Рішення

від 10.01.2012 по справі 2/217

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД мі ста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницьк ого,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/217 10.01.12

За позовом Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою ві дповідальністю «Українськи й промисловий альянс»

Треті особи, що не заявл яють самостійних вимог на пр едмет спору на стороні

Позивача

1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

Про визнання договорів недійс ними

Суддя Домнічева І.О .

Представники:

Від позивача ОСОБА_4

Від відповідача Медведь А .В.

Від третіх осіб не з' яви лися

Обставини справи:

В провадженні Господарс ького суду Запорізької облас ті знаходилася справа № 22/5009/5 361/11 за позовом Фізичної особ и - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відпо відальністю «Український пр омисловий альянс», за участю третіх осіб, що не заявляють с амостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про ви знання недійсними Кредитног о договору №67/КВ-08 від 05.09.2008р., Іпот ечного договору №67/Zфквіп-08 від 05.09.2008р. та Договору поруки №67/Zпо р-08 від 05.09.2008р.

Ухвалою Господарського су ду Запорізької області від 13.1 0.2011р. справу № 22/5009/5361/11 було ске ровано за підсудністю до Гос подарського суду міста Києва .

В Господарському суді міст а Києва справу № 22/5009/5361/11 пере дано на розгляд судді Домніч евій І.О.

Ухвалою від 27.10.2011р. суд прийня в до провадження справу № 22/5 009/5361/11 Господарського суду За порізької області та присвої в справі №2/217 Господарського с уду міста Києва, розгляд спра ви призначив на 15.11.2011р., та зобов ' язав позивача і відповідач а надати суду визначені ухва лою письмові пояснення та до кази.

Ухвалою від 15.11.11р. судом розгл яд справи відкладався, в судо вих засіданнях 08.12.2011р. та 20.12.2011р. су дом оголошувались перерви.

Представником відповідача в судовому засіданні 15.11.11р. под ано документи на виконання в имог ухвали суду про порушен ня провадження у справі від 27. 10.2011р.

Позивачем вимоги ухвали су ду про порушення провадження у справі від 27.10.2011р. в письмовом у вигляді не виконані, проте н адано суду усні пояснення, що позивач підтримує раніше за явлений позов в повному обся зі.

Особи, які беруть участь у с праві, вважаються повідомлен ими про час і місце її розгляд у судом, якщо ухвалу про поруш ення провадження у справі на діслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз' яснення Президії Вищо го арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про де які питання практики застосу вання Господарського процес уального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Пр о деякі питання практики зас тосування норм Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, порушені у доповідних записках про роботу господа рських судів у першому піврі ччі 2007 року»(пункт 15) зазначено , що відповідно до пункту 2 час тини другої статті 54 Господар ського процесуального кодек су України позовна заява пов инна містити, зокрема, місцез находження сторін (для юриди чних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільн ого кодексу України місцезна ходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяль ності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридич ної особи (переважно знаходи ться керівництво) та здійсне ння управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного л иста Вищого господарського с уду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про д еякі питання практики застос ування норм Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, порушені у доповідних зап исках про роботу господарськ их судів у 2006 році»зазначено, щ о до повноважень господарськ их судів не віднесено устано влення фактичного місцезнах одження юридичних осіб або м ісця проживання фізичних осі б - учасників судового процес у на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відп овідні процесуальні докумен ти надсилаються господарськ им судом згідно з поштовими р еквізитами учасників судово го процесу, наявними в матері алах справи.

Водночас законодавство Ук раїни, в тому числі Господарс ький процесуальний кодекс Ук раїни, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з' ясовувати фактичне місцезна ходження іншої сторони (стор ін) у справі (якщо воно не спів падає з її місцезнаходженням , визначеним згідно із згадан ою статтею 93 Цивільного кодек су України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших проц есуальних документах.

З матеріалів справи вбачає ться, що ухвали суду надсилал ись сторонам та третім особа м за адресами, зазначеними в п озовній заяві та документах, доданих до матеріалів справ и.

В разі коли фактичне місцез находження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповіда є її місцезнаходженню, визна ченому згідно з законом, і дан а особа своєчасно не довела п ро це до відома господарсько го суду, інших учасників проц есу, то всі процесуальні насл ідки такої невідповідності п окладаються на цю юридичну о собу.

Сторони та треті особи були належним чином повідомлені про призначення справи до ро згляду в засіданні суду, про ч ас і місце його проведення.

Представники Позивача у су дових засіданнях підтримува ли викладені у позові обстав ини, та просили позовні вимог и задовольнити в повному обс язі.

Представники Відповідача у судових засіданнях проти п озову заперечували з підстав , наведених у відзиві та проси ли в позові відмовити повніс тю.

Представники третіх осіб в призначені судові засідання не з' явилися, про поважні пр ичини неявки цих представник ів в судові засідання суд не п овідомлений. Клопотань про в ідкладення розгляду справи в ін них не надходило.

В судовому засіданні 10.01.12р. судом було оголошено вступн у і резолютивну частини ріше ння у справі.

Дослідивши матеріали спра ви, заслухавши пояснення пре дставників сторін, оглянувши надані оригінали документів , на які вони посилаються, як н а підставу своїх вимог та зап еречень, та копії яких долуче ні до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

5 вересня 2008 року між фізи чною особою - підприємцем ОСОБА_1 - (Позичальник, Позив ач) та Товариством з обмежено ю відповідальністю «Українс ький промисловий банк»(Банк, Відповідач) укладено кредит ний договір № 67 КВ-08 (Кредитний договір).

На умовах Кредитного догов ору Банк зобов'язується нада ти Позичальнику грошові кошт и в розмірі 30000 доларів США з ці льовим призначенням - поповн ення обігових коштів, а Позив альник в свою чергу зобов'язу ється повернути кредит та сп латити визначені Кредитним д оговором платежі за користув ання кредитом.

В забезпеченням виконання зобов'язання за кредитним до говором укладені:

- Іпотечний договір №67/Zквіп-0 8 від 05 вересня 2008 року, укладени й між ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ТОВ «Український промисловий банк», за яким пр едметом іпотеки є нерухоме м айно - квартира №5 в будинку №34 п о вул. Курчатова в м. Енергодар Запорізької області;

- Договір поруки №67/Zпор-08 від 5 вересня 2008 року, за яким поручи телем є ОСОБА_2.

Згідно п. 1.1 Кредитного догов ору кінцева дата повернення кредиту - «04»вересня 2015 року.

Наданими Відповідачем та з алученими до матеріалів спра ви копією Меморіального орде ру №110461 від 05.09.2011р. та випискою з о собового рахунку позивача ві д 05.09.2008р. підтверджується викон ання Відповідачем умов креди тного договору та надання По зивачу кредитних коштів в ро змірі 30000 доларів США за курсом 485,0300 грн. за 100 доларів США, всьог о в розмірі 145 509 грн., і вказану с уму кредитних коштів в розмі рі 145 509 грн. Відповідачем було п ерераховано на рахунок Позив ача.

Позивач вважає, що Кредитни й договір суперечить законод авству України з причин, що :

- кредит на поповнення обіго вих коштів від 05.09.08 повинен бут и виражений тільки у валюті У країни - гривні, тому банк не м ав права надавати кредит в до ларах США, а зобов'язаний був н адати лише у гривні, і відпові дно, позичальник - виконати зо бов'язання лише у гривнях;

- кредитний договір від 31.07.08 н е містить істотних умов, обов 'язковість яких передбачена ст. 345 Господарського кодексу України, а саме, відсутні істо тні умови, що передбачають ві дповідальність банку щодо ви дачі кредиту.

Проте, з позицією позивача, викладеною у позові та навед еною вище, суд не може погодит ись з наступних підстав.

Відповідно до статті 99 Конс титуції України грошовою оди ницею України є гривня. Разом з тим, визначаючи правовий ст атус гривні, вказана норма Ос новного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких об межень щодо можливості викор истання в Україні грошових о диниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК Ук раїни іноземна валюта може в икористовуватися в Україні у випадках і в порядку, вста новлених законом.

Частина 1 статті 533 ЦК України встановлює загальне правило , відповідно до якого грошове зобов'язання має бути викона не у гривнях. Між тим, диспозиц ія норми частини 3 цієї статті дозволяє використання інозе мної валюти, а також платіжни х документів в іноземній вал юті при здійсненні розрахунк ів на території України за зо бов'язаннями у випадках, по рядку та на умовах, встановле них законом.

