Постанова

від 24.09.2008 по справі 18/391-02-7/288-22/145/06-7/60/07-10/368/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/391-02-7/288-22/145/06-7/60/07-10/368/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.09.08                                                                                       Справа №18/391-02-7/288-22/145/06-7/60/07-10/368/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Пересаді О.В.

за участю представників:

позивача:          Дорошенко С.М., паспорт АЕ 255702 від 04.04.1996р., директор;

відповідача:      Чмут С.В., довіреність від 24.06.2008р.;

третьої особи:  Тарасюк І.В., довіреність від 11.09.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Приватного багатогалузевого підприємства «СД»,

                                       м. Дніпропетровськ

на рішення                   господарського суду Запорізької області від 03.07.2008р.

у справі                         № 18/391-02-7/288-22/145/06-7/60/07-10/368/08

за позовом                    Приватного багатогалузевого підприємства «СД»,

                                       м. Дніпропетровськ

до відповідача             Товариства з обмеженою відповідальністю

                                       «Алекс-Катрін», м. Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору –

                                       Державна виконавча служба у Жовтневому районі

                                       м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про                                 стягнення 11.479,56 грн. моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Приватним багатогалузевим підприємством «СД», м. Дніпропетровськ було подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Катрін», м. Київ про стягнення суми 11.479,56 грн. моральної шкоди, завданої діловій репутації юридичної особи.

В ході судового розгляду справи позивач змінив та доповнив свої позовні вимоги та просив суд про наступне: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо подання недостовірної інформації про позивача, а саме: а) 12.02.2005р. та 03.03.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області, як про належного відповідача у господарській справі №18/201 за позовом про стягнення суми 11.249,07 грн.; б) 01.04.2005р. та 19.07.2005р. – до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, як про боржника у виконавчому провадженні по стягненню суми 11.479,56 грн.; 2) визнати неправомірною бездіяльність відповідача у: а) не вчиненні з 28.04.2005р. заходів для захисту ділової репутації позивача за його письмовою вимогою № 34-ГС від 07.04.2005р.; б) ухиленні від розгляду письмової претензії № 43-ГС від 24.04.2005р. позивача про відшкодування шкоди; 3) стягнути з відповідача суму 50.000,00 грн. моральної шкоди та 9000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок неправомірних дій та допущеної бездіяльності.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 03.07.2008р. у справі № 18/391-02-7/288-22/145/06-7/60/07-10/368/08 (суддя Алейнікова Т.Г.) в позові відмовив.

Рішення суду ґрунтується на приписах ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.124 Конституції України і мотивоване тим, що звертаючись до господарського суду Дніпропетровської області у справі № 18/201 із заявою про перегляд ухвали цього суду за нововиявленими обставинами ТОВ «Алекс-Катрін» здійснювало своє процесуальне право, передбачене ст.ст. 22, 113 ГПК України, а тому зазначені дії не можна вважати неправомірними. Судом зазначено, що подання до суду офіційного документу державного органу (довідки з ЄДРПОУ з даними про позивача) не може вважатися поширенням інформації, яка порочить ділову репутацію позивача. Залучення ПБП «СД» (код ЄДРПОУ 30688462) до участі у справі № 18/201 у якості відповідача та стягнення з нього грошових коштів здійснювалося на підставі рішень господарського суду Дніпропетровської області та під час виконання виданих господарським судом наказів, які були чинними та обов'язковими до виконання на момент здійснення відповідних процесуальних дій стосовно позивача. Позивачем не надано доказів на підтвердження своїх доводів про те, що залучення його у якості відповідача до участі у справі № 18/201 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, завдало шкоди його діловій репутації як підприємству, яке займається наданням юридичних послуг.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі Приватне багатогалузеве підприємство «СД», позивач у справі, вказує на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає зокрема, що неправомірний характер дій відповідача полягає у наміреному наданню господарському суду Дніпропетровської області по справі № 18/201 даних з ЄДРПОУ та юридичної адреси позивача, як про належного відповідача у справі № 18/201 про стягнення шкоди. Зловживання відповідачем своїми процесуальними правами шляхом введення господарського суду Дніпропетровської області в оману щодо належного відповідача у справі № 18/201 стало причиною негативних наслідків для позивача. Дії та бездіяльність відповідача мали на меті отримання фінансового зиску за рахунок порушення майнових прав позивача, а не за рахунок належної особи. Позивач просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2008р. у даній справі скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.

