Рішення

від 16.09.2008 по справі 12/116

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/116

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

16.09.2008                                                                                   Справа  № 12/116

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хемкостав - УА”,               м. Ужгород

до відповідача дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”,                      м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 2 293 058,89 грн.

Суддя  Тисянчин В. М.

                                                                 Представники:

Від позивача – Грубі Й., (представник за довіреністю від 07.08.2008 року), Личко Л. М., (представник за довіреністю від 07.08.2008 року)

Від відповідача –Шолохман В. П., директор, Машика В. В., (представник за довіреністю № 04/08 від 04.08.2008 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Хемкостав - УА”,  м. Ужгород до дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”, м. Ужгород про стягнення заборгованості в сумі 2 293 058,89 грн.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки визначені  ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Заяв про відвід складу суду не надходило.

Суду надіслано письмове клопотання вх. № 7705 від 06.08.2008 року (отримане головуючим суддею у справі після судового засідання 07.08.2008 року) про фіксування судового процесу технічними засобами.

Проте, в судовому засіданні 07.08.2008 року представники позивача озвучили подане письмове клопотання, однак через несправність звукозаписуючого пристрою в залі судових засідань №1, не бажаючи очікувати звільнення залу судових засідань № 2 щодо здійснення фіксації судового процесу на справному пристрої, учасники судового засідання (в т.ч. уповноважені представники відповідача) погодились на подальше проведення судового засідання без здійснення фіксації судового процесу. До того ж, судове засідання 07.08.2008 року включало в себе отримання письмових матеріалів від сторін зазначених в ухвалі суду від 16.07.2008 року про порушення провадження у справі та здійснення заходів щодо добровільного врегулювання спору між сторонами, на що націлений зміст вищевказаної ухвали суду, оголошення перерви в судовому засідання до 12.08.2008 року до 15 години (подальша спільна заява сторін вх. № 7860 від 11.09.2008 року та ухвала суду від 12.08.2008 року).

Волевиявлення згоди сторін зафіксовано підписами на звороті першого аркушу ухвали суду від 16.07.2008 року про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2008 року, з огляду на задоволення заяв та клопотань сторін, розгляд справи відкладався на 27.08.2008 року на 12 годину (за вихідним реєстром канцелярії суду № 06.06.-11631 від 12.08.2008 року вказану ухвалу надіслано сторонам).

Заявою (а/с-146)  (вх. № 7347 від 23.07.2008 року) представник відповідача просить надати можливість ознайомитись з матеріалами справи, проте заявою (вх. № 8177 від 26.08.2008 року) просить суд відкласти розгляд справи призначеної на 27.08.2008 року на пізніший термін. З огляду на задоволення судом заяви представника відповідача, непідготовленість його до участі у розгляді справи по суті через не ознайомлення з матеріалами справи, висловлення позиції щодо реальної можливості добровільного врегулювання спору, представник відповідача не заперечив проведення судового засідання без здійснення технічної фіксації судового процесу  та зміст ухвали суду від 27.08.2008 року, призначення наступного судового засідання суду 15.09.2008 року на 15 годину.

Отже, через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору, з метою надання суду додаткових доказів у підтвердження своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК україни) розгляд справи відкладався і оголошувалася перерва в судових засіданнях 07.08.2008 року, 15.08.2008 року (ст.77 ГПК України).

Позаяк, у судовому засіданні 15.09.2008 року головуючим у справі суддею озвучено обставини ходу дій сторін, учасників судових засідань у попередніх судових засіданнях. Зауважень чи доповнень щодо цього не надходило, про що свідчить технічна фіксація судового процесу.

Позивач та їх представники підтримують позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та наполягають на здійснені оплати за виконані роботи за прийняті відповідачем обсяги робіт відповідно до актів приймання виконаних робіт.

Відповідач та їх представники заперечили позовні вимоги у повному обсязі з мотивів викладених у письмовому відзиві на позов (вх. № 7744 від 07.08.2008 року), зокрема, посилаються на факт укладення з відповідачем договорів генерального підряду на капітальне будівництво, обов'язків підприємства –позивача пов'язаних з набуттям статусу генпідрядника, недоліками здійснених позивачем будівельних робіт на об'єктах, несвоєчасного виконання умов договору, однак ґрунтовних, переконливих, належних, письмових доказів в підтвердження наведеного, саме по вині позивача –суду не надав.

