Ухвала

від 28.03.2012 по справі 2а-15940/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15940/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ», про стягнення в дохід держави коштів в сумі 34000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ», в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»в доход держави грошові кошти у сумі 34000,00 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ»товари, отримані згідно видаткової накладної від 20 квітня 2010 року №120 та розрахункових документів, а за неможливості стягнення майна в натурі, - стягнути в доход держави його вартість -грошові кошти у сумі 34000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року позов задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р. Груп»(01042, м. Київ, вул. П. Лумумби, 13, код ЄДРПОУ 34981754, п/р 26009030020004 в ПАТ «Класикбанк», м. Київ, МФО 306704, п/р 26003010109287 в ПАТ «КБ «Преміям», м. Київ, МФО 339555, п/р 26006000014501 в ВАТ «Кредитвестбанк», м. Київ, МФО 380441) в дохід держави грошові кошти у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ»(02002, м. Київ, вул. П. Раскової, 11 код ЄДРПОУ 34727803, п/р 26008301108284 у ВАТ «ВТБ Банк»в м. Києві, МФО 321767) в дохід держави грошові кошти у сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІРТ», подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «ІРТ»(покупець) та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»(продавець) укладено усний договір, згідно якого останній передав у власність товар, визначений платіжними документами як обладнання, всього на загальну суму 34000,00грн.

На виконання зазначеного договору продавцем виставлено рахунок від 20.04.2010 року №3635, виписано податкову накладну від 20.04.2010р. №120 та складено видаткову накладну від 20.04.2010 року №120. Оплата товару підтверджується платіжним дорученням від 21.04.2010 року №313, засвідченим підписом уповноваженої особи ТОВ «ІРТ»та випискою з особового рахунку ТОВ «С.Дж.Р. Груп»№26009030020004, відкритого у ПАТ «Класикбанк»за період з 01.01.2007 року по 02.06.2010 року.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на 27.09.2010 року керівником ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є ОСОБА_2, який відповідно до зазначеного витягу є єдиною особою, уповноваженою діяти від імені ТОВ «С.Дж.Р. Груп».

Як вбачається з протоколу допиту від 18.08.2010 року, ОСОБА_2 повідомив, що ТОВ «С.Дж.Р. Груп»зареєстроване ним за винагороду без наміру здійснювати будь -яку господарську діяльність, та ніякої діяльності від імені зазначеного підприємства він не здійснював, документів не підписував. Також він повідомив, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»створено з метою незаконної мінімізації податкових зобов'язань інших суб'єктів господарювання та переведення безготівкових коштів у готівкові.

Старшим слідчим з ОВС Управління (служби) спеціальних розслідувань ГУПМ ДПА України майором міліції Макаренко М.О. 16.09.2010 року на підставі постанови про проведення виїмки від 02.09.2010 року проведено виїмку документів ТОВ «ІРТ»щодо фінансово -господарських стосунків з ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за період з 01.01.2008 року по 01.09.2010 року.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи проведеної в межах документів по кримінальній справі №69-107 підписи у документах, які підтверджують виконання усного договору між ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ТОВ «ІРТ»на загальну суму 34000,00 грн., а саме на рахунку на оплату від 20.04.2010 року №3635, на податковій накладній від 20.04.2010 року №120 та видатковій накладній від 20.04.2010 року №120 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Внаслідок перевірки місцезнаходження ТОВ «С.Дж.Р. Груп»встановлено, що зазначене товариство не знаходиться за вказаною в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України адресою, про що органом державної податкової служби складено акт перевірки відповідності юридичної адреси фактичному місцезнаходженню суб'єкта підприємницької діяльності №220/36-1118. Також, в межах кримінальної справи було проведено допит голови правління ЖБК «Промінь»ОСОБА_5, у якого ТОВ «С.Дж.Р.Груп»винаймало приміщення за адресою АДРЕСА_1, яка зазначила про те, що у найманому підвальному приміщенні працівники ТОВ «С.Дж.Р.Груп»з'являлися періодично на декілька годин, а приблизно три -чотири місяці тому дане підприємство взагалі зникло.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що усний договір між відповідачами на суму 34 000,00 грн. суперечить інтересам держави та суспільства, а сторони при його укладанні прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, оскільки створили штучні умови для уникнення від відповідальності за несплату податків, а тому зазначена угода є нікчемною та в дохід держави підлягає стягненню все одержане сторонами за зазначеним зобов'язанням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів вважає зазначений вище правочин таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, у господарських операціях між ТОВ «ІРТ»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на стороні останнього діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання документів податкової звітності, тому в даному випадку правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Розглядаючи питання про реальність господарських операцій між ТОВ «ІРТ»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що отриманий від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»товар в подальшому був реалізований ТОВ «Науково -виробниче підприємство «Аеротехніка - МЛТ», оскільки як вбачається з рахунку на оплату від 20.04.2010 року №3635, податкової накладної від 20.04.2010 року №120, видаткової накладної від 20.04.2010 року №120, Товариством з обмеженою відповідальністю «ІРТ»був отриманий товар «АВР», у той час як у видатковій накладній від 21.04.2010 року №РН-0000011 товар зазначено як «АВРLovato на три ввода для ДГУ Kubota 40 A.380», що унеможливлює встановити пов'язаність зазначених господарських операцій.

З аналогічних підстав колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що отриманий від ТОВ «С.Дж.Р.Груп»товар в подальшому був реалізований ТОВ «Оріент Електро», оскільки, як вбачається з видаткової накладної від 16 грудня 2010 року №РН-0000023, ТОВ «ІРТ»був реалізований товар «ABP Lovato 63 A».

Також апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження факту поставки товару, які б підтверджували факт отримання товару та його перевезення, зокрема, товарно -транспортних накладних, актів прийому - передачі або документів, що підтверджують зберігання товару.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки в даному випадку наявний протиправний намір у двох сторін, тому за вимогами ст. 208 Господарського кодексу України, сума коштів у сумі 34000,00 грн., отримана Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп», підлягає стягненню, та оскільки господарська операція має безтоварний характер відповідно підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ»в доход держави грошові кошти також у сумі 34000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що звернення до суду органу державної податкової служби про стягнення у доход держави коштів, отриманих за нікчемним право чином відповідає вимогам закону, оскільки направлені на реалізацію застосування адміністративно -господарської санкції у розумінні ст. 239 цього Кодексу, тобто заходу, який спрямований на ліквідацію наслідків правопорушення суб'єктом господарювання.

Таким чином, за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, суд зобов'язаний застосувати санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України.

Під час розгляду апеляційної скарги та вирішення питання про задоволення позову колегією суддів враховано, що податковим органом додержано граничний строк застосування адміністративно -господарських санкцій, передбачений ст. 250 Господарського кодексу України (шість місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності).

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом подано позов до суду 08.11.2010 року, датою порушення слід вважати дату виставлення рахунку №3635 -20.04.2010 року, тобто додержано річний строк з дня порушення відповідачами правил здійснення господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІРТ» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 02.04.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.