ТОВ «Алекс-Катрін», відповідач у справі, у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Зазначає зокрема, що позивачем не доведено наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності за заподіяну майнову та моральну шкоду. Позивачем не доведено заподіяння йому майнової та моральної шкоди внаслідок його притягнення до участі у справі № 18/201, яка розглядалася господарським судом Дніпропетровської області, оскільки участь юридичної особи, діяльність якої ніяким чином не пов'язана з наданням транспортних послуг, у господарській справі про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, не може вважатися обставиною, яка негативно впливає на ділову репутацію цієї юридичної особи. Позивачем не доведено наявності та розміру заподіяної йому моральної шкоди. Подання до суду офіційного документу державного органу не може вважатися поширенням інформації, яка порочить ділову репутацію позивача. Відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2008р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1796 від 24.09.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Антоніка С.Г. (головуючий), суддів Мірошниченка М.В. (доповідач), Кричмаржевського В.А.

В судовому засіданні 24.09.2008р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї. За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу. За їх згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, у провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа № 18/201 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Катрін» до Приватного багатопрофільного підприємства «СД» (код ЄДРПОУ 30392740) про стягнення суми 11.249,07 грн. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2003р. провадження у справі №18/201 було припинено на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

В лютому 2005р. ТОВ «Алекс-Катрін» звернулось в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про перегляд ухвали цього суду від 13.01.2003р. у справі № 18/201 за нововиявленими обставинами. ТОВ «Алекс-Катрін» також була подана до зазначеного суду довідка Головного управління статистики у Дніпропетровській області з даними про Приватне багатогалузеве підприємство «СД» (код ЄДРПОУ 30688462).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2005р. у справі № 18/201 скасована за нововиявленими обставинами ухвала цього ж суду від 13.01.2003р. у вказаній справі. Стягнуто з Приватного багатопрофільного підприємства «СД» (код ЄДРПОУ 30688462) на користь ТОВ «Алекс-Катрін» збитки в розмірі 11.249,07 грн., а також судові витрати.

29.03.2005р. господарським судом Дніпропетровської області був виданий наказ №18/201 на виконання ухвали суду від 16.03.2005р.

01.04.2005р. ТОВ «Алекс-Катрін» пред'явило наказ суду № 18/201 від 29.03.2005р. для примусового виконання в Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

04.04.2005р. Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду №18/201 від 29.03.2005р.

14.04.2005р. Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ прийнята постанова про арешт коштів Приватного багатопрофільного підприємства «СД» (код ЄДРПОУ 30688462) у межах суми 12.627,52 грн., що знаходяться на рахунках в банківських установах.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2005р. у справі № 18/201 наказ цього суду від 29.03.2005р. у справі № 18/201 визнано таким, що не підлягає виконанню. Цією ж ухвалою виправлено допущену помилку в абзаці 2 резолютивної частини ухвали господарського суду від 29.03.2005р. із зазначенням коду ЄДРПОУ – 30392740. Видано новий наказ від 17.05.2005р.

Постановою Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ від 21.06.2005р. виконавче провадження з примусового виконання наказу суду № 18/201 від 29.03.2005р. було закінчено.

19.07.2005р. ТОВ «Алекс-Катрін» пред'явило наказ суду № 18/201 від 17.05.2005р. для примусового виконання в Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ.

22.07.2005р. державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 18/201 від 17.05.2005р.