Водночас, заперечуючи позовні вимоги в повному обсязі у зазначеному вище письмовому відзиві (а/с-3 Т.2) відповідач вказує про існування у нього боргу перед позивачем в сумі 159 919,28 грн. –за договором № 1 від 01.06.2005 року та за договором № 2 від 07.12.2006 року –435 323,64 грн. Проте, на підставі п. 9.6 укладених договорів стягнув вказані суми в якості штрафних санкцій за несвоєчасну передачу робіт в якості оперативно –господарської санкції.

В спростування заперечень позову відповідачем, позивач і його представник надали суду заперечення (вх. № 8745 від 15.09.2008 року та                 вх. № 7765 від 16.09.2008 року –а/с 102, 110), в яких  зазначають про те, що позивач не зводив весь об'єкт в цілому, а тому не повинен здавати його в цілому, оскільки в дійсності ним відповідно до договору від 01.06.2005 року виконано тільки ряд будівельно –монтажних робіт на об'єкті, який здано відповідачеві згідно акту прийому – передачі від 10.04.2007 року, якого назвали попереднім у відношенні до Державного акту здачі всього об'єкту в експлуатацію. Іншого акту прийому –передачі виконаних позивачем згідно договору від 01.06.2005 року не складалось і складання такого сторонами не передбачалось. Наведене позивач стверджує фактом здачі об'єкту в експлуатацію Державній комісії.

Разом з тим, заперечуючи доводи відповідача, щодо надання ним суду локального кошторису № 2-1-1 щодо переліку робіт, які виконані позивачем неякісно, останній посилається на належне відповідно до Державних будівельних норм України виконання робіт за укладеними договорами від 01.06.2005 року та від 07.12.2006 року, оскільки нагляд за здійсненням позивачем будівельних робіт здійснював представник технічного нагляду відповідача. До того ж, позивач пояснює, що наведені відповідачем в кошторисі (як докази неналежного виконання умов договору) найменування робіт є безпідставними, оскільки недоліки по них могли виникнути в результаті недбалого відношення інших підрядників до результатів виконаних позивачем робіт або в результаті неякісного виконання робіт іншими підрядниками з якими позивач у договірних відносинах не перебував.

Представники відповідача в судовому засіданні не заперечили факт здачі об'єкту будівництва в експлуатацію Державній комісії та не заперечили факт здійснення технічного нагляду з боку відповідача за будівництвом наглядового уповноваженого Давіда Маора (п.1.7 договору), не заперечили факт участі у будівництві інших організацій, не заперечили надання позивачем гарантійних листів за виконані роботи по першій вимозі відповідача.

Втім, в судовому засіданні представник позивача наголосила на тому, що відповідачем виставлена охорона і більше як 6 місяців не допускаються робітники позивача для завершення підрядних робіт, не надавалася необхідна проектна документація для подальшого завершення будівництва монтажних робіт, всупереч звернення позивача, що не сприяє належному дотриманню договірних відносин, а пов'язані в проекті мирової угоди додаткові роботи по усуненню недоліків будівництва за свій рахунок на тих об'єктах (будівельних циклах), які відповідачем прийнято відповідно до актів виконаних робіт без зауважень щодо якості їх виконання. Наведене відповідачем не спростовано, що може свідчити про відсутність вини у позивача на доводи відповідача.  

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

          Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 2 293 058,89 грн., що виникла по зобов'язаннях за договором генерального підряду на капітальне будівництво від 01.06.2005 року та від 07.12.2006 року.

          Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що згідно договору генерального підряду на капітальне будівництво, укладеного сторонами 01.06.2005 року позивач, як генпідрядник, протягом 2005-2006 років виконав будівельно –монтажні роботи на будівництві 2-х будинків типу „А” і одного будинку типу „В” за адресою: м. Ужгород, Слов'янська набережна, мікрорайон „Боздош”.

          За виконані відповідно до умов цього договору роботи відповідач зобов'язаний був здійснювати розрахунок щомісячно, шляхом оплати рахунків позивача. Оплата рахунків повинна була здійснюватись на протязі 45 днів від дати їх отримання у розмірі, визначеному в акті прийняття виконаних робіт (п.13.3.1 та 13.3.4 договору).

            Вказані договірні зобов'язання відповідач не виконав. Станом на 11.07.2008 року заборгованість за виконані в 2006 році роботи складає суму 162 925,40 грн.

