Рішення

від 17.01.2012 по справі 40/102-13/499

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  40/102-13/499

17.01.12

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Трейд Груп"    

про                  стягнення боргу 58 172,76 грн

       Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники сторін:

від позивача       ОСОБА_1. – дов. № 85-11 від 04.11.2011 р.

від відповідача   ОСОБА_2. –дов. № б/н від 12.05.2011 р.

 в судовому засіданні 17.01.12, відповідно до ст. 85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  На розгляд   Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства  з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш енд Кері Україна"  до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Декор Трейд Груп"  про стягнення боргу 58 172,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 01.01.10 р. між Сторонами було укладено Договір поставки товарів та надання послуг №21446, відповідно до умов якого  Відповідач зобов'язався  постачати і передавати у власність Позивача, а Позивач приймати і оплачувати товари згідно із замовленнями та товаросупровідною документацією. На початок дії Договору Позивач мав зобов'язання перед Відповідачем в сумі 191 274,74 грн за раніше отримані від Відповідача, та ще не оплачені товари, а Відповідач мав зобов'язання перед Позивачем на суму 51 027,62 грн за раніше отримані та ще не оплачені маркетингові, інформаційні, рекламні, логістичні та інші послуги. Тобто, загальне сальдо розрахунків Сторін на початок дії Договору було в сумі  140 247,12 грн на користь Відповідача. В подальшому  Відповідач поставив Позивачу товару на загальну суму 129 898,30 грн, а Позивач, скориставшись своїм правом, наданим п.2.18 Договору, повернув Відповідачу товар на загальну суму  233 669,39 грн.  В результаті поставки  Відповідачем Позивачу товару та повернення як частини цього, так і раніше отриманого від Відповідача товару, утворилась заборгованість  Відповідача  перед Позивачем в сумі 103 771,09 грн. Крім того, відповідно до умов Додатків №№6,7 та 7Б до Договору Позивач надав Відповідачу послуги на загальну суму 94 648,79  грн, що підтверджується актами приймання наданих послуг. Більшу частину актів (21 акт) на загальну суму 92 656,79 грн. Таким чином, загальний стан розрахунків Сторін розраховується як різниця  між невиконаними зобов'язаннями Відповідача щодо оплати поверненого йому товару (103 771,09 грн) та наданих послуг (94 648,79 грн) з одного боку та сумою заборгованості Позивача на початок дії Договору з другого боку і становить 58 172,76 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 56 180, 76 грн. основного боргу. Судові рішення мотивовано обов'язком відповідача сплатити позивачеві зазначену суму у зв'язку з проведеною останнім звіркою взаємних розрахунків сторін, у тому числі розрахунків за укладеним сторонами договором поставки товарів та надання послуг від 01.01.2010 № 21446.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.11 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Декор Трейд Груп” задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2011   зі справи   № 40/102 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скасовуючи рішення касаційна інстанція зазначила, що зміст правочинів господарськими судами не з'ясовано, так само як і обсяг зобов'язань сторін за ними. Зокрема, не встановлено наявність або відсутність у відповідача грошового зобов'язання, яке може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором.

Справу розподілено для розгляду судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.11 було призначено справу до розгляду. 06.12.11 та зобов'язано сторони подати суду:- пояснення з урахуванням постанови ВГСУ щодо вартості повернутого саме за Договором товару з наданням доказів;  про наявність між сторонами інших  зобов'язань, крім визначених Договором, за якими у відповідача є заборгованість перед позивачем, зокрема зміст цих правочинів, обсяг зобов'язань сторін за ними; наявності або відсутності у відповідача грошового зобов'язання, яке може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором, а також пояснення  про допустимість зарахування таких вимог згідно зі статтею 602 ЦК України. - всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності.

Розгляд справи неодноразово відкладався через неявку відповідача та необхідністю витребування доказів у позивача.

17.01.12 позивач надав пояснення на виконання вимог ухвал суд у, представник позивача підтримав позов, відповідач заперечив проти його задоволення.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

Позивач звертаючись із позовом зазначав, що за договором між ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" (Метро) та ТОВ "Декор Трейд Груп" (постачальник) було укладено договір поставки товарів та надання послуг № 21446 укладеним 01.01.2010 р. у відповідача наявна заборгованість.

Водночас станом на час його укладення у відповідача були наявні непогашені грошові зобов'язання.

Досліджуючи представлені докази суд з'ясував, що між сторонами тривалий час існують правовідносини, які ґрунтуються на різних договорах.

01.01.2010 р. між ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" (Метро) та ТОВ "Декор Трейд Груп" (постачальник) було укладено договір поставки товарів та надання послуг № 21446 (надалі –"Договір").

За яким , як стверджує позивач наявна заборгованість. Водночас позов пред'явлений через невиконання іншого договору , а саме від 01.01.10

Так, 01.01.2010 р. між ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" (Метро) та ТОВ "Декор Трейд Груп" (постачальник) було укладено договір поставки товарів та надання послуг № 21446.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність Метро товари, а Метро зобов'язується приймати та оплачувати ці товари на умовах даного Договору. Метро надає постачальнику рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього Договору. Надання рекламних та інших послуг підтверджується актами приймання виконаних робіт.

