Постанова

від 25.09.2008 по справі 5020-4/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/163

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"25" вересня 2008 р.  11:36                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Приватного підприємства „Соріус” (вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя

(вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011),

за участю прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі  (вул. Балаклавська, 9, місто Севастополь, 99011),

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000010235/0 від 21.05.2007 та зобов`язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі  87222,24грн.,

суддя Остапова К.А.,

при секретарі судового засідання Лебедеві С.О.,

За участю представників:

Прокурор: не з`явився,

Від позивача: Логутєв В. М., довіреність б/н від 12.05.2008,

Від відповідача: Ягунов В. П., довіреність №319/10-004 від 23.06.2008,  

Від третьої особи: не з`явився (від ГУ ДКУ у м. Севастополі),

Суть спору: Приватне підприємство „Соріус” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №000010235/0 від 21.05.2007 та зобов`язання відповідача надати належні документи до органів державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2007 року в сумі  87222,24 грн.

Ухвалою від 21.05.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/163 з призначенням попереднього судового засідання на 18.06.2008.

Листом від 17.06.2008 (вхідний номер 9340) прокурор міста Севастополя повідомив суд про вступ в порядку статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративний процес по справі (а. с. 44).

За наслідками підготовчого провадження ухвалою від 18.06.2008 справу призначено до судового розгляду на 27.08.2008.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали від 18.06.2008  до участи у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі.

Розгляд справи відкладався.

Третя особа - Головне управління державного казначейства України в місті Севастополі явку свого представника в судові засідання не забезпечувало.

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статі 9 Європейської хартії регіональних мов  (ратифікована Законом України від 15.05.2003), статті 3 Декларації прав національностей України від 01.11.1991), статті 10 Закону України «Про судоустрій»від 07.02.2002), статті 18 Закону України  «Про мови»від 28.10.1989 та за клопотанням представників сторін пояснення по справі надавались ними російською мовою.

Згідно зі статями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення учасників процесу, суд

в с т а н о в и в :

Відповідачем була здійснена виїзна позапланова перевірка Приватного підприємства «Соріус»(далі –ПП «Соріус») з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на  розрахунковий  рахунок за  період березень  2007 року.

За результатами перевірки складений Акт №63/23-5/22285658/8469/10 від 18.05.2007 та  винесено податкове повідомлення-рішення №000010235/0 від 21.05.2007 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87222,00 грн.

В ході перевірки встановлено, що ПП «Соріус» в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) завищено бюджетне відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року на суму 87222,00 грн. (а. с. 23).

Перевіряючими в акті встановлено наступне.

Позивач (по договору - Комітент) уклав з Дочірним підприємством Державної компанії «Укрспецекспорт»Держаного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства «Спецтехноекспорт»(далі –ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт», по договору -  Комісіонер) договір комісії № STE-1-193-Д/K-06 від 20.06.2006.

За умовами договору Комісіонер зобов`язався за дорученням Комітента за плату вчинити правочин з поставки судових та корабельних запасних частин від свого імені за рахунок Комітента. Виступаючі від свого імені, Комісіонер самостійно вчиняє зовнішньоекономічну угоду (контракт) з третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, зазначеною третьою особою виступає Об`єднаний штаб Міністерства оборони (ВМС) Індії.

Згідно з підпунктом 5.2 пункту 5 договору комісійна плата встановлюється як різниця між ціною продажу продукції, установленою комісіонером самостійно і за який він укладає Контракт, погодженої комітентом ціною продукції, а також понесених комісіонером витрат. Визначений такими чином розмір комісійної плати включає в себе податок на додану вартість.

ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»виконав свої обов`язки по договору, склав відповідній звіт комісіонера від 07.02.2007 та представив на адресу позивача податкову накладну від 07.02.2007 №63 на суму 436111,18 грн., податок на додану вартість –87222,245 грн.

Кінцеві розрахунки між ПП «Соріус»та ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт» здійснені в лютому 2007 року (дата надання звіту Комісіонера).

Позивач надав відповідачеві податкову декларацію за березень 2007 року  (вхідний номер 17311 від 19.04.2007), у якій у рядку 25.1 вказано суму 155539,00 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок (а. с. 35-36).

Як зазначено в Акті перевірки, податкова накладна правомірно відображена в розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних в лютому 2007 року і відповідно у складі податкового кредиту в рядку 17 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2007 року.

Таким чином перевіряючими у Акті перевірки зроблений висновок про виникнення у ПП «Соріус»права на податковий кредит в лютому 2007 року.