          Крім того, з кожного щомісячного об'єму виконаних робіт відповідачем утримувалось 10% вартості робіт в якості забезпечення виконання позивачем договірних зобов'язань. На виконання цього пункту договору відповідачем було утримано з виконаних нами робіт суму –809 737,09 грн. Відповідно до    п. 13.3.6 договору від 01.06.2005 року із утриманих коштів 5% відповідач повинен був сплатити протягом 30 днів від дати прийняття виконаних згідно договору робіт, а решту 5% сплатити рівномірними, по 1% щорічно платежами потягом перших 5 років перебігу гарантійного строку, визначеному п.14 договору. В той же час, позивач відповідно до п.14 договору вправі зменшити вказане 5% утримання шляхом надання банківської гарантії на відповідну суму.

          Виконані позивачем відповідно до умов договору роботи були прийняті відповідачем згідно акту від 10.04.2007 року. Об'єкти будівництва (житлові будинки) здані відповідачем в експлуатацію.

          Станом на 11.07.2008 року відповідач не виконав зобов'язання передбачене п. 13.3.6. договору по поверненню утриманих 10% вартості виконаних робіт –не сплатив на протязі 30 днів після прийняття робіт 5% їх вартості, що складає суму 404 868,55 грн. та не виконав вимогу позивача щодо його права зменшення суми утриманих на забезпечення гарантійного строку 5% шляхом надання банківської гарантії.     

          Таким чином, станом на 11.07.2008 року заборгованість відповідача по оплаті за виконані позивачем відповідно до договору генерального підряду від 01.06.2005 року роботи складає 972 662,49 грн. (809 737,09+162 925,40).

          Аналізуючи письмовий відзив на позов відповідача (вх. № 7744 від 07.08.2008 року) суд констатує визнання відповідачем заборгованості (за договором від 01.06.2005 року) в сумі 159 919,28 грн, а також факт утримання ним 10% від суми виконаних  позивачем робіт на загальну суму 809 844,26 грн., що фактично стверджує наявність заборгованості перед позивачем по вказаному договору на загальну суму 969 763,54 грн.

          Твердження відповідача про те, що об'єкт будівництва не зданий позивачем в експлуатацію Державній комісії та не здійснення процедури передачі –прийняття квартир інвесторам і експлуатуючій організації є недостатньо ґрунтовним, оскільки виходячи із змісту договору (п.2.1) позивач виконував роботи лише із зведення фундаментів, каркасу будинків та споруди покрівлі. В той же час, відповідач не заперечив те, що на виконання цілого ряду робіт на об'єктах будівництва, в тому числі спеціалізованих, ним самостійно залучались інші будівельні та спеціалізовані монтажні організації.          

         Враховуючи таке, з огляду на ч.2 ст. 319 ГК України, ваги доказів і фактичних обставин справи зобов'язують суд констатувати правовий аналіз про те, що за своєю правовою природою дії сторін у справі, як учасників господарського процесу і господарських зносин, містять ознаки підрядних договірних відносин., а тому наслідком цього є відсутність ознак генпідрядника у позивача, що в свою чергу суттєво впливає на визначення меж та обсягів щодо прав та обов'язків учасників господарського процесу, через що позивач фактично вважається однією з підрядних будівельних організацій, що працювали на об'єктах будівництва відповідача.

          Позаяк, обсяг виконаних будівельно –монтажних робіт позивачем і зданих відповідачеві згідно акту приймання –передачі від 10.04.2007 року, наявність інших підрядних організацій у процесі будівництва з якими позивачем не укладено будь –яких підрядних (субпідрядних) договорів (згода на укладення таких договорів позивачем не давалася; ст. 319 п.3 ГК) логічно та правомірно відмежовує позивача від обов'язку здачі об'єкту Державній комісії та передачі квартир інвесторам, взяття позивачем відповідальності за результати роботи інших підрядних організацій.

          Дійсні, фактичні обставини справи зобов'язують суд зважувати на те, що критерієм прав та обов'язків суб'єкта підрядних відносин є визначення ознак суб'єкта підрядних відносин, визначення категорії „підрядника” –як учасника будівництва, який зобов'язаний на свій ризик і за обумовлену ціну виконати передбачені контрактом роботи і передати їх замовнику у встановлені строки, тоді як  „підрядник генеральний” –підрядник, який відповідає за виконання всього комплексу робіт передбачених замовленням, передачу їх замовнику і забезпечує координацію діяльності інших підприємств (бухгалтерський словник за редакцією професора Бутинця Ф. Ф., виданий Житомирським інженерно –технологічним інститутом, 2001 рік).

          Крім того, сторони 07.12.2006 року уклали договір генерального підряду на виконання будівельно монтажних робіт на будівництві ще двох будинків типу „А” та одного типу „В” (друга черга будівництва) за адресою: м. Ужгород, Слов'янська набережна, мікрорайон „Боздош”.

