Рішення

від 16.01.2012 по справі 5015/6581/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6581/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.12                                                                                           Справа№ 5015/6581/11

За позовом: Приватного підприємства “Екопелет Україна”,  смт. Берегомет Вижницького   району Чернівецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар”, м.Городок Львівської області

про стягнення 22221грн. 00коп.

                                                                                            Суддя: Гоменюк З.П.

        Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача : не з'явився

Суть спору: Позов заявлено Приватним підприємством “Екопелет Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар” про стягнення 15808 грн. 40 коп. основного боргу, 1016 грн. 58 коп. 3% річних та 5396 грн. 00 коп. пені.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.11.2011р.  За клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 30.11.2011р. розгляд справи відкладено на 21.12.2011р. За клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи та продовження терміну її розгляду, ухвалою суду від 21.12.2011р. продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.01.2012р.

В судове засідання 16.01.2012р. сторони явку повноважних представників не забезпечили, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду від 21.12.2011р. не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Представник відповідача в попередніх судових засіданнях проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві від 29.11.2011р. за № 777 (зареєстроване канцелярією суду 30.11.2011р.), просить відмовити в стягненні пені та відстрочити рішення суду до 01.02.2012р. в зв”язку з важким фінансовим становищем та сезонним характером роботи.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2011р. заперечив проти відстрочення виконання рішення суду заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

13.01.2010р. між сторонами укладено договір №13/01  відповідно до п.1.1 якого, позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити пелети (гранули з деревини).

Відповідно до п.3.2. договору, розрахунки за товар по даному договору проводяться в порядку 100% предоплати  покупцем за кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, або за додатковою домовленістю сторін.

На виконання умов договору, позивачем за накладними №10  від 10.04.2010р.  та №11 від 28.04.2010р. поставлено відповідачеві пелети (гранули з деревини) на загальну суму 51000грн. 00коп. За отриманий товар відповідач розрахувався частково. Станом на 20.08.2010р. відповідно до двостороннього акту звірки розрахунків за 2010р. заборгованість відповідача становила 40808грн. 40коп.

16.11.2010р.  та 18.02.2011р.  відповідачем  за платіжними дорученнями №№3084 та 125 перераховано позивачу  20000грн. 00коп. та відповідно 5000грн. 00коп.

Станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 15808грн. 40коп.

 За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 ЦК України).

        Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов”язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

ч.2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,

необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої

сторони.          

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов”язаний оплатити  товар після  його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.         

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Покликаючись на договір №13/01, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 5396грн. 00коп.

Розглянувши дану вимогу, суд вважає її безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов”язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов"язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне  виконання грошових зобов”язань” від 22.11.1996р. № 543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на вказані норми, виконання даного зобов”язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання грошового зобов”язання, відтак не сторонами досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов”язання. Відтак, в частині стягнення пені в розмірі 5396грн. 00коп. слід відмовити.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладене,  позивач просить суд стягнути з відповідача 1016грн. 58коп. 3 % річних  за період прострочки. Розглянувши дану вимогу, суд вважає її обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду, суд дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не обгрунтовано належними та допустимими доказами необхідність відстрочки виконання рішення суду та не подано суду жодних підтверджуючих документів щодо неможливості  виконання рішення суду.

Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме: в частині стягнення 15808грн. 40коп. основного боргу та 1016грн. 5 коп. 3% річних. В частині стягнення  пені в розмірі 5396грн. 00коп.  -  відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

          Керуючись ст.ст. 526, 547, 549, 611, 612, 625, 692, 693, 712 ЦК України, ст.ст.193,230,231  ГК України, ст.ст.28,33,43,44,49,82,84,121 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ:         

1.          Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар”, м.Городок, вул.Львівська, 274, а (ідентифікаційний код 32475074) на користь Приватного підприємства “Екопелет Україна”, вул. Гагаріна, 5 “г”, смт.Берегомет, Вижницького району Чернівецької області (ідентифікаційний код 35944320) 15808грн. 40коп. основного боргу, 1016грн. 58коп. 3% річних, 102грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита та 178грн. 69коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

  3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Яблуневий дар”, м.Городок, вул.Львівська, 274, а (ідентифікаційний код 32475074) в доход державного бюджету 66грн. 24коп. державного мита. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

           4.  В частині стягнення пені в розмірі 5396грн. 00коп.  -  відмовити.

Суддя                                                                                             Гоменюк З.П.