Постанова

від 25.01.2012 по справі 5024/1029/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "25" січня 2012 р.                                                                                    

Справа № 5024/1029/2011  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:

суддів:

Мирошниченка С.В.

Князькова В.В.,

Хрипуна О.О.

за участю представників

сторін

позивача 1 –не з`явився;

позивача 2 - не з`явився;

відповідача 1 –не з`явився;

відповідача 2 –не з`явився;

прокуратури –Ступак Д.В.;

розглянувши касаційну скаргу

Прокуратури Херсонської області

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду

від

08.11.2011

та на рішення

господарського суду Херсонської області

від

16.08.2011

у справі

№ 5024/1029/2011

за позовом

Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області в особі Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства

до

1. Державного підприємства "Голопристанське лісомисливське господарство";

2. Фірми "Saleteam Ink";

про

визнання недійсним контракту та спонукання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

В червні 2011 року Перший заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області, в особі Херсонського обласного управління лісового та мисливського господарства звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до  Державного підприємства "Голопристанського лісомисливського господарства" та до Фірми "SALETEAM INC" про визнання недійсним контракту, спонукання Фірму "Saleteam Ink" повернути Державному підприємству "Голопристанське лісомисливське господарство" 411,89тон необробленої деревини, спонукання Державне підприємство "Голопристанське лісомисливське господарство" повернути Фірмі "Saleteam Ink" вартість 411,89 тон необробленої деревини.

Позовні вимоги заступника прокурора мотивовано тим, що вказаний контракт не відповідає Положенню "Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини” від 19.02.2007 року № 42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2007 року за № 164/13431, оскільки спірний контракт між відповідачами укладено без проведення аукціону.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді Журавльов О.О., Михайлов М.В.)                     від 08.11.2011 рішення господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Херсонської області без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 та рішенням господарського суду Херсонської області від 16.08.2011, прокуратура Херсонської області подала касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову суду, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення у справі судами попередніх інстанцій не забезпечено повного, всебічного та об"єктивного судового розгляду справи та порушено ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 04.03.2010 між державним підприємством "Голопристанське лісомисливське господарство" (продавець) та фірмою "Saleteam Inc." (Британські Віргінські Острови) (покупець) укладено контракт № 32-2010 про закупівлю деревини для технологічних потреб (сосна) в кількості 500 куб. м.

Ціна одного кубічного метра деревини складає 23 долари США (п. 2.1 контракту).

Відповідно до п. 2.2 контракту загальна вартість орієнтовно складає 11 500 доларів США.

Судами також встановлено, що даного контракту сторонами укладено додаткові угоди про збільшення об'єму деревини, яка підлягає продажу.

Додатковою угодою від 17.05.2010 сторони погодили що загальний об`єм деревини згідно контракту збільшується до 500 м3. та про збільшення загальної вартості контракту з 11500 доларів до 23000 доларів;

додатковою угодою від 25.05.2010 погодили збільшення вартості 1 м3 деревини з 23 доларів до 24 доларів;

додатковою угодою від 14.07.2010 погодили збільшення продажу деревини у кількості 300 м3 та збільшення загальної вартості контракту на 7200 доларів;

додаткова угода від 30.07.2010 щодо продажу деревини у кількості 500 м3 та про збільшення загальної вартості контракту на 12000 доларів;

додаткова угода від 29.12.2010 про збільшення вартості 1 м3 деревини з 24 доларів до 36 доларів; щодо продажу деревини у кількості 100 м3 та про збільшення загальної вартості контракту на 3600 доларів;

додатковою угодою від 04.01.2011 сторони встановили, що вартість 1 м3 деревини складає 24 долари; та збільшили продажу деревини на 500 м3 і відповідно збільшення загальної вартості контракту на 12000 доларів.

Згідно умов контракту та з урахуванням додаткових угод, державне підприємство Голопристанське лісомисливське господарство" зобов'язалось поставити фірмі "Saleteam Inc." 2400 куб. м. деревини.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з я ким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірний контракт цілком відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а дія Положення "Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини” від 19.02.2007 року № 42 не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність Державного підприємства "Голопристанського лісомисливського господарства" та фірми "Saleteam Inc".

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним зовнішньоекономічного договору (контракту).

Відповідно до ст. 377 ГК України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у частині першій статті 139 цього Кодексу, та/або робочою силою. Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати їх у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами господарювання визначаються цим Кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічна діяльність –це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Частиною 1 ст. 380 ГК України встановлено, що державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних відносин та використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів та інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, захист необхідно розуміти не, як можливість звернення до суду чи інших компетентних органів, а як результат задоволення законних прав і інтересів суб'єктів господарювання, у тому числі без участі таких суб'єктів, зокрема забезпечення економічної конкуренції, користування природними ресурсами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" одним з принципів зовнішньоекономічної діяльності є принцип верховенства закону, що полягає у: регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України; забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності віднесено здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією (п. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність").

Наказом Державного комітету лісового господарства України щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини від 19.02.2007 року № 42 затверджено Положення "Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", метою якого є вдосконалення організації роботи з реалізації необробленої деревини в країні, створення прозорого механізму ціноутворення, розвитку конкурентних засад у торгівлі деревиною, для забезпечення нею зростаючих потреб вітчизняних деревообробних підприємств, установ, організацій та населення.

Це Положення регулює порядок реалізації усієї необробленої деревини, заготовленої підприємствами, які здійснюють заготівлю деревини як постійні користувачі лісових ресурсів, за винятком дров паливних, деревини, яка використовується для розвитку матеріально-технічної бази (будівництво, ремонт тощо) постійних лісокористувачів відповідно до затверджених кошторисів, деревини, використання якої передбачено колективними договорами, деревини для індивідуального ремонту та будівництва згідно з поданими заявами, деревини для забезпечення потреб соціальної сфери, а також деревини для забезпечення потреб виробничих деревообробних підрозділів постійних лісокористувачів (п. 1.1. Положення).

Відповідно до п. 1.2. Реалізація необробленої деревини всіма постійними лісокористувачами здійснюється через аукціони з продажу необробленої деревини на біржі.

Пунктом 1.6 зазначено, що покупцем є суб'єкт господарської діяльності незалежно від форми власності, резидент України, який бажає придбати необроблену деревину для забезпечення потреб власного деревообробного виробництва відповідно до умов аукціону від свого імені та за власний рахунок і не перебуває у стані ліквідації або проти якого не порушено справу про банкрутство.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, які містять основні принципи зовнішньоекономічної діяльності, держава в особі уповноважених органів здійснює, зокрема забезпечення економічної конкуренції, забезпеченням конкурентоспроможності українських суб'єктів господарювання у конкурентній боротьбі з іноземними фірмами та запобігає випадкам виникнення недобросовісної конкуренції, а тому застосування підзаконних актів має відповідати Законам України та загальним принципам господарювання в Україні.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій, що дія Положення "Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини” від 19.02.2007 року № 42 не розповсюджується на зовнішньоекономічну діяльність Державного підприємства "Голопристанського лісомисливського господарства" та фірми "Saleteam Inc", колегія суддів вважає необгрунтованими та передчасними. Оскільки, Положення "Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", затверджене Наказом Державного комітету лісового господарства України щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини від 19.02.2007 року № 42 запроваджено для продажу лісопродукції через аукціони, саме для створення однакових умов і можливостей для суб'єктів господарювання при придбанні лісопродукції та становлення механізму продажу лісопродукції відповідно до норм ст. 12 ГК України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки контракту № 32-2010 щодо купівлі деревини для технологічних потреб (сосна), який укладений між Державним підприємством "Голопристанське лісомисливське господарство" та фірмою „Saleteam Inc.” (Британські Віргінські Острови), з урахуванням положень "Про організацію та проведення аукціонів з продажу необробленої деревини", затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України „Щодо вдосконалення механізмів продажу необробленої деревини” від 19.02.2007 року № 42 та Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а тому, дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, отже рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень суду першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокуратури Херсонської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року та рішення господарського суду Херсонської області від 16.08.2011 у справі №5024/1029/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий - суддя                                                            С.В. Мирошниченко

Судді:                                                                                          В.В. Князьков

                                                                                                    О.О. Хрипун