          Згідно п. 13.3.1 цього договору відповідач зобов'язаний був за виконані позивачем роботи здійснювати розрахунок щомісячно, шляхом оплати рахунків позивача. Оплата рахунків повинна була здійснюватись на протязі 30 днів від дати їх отримання у розмірі, визначеному в акті прийняття виконаних робіт за мінусом відрахувань, передбачених п. п. 13.3.5-13.3.7. Вказані договірні зобов'язання відповідач не виконав. Станом на 11.07.2008 року заборгованість за виконані роботи складає суму 895 129,75 грн.

          Позовні вимоги відповідно до умов договору від 07.12.2006 року заявлені тільки по оплаті за виконані і прийняті відповідачем роботи, які останній не оплатив всупереч вимогам п. 13.3.1 договору. Факт виконання цих робіт та прийняття їх відповідачем підтверджується відповідними актами. При цьому відслідковується несистематичне, несвоєчасне, неповне виконання зобов'язань відповідачем по оплаті виконаних позивачем робіт на протязі всього періоду договірних відносин. До того ж, з травня 2008 року відповідач повністю припинив оплату робіт позивача, тому за роботи виконані позивачем в квітні, травні та червні 2008 року плата не відбулась.

          Разом з тим, не сплативши позивачу за виконані роботи суму  1 867 792,24 грн. відповідач відніс 20% цієї суми 373 558,45 грн в рахунок відшкодування ПДВ, що не позбавляє його права отримати від держави вказане відшкодування. Отже, породжується обставина відшкодування ПДВ від суми, яка фактично не сплачена. В доказ цього є своєчасне надання позивачем відповідачу податкових накладних на виконаний і прийнятий відповідачем обсяг робіт, в т.ч. і на суму заборгованості. В той же час, позивачем повністю сплачено необхідну суму ПДВ від суми вартості виконаних робіт по кожному акту, що складає більше 300 000 грн.

          Наведене не може підсилювати позицію відповідача зазначену в письмовому відзиві щодо правомірності і обґрунтованості застосування штрафних санкцій, оскільки у відповідача, як замовника, відслідковуються причинно –наслідковий зв'язок, ознаки дій неналежного виконання з його боку договірних обов'язків, тому договір можна вважати неналежно виконаним з боку відповідача, що має наслідком застосування штрафних санкцій до позивача вважати безпідставними, а недоліки робіт, що проводились за договором від 07.12.2006 року позивачем не можуть бути покладені на позивача, оскільки зазначені роботи проводились іншими підрядними організаціями залученими відповідачем, що останнім не спростовано документально.

          Отже, відсутність документального обгрунтування неналежного виконання позивачем зобов'язань за договорами підряду від 01.06.2005 року та від 07.12.2006 року (в т.ч. комісійних актів, висновків уповноважених органів, технічних висновків установ архітектурно –будівельного нагляду про недотримання державних будівельних норм щодо неякісного проведення будівельно –монтажних робіт позивачем за кошторисом і проектом) свідчить про відсутність у позивача вини, що унеможливлює покладення відповідальності  на позивача шляхом застосування до нього штрафних санкцій.

          Суд зауважує, що відповідач не обмежений в можливостях у наданні суду відповідних належних документальних обґрунтувань (висновків уповноважених органів) в підтвердження своїх заперечень, оскільки не мав поважних причин у неможливості реалізації щодо отримання належних документальних обґрунтувань. Поважні причини визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсно істотними труднощами для своєчасного вчинення зобов'язань процесуальних дій.

          Суд не приймає рішень на підставі підозр або допущень і не зв'язаний претензіями або доказами сторін, які  не мають заздалегіть встановленої юридичної сили. Саме тому, судом не приймаються до уваги доводи відповідача, оскільки вони не впливають на законність нормативно –правового обгрунтування позову в розумінні ст. 33 ГПК України.

          Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача за виконані позивачем будівельно –монтажні роботи відповідно до умов укладених договорів складає 1 867 792,24 грн. = (972 662,49 грн. –за договором від 01.06.2005 року + 895 129,75 грн. –за договором від 07.12.2006 року).

          Згідно ст. 20 ГПК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

          Отже, позивач звернувся до суду за захистом власних прав, що пов'яні з юридичною зацікавленістю до предмета спору.

          Для досягнення своєї мети щодо предмета спору (стягнення коштів з відповідача) позивач надав в якості правопідтверджуючого документу помісячні акти виконаних робіт, податкові накладні, рахунки –фактури, акти виконаних додаткових робіт (а/с-83-140, Т.1) та розрахунок позову і фінансову довідку.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 36 554,08 грн. –3% річних та 280 126,76 грн. –інфляційних збитків правомірні і підлягають задоволенню.

         Разом з тим, за користування чужими грошовими коштами позивач на підставі ст. 536 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача суму 108 605,09 грн. відсотків. При оцінці правильності нарахування вимог в цій частині позову судом визнано їх нарахування неправомірним, оскільки зобов'язання не укладене в письмовій формі (ст. ст. 14, 547 ЦК України), а тому вказана сума примусовому стягненню не підлягає.

          Аналізуючи спірну ситуацію, коло доказів, відсутність належних доказів у відповідача суд керувався Цивільним, Господарським та Господарсько –процесуальними кодексами.

          Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 323 ГКУ договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону. Поки що такі нормативно –правові документи відсутні, що створює проблеми із застосуванням інших підзаконних нормативно –правових актів після                      01. 01.2004 року, часу набрання чинності нових Цивільного та Господарського кодексів.

          Так само колізійною є зараз обов'язковість державних будівельних норм (ДБН) у тому числі і при прийнятті будівельних робіт. ДБН прийнятті у новій редакції наказом Держбуду України від 27.08.2000 року № 174 і введені в дію з 01.10.2000 року. У преамбулі зазначається, що ці норми мають обов'язковий характер лише при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми мають рекомендаційний характер.

          Зокрема, згідно ст. ст. 837, 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням другої сторони (замовника) з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

          Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником  відповідно до договору підряду,  оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (п.1 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, в строк та в порядку, що встановлений договорами.

У даній справі на виконання умов договорів складені акти виконаних робіт, в яких визначений обсяг виконаних робіт позивачем, його вартість, надані гарантійні листи якості робіт, наданих послуг відповідно до ст. 859 ЦК України. Акти підписані сторонами та посвідчені печатками. Неналежне виконання умов договорів з вини позивача відповідачем не доведено, від договорів підряду він не відмовився. Замовник має право відмовитися від договору підряду у разі наявності істотних недоліків (Постанова Верховного суду україни від 27.03.2007 року).

За таких умов наслідком такого постають приписи ст. 526 ЦК України, де зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до звичаїв  ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -  провової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

          При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, суспільно –державна значимість господарської діяльності сторін, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин не вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позаяк, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Вирішуючи даний спір суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де у ст. 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально –правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Сторони мають добросовісно, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, користуватися належними їм процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх вимог і  заперечень. Відповідно до вимог ст. 43  ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви рішення суду не дають підстав для висновку про неможливість подання сторонами доказів на стадії розгляду справи цим судом.      

      Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Позов задоволити  частково.

    2. Стягнути з дочірнього підприємства „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”                 (м. Ужгород, вул. Капушанська, 145; код ЄДРПОУ 33331696) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Хемкостав - УА” (м. Ужгород, вул. 8 Березня, 30/53; код ЄДРПОУ 31072321) суму 1 867 792,24 (один мільйон вісімсот шістдесят сім тисяч сімсот дев'яносто дві грн. 24 коп.) –основного боргу; 36 534, 08 (тридцять шість тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 08 коп.) – 3% річних; 280 126,76 (двісті вісімдесят тисяч сто двадцять шість грн. 76 коп.) –інфляційних збитків та 21 844,83 (двадцять одну тисячу вісімсот сорок чотири грн. 83 коп.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

 3.  В стягненні 108 605,09 грн. –в задоволенні позовних вимог відмовити.

   4.  Дію заходів про забезпечення позову вказаних у п.3 резолютивної частини ухвали суду від 16.07.2008 року щодо заборони відповідачу - дочірньому підприємству „СіПіЕм Білдінг Юкрейн”, м. Ужгород, суб'єкту господарювання, здійснювати заходи по відчуженню належного йому майна на правах власності та повного господарського відання, де б воно не знаходилось, в тому числі новозбудовані будинки, що значаться під реєстром будівельних об'єктів, блоків „А - 3”; „А - 4”; „В - 2” в м. Ужгороді, по Слов'янській набережній (мікрорайон „Боздош”) залишити в силі в межах присудженої суми 2 184 453,08 та 21 844,83 грн.  - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 грн. – у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, до набрання даним рішенням законної сили.

        Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 16.09.2008 року.

  Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 24.09.2008 року.

       Суддя                                                                                   Тисянчин В. М.