Але ПП «Соріус»в рядку 3 Додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок бюджетного відшкодування) за березень 2007 року включило суму податку на додану вартість по вищевказаній податковій накладній в розмірі 87222,24 грн. як фактично сплачену, що на думку перевіряючих є безпідставним (а. с. 22).

В Акті зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що за даними рахунків бухгалтерського обліку позивача 311 (рахунки в банках) и 301 (каса) відсутні операції, яки підтверджують оплату комісійної винагороди на адресу ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт» за договором комісії,  отже не підтверджений факт оплаченого податкового кредиту в сумі податку на додану вартість з комісійної винагороди, витрат та митне оформлення та перевозку вантажів, що належав до сплати постачальнику послуг ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт».

У зв'язку з чим, з урахуванням вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 5.12 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 (із змінами та доповненнями) в Акті зроблений висновок про неправомірність включення позивачем в рядку 25.1 декларації з податку на додану вартість за березень 2007 року та до Розрахунку бюджетного відшкодування в рядку 3 (Додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) суму податку на додану вартість в розмірі 87222,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2007 року на суму 87222,00 грн.

За результатами перевірки на підставі Акту перевірки №63/23-5/22285658/8469/10 від 18.05.2007 відповідачем  прийняте податкове повідомлення-рішення №000010235/0 від 21.05.2007 про зменшення позивачеві бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 87222,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до господарського суду міста Севастополя за захистом порушеного права.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі –Закон) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд не може погодитись із висновком Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя  щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування шляхом перерахування у зв'язку із відсутністю по даним рахунків бухгалтерського обліку ПП «Соріус»операції, підтверджуючої оплату комісійної винагороди, доводами про необхідність такої умови виникнення права на бюджетне відшкодування у формі перерахування як фактична оплата, в даному випадку комісійної винагороди, саме шляхом операції з передачі грошових коштів від ПП «Соріус»на адресу ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт».

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії має відплатний характер.

Згідно зі статтею 1013 Кодексу комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Статтею 1020 вказаного Кодексу передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента.

Тобто Кодексом передбачений обов'язок комітента оплатити надані комісіонером послуги, але при виконанні даного виду договорів особа, послуги якої належить оплатити, може самостійно відрахувати належну їй суму комісійної винагороди. Це правило спрямовано на забезпечення інтересів комісіонера.

Відповідно до умов договору комісії за виконання доручення, зазначеного у договорі, Комісіонер отримує комісійну плату у розмірі різниці між ціною продажу продукції, встановленою Комісіонером самостійно та за якою він укладає контракт, погодженою Комітентом ціною продукції, а також понесених Комісіонером витрат. Визначений таким чином розмін комісійної винагороди включає в себе податок на додану вартість. Комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього від покупця. Інший порядок виплати комісіонерові комісійної плати вказаним договором не передбачений.

Матеріалами справи підтверджується, що Комісіонер –ДП ДК «Укрспецекспорт»ДГЗП «Спецтехноекспорт»виконав свої обов'язки за договором, перерахував на рахунок позивача всі належні йому за договором комісії кошти, надав позивачеві звіт, отримав право на належну йому за договором оплату наданих ним послуг та утримав відповідно до умов договору, комісійну винагороду в сумі 434284,68 грн. (податок на додану вартість в сумі  86856,94 грн.).

Таким чином, суд вважає, що позивач має право на бюджетне відшкодування перерахуванням на розрахунковий рахунок за березень 2007 року в сумі 87222,00 грн. та обґрунтовано включив його до Розрахунку бюджетного відшкодування як фактично сплачену.

В підпункті 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. 

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки  суд  визнав  відсутність порушень податкового законодавства  з боку позивача, то відповідно зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 49895,77 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням застосовано до позивача необґрунтовано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);  безсторонньо (неупереджено);  добросовісно;  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40грн. підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя №000010235/0 від 21.05.2007.

3.          Зобов'язати   Державну  податкову  інспекцію  в  Ленінському  районі  міста   Севастополя   (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний  код  23193148) надати належні документи до державного казначейства для бюджетного відшкодування податку на додану  вартість  на розрахунковий рахунок Приватного підприємства «Соріус»(вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код  22285658)  за  березень 2007  року в сумі 87222,00грн.,  яке виникло по договору комісії  №STE-1-193-Д/K-06 від 20.06.2006.

4.          Стягнути з Державного бюджету України  на  користь  Приватного підприємства «Соріус»(вул. Сенявіна, 3, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код  22285658)  витрати по сплаті судового збору в сумі  03,40 грн.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.  Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України30.09.2008.