ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2011 року справа № 2а-15940/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р. Груп»
Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ»
про
стягнення в дохід держави коштів в сумі 34 000,00грн.
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ТОВ «С.Дж.Р. Груп», ТОВ «ІРТ»про стягнення в дохід держави коштів в сумі 34 000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між відповідачами укладено усний договір, який мав на меті виключно формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків ТОВ «ІРТ», а тому зазначена угода суперечить інтересам держави та суспільства, а сторони при її укладанні прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, оскільки створили штучні умови для уникнення від відповідальності за несплату податків, а тому відповідно до частини другої ст.215 Цивільного кодексу України зазначена угода є нікчемною та відповідно до частини першої ст.208 Господарського кодексу України, оскільки обидві сторони усвідомлювали протиправність укладеної угоди, то в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане сторонами за зазначеним зобов'язанням.
Представник відповідача –ТОВ «С.Дж.Р. Груп»у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення поштової кореспонденції на адресу вказану в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Поштове відправлення повернулось без вручення адресату, в довідці ф.20 причиною повернення (досилання) зазначено не знаходження за вказаною адресою. Відповідно до частини восьмої ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.
Представник відповідача - ТОВ «ІРТ»в судове засідання не з'явився. На адресу суду подано письмові заперечення, які обґрунтовано тим, що укладання та виконання договору між відповідачами підтверджується первинними документами, які оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, а позивач перевищив свої повноваження визнавши договір укладений між відповідачами недійсним, у той час, як питання про недійсність зазначеного договору судовими інстанціями не розглядалось. Також представник відповідача посилається на те, що акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності є внутрішнім документом податкової інспекції та був складений 04.10.2010р. у той час, як оплата та отримання товару відбулись в січні 2010р., а факт підробки підпису директора ТОВ «С.Дж.Р. Груп»є не доведеним. Також представник відповідача зазначив про те, що податкові перевірки ТОВ «ІРТ»не проводились, податкові повідомлення-рішення відповідачем не виносились та в позовній заяві позивачем не вказано які податки, на думку позивача, мінімізовані відповідачем. На підтвердження отримання товару за усним договором укладеним з ТОВ «С.Дж.Р. Груп»відповідач посилався на те, що в подальшому готова продукція була реалізована в межах господарської діяльності ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Аеротехніка-МЛТ», що підтверджується первинними документами.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянутим справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
В зв'язку з тим, що позивача та відповідачів повідомлено належним чином про дату та час судового засідання про що є докази наявні в матеріалах справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ТОВ «ІРТ»укладено усний договір, згідно якого ТОВ «С.Дж.Р. Груп»передало у власність ТОВ «ІРТ»товар, визначений платіжними документами як обладнання, всього на загальну суму 34 000,00грн. Укладання та виконання зазначеного договору підтверджується рахунком на оплату №3635 від 20.04.2010р., податковою накладною №120 від 20.04.2010р. та видатковою накладною №120 від 20.04.2010р. Оплата товару підтверджується платіжним дорученням №313 від 21.04.2010р., засвідченим підписом уповноваженої особи ТОВ «ІРТ»та випискою з особового рахунку ТОВ «С.Дж.Р. Груп»№26009030020004, відкритого у ПАТ «Класикбанк»за період з 01.01.2007р. по 02.06.2010р.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців по ТОВ «С.Дж.Р. Груп», з якого вбачається. що керівником зазначеного товариства є ОСОБА_1, який відповідно до зазначеного витягу є єдиною особою уповноваженою діяти від імені ТОВ «С.Дж.Р. Груп».
Відповідно до протоколу допиту від 18.08.2010р., ОСОБА_1 повідомив, що ТОВ «С.Дж.Р. Груп»зареєстроване ним, за винагороду, без наміру здійснювати будь-яку господарську діяльність, та ніякої діяльності від імені зазначеного підприємства він не здійснював та документів не підписував. Також він повідомив, що ТОВ «С.Дж.Р. Груп»створено з метою незаконної мінімізації податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання та переведення безготівкових коштів у готівкові.
Старшим слідчим з ОВС Управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України майором міліції Макаренко М.О. 16.09.2010р. на підставі постанови про проведення виїмки від 02.09.2010р. проведено виїмку документів ТОВ «ІРТ»щодо фінансово-господарських стосунків з ТОВ «С.Дж.Р. Груп»за період з 01.01.2008р. по 01.09.2010р.
На підставі постанови на проведення почеркознавчої експертизи документів по кримінальній справі №69-107 від 08.10.2010р. проведено експертизу за результатами якої складено висновок експерта №99 від 14.110.2010р. відповідно до якого підписи у документах, які підтверджують виконання усного договору між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ТОВ «ІРТ»на загальну суму 34 000,00 грн., а саме рахунком на оплату №3635 від 20.04.2010р., податковій накладній №120 від 20.04.2010р. та видатковій накладній №120 від 20.04.2010р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.
В результаті проведеної перевірки місцезнаходження ТОВ «С.Дж.Р. Груп»встановлено, що зазначене товариство не знаходиться за вказаною адресою, про що складено акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності №220/36-1118. Також було проведено допит голови правління ЖБК «Промінь»в якого ТОВ «С.Дж.Р. Груп»наймало приміщення за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4, яка зазначила про те, що в підвальному приміщення, яке наймало ТОВ «С.Дж.Р. Груп»працівники підприємства з'являлися періодично на декілька годин, а приблизно три-чотири місяці тому дане підприємство зникло та не з'являлось за зазначеною адресою.
Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва складено висновок щодо правомірності господарських відносин, які виникли у процесі організації та здійснення господарської діяльності між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ТОВ «ІРТ»№3, відповідно до якого усні договори згідно яких ТОВ «С.Дж.Р. Груп»передало у власність ТОВ «ІРТ»товарні цінності, визначені платіжними документами як обладнання, всього на загальну суму 245300грн., укладання та виконання яких підтверджується рахунками на оплату, податковими та видатковими накладними є такими, що укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, моральним засадам суспільства та, згідно частини першої стаття 203, статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Частинами першою та другою статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Відповідно до частини другої статті 3 та частини третьої статті 8 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Частинами першою та другою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що факт укладання усного договору повинні підтверджувати первинні документи, складені з дотриманням встановлено форми, зокрема, вони повинні містити особистий підпис уповноваженої особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, документи, що не містять підпису уповноваженої особи, не можуть засвідчувати факт здійснення господарських операцій та бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку.
Підпис на первинних фінансових документах, які підтверджують факт укладання усної угоди між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ТОВ «ІРТ»був вчинений не уповноваженою, особою, а саме не керівником ТОВ «С.Дж.Р. Груп»ОСОБА_1, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи №220/36-1118 від 04.10.2010р. та протоколом допиту ОСОБА_1 від 18.08.2010р., отже зазначені первинні документи, не можуть фіксувати факт здійснення господарської діяльності, тобто підтверджувати факт укладання усного договору.
Посилання відповідача на те, що відповідно до висновку експертизи, підпис лише ймовірно виконаний не ОСОБА_1 та підпис скріплений печаткою відповідача ТОВ «С.Дж.Р. Груп», як на підставу дійсності первинних документів є необґрунтованим, оскільки чинним законодавством чітко встановлено вимогу щодо необхідності підписання первинних документів уповноваженою особою підприємства.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату. Тому у разі недотримання вичерпних вимог правочин є недійсним. Зміст правочину не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції.
Частинами першою та другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням вище наведеного, а також враховуючи те, що відповідно до протоколу допиту керівника відповідача - ТОВ «С.Дж.Р. Груп»створювалось з метою формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків та з метою переводу безготівкових котів в готівкові та той факт, що відповідач ТОВ «С.Дж.Р. Груп»не знаходиться за місцем реєстрації та не здійснює систематичну господарську діяльність, що зокрема підтверджується актом перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності №220/36-1118 від 04.10.2010р. та протоколом допиту голови правління ЖБК «Промінь»в якого ТОВ «С.Дж.Р. Груп»наймало приміщення за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_4 суд дійшов висновку про недійсність усного договору укладеного між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ТОВ «ІРТ».
Водночас про недійсність усного договору укладеного між відповідачами та його безтоварність свідчить той факт, що відповідачем ТОВ «ІРТ»не було надано суду документів, які б підтверджували факт отримання товару та його перевезення, зокрема, товарно - транспортних накладних, актів прийому - передачі або документів підтверджуючих зберігання товару.
Посилання відповідача на те, що товар за зазначеним договором ним отримувався та з отриманих матеріалів була виготовлена готова продукція, яка була реалізована в його господарський діяльності є необґрунтованим, з огляду на те, що відповідачем 2 не було надано суду доказів того, що продукція яка була реалізована в його господарській діяльності була виготовлена з матеріалів отриманих від відповідача ТОВ «ІРТ».
Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України встановлено наслідки недійсності господарського зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З огляду на викладене та враховуючи той факт, що формування первинних документів з метою зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків підтверджується висновком щодо правомірності господарських відносин, які виникли у процесі організації та здійснення господарської діяльності між ТОВ «С.Дж.Р. Груп»та ТОВ «ІРТ»№3 від 20.10.2010р. відповідно до якого первинні документи, які були сформовані з метою підтвердження укладання усної угоди стали підставою для формування бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку підприємств, що підтверджується, зокрема відповідними показниками, поданих ТОВ «ІРТ»та ТОВ «С.Дж.Р. Груп»податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2009р. та січень, березень, квітень 2010р., суд дійшов висновку про те, що усний договір між відповідачами на суму 34 000,00 грн. суперечить інтересам держави та суспільства, а сторони при його укладанні прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, оскільки створили штучні умови для уникнення від відповідальності за несплату податків, а тому зазначена угода є нікчемною та в дохід держави підлягає стягненню все одержане сторонами за зазначеним зобов'язанням.
Отже, оцінивши докази, які є у справі, керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини третьої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
З урахуванням вище наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
адміністративний задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р. Груп»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 13, код ЄДРПОУ 34981754, п/р 26009030020004 в ПАТ «Класикбанк», м. Київ, МФО 306704, п/р 26003010109287 в ПАТ «КБ «Преміям», м. Київ, МФО 339555, п/р 26006000014501 в ВАТ «Кредитвестбанк», м. Київ, МФО 380441) в дохід держави грошові кошти у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ»(02002, м. Київ, вул. П. Раскової, 11 код ЄДРПОУ 34727803, п/р 26008301108284 у ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві, МФО 321767) в дохід держави грошові кошти у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання
Суддя Н.М. Клименчук
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 12.12.2011 |
Оприлюднено | 30.01.2012 |
Номер документу | 21083171 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Клименчук Н.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні