Рішення

від 20.12.2011 по справі 5015/6454/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6454/11

За позовом: Приватного підприємства “Необхідність”, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області

про визнання дійсним договору та визнання права власності на нерухоме майно

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

Представникам сторін, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.  Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством “Необхідність” до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання права приватної власності на нежитлову будівлю № 214а на вул. Зеленій у м. Львові, загальною площею 117,4 кв. м.

Ухвалою суду від 31.10.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.11.2011р. З метою надання сторонам можливості представити додаткові докази у справі, ухвалою суду від 23.11.2011р. розгляд справи відкладено на 14.12.2011р. В судовому засіданні 14.12.2011р. судом оголошено перерву до 20.12.2011р.

В судовому засіданні 20.12.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з підстав, викладених в позовній заяві та долучив до матеріалів справи звіт про проведення технічного обстеження конструкцій та інженерних мереж об”єкта: нежитлова будівля на вул.Зелена, 214а у м.Львові, складений 28.11.2011р. підприємством об”єднання громадян “Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об”єктів архітектури “Укрбудінжиніринг”.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечив, подав суду пояснення від 14.12.2011р. (зареєстроване канцелярією суду 14.12.2011р. за № 29796/11).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

      Між  позивачем  та відповідачем укладено  договір купівлі-продажу  приміщень  нежитлової будівлі, за яким  продавець (відповідач)  продав та  зобов‘язується  передати у власність  покупцю (позивачу) нерухоме майно, а  покупець  зобов‘язується  прийняти по акту  приймання-передачі  це майно  у відповідності до умов, визначених цим  договором.

Спірна  нежитлова будівля знаходиться  за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 214а і складається  з приміщень загальною  площею 117,4 кв. м.

Зазначений  об‘єкт нерухомості  збудований  відповідачем господарським способом, за  власні кошти, без дозвільних документів.

Договір між сторонами  було укладено  у простій  письмовій формі. Нотаріально договір  не посвідчений.

Як встановлено  ст. 328 ЦК України право власності  набувається  на підставах, що не заборонені  законом.  Право власності  вважається набутим правомірно, якщо  інше прямо  не випливає  із закону  або незаконність  набуття  права власності  не встановлена  судом.

Отже, статтею 328  ЦК України  встановлюється  презумпція  правомірності набуття  права власності, якщо  інше  прямо не випливає  із закону  або не  встановлено судом.

Згідно  ст. 16 ЦК  України  способами  захисту  цивільних прав  та інтересів  може бути  визнання  права.  Відповідно  до ст. 20  Господарського  кодексу України  права  та законні  інтереси  суб‘єктів  господарювання  захищаються  шляхом, зокрема, визнання  наявності  або відсутності прав.

Відповідно  до положень  ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може  пред‘явити  позов про визнання  його права  власності, якщо  це  право  оспорюється  або не визнається  іншою особою, а також  у разі  втрати ним  документа, який  засвідчує  його право  власності.

Матеріалами справи  доведено, відповідачем не  заперечується  той факт, що  позивач  придбав  нежитлові приміщення  загальною площею 117,4 кв. м.  за адресою: м. Львів, вул. Зелена,214а на підставі  договору  купівлі-продажу.

Згідно  частини 1  статті 376 ЦК України будівля, споруда, інше нерухоме майно  вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони  збудовані  без належного дозволу чи належно  затвердженого проекту, або  з істотними  порушеннями  будівельних норм  і правил.

Згідно  частини 2  статті  376 ЦК України особа,  яка  здійснила  самочинне  будівництво  нерухомого майна, не набуває  права власності на нього.

Відповідно до поданого  позивачем  звіту   про  проведення  технічного  обстеження  будівельних конструкцій та  інженерних  мереж  об‘єкта, розробленого  Підприємством  об‘єднання  громадян “Гільдія  інженерів  технічного  нагляду за  будівництвом  об‘єктів  архітектури “Укрбудінжиніринг” про відповідність будівлі нежитлових приміщень на вул.Зеленій, 214а  у м. Львові державним будівельним нормам, стандартам і правилам” за результатами обстеження будівлі встановлено, що будівля нежитлових приміщень по вул.Зеленій,214а у м. Львові знаходиться в задовільному технічному стані, відповідає будівельним нормам, стандартам і правилам.

03.10.2011р. Обласним комунальним підприємством ЛОР “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” проведено технічну інвентаризацію  будівлі та видано новий технічний паспорт - на будівлю, площею 117,4 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 214а.

Пунктами 3, 5 ст.376 Цивільного кодексу України встановлено, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно  до Довідки  про  правовий  статус  земельної ділянки, виданої  Управлінням  Держкомзему  у місті  Львові  від 28.11.2011р. № 40/01-14/7617 про  кількісні  характеристики  земельної  ділянки, розподілення  земель між  власниками  і користувачами - земельна ділянка  на вул. Зелена,214а у м. Львові ( згідно  представленого  плану  земельної ділянки)  відноситься  до земель  міста Львова, що не надані  у власність або  користування (згідно списку  землекористувачів та землевласників Галицького  району м. Львова, затвердженого  рішенням  Виконкому  Львівської міської ради  від 06.02.1998р. за № 51 “Про  інвентаризацію  земель міста Львова”.

Дослідивши  обставини  справи, судом  встановлено, що відповідач здійснив  будівництво нерухомого майна  за адресою - м. Львів, вул. Зелена,214а в межах  земельної ділянки, яка не обтяжена  правами третіх осіб.

За приписами  статті 32 ГПК України  доказами у справі  є будь-які   фактичні  дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному  законом порядку, встановлює  наявність  чи відсутність обставин, на яких  ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін, а також  інші обставини, які мають  значення для правильного  вирішення  господарського спору.  Згідно з приписами  статті 34 ГПК  України  господарський суд  приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які  відповідно  до законодавства  повинні бути  підтверджені певними  засобами доказування, не можуть підтверджуватись  іншими засобами доказування.  Відповідно  до статті 33 ГПК України, кожна сторона  повинна  довести ті  обставини, на які  вона посилається  як на  підставу своїх вимог  і заперечень.  Доказування полягає  не лише  в поданні  особами  доказів, а й  у  доведенні  їх переконливості.  Отже, обов‘язок  доказування  певних  обставин  покладається на особу, яка  посилається  на ці обставини.  Статтею 43  ГПК України  унормовано, що господарський суд  оцінює  докази  за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на  всебічному, повному та об‘єктивному  розгляді  в судовому  процесі  всіх  обставин  справи в їх сукупності.

Згідно із ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. При цьому, у відповідності до ч. 4 ст. 656 ЦК України, до договору купівлі-продажу,  застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу, або не випливає з їхньої суті.

У відповідності до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за тим договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача майна з моменту такого посвідчення. ч. 4 ст. 334 ЦК України передбачає перехід права власності на майно до набувача.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання по оплаті за придбане майно і дана обставина відповідачем не заперечувалась.

Відповідно до п. 7 договору купівлі-продажу від 03.10.2011р.  сторони по даному договору зобов'язувались нотаріально посвідчити договір та провести його реєстрацію у тижневий термін з часу підписання даного договору. Листом № 7/10 позивач повідомляв відповідача про необхідність прибуття 17.10.2011р. о 12 год. 00 хв. до нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу, однак, як вбачається з листа відповідача від 21.10.2011р. відповідач до нотаріуса не з'явився. Оскільки, відповідач ухиляється від нотаріального  посвідчення  договору купівлі-продажу, то фактично  не дає позивачу можливості  оформити право  власності на спірне майно.

У відповідності до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за тим договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача майна з моменту такого посвідчення. Ч. 4 ст. 334 ЦК України передбачає перехід права власності на майно до набувача в момент державної реєстрації договору про відчуження майна, якщо він підлягає такій реєстрації. У відповідності до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності із ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. При цьому, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 ЦК України. У відповідності із ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Проте, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд прийшов до висновку  задоволити позовні вимоги  повністю та визнати за Приватним підприємством “Необхідність”, м. Львів, вул. Ярова, 14 (ідентифікаційний код 31215225) право приватної власності на нежитлову будівлю № 214а на вул. Зеленій у м. Львові загальною площею 117,4 кв.м.

           Судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 203, 209, 220, 328, 334, 376, 392, 654, 657 ЦК України, ст.20 ГК України ст.ст.33,34,44,49,82,84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Приватним підприємством “Необхідність”, м.Львів, вул.Ярова, 14 (ідентифікаційний код 31215225) право приватної власності на нежитлову будівлю №214а на вул.Зеленій у м.Львові загальною площею 117,4 кв.м.

          Суддя                                                                                             Гоменюк З.П.