Аналогічний режим викорис тання національної та інозем ної валюти при виконанні гро шових зобов' язань передбач ений ГК України. Зокрема, част иною 2 статті 198 ГК України вста новлено, що грошові зобов'яза ння учасників господарських відносин повинні бути вираж ені і підлягають оплаті у гри внях; грошові зобов'язання мо жуть бути виражені в іноземн ій валюті лише у випадках, якщ о суб'єкти господарювання ма ють право проводити розрахун ки між собою в іноземній валю ті відповідно до законода вства. Виконання зобов'яза нь, виражених в іноземній вал юті, здійснюється відпові дно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності неб анківських фінансових устан ов не містить приписів, які б забороняли банкам або інши м фінансовим установам надав ати кредити в іноземній валю ті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним догово ром банк або інша фінансова у станова (кредитодавець) зобо в'язується надати грошові кошти (кредит) позичальни кові у розмірі та на умовах, вс тановлених договором, а пози чальник зобов'язується повер нути кредит та сплатити проц енти.

Відповідно до статті 2 Закон у України “Про банки і банків ську діяльність” кошти - гроші у національній або іно земній валюті чи їх еквівале нт.

Згідно з статтею 345 ГК Украї ни кредитні операції банків полягають у розміщенні від с вого імені, на власних умовах та на власний ризик залучени х коштів юридичних осіб (пози чальників) та громадян. Креди тними визнаються банківські операції, визначені як такі з аконом про банки і банківськ у діяльність.

Статті 47 та 49 Закону України “Про банки і банківську діял ьність” визначають операції банків із розміщення залуче них коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, н езалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані о перації здійснюються на підс таві банківської ліцензії.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів У країни “Про систему валютног о регулювання і валютного ко нтролю” (далі - Декрет), статт я 1 якого відносить надання кр едитів в іноземній валюті до валютних операцій.

Частиною 1 статті 5 Декрету п ередбачено, що Національний банк України видає індивідуа льні та генеральні ліцензії на здійснення валютних опера цій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Де кретом.

При цьому, генеральні ліцен зії видаються комерційним ба нкам та іншим фінансовим уст ановам України, національном у оператору поштового зв'язк у на здійснення валютних опе рацій, що не потребують індив ідуальної ліцензії, на весь п еріод дії режиму валютного р егулювання (частина 2 статті 5 Декрету).

Індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разов ої валютної операції на пе ріод, необхідний для здійсне ння такої операції (частина 4 с татті 5 Декрету).

Індивідуальної ліцензії п отребують, зокрема, такі опер ації:

- надання і одержання резиде нтами кредитів в іноземній в алюті, якщо терміни і суми так их кредитів перевищують вста новлені законодавством межі (підпункт “в”пункту 4 статті 5 Декрету);

- використання іноземної ва люти на території України як засобу платежу або як застав и (підпункт “г” пункту 4 статті 5 Декрету).

На сьогодні законодавство м не встановлено терміни та с уми кредитів в іноземній вал юті як критерій їх віднесенн я до сфери дії режиму індивід уального ліцензування. Ця об ставина, з огляду на відсилоч ний характер норми Декрету, н е дозволяє поширити режим ін дивідуального ліцензування на валютні операції, пов'язан і з наданням резидентами (бан ками та іншими фінансовими у становами) кредитів в інозем ній валюті.

Національний банк України у своєму листі за № 13-210/7871-22612 від 07. 12.2009 “Про правомірність уклада ння кредитних договорів в ін оземній валюті” у зв'язку з за питами банків з питання щодо правомірності укладання кре дитних договорів в іноземній валюті повідомив про те, що операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної л іцензії.

Таким чином, операція з нада ння банками кредитів в інозе мній валюті не потребує інди відуальної ліцензії.

Відповідно до норм статей 19 2, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК Укр аїни, статей 32, 44 Закону України “Про Національний банк Укра їни”, статей 2, 47, 49 Закону Україн и “Про банки і банківську дія льність”, статей 1, 4, 34 Закону Ук раїни “Про фінансові послуги та державне регулювання рин ків фінансових послуг”, стат ей 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністр ів України “Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю” банки та інші ф інансові установи, які у вста новленому порядку отримали г енеральну ліцензію Націонал ьного банку України на здійс ненну валютних операцій, маю ть достатні юридичні підстав и та законне право для наданн я резидентам України кредиті в в іноземній валюті.

Як вбачається з матеріалі в справи, відповідачу видана Національним банком України Банківська ліцензія № 67, згід но з якою відповідачу надано право здійснювати банківськ і операції, визначені частин ою першою та пунктами 5-11 части ни другої статті 47 Закону Укра їни “Про банки та банківську діяльність”.

