Постанова

від 10.11.2011 по справі 2а-9655/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 10 листопада 2011 року           13:01           № 2а-9655/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О. за участю представників сторін:

           від позивача:  ОСОБА_1 (дов. від 16.03.2011р. №73)

             від відповідача: ОСОБА_2 (дов. від 02.08.2011р. №84)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного товариства ,,Укррембудінвест,, до Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002322307/0 від 24.06.2011р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.11.2011 року в 13 год. 01 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В:

 Приватне товариство,,Укррембудінвест,, (надалі –позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському  районі м. Києва (надалі –відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002322307/0 від 24.06.2011р.

           Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуване повідомлення -  рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Позов просив задовольнити.

           Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірне рішення на його думку є обґрунтованим і прийнятим без порушення чинного законодавства. У задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про задоволення позову, з огляду про наступне.        

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем по відношенню до позивача  прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002322307/0, яке було одержане позивачем 29 червня 2011 року.

Згідно з вищезазначеним повідомленням-рішенням, стосовно позивача нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 182 005 (сто вісімдесят дві тисячі п'ять) гривень та штрафні санкції в розмірі 45 501 (сорок п'ять тисяч п'ятсот одна) гривні - згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та відповідно до пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Вказане повідомлення-рішення прийняте на підставі Акту відповідача від 09.06.2011р № 6909/23-07/30018918 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 при взаємовідносинах з ТОВ «Моней Фарм»(код ЄДРПОУ - 36010626).

      Як вбачається із матеріалів справи, не погоджуючись з зазначеним актом перевірки, позивачем було надано заперечення № 170 від 14.06.2011р.

За результатами розгляду заперечення відповідачем було надано відповідь №18956/10/23-07 від 23.06.2011р. в якою заперечення були відхилені.

На підставі акту було видано податкове повідомлення-рішення №0002322307/0 від 24.06.2011р.

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини та дослідження матеріалів справи, суд приходить до висновку про протиправність винесеного податкового повідомлення –рішення з наступних підстав.

Відповідно до пп. 20.1.12 п. 20.1 ст. 20 р. І Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, (надалі - ПКУ) із змінами та доповненнями, органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання. Статтею 55 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (надалі - ГКУ), із змінами та доповненнями, визначені ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстрована у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. Пунктом 2 ст. 38 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", із змінами та доповненнями (далі - Закон № 755), встановлено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Однак, попри на вищевикладене, судове рішення щодо визнання ознак фіктивної діяльності суб'єкта господарювання - ТОВ «Моней Фарм»в акті перевірки не наведене. Також, в акті перевірки не наведено рішення про припинення юридичної особи - ТОВ «Моней Фарм».

В акті перевірки є посилання на п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. (надалі - Положення 88), а саме, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Однак, в акті перевірки не зазначено, що п.2.5 Положення 88 передбачено, що документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.

       Окрім цього, матеріалами справи підтверджено, що позивачем були сплачені грошові кошти за отримані обсяги робіт, що не заперечується перевіряючими, та навіть наводиться перелік платіжних доручень, згідно яких були перераховані грошові кошти.

          У акті перевірки зазначено, що перевіркою зроблено висновок про відсутність надання послуг. Однак, не було проведено експертизи щодо фактичного обсягу робіт відносно об'єкту будівництва що визнаються відповідачем як ненадані, немає підстав визнавати роботи, отримані від ТОВ «Моней Фарм»ненаданими. Отже, на думку суду, доказів про нікчемність правочину відповідачем не надано, а відтак  відсутні підстави для заниження податку на додану вартість на загальну суму 182 004,4грн.

         Суд звертає увагу на те, що відповідачем не доведено, що договори № 04/06, № 03/05-10 укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки, монтажні роботи - виконано та передано замовнику. Отже, з урахуванням наведеного, неможливо стверджувати, що договори № 04/06 від 04.05.10р., та № 03/05-10 від 06.05.2010р. є нікчемним.

        Крім того, не надано доказової бази щодо порушення позивачем  пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки згідно Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Позивачем були отримані податкові накладні, складені із дотриманням вимог, встановлених законодавством, а суми ПДВ, зазначені в таких податкових накладних були віднесені до складу податкового кредиту.

Також не доведено факт  порушення позивачем пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки згідно Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Однак, наявність податкових накладних, за якими відображено податковий кредит, що вплинув на донарахування основної суми податкового зобов'язання з ПДВ, не оскаржується податковим органом, і навіть перелік таких податкових накладних наведено в акті перевірки.

      Так, компенсація робіт була проведена в грошовій формі, а роботи були отриманні позивачем під час будівництва будинку, який на момент подання позову введено в експлуатацію та передано Замовнику будівництва.

       Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.   

        У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)  з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

  Керуючись ст.ст. 9,70,71,94,97,158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ  :

1.          Позовні вимоги задовольнити.

         2.Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення -рішення № 0002322307/0 від 24.06.2011р.

           3. Присудити на користь Приватного товариства ,, Укррембудінвест,, судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.

        Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                              І.А.Качур