також, суд зазначає, що підставами проведення позапланової документальної перевірки позивача є постанова слідчого СГ ПМ ДПА України - старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Дніпропетровській області підполковника податкової міліції Зайцева В.А. від 26.01.11 по кримінальній справі №08-3846 про проведення позапланової документальної перевірки з питань взаємовідносин ПП «Мобілочка»(код ЄДРПОУ 33474548) з TOB «Українська агропромислова спілка»(код ЄДРПОУ 36641236) за 2010 рік.

В основу своїх висновків щодо укладення між ПП «Мобілочка»та TOB «Українська агропромислова спілка»правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже є нікчемним, перевіряючими покладено матеріали перевірок - Акту перевірки TOB «Українська агропромислова спілка»№ 180/23-307/36641236 від 19.01.2011р., який містить матеріали перевірок TOB «Оптдевайс»та службової записки ВПМ ДПІ у Обухівському районі м. Києва від 23.11.2010 р. за  № 160 щодо порушення відносно TOB «ДООТС»кримінальної справи.

Так, у відповідності до п.79.1. ст.79. Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 цього Кодексу.

       Згідно з  п.78.1.ст.78. Податкового кодексу України: «Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- п.78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого прокурора, винесену ними відповідно до закону в кримінальних справах, що перебувають в їх провадженні».

Відповідно до п. 58.4. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.86.9. ст.86. Податкового кодексу України щодо оформлення результатів перевірок: «У разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Таким чином, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

Тобто, податкове зобов'язання нараховується лише за результатами розгляду кримінальної справи, а відомості, що встановлюються в ході досудового слідства, не можуть бути підставою для зменшення/збільшення податкових зобов'язань.

Окрім того, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, в якому підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

В даному випадку перевіряючі посилаються на Акт перевірки TOB «Українська агропромислова спілка»№ 180/23-307/36641236 від 19.01.2011 року, згідно якого зменшено податкові зобов'язання TOB «Українська агропромислова спілка», що не відповідає діючим нормам законодавства.

Відповідно до п. 6 розділу 1 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України N 984 від 22.12.2010 року (надалі - Порядок N 984 від 22.12.2010 року) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Висновки відповідача, що укладений позивачем із своїм контрагентом TOB «Українська промислова спілка»правочин - договір №7/10 від 01.07.2010 року, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також про недійсність даних, наведених позивачем в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р., а отже і про недійсність задекларованих позивачем податкового кредиту та зобов'язань, ґрунтуються лише на фактах, викладених в акті документальної невиїзної перевірки TOB «Українська промислова спілка»без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку останнього.

Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 6 розділу 1 Порядку № 984 від 22.12.2010 року.

Отже, факти, викладені в Акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладений позивачем договір постачання з TOB «Українська промислова спілка»не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість.

Факти, викладені в Акті перевірки, не тягнуть недійсності документів підприємства, що видавались у ході його діяльності, а докази внесення неправдивих відомостей до представлених ПП «Мобілочка»податкових накладних відсутні. До перевірки надано договір постачання товарів № 7/10 від 01.07.2010 року, відповідні видаткові накладні, податкові накладні та виписки з банківського рахунку про перерахування коштів, які відповідно є належним підтвердженням сум віднесених до складу валових витрат.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наступне.

           ПП «Мобілочка»має всі необхідні документи, які підтверджують виконання договору, транспортування, сплату, та свідчать про реальність здійснюваних операцій: договір №7/10 від 01.07.2010 року, податкові накладні, довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, що підтверджують реальне виконання операції; податкові накладні, зареєстровані в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних; Договір №3/10 від 01.08.2009 року, товарно-транспортні накладні, що підтверджують перевезення товарів на склад ПП «Мобілочка»за адресою м. Київ, вул. Молодогвардійська, 22;

          За отриманий товар ПП «Мобілочка»фактично повністю розрахувалось, що підтверджується платіжними дорученнями: № 1156 від 18.01.2011р на суму 480 323,12 грн.; № 1157 від 18.01.2011р на суму 990 000,00 грн.; № 1158 від 18.01.2011р на суму 1 330 000,00 грн.; № 1159 від 18.01.2011р на суму 246 000,00 грн.; № 1221 від 19.01.2011р на суму            340 000,00 грн.; № 1222 від 19.01.2011р на суму 400 000,00 грн.;  № 1250 від 20.01.2011р на суму  1 510 000,00 грн.

          Всі договори та документи від ПП «Мобілочка»підписані уповноваженою особою.

          Відповідно до штатного розкладу ПП «Мобілочка»має необхідну чисельність працівників для здійснення своєї господарської діяльності.

          Основним видом діяльності ПП «Мобілочка»є продаж мобільних телефонів, ноутбуків, нетбуків та супутніх товарів на території України через власну роздрібну мережу магазинів.

          Такий статус означає, що для ПП «Мобілочка»зазначена діяльність є регулярною, постійною та суттєвою, а тому отримання за вказаним договором мобільних телефонів є характерним для діяльності підприємства.

          Подальша реалізація товару, придбаного у ПП «Українська агропромислова спілка», здійснювалась шляхом роздрібного його продажу кінцевим споживачам через реєстратори розрахункових операцій, встановлені в кожному пункті продажу, що підтверджують  фіскальні чеки в контрольній стрічці.