25.11.2005р. Жовтневим ВДВС Дніпропетровського МУЮ прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду №18/201 від 17.05.2005р., оскільки 23.11.2005р. до ВДВС надійшла заява стягувача про знаходження боржника в м. Першотравенск, у зв'язку з чим виконавчий документ необхідно направити до відповідного відділу ДВС у м. Першотравенск.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, використовуючи тотожність скорочених найменувань підприємства-боржника у справі № 18/201 (ПБП «СД» з кодом ЄДРПОУ 30392740) та позивача у даній справі (ПБП «СД» з кодом ЄДРПОУ 30688462), надав господарському суду Дніпропетровської області неправдиві відомості про зміну юридичної адреси відповідача у справі №18/201 з доказом на їх підтвердження – витягом з довідки Дніпропетровського обласного управління статистики з даними про позивача - ПБП «СД» (код ЄДРПОУ 30688462), у зв'язку з чим позивач був безпідставно залучений в якості відповідача у справі №18/201, оскільки не мав жодного відношення до підприємства-боржника за позовом про стягнення суми 11.249,07 грн. Це призвело до прийняття господарським судом ухвали про стягнення з ПБП «СД» (код ЄДРПОУ 30688462) у справі № 18/201 суми 11.479,56 грн. та відкриття відносно позивача виконавчих проваджень по стягненню цієї суми. Вказані дії відповідача, згідно тверджень позивача, були наслідком зловживання ТОВ «Алекс-Катрін» своїми процесуальними правами в господарському суд Дніпропетровської області при розгляді справи № 18/201 і наміреного введення цього суду в оману щодо особи належного відповідача у зазначеній справі та його місцезнаходження, і такі дії нанесли шкоду діловій репутації позивача. Заподіяння позивачу шкоду діловій репутації останній обґрунтовує тим, що тривалий період часу різними державними органами (у т.ч. судовими, податковими, правоохоронними, органами реєстрації, органами виконання судових рішень, фінансово-кредитними установами) позивач сприймався як особа-боржник з неналежною діловою та правовою поведінкою. Розрахунок моральної шкоди зроблений позивачем за методикою проф. А. Ерделевського, у зв'язку з чим розмір шкоди визначений в сумі 50.000,00 грн. Позивач зазначає також, що відповідачем своєчасно не було вчинено дій для відновлення ділової репутації позивача, що свідчить про неправомірну бездіяльність останнього, що в подальшому призвело до розірвання ділових стосунків позивача з ТОВ «Воліс», внаслідок чого позивач не отримав суму 9000,00 грн. за угодою № 11-Ю від 20.04.2005р. про надання юридичних послуг. В позові ставляться вимоги про 1) визнання неправомірними дій відповідача щодо подання недостовірної інформації про позивача, а саме: а) 12.02.2005р. та 03.03.2005р. до господарського суду Дніпропетровської області, як про належного відповідача у господарській справі № 18/201 за позовом про стягнення суми 11.249,07 грн.; б) 01.04.2005р. та 19.07.2005р. – до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, як про боржника у виконавчому провадженні по стягненню суми 11.479,56 грн.; 2) визнання неправомірною бездіяльність відповідача у: а) не вчиненні з 28.04.2005р. заходів для захисту ділової репутації позивача за його письмовою вимогою №  34-ГС від 07.04.2005р.; б) ухиленні від розгляду письмової претензії № 43-ГС від 24.04.2005р. позивача про відшкодування шкоди; 3) стягнення з відповідача суми 50.000,00 грн. моральної шкоди та 9000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок неправомірних дій та допущеної бездіяльності. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 11, 16, 22, 23, 94, 1167 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, … ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В п.3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), яких зазнав позивач, та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви (п.9 Постанови).

В п.9 Роз'яснення ВАСУ «Про деякі питання  практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» № 02-5/95 від 29.02.1996р. зазначено, що у вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної підприємству чи організації поширенням відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать ділову репутацію підприємства чи організації або завдають шкоди їх інтересам, необхідно виходити з того, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачі по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, оприлюднення в іншій формі, у тому числі в заявах, оголошеннях тощо.

Аналогічні положення містяться в п.3 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 28.09.1990р. «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», де зазначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою ганьблять честь, гідність або ділову репутацію громадянина або організації. До відомостей, що ганьблять особу, слід відносити ті з них, які принижують честь, гідність і ділову репутацію громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Позовні вимоги зводяться фактично до того, що за твердженнями позивача, неправомірний характер дій відповідача полягає у наданні господарському суду Дніпропетровської області по справі №18/201 даних з ЄДРПОУ з назвою та юридичною адресою позивача, як про належного відповідача у справі № 18/201, внаслідок чого була принижена ділова репутація позивача.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, подання до суду офіційного документу державного органу не може вважатися поширенням відомостей, що порочать ділову репутацію позивача. Інформація, яка зазначена у вищевказаній довідці з ЄДРПОУ, не містила в собі будь-яких відомостей не відповідали дійсності та порочили ділову репутацію позивача. Відповідно, дії ТОВ «Алекс-Катрін» з надання господарському суду Дніпропетровської області даних з ЄДРПОУ з назвою та юридичною адресою позивача не може будь-яким чином принизити ділову репутацію підприємства.

З матеріалів справи також вбачається, що з ПБП «СД» (код ЄДРПОУ 30688462) на користь ТОВ «Алекс-Катрін» у справі № 18/201 фактично не були стягнуті будь-які грошові кошти в ході здійснення виконавчого провадження.

Суду не надано також доказів того, що внаслідок дій відповідача постраждала ділова репутація позивача перед різними державними органами (у т.ч. судовими, податковими, правоохоронними, органами реєстрації, органами виконання судових рішень, фінансово-кредитними установами).

З викладених вище обставин справи вбачається, що позивачем у встановленому законом порядку не було доведено наявності моральної шкоди, протиправності дій відповідача та наявності причинного зв'язку між шкодою і діями відповідача. Не доведено позивачем і розміру заявленої до стягнення шкоди, оскільки застосування в розрахунку шкоди за формулою проф. А. Ерделевського певних коефіцієнтів та розмірів таких коефіцієнтів не було підтверджено належними доказами.

З матеріалів справи вбачається також відсутність вини відповідача у спричиненні позивачу будь-якої моральної шкоди. Так, як зазначив відповідач, на час розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 18/201 товариству не було і не могло бути відомо про наявність у м. Дніпропетровську двох підприємств, скорочена назва яких – Приватне підприємство «СД» збігається; у документах, які стосувалися ДТП, якою була заподіяна шкода ТОВ «Алекс-Катрін», зазначалася лише скорочена назва підприємства, працівник якого був винним у вчиненні ДТП, і не було зазначено коду ЄДРПОУ цього підприємства. Вказані твердження відповідача матеріалами справи не спростовуються, а тому приймаються судом до уваги.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 50.000,00 грн. моральної шкоди є необґрунтованими і недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми 9000,00 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих внаслідок розірвання ділових стосунків позивача з ТОВ «Воліс», за угодою №11-Ю від 20.04.2005р. про надання юридичних послуг, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності зі ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як на підтвердження наявності збитків у розмірі 9000,00 грн., позивачем наданий суду договір про надання юридичних і представницьких послуг № 11-Ю від 20.04.2005р., укладений між ПБП «СД» (в якості виконавця) і ТОВ «Воліс» (в якості замовника), акт приймання-передачі від 21.10.2005р., лист ТОВ «Воліс» № 167/Дн/10 від 20.10.2005р. про розірвання договору і відзиву довіреності.

Проте, з матеріалів справи не вбачається і позивачем не доведено того, що розірвання договору № 11-Ю від 20.04.2005р. з ТОВ «Воліс» сталося внаслідок дій відповідача і що такі дії носили неправомірний характер. Не доведено позивачем і причинного зв'язку між збитками у розмірі 9000,00 грн. та діями відповідача. Позивачем також не надано доказів вжиття ним будь-яких заходів щодо одержання суми 9000,00 грн. від ТОВ «Воліс».

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 9000,00 грн. є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо подання до господарського суду Дніпропетровської області інформації про ПБП «СД» (код ЄДРПОУ 30688462), як про належного відповідача у господарській справі №18/201 за позовом про стягнення суми 11.249,07 грн., а також до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ, як про боржника у виконавчому провадженні по стягненню суми 11.479,56 грн.; про визнання неправомірною бездіяльність відповідача у не вчиненні заходів для захисту ділової репутації позивача за його письмовою вимогою та ухиленні від розгляду письмової претензії позивача про відшкодування шкоди, то колегія суддів зазначає наступне.

Такі вимоги за своєю суттю спрямовані на встановлення фактів, які мають юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або охоронюваного законом інтересу. Встановлення факту неправомірності дій та бездіяльності відповідача є лише елементом оцінки фактичних обставин справи при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. В силу ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України такі вимоги не можуть бути самостійним предметом спору.

З матеріалів справи не вбачається і позивачем у встановленому законом порядку не доведено неправомірності дій та бездіяльності відповідача.

Таким чином, зазначені позовні вимоги є також необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. При прийнятті рішення судом враховані вказівки, викладені в постанові Вищого господарського суду від 22.11.2007р. у даній справі.

Доводи, зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного багатогалузевого підприємства «СД», м. Дніпропетровськ залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 03.07.2008р. у справі № 18/391-02-7/288-22/145/06-7/60/07-10/368/08 – без змін.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кричмаржевський В.А.