Рішення

від 23.09.2008 по справі 43/98

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

43/98

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

23.09.08 р.                                                                                    Справа № 43/98                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Башевій В.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація”, м. Донецьк

до відповідача: Приватного підприємства “Будівельна компанія “Алтай”, м. Макіївка

про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 9 570, 00 грн., пені у розмірі 246, 33 грн., 3% річних у розмірі 30, 60 грн., інфляційних збитків у розмірі 76, 56 грн., штрафу у розмірі 10 000, 00 грн., всього – 19 923, 49 грн.

За участю представників:

від позивача: Мелешко О.О. за дов. №12 від 01.01.2008р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Будмеханізація”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Приватного підприємства “Будівельна компанія “Алтай”, м. Макіївка про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 9 570, 00 грн., пені у розмірі 246, 33 грн., 3% річних у розмірі 30, 60 грн., інфляційних збитків у розмірі 76, 56 грн., штрафу у розмірі 10 000, 00 грн., всього – 19 923, 49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду №130П від 19.05.2008р. з додатком №1, акт приймання виконаних підрядних робіт №УМ1-188 від 27.05.2008р., правоустановчі документи. Як на правові підстави – посилається на ст.ст.174, 175, 193 ГК України, ст.ст.509, 510, 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України.

Відповідач у судові засідання не з'явився, про час і місце слухання був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 11.08.2008р., 09.09.2008р. та повідомлення про вручення поштової кореспонденції 14.08.2008р.

Проте Приватне підприємство “Будівельна компанія “Алтай” право на подання відзиву не використало і його представники в судове засідання не з'явилися. Причин нез'явлення останнє не пояснило та витребуваних господарським судом документів, необхідних для вирішення спору не надало.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас, законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-20/1236 від 19.09.2008р., станом на 15.09.2008р. Приватне підприємство “Будівельна компанія “Алтай”, (ідентифікаційний код - 34776611) є юридичною особою та знаходиться за адресою: 86139, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Міненка, 43.

Разом з тим, зважаючи на достатність представлених позивачем документів, неповідомлення відповідачем поважних причин нез'явлення у судове засідання справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, позивачу у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.  

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.4І Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4і Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п.1 ст.193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п.1 ст.193 ГК України.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

19.05.2008р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством “Будмеханізація”, м. Донецьк, та відповідачем Приватним підприємством “Будівельна компанія “Алтай”, м. Макіївка, був укладений договір підряду №130П.

Означений договір підписаний уповноваженими особами, як позивача, так і відповідача з прикладанням фірмових печаток підприємств.

На момент розгляду справи сторонами не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що надано до позову.

Відповідно до умов договору позивач взяв на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт власними механізмами, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти виконані підрядні роботи та сплатити їх вартість.

Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами на підставі щоденних змінних рапортів за підписом уповноважених осіб та затверджених актами за формою КБ-2В і підписаними уповноваженими особами сторін станом на 30 число звітного місяця, або станом на момент закінчення робіт (пункт 9.1. договору).

Як встановлено судом, згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт №УМ1-188 від 27.05.2008р. (ф.КБ-2В), позивачем було виконано для відповідача роботи на суму 9 570, 00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без зауважень та засвідчений фірмовими печатками підприємств.

При цьому, відповідно до пункту 6.2. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі актів за формою КБ-2В щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, або іншими засобами, що не заборонені діючим законодавством України.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, згідно договору підряду №130П від 19.05.2008р. відповідач мав сплатити вартість виконаних підрядних робіт у сумі 9 570, 00 грн. з наступного дня після підписання ним вищевказаного акту приймання виконаних підрядних робіт, тобто з 28.05.2008р. до 05.06.2008р. включно.

Однак, всупереч ст.509, ч.1 ст.530, ст.837 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, умовам договору підряду №130П від 19.05.2008р. відповідач не здійснив сплату вартості виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала 9 570, 00 грн.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належно. Аналогічні положення щодо виконання зобов'язань містить ст.599 ЦК України. Під виконанням зобов'язання розуміється виконання кредитором та боржником дій по здійсненню прав та обов'язків, що витікають із зобов'язання. При цьому, закон встановлює, що припиняє зобов'язання не будь-яке, а саме належне його виконання. Зобов'язання виникають між їх учасниками з метою задоволення конкретних потреб. Саме тому для учасників зобов'язальних правовідносин завжди важливим залишається те, чи реалізована основна мета зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст.611 ЦК України).

Згідно до ст.1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань – порушення строків сплати вартості виконаних робіт, позивачем на підставі п.16.2. договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню у розмірі 246, 33 грн., з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення (прострочення платежу на 39 днів).

Також згідно із пунктом 16.4. договору за затримку розрахунків, визначених у п.6.2. договору більш ніж на 10 днів, відповідач має сплатити позивачу штраф у розмірі 10 000, 00 грн.

Окрім того, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України за період з 06.06.2008р. по 14.07.2008р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 76, 56 грн. та 3% річних у сумі 30, 60 грн.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач у судові засіданні не з`являвся, вимоги ухвал від 11.08.2008р. та 09.09.2008р. не виконав, незважаючи на те, що про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить штамп канцелярії на ухвалах суду, позов не оспорив, письмовий відзив на позов не надав. Поважних причин невиконання вимог суду не встановлено.

До повноважень господарського суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Факт виконання позивачем підрядних робіт на суму 9 570, 00 грн. та прийняття їх відповідачем без зауважень та заперечень підтверджено актом приймання виконаних підрядних робіт №УМ1-188 від 27.05.2008р. (ф.КБ-2В).

Разом з тим, відповідно до п.п.1, 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а позивач має право вимагати від відповідача сплати 3% річних, індексу інфляції та неустойки.

Згідно з приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок 3% річних є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого приймається судом до уваги як доказ по справі.

Поряд з цим, судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок суми пені та інфляційних збитків. Перевіривши розрахунок суд вважає, що розмір пені, який є арифметично вірним складає 244, 74 грн., розмір інфляційних збитків – 28, 33 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація”, м. Донецьк, до Приватного підприємства “Будівельна компанія “Алтай”, м. Макіївка про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 9 570, 00 грн., пені у розмірі 246, 33 грн., 3% річних у розмірі 30, 60 грн., інфляційних збитків у розмірі 76, 56 грн., штрафу у розмірі 10 000, 00 грн., всього – 19 923, 49 грн., підлягають задоволенню частково у сумі 19 873, 67 грн.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, а саме державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог підлягають віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.1 ЗУ “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.174, 193, 202, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 16, 506, 525, 526, 530, 599, 625, 837 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація”, м. Донецьк, до Приватного підприємства “Будівельна компанія “Алтай”, м. Макіївка про стягнення заборгованості за виконані роботи у сумі 9 570, 00 грн., пені у розмірі 246, 33 грн., 3% річних у розмірі 30, 60 грн., інфляційних збитків у розмірі 76, 56 грн., штрафу у розмірі 10 000, 00 грн., всього – 19 923, 49 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “Будівельна компанія “Алтай” (86139, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Міненка, 43; код МФО 335537) на користь Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” (83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 8а; код МФО 335816) заборгованість за виконані роботи у сумі 9 570, 00 грн., пеню у розмірі 244, 74 грн., 3% річних у розмірі 30, 60 грн., інфляційні збитки у розмірі 28, 33 грн., штраф у розмірі 10 000, 00 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 198, 74 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117, 70 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити за недоведеністю.

               Суддя                                                                                                                                           

Вик. ПС Максимова В.В.

Надруковано 3 примірники:

1 – позивачу;

1 –відповідачу;

1 – до справи.