Вищий адміністративний суд України у довідці від 15.04.2010р. зазначив, що для визнання відсутності реального характеру операції вона повинна мати такі ознаки:

- неможливість здійснення платником податку названих операцій, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення та облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, наведеному платником податку в документах обліку.

Надані до перевірки документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують, що ПП «Мобілочка» мала всі необхідні умови для здійснення вказаної операції з урахуванням часу, місцезнаходження майна, наявності необхідного управлінського та технічного персоналу, основних коштів, складських приміщень. Дані факти не були спростовані жодним чином, а також відповідачем не доведено, що відомості, наведені у вказаних документах, не відповідають дійсності.

Всі первинні документи, укладені за даною операцією, які є підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, що були досліджені судом, відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», складені з дотриманням приписів п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704.

Тому, суд не погоджується з висновком ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ, що надані ПП «Мобілочка»документи (накладні, податкові накладні, акти тощо), не мають статусу первинних документів у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 4 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на принципі повного висвітлення, а саме: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

В Акті перевірки не йдеться про відсутність первинних документів, а навпаки ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ підтверджує їх наявність. Це свідчить про правомірність віднесення ПП «Мобілочка»до складу валових витрати вартості придбаного у TOB «Українська промислова спілка»товару у сумі 4 413 592,20 грн.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», визначено один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат на сплату ПДВ - відсутність податкової накладної чи вантажної митної декларації.

Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено, а тому посилання податкової на матеріали перевірок суб'єктів господарювання по ланцюгу постачальників та той факт, що їх результатами не підтверджено сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість непрямими контрагентами - TOB «Українська промислова спілка», TOB «Оптдевайс», не є підставою для визнання договору №7/10 від 01.07.2010 року нікчемним.

Таким чином, витрати за наслідками господарських взаємовідносин з TOB «Українська агропромислова спілка», правомірно включені ПП «Мобілочка»до складу валових витрат підприємства за липень 2010 року, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції досліджуватись повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Приймаючи до уваги вище наведене, ПП «Мобілочка» обґрунтовано віднесла до складу валових витрати у липні 2010 року на вартість ТМЦ, отриманих від TOB «Українська агропромислова спілка»за договором постачання №7/10 від 01.07.2010 року в сумі 4 413 592,20 грн. та до податкового кредиту по операціях з придбання товару суму ПДВ 882 718,44 грн.

Окрім того, ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ винесла податкове повідомлення-рішення від 24.05.2011 року за № 0001212302 про визначення податкового зобов'язання ПП «Мобілочка»з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 1 655 097,07 грн., з яких 1 324 077,66 грн. - податок на прибуток підприємств, 331 019,41 грн. - штрафна санкція.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення зазначено встановлення порушення п. 1.23. ст. 1, пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», спричинене оприбуткуванням ПП «Мобілочка»у III кварталі 2010 року товару на загальну суму 5 296 310,64 грн., який отримано від невстановленої особи.

Відповідно до норм п. 1.23. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

До складу валового доходу включаються, серед іншого (пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств») доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Отже, закон не передбачає термін «безоплатно отриманий товар», про який зазначає ДПА у Дніпропетровській області у своєму рішенні про результати розгляду скарги від 18.05.201 1р. № 14907/10/25-008. Законом визначено «безоплатно надані товари», що передбачає наявність постачальника товару (платника податку), а також факт передачі товару платнику податку.

Таким чином, суд зазначає, що висновки ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровськ та ДПА у Дніпропетровській області суперечать одне одному: з одного боку, заперечують факт поставки товару TOB «Українська агропромислова спілка»за договором постачання №7/10 від 01.07.2010 р., з іншого, підтверджують факт отримання ПП «Мобілочка»товару на загальну суму 5 296 310,64 грн. При цьому, в обох випадках  неправомірно не приймається до уваги фактичне настання реальних наслідків господарської діяльності ПП «Мобілочка»у взаємовідносинах з TOB «Українська агропромислова спілка», що підтвердженні первинними документами бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначеною правовою нормою встановлено перелік засобів доказування, які можуть застосовуватися у адміністративному процесі, за допомогою яких суд може встановити наявність чи відсутність певних обставин.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі викладеного, виходячи з норм Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 01 липня 1997 року №168/97-ВР, наявності фактів підтвердження сплати ПДВ по ланцюгах постачання та наявність первинних документів, податкових накладних, оформлених відповідно до норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення податкового органу прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 71, 86, 160, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -           

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

-          податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за № 0000482302 від 16 березня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 1 103 398,05 гри., штрафних (фінансових) санкцій на суму - 275 849,52 грн., загальна сума грошового зобов'язання - 1 379 247,57 грн.;

-          податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за № 0000502302 від 16 березня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання на суму - 882 718,44 грн., штрафних (фінансових) санкцій на суму - 220679,61 грн., загальна сума грошового зобов'язання - 1 103 398,05 грн.;

-        податкове повідомлення-рішення ДПІ у Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська за №0001212302 від 24.05.2011 року, прийнятого на підставі рішення ДПА у Дніпропетровській області від 18.05.2011 року № 14907/10/25-008, згідно якого донараховано грошове зобов'язання по додатку на прибуток в сумі 1 655 097,07 грн. (1 324 977,66 грн. - основний платіж, 331 019,41 грн. - штрафна санкція).           

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Повний текст постанови складений 30.10.11р.  

Суддя                  

< Список >

< Список >

< Список >

В.В. Кальник

< Текст >