Частиною 1 пункту 2.18 Договору погоджено, що право повернути товари постачальникові надається метро у таких випадках: розірвання цього Договору поставки; виявлення будь-яких невідповідностей якості, повноти, маркування, упаковки товарів вимогам передбаченим стандартами, технічними умовами, цим Договором або даними, зазначеними на маркуванні упаковки, а також у відповідних документах, що засвідчують кількість та якість товарів, якщо такі невідповідності було виявлено вже після приймання товару; окрема письмова угода між сторонами; під час перевірки товари виявились неякісними; товари, щодо яких клієнтам покупця було відмовлено у гарантійному обслуговуванні у сервісних центрах; кінець сезону для сезонних товарів; неходовий товар згідно з стандартами Метро, про який Метро письмово повідомить постачальника.

Із змісту ч. 2 п. 2.18 Договору вбачається, що у випадку наявності зазначених у цьому пункті підстав для повернення товарів постачальнику, відповідний торговий центр Метро направляє постачальнику письмове повідомлення про повернення товарів в порядку, визначеному для надіслання кореспонденції від Метро постачальнику. Постачальник зобов'язаний вивезти повернутий товар з відповідного торгового центру протягом 15 днів з дня надіслання Метро письмового повідомлення. Повернення товару здійснюватиметься в усій кількості за останньою ціною, за якою прийнято товари. При цьому постачальник буде повинен відшкодувати Метро вартість товарів, які повертаються протягом 15 днів або, у випадку наявності заборгованості Метро перед постачальником, заборгованість буде зменшено шляхом проведення заліку зустрічних вимог (згідно п. 3.3 договору).

Додатками № 6 та № 7 до Договору сторонами погоджено умови торгівлі, умови логістики та перелік послуг, які надаються Постачальнику за Договором.

Відповідно до п.1.1 додатку № 7 „Умови торгівлі” до договору поставки товарів та надання послуг № 21446 Метро оплачує товари протягом 89 днів з дня отримання товару у ТЦ за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні (у формі відповідно до інструкцій Метро та правил поставки товарів Метро) за адресою, яка вказана в статті 11 договору, протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки. Метро здійснює оплату поставлених товарів за вирахуванням сум, які передбачені даним договором, два рази на тиждень.

Згідно з п.1.8 додатку № 7 загальна вартість послуг (із доданням ПДВ, податку на рекламу) за цим додатком буде зазначатись у відповідних актах приймання-передачі наданих послуг (вони ж рахунки до сплати) та обчислюватись на умовах, які вказані вище.

Згідно із актом перевірки розрахунків від 22.03.2011 р., складеним позивачем та не підписаним відповідачем, заборгованість відповідача на користь позивача за Договором № 21446 станом на 28.02.11 становить 58172,76 грн.

Претензією № 6049 від 09.12.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою погасити заборгованість за Договором у розмірі 86739,74 грн.

Доказів, що зобов'язання за договором від 01.01.09 продовжуються з укладенням договору від 01.01.10 суду не надано.  

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором № 21446, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 58 172,76 грн.

Направляючи справу на новий розгляд касаційний суд надав вказівку з'ясувати наявність або відсутність у відповідача грошового зобов'язання, яке може бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог за Договором.

Наявність боргових зобов'язань відповідача документально не підтверджена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений сторонами договір, за своєю правовою природою є змішаним, що містить елементи договору поставки та елементи договору надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 та Глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Належними і допустимими доказами наявності зобов'язань за договором від 01.01.10 є первинна бухгалтерська документація.

Позивач вказує на існування заборгованості відповідача у розмірі 58 172,76 грн., яка становить різницю між невиконаними зобов'язаннями відповідача щодо оплати поверненого йому товару на виконання договору укладеного сторонами 01.01.09

Матеріалами справи підтверджується поставка товару на виконання договору укладеного сторонами 01.01.09, однак спір у даній справі виник з іншого договору –від 01.01.10.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом дії Договору від 01.1.10 відповідач здійснював поставку позивачу товару, а позивач здійснював його оплату, часткове повернення та надав відповідачу послуги.

Судом приймаються заперечення відповідача щодо актів приймання наданих послуг, оскільки вони не оформлені належним чином (відсутні підписи повноважного представника відповідача, відтиски його печатки), а позивач не надав доказів направлення вказаних актів приймання послуг, які одночасно є рахунками до сплати, на адресу відповідача.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, підтвердженням факту надання послуг позивачем, є належним чином оформлений первинний документ - в даному випадку акт приймання наданих послуг.

Також, суд відзначає, що відповідач заперечує надання послуг за вказаними актами.

Отже, вказані акти наданих послуг не мають обов'язкових реквізитів, визначених для первинних документів, а враховуючи відсутність підтвердження відповідачем надання послуг за вказаними актами, не можуть бути належними доказами надання послуг.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства позивачем не подано суду жодного  належного або допустимого доказу на які б підтверджували наявність не виконаного зобов'язання, а отже  позовні вимоги.

За таких обставин у позові слід відмовити.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

  Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                              Курдельчук І.Д.

дата складення 19.01.12