Постанова

від 21.02.2012 по справі 5015/6581/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/6581/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.12                                                                                           Справа  № 5015/6581/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя                                                            Бонк Т. Б.

судді                                                                                Бойко С. М.

                                                                                Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Н. Чорній

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача (апелянта) –Дрогомирецька О. Р. – представник

розглянув апеляційну скаргу ТОВ «Яблуневий дар», м. Городок, Львівська область № 40 від 24.01.2012 р.

на рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2012 р. (суддя Гоменюк З.П.)

у справі № 5015/6581/11

за позовом ПП «Екопелет Україна», смт. Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область

до відповідача ТОВ «Яблуневий дар», м. Городок, Львівська область

про стягнення суми боргу 22 221 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 16.01.2012 р. у справі № 5015/6581/11 частково задоволено позов ПП «Екопелет Україна»смт. Берегомет, Вижницький район, Чернівецька область, з ТОВ «Яблуневий дар», м. Городок, Львівська область на користь позивача стягнуто 15 808, 40 грн. основного боргу, 1 016, 58 грн. 3 % річних, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 178, 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, з відповідача також в доход державного бюджету стягнуто 66, 24 грн. державного мита, в частині стягнення пеня в розмірі 5 396 грн. відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, отримавши від позивача товар, не оплатив його повністю, в результаті чого у нього утворилась заборгованість в розмірі 15 808, 40 грн., на суму якої позивачем нараховані пеня та 3 % річних. Суд відмовив у стягненні пені, оскільки між сторонами відсутній письмовий договір, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

У своїй апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, виконання рішення суду відстрочити до 01.02.2012 р., посилаючись на те, що судом не було враховано важкий фінансовий стан відповідача, який, на думку апелянта, є підставою для відстрочення виконання рішення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.01.2010 р. між ПП «Екопелет Україна»(продавець) та ТОВ «Яблуневий дар»укладено договір № 13/01, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пелети (гранули з деревини).

Згідно п.п. 3.1 та 3.2 договору, ціна за 1 тонну товару становить 920 грн. Розрахунки за товар по даному договору проводяться в порядку 100 % передоплати покупцем за кожну партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця або за додатковою домовленістю сторін.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов даного договору позивачем, згідно накладних № 10 від 10.04.2010 р. та № 11 від 28.04.2010 р., поставлено відповідачеві пелети на загальну суму 51 000 грн. (а. с. 12, 13).

Проте, за отриманий товар відповідач розрахувався частково і станом на 20.08.2010 р., заборгованість відповідача становила 40 808, 40 грн., про що свідчать дані підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками акту звірки розрахунків за 2010 рік (а. с. 13 –14).

Крім цього, платіжними дорученнями №№ 3084 та 125 від 16.11.2010 р. та 18.02.2011 р. (а. с. 20, 21), відповідачем перераховано позивачу за матеріали 20 000 грн. та 5 000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на момент звернення ПП «Екопелет Україна» з позовом до суду розмір заборгованості відповідача перед позивача становив 15 808, 40 грн. Доказів погашення такого боргу відповідачем не подано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволив вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 15 808, 40 грн.

Також позивач, посилаючись на договір поставки  № 13/01, просить стягнути  з відповідача 5 396 грн. пені. Як зазначалось вище, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Із матеріалів справи, а саме з п. 4.1 укладеного між сторонами договору, вбачається, що сторони передбачили у договорі відповідальність у вигляді сплати пені лише за порушення продавцем строку поставки товару (п. 2.1 договору).

Разом з тим, виконання зобов'язання, яке є предметом даного спору, не забезпечене пенею з огляду на відсутність письмової угоди між сторонами, яка встановлювала б сплату пені за прострочення виконання покупцем своїх обов'язків щодо оплати.

Таким чином, апеляційна інстанція, як і місцевий господарський суд, дійшла висновку про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача щодо стягнення 5 396 грн. пені.

Крім цього, з врахуванням положень ст. 693 ЦК України, а також норм щодо попередньої оплати товару, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 538 ЦК України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 1 016, 58 грн. 3 % річних за період прострочення з 10.06.2010 р. по 21.10.2011 р. (а. с. 39), що суд вважає правомірним та обґрунтованим.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду. Апеляційна інстанція погоджується з такою позицією суду і також вважає дане клопотання необґрунтованим з огляду на наступне.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Тобто господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також апелянт у апеляційній скарзі просить відстрочити виконання рішення суду до 01.02.2012 р. з огляду на сезонний характер виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у 10-денний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд відмовляє у задоволенні даного клопотання.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Львівської області від 16.01.2012 р. у справі № 5015/6581/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Яблуневий дар», м. Городок, Львівська область –без задоволення.

2.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      Бонк Т. Б.