Окрім того, в матеріалах спр ави наявний виданий Націонал ьним банком України Дозвіл № 67-6 з додатком до нього на право здійснення операцій, визнач ених пунктами 1-4 частини друго ї та частиною четвертою стат ті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” з гідно з додатками до цих дозв олів. Так, відповідно до додат ків до цих дозволів Відповід ач має право здійснювати, зок рема, операції з валютними ці нностями щодо залучення та р озміщення іноземної валюти н а валютному ринку України, і і н.

З вищевикладеного вбачаєт ься, що Відповідач на підстав і банківської ліцензії та пи сьмового дозволу на здійснен ня операцій з валютними цінн остями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, щ о порядок та умови видачі Нац іональним банком України рез идентам і нерезидентам індив ідуальних ліцензій на викори стання безготівкової інозем ної валюти на території Укра їни як засобу платежу реглам ентує Положення про порядок видачі Національним банком У країни індивідуальних ліцен зій на використання іноземно ї валюти на території Україн и як засобу платежу (затвердж ено постановою Правління Нац іонального банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстров ано в Міністерстві юстиції У країни 9 листопада 2004 року за № 1429/10028; далі - Положення), яке бул о розроблено Національним ба нком України відповідно до в имог статей 5, 11, 13 Декрету, а тако ж статей 7 і 44 Закону України “П ро Національний банк України ” (пункти 1.1, 1.2 Положення).

Відповідно до пункту 1.5 вказ аного Положення використанн я іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозвол яється, зокрема, якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосується л ише тих операцій уповноважен ого банку, на здійснення яких Національний банк України в идав йому банківську ліцензі ю та письмовий дозвіл на здій снення операції з валютними цінностями). У всіх інших випа дках використання іноземної валюти як засобу платежу мож ливе лише за наявності ліцен зії.

Виходячи з наведеного, нада ння та одержання кредиту в ін оземній валюті та сплата про центів за цим кредитом не пот ребує наявності індивідуаль ної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу п латежу на території України у жодної зі сторін кредитног о договору.

Крім того, суд зауважує, що в ідсутність у сторін індивіду альної ліцензії Національно го банку України не дає підст ав для визнання недійсними к редитних договорів, у яких мі стяться положення про видачу кредитів у іноземній валюті та сплату відсотків за корис тування цими кредитами інозе мною валютою.

Відсутність у необхідних в ипадках відповідних індивід уальних ліцензій може бути п ідставою лише для застування до учасників валютних відно син передбачених законодавс твом України певних заходів відповідальності.

Також, щодо посилань Позива ча, що Кредитний договір не мі стить істотних умов, обов'язк овість яких передбачена ст. 345 ГК України, а саме, відсутні і стотні умови, що передбачают ь відповідальність банку щод о видачі кредиту, суд зазнача є наступне.

Договір є погоджена дія дво х або більше сторін спрямова на на набуття, зміну або припи нення цивільних прав та обов 'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК У країни).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на р озсуд сторін і погоджені ним и, та умови, які є обов'язков ими відповідно до актів циві льного законодавства (час тина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі к онтрагента та визначенні умо в договору з урахуванням вим ог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, з вичаїв ділового обороту, вим ог розумності та справедливо сті (частина 1 статті 627 ЦК Украї ни).

Частиною 7 статті 179 ГК Україн и передбачено, що господарсь кі договори укладаються за п равилами, встановленими Циві льним кодексом України з ура хуванням особливостей, перед бачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорі в.

Відповідно до ст. 638 ЦК Україн и договір є укладеним, якщо ст орони в належній формі досяг ли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необ хідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щод о яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК Україн и, зміст господарського дого вору становлять умови догово ру, визначені угодою його сто рін, спрямованою на встановл ення, зміну або припинення го сподарських зобов'язань, як п огоджені сторонами, так і ті, щ о приймаються ними як обов'яз кові умови договору відповід но до законодавства. Господа рський договір вважається ук ладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядк у та формі досягнуто згоди що до усіх його істотних умов. Іс тотними є умови, визнані таки ми за законом чи необхідні дл я договорів даного виду, а так ож умови, щодо яких на вимогу о днієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укла денні господарського догово ру сторони зобов'язані у будь -якому разі погодити предмет , ціну та строк дії договору.

Як вбачається з умов Креди тного договору при його укла денні сторони погодити пред мет, ціну та строк дії договор у.

Про те, що на момент укладен ня Кредитного договору сторо ни досягли згоди щодо всіх іс тотних умов договору та бажа ли настання цивільних прав т а обов'язків, свідчать підпис и сторін на спірному договор і.

Укладаючи Кредитний догов ір сторони були вільними в ук ладені договору та визначенн і (погодженні) його умов, а від так дія учасників правочину, які реалізували свої права н а набуття цивільних прав та о бов' язків шляхом укладання (підписання) правочину відпо відала внутрішній волі сторі н.

Як Позивач, так і Відповідач під час укладення Кредитног о договору були вільними в йо го укладенні та могли укласт и договір на визначених умов ах, запропонувати внести змі ни до договору щодо пунктів, з якими сторони не погоджують ся, або ж відмовитись від його укладення взагалі та укласт и договір з іншим контрагент ом, або на інших умовах.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК Укра їни, у кредитному договорі пе редбачаються мета, сума і стр ок кредиту, умови і порядок йо го видачі та погашення, види з абезпечення зобов'язань пози чальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов 'язки, права і відповідальніс ть сторін щодо видачі та пога шення кредиту.

Проте умови, наведені в ч. 2 ст . 345 ЦК України не є істотним и умовами договору кредитува ння, оскільки істотні умов и прямо передбачені іншою но рмою ГК України та оскільки с т. 345 ЦК не містить протилежної вказівки, тому відсутність у кредитному договорі умов що до відповідальності сторони , зобов' язанням якої є надан ня кредиту, не є підставою згі дно ст.ст. 203, 215 ЦК України для ви знання кредитного договору н едійсним (аналогічної думки дотримується Вищий господар ський суд України в постанов і від 13.01.2011р №34/302).

Як було встановлено у ході с удового розгляду, відповідач (Банк) належним чином виконав свої зобов' язання та надав позивачу (Позичальнику) кред ит у сумі, визначеній у Кредит ному договорі.

Відповідно до частини 2 стат ті 16 ЦК України, одним із спосо бів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання п равочину недійсним.

Відповідно до статті 215 ЦК Ук раїни підставою недійсності правочину є недодержання в м омент вчинення правочину сто роною (сторонами) вимог, які вс тановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст атті 203 ЦК України. Недійсним т акож є правочин, якщо його нед ійсність встановлена законо м (нікчемний правочин).

У пункті 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України в ід 12.03.1999 № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, п ов'язаних з визнанням угод не дійсними” зазначено, що вирі шуючи спори про визнання уго д недійсними, господарський суд повинен встановити наявн ість тих обставин, з якими зак он пов'язує визнання угод нед ійсними і настання відповідн их наслідків, а саме: відпов ідність змісту угод вимогам закону; додержання встано вленої форми угоди; правозда тність сторін за угодою; у чом у конкретно полягає неправом ірність дій сторони та інші о бставини, що мають значення д ля правильного вирішення спо ру.

Згідно зі статтею 33 ГПК Укра їни обов'язок доказування ти х обставин, на які посилаєтьс я сторона як на підставу свої х вимог і заперечень, поклада ється на цю сторону.

Усі вищенаведені вимоги ст атті 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чиннос ті правочину, були дотримані сторонами під час укладання Кредитного договору; позива чем не доведено суду протиле жного.

Частиною 2 статті 548 ЦК Україн и передбачено, що недійсне зо бов'язання не підлягає забез печенню. Недійсність основно го зобов'язання (вимоги) сприч иняє недійсність правочину щ одо його забезпечення, якщо і нше не встановлено цим Кодек сом.

Недійсність Іпотечного до говору №67/Zквіп-08 від 05 вересня 20 08 року та Договору поруки №67/Zпо р-08 від 5 вересня 2008 року Позивач обґрунтовує недійсністю осн овного зобов' язання - Кред итного договору.

Позаяк відсутні підстави д ля визнання Кредитного догов ору недійсним, і як наслідок з обов' язання, що випливають з останнього є дійсними, то, ві дповідно, відсутні й підстав и для визнання недійсним дог оворів іпотеки та поруки на п ідставі, заявленій позивачем - відповідно до частини 2 стат ті 548 ЦК України.

Враховуючи все вищенаведе не, оскільки Позивач не довів суду належними засобами док азування обґрунтованість св оїх позовних вимог, господар ський суд дійшов висновку що до відсутності підстав для ї х задоволення.

Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покл адаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуа льного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ві дмовити повністю.

Рішення господарського су ду набирає законної сили піс ля закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апе ляційну скаргу не було подан о. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не с касовано, набирає законної с или після розгляду справи ап еляційним господарським суд ом.

Суддя І.О.Домнічев а

Повне рішення складено 16.01.12р.