Постанова

від 22.09.2008 по справі 55/98-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

55/98-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2008 р.                                                           Справа № 55/98-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О. В., судді Бухан А.І. ,  Демченко В.О.

при секретарі Цвірі Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Крячка О.В. (дов.б/н від 04.04.2008р.)

відповідача -  Міліціанова Р.В. (дов.б/н від 10.03.2008р.).

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 1827Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі № 55/98-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-441", м. Харків

до  Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" Акціонерного товариства закритого типу "Харківське спеціалізоване управління № 127", м. Харків

про стягнення 48478,42 грн.,

встановила:

08 квітня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 441", звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Дочірнього підприємства науково - виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління № 127" АТЗТ "ХСУ № 127" 42564,05 грн. інфляційних нарахувань, 5914,37 грн. 3% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач, в порушення умов договору підряду №313/П від 30.03.2006 р., неналежним чином виконав свої зобов‘язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 (суддя Гребенюк Н.В.) відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Відмовлено відповідачу у задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів . Позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" Акціонерного товариства закритого типу "Харківське спеціалізоване управління № 127" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-441" 42564,05 грн. інфляційних нарахувань, 5914,37 грн. 3% річних, 484,78 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі № 55/98-08 та прийняти нове рішення, яким у позові ТОВ "Електромонтаж-441" відмовити.

Вимоги скарги відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, судом визнанні встановленими обставини, що не були доведені позивачем, а також були неповно з'ясовані обставини та пояснення відповідача та позивача, тому вищезазначені порушення призвели до невірного вирішення спору.  

02 вересня 2008 року за вх.№8104 представником відповідача було надане клопотання про зупинення провадження у даній господарській справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №08/11-08.

02 вересня 2008 року за вх.№8102 представником відповідача була надана заява про застосування строку позовної давності щодо звернення  Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-441" до господарського суду з вимогою про стягнення з Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" Акціонерного товариства закритого типу "Харківське спеціалізоване управління № 127" індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Крім того, представником відповідача були надані та оголошені у судовому засіданні додаткові пояснення, в яких він вимоги  апеляційної скарги підтримує у повному обсязі та просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати, апеляційну скаргу задовольнити, у задоволенні позову відмовити .

17 вересня 2008 року представником позивача до апеляційного господарського суду була подана заява про зменшення позовних вимог, в якій він зазначає, що під час розрахунку позовних вимог ним було припущено арифметичну помилку, яка виникла внаслідок помилки в даті отримання грошової суми від відповідача. У позовній заяві зазначено, що під час стягнення отримано 9935,30 грн. 18.07.2007 р, а насправді цю суму отримано 18.06.2007 р. Таким чином, суму позовних вимог має бути зменшено на суму нарахованих інфляційних витрат та 3% річних відносно до суми боргу 9935,30 грн. за період 18.06.2007 р - 18.07.2007 р., отже має бути зменшено позовні вимоги на визначену суму -170,89 грн. інфляційних витрат та 24,50 грн. 3% річних. Пропорційно мають бути зменшені і стягувані з відповідача судові витрати - до 482,83 грн. державного мито та до 117,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін як законне, обґрунтоване  та таке, що прийняте з урахуванням усіх обставин у справі та з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 441" м. Х-в (далі позивач) та Дочірнім підприємством науково - виробничою фірмою "Харківське спеціалізоване управління № 127" АТЗТ "ХСУ № 127", м. Харків (далі відповідач) був укладений договір підряду № 313/П (далі Договір), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався на свій ризик виконати електромонтажні роботи, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх.   21 червня 2006 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою вартість електромонтажних робіт підвищувалась на 105 000,00 грн.

На виконання умов Договору, позивач здійснив роботи на суму 344 544,00 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2006р. на суму 238914,00 грн., актом приймання виконаних робіт №1 за травень 2006р. на суму 238914,00 грн., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2006р. на суму 344544,00 грн., актом приймання виконаних робіт №2 за червень 2006р. на суму 344544,00 грн.   Роботи за вищезазначеним Договором були виконані та прийняті належним чином, але оплачені відповідачем лише частково - у сумі 200 000,00 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 144544,00 грн.

Дані правовідносини були предметом судового дослідження у справі №47/614-06., рішенням господарського суду Харківської області від 29 листопада 2006 року у справі № 47/614-06 за позовом ТОВ "Електромонтаж - 441", м. Харків, до  ДП НВФ "Харківське спеціалізоване управління № 127" АТЗТ "ХСУ № 127", м. Харків, про стягнення 144544,00 грн., позов було задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 144 544,00 грн. заборгованості та судові витрати.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 р. рішення господарського суду Харківської області від 29 листопада 2006 року у справі № 47/614-06 було залишено без змін.

У зазначеному рішенні від 29 листопада 2006 року встановлені обставини виконання робіт та проведення за них часткової оплати, вказано, що роботи виконані та прийняті належним чином, встановлено, що відповідач повинен був перерахувати суму боргу позивачу до 05.10.2006 р., тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України ці обставини не повинні доводитись знов, вони є преюдиціальними, оскільки були встановлені під час розгляду справи № 47/614-06. Претензії стосовно робіт виконаних позивачем відповідачем за весь час не пред'являлись, що свідчить про те, що фактично відбулось прийняття виконання та схвалення правочину, узгодження обсягу, вартості та якості робіт сторонами Договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що від виконання свого обов'язку за Договором та вказаного судового рішення відповідач ухиляється, що і  стало підставою позивачу для нарахування інфляційних витрат та 3 % річних на суму заборгованості та звернення з відповідним позовом до господарського суду.

ТОВ "Електромонтаж - 441" у своїй позовній заяві, а також у довідці про отримання від  ДП НВФ "Харківське спеціалізоване управління № 127" АТЗТ "ХСУ № 127" коштів зазначило, що на виконання наказу від 05.04.2007р. за рішенням господарського суду Харківської області від 29 листопада 2006 року у справі № 47/614-06, державними виконавцями було стягнуто з відповідача лише 9935,30 грн. 18.07.2007 р. та 6000 грн. 20.12.2007 р.

На підставі огляду, вивчення, аналізу фактичних обставин справи, матеріалів, долучених до справи, та пояснень представника позивача у судовому засіданні господарського  суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність помилки у розрахунку позовних вимог позивачем - припущена арифметична помилка, як наслідок помилки в даті отримання грошової суми від відповідача. У позовній заяві зазначено, що під час стягнення отримано 9935,30 грн. 18.07.2007 р, але ця сума отримана 18.06.2007 р.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Таким чином, суму позовних вимог має бути зменшено на суму нарахованих інфляційних витрат та 3% річних відносно до суми боргу 9935,30 грн. за період 18.06.2007 р - 18.07.2007 р. Отже, інфляційні витрати за цей період має бути зменшено на 170,89 грн., а 3% річних - на 24,50 грн.

Таку заяву про зменшення позовних вимог ТОВ "Електромонтаж - 441" надав  апеляційному господарському суду  17.09.2008р. за вх.№8430 і у господарському суді першої інстанції вона не заявлялась, тому, враховуючи вимоги ч. 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, дана заява судом апеляційної інстанції не приймається.

Відповідач свій борг перед позивачем не визнає, подав заяву про застосування строку позовної давності щодо звернення  Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-441" до господарського суду з вимогою про стягнення з Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" Акціонерного товариства закритого типу "Харківське спеціалізоване управління № 127" індексу інфляції та трьох відсотків річних, а також клопотання про зупинення провадження у даній господарській справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №08/11-08.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних –є платою за користування чужими грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. Отже, ні 3% річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як неустойку (штраф), яка відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України розуміється, і як спосіб забезпечення виконання зобов'язання, і як окрема форма цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Тому посилання відповідача на сплив спеціального строку позовної давності, встановленого ст. 258 Цивільного кодексу України, та необхідність застосовування ч.6 ст. 232 Господарського кодексу стосовно припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, є безпідставним. Стосовно цих зобов'язань застосовується не спеціальний, а загальний строк позовної давності в три роки, у зв‘язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності має бути відмовлено.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у даній господарській справі до вирішення пов'язаною з нею іншої справи №08/11-08, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що позов про визнання договору підряду № 313/П від 30.03.2006 р. не пов'язаний з даною господарською справою, що розглядається, оскільки цей позов ґрунтується вже не на Договорі, а на існуючому рішенні господарського суду Харківської області у справі № 47/614-06 від 29.11.2006 р, що не було при його перегляді скасоване та набрало чинності. Більше того, на час винесення рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 договір підряду № 313/П від 30.03.2006 р. не було у встановленому законодавством порядку визнано недійсним.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, рішення суду також є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.

У контексті статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 3 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Колегія суддів зазначає, що своїми діями відповідач порушив права і охоронювані законом інтереси позивача, чим змусив останнього звернутися до господарського суду за відновленням свого порушеного  права, тому  витрати, які позивач поніс у зв‘язку з подачею позовної заяви місцевий господарський суд правомірно поклав  на відповідача.

У відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення. Ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що оцінка доказів судом здійснюється при повному, об'єктивному та всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.  за № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 170,89 грн., 3% річних в сумі 24,50 грн., державного мита у сумі 1,95 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0,48 грн. має бути скасоване та в цій частині прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову має бути відмовлено. В іншій частині оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, у зв‘язку з чим підстав для скасування цієї частини рішення колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                  постановила: 

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відмовити.

У задоволенні клопотання позивача про зменшення позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності відмовити.

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 170,89 грн. та 3% річних в сумі 24,50 грн.,  державного мита    у сумі 1,95 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0,48 грн. скасувати та в цій частині прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині (в частині стягнення з Дочірнього підприємства науково - виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління № 127" Акціонерного товариства закритого типу  "Харківське спеціалізоване управління № 127" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-441" 42393,16 грн. інфляційних нарахувань, 5889,87 грн. 3% річних, 482,83 грн.  державного мита   та 117,52  грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж-441" (61001, м. Харків, вул. Смольна, б. 32, р/р 26004010515980 в ФБ "Фінанси та кредит", МФО 350697, код ЄДРПОУ 30750912)  на користь Дочірнього підприємства науково - виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління № 127" Акціонерного товариства закритого типу  "Харківське спеціалізоване управління № 127", м. Харків  (61106, м. Харків, пр-т. Московський, 283, р/р 26002301731361 в філії "Орджонікідзевського відділення Промінвестбанк в м. Харкові", МФО 351351, код ЄДРПОУ 30038667) 0,98 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати накази, з урахуванням відповідних змін.  

         Головуючий суддя                                                                    Шевель О. В.  

                                 суддя                                                                    Бухан А.І.  

                                 суддя                                                                    Демченко В.О.