Постанова

від 25.11.2008 по справі 55/98-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

55/98-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2008 р.                                                                                    № 55/98-08  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. –головуючого,

Грека Б.М.,

Самусенко С.С. –доповідача,

розглянувши  матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" ЗАТ фірми "Харківське спеціалізоване управління № 127"

на рішеннята постановугосподарського суду Харківської області від 07 липня 2008 рокуХарківського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2008 року

у справі№ 55/98-08

господарського судуХарківської області

за позовомТОВ "Електромонтаж-441"

доДочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" ЗАТ фірми "Харківське спеціалізоване управління № 127"

простягнення 48 478 грн. 42 коп.

В С Т А Н О В И В:

          TOB "Електромонтаж-441" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" ЗАТ "Харківське спеціалізоване управління № 127" про стягнення 42 564 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 5914 грн. 37 коп. 3% річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору підряду №313/П від 30 березня 2006 pоку неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено; стягнуто 42 564 грн. 05 коп. інфляційних нарахувань, 5 914 грн. 37 коп. 3% річних, 484 грн. 78 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2008 року у справі №55/98-08 (колегія суддів: головуючого –Шевель О.В., Бухан А.І., Демченко В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 скасовано в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 170 грн. 89 коп. та 3% річних в сумі 24 грн. 50 коп., державного мита у сумі 1 грн. 95 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 0 грн. 48 коп. та прийнято нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовлено; рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року у справі №55/98-08 залишено без змін в частині стягнення з відповідача на користь позивача 42 393 грн. 16 коп. інфляційних нарахувань, 5 889 грн. 87 коп. 3% річних, 482 грн. 83 коп. державного мита та 117 гри. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з позивача на користь відповідача 0 грн. 98 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач, вважаючи рішення таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказуючи на ст.ст. 258, 267, 530, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07 липня 2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2008 року у справі №55/98-08 і відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 25.11.2008 у справі №55/98-08 порушено касаційне провадження.

          Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.11.2008 у зв`язку з лікарняним судді Разводової С.С. призначено склад суду по справі №55/98-08: Плюшко І.А. –головуючий, судді Грек Б.М., Самусенко С.С.–доповідач.

          Сторони процесуальним правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права апеляційним господарським судом, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини у даній справі.

30 березня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір підряду № 313/П, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався виконати електромонтажні роботи, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх.

21 червня 2006 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою вартість електромонтажних робіт підвищувалась на 105 000 грн.

На виконання умов Договору позивач здійснив роботи на суму 344 544 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи за вищезазначеним Договором були виконані та прийняті належним чином, але оплачені відповідачем лише частково у сумі 200 000 грн., внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 144 544 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що дані правовідносини були предметом судового дослідження у справі №47/614-06.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 листопада 2006 року у справі № 47/614-06, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05 березня 2007 року, за позовом TOB "Електромонтаж - 441" до Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" ЗАТ "Харківське спеціалізоване управління № 127" про стягнення 144 544 грн., позов було задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 144 544 грн. заборгованості та судові витрати.

У зазначеному рішенні господарського суду Харківської області від 29 листопада 2006 року встановлено обставини виконання робіт та проведення за них часткової оплати, вказано, що роботи виконані та прийняті належним чином, встановлено, що відповідач повинен був перерахувати суму боргу позивачу до 05 жовтня 2006 року.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що претензії стосовно робіт виконаних позивачем відповідачем за весь час не пред'являлись, що свідчить про те, що фактично відбулось прийняття виконання та схвалення правочину, узгодження обсягу, вартості та якості робіт сторонами Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій вказано, що відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку за Договором та виконання вказаного судового рішення, що стало підставою для нарахування інфляційних витрат та 3% річних на суму заборгованості та звернення з відповідним позовом до господарського суду.

Відповідно до довідки про отримання позивачем від відповідача коштів на виконання наказу від 05 квітня 2007 року за рішенням господарського суду Харківської області від 29 листопада 2006 року у справі № 47/614-06, державними виконавцями було стягнуто з відповідача 9 935 грн. 30 коп. 18 липня 2007 року та 6 000 грн. 20 грудня 2007 року.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що у розрахунку позовних вимог позивачем припущена арифметична помилка, як наслідок помилки в даті отримання грошової суми від відповідача, оскільки суму 9 935 грн. 30 коп. державними виконавцями було стягнуто з відповідача 18 червня 2007 року.

Тому господарським судом апеляційної інстанції вирішено зменшити суму позовних вимог на суму нарахованих інфляційних витрат та 3% річних відносно до суми боргу 9 935 грн. 30 коп. за період з 18 червня 2007 року по 18 липня 2007 року, тому суму інфляційних втрат за цей період зменшено на 170 грн. 89 коп., а 3% річних - на 24 грн. 50 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також вірно зазначає, що інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних - є платою за користування чужими грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

3% річних та інфляційні не є неустойкою відповідно до ст.549 ЦК України.

Тому апеляційна інстанція вірно вказала, що посилання відповідача на сплив спеціального строку позовної давності, встановленого ст.258 ЦК України, та необхідність застосовування ст. 232 ГК України стосовно припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, є безпідставним, оскільки в даному випадку застосовується не спеціальний, а загальний строк позовної давності в три роки, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності правомірно відмовлено.

Виходячи з викладеного та оскільки й інші висновки апеляційного господарського суду є правомірними та відповідають встановленим судами обставинам справи, колегія суддів Вищого господарського суду України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, вважає доводи касаційної скарги Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" ЗАТ "Харківське спеціалізоване управління № 127" такими, що не знайшли свого підтвердження, а тому погоджується з висновками апеляційного господарського суду і залишає без змін постанову апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства науково-виробничої фірми "Харківське спеціалізоване управління-127" ЗАТ "Харківське спеціалізоване управління № 127" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2008 року у справі №55/98-08 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            І. Плюшко

Судді:                                                                                Б. Грек

          С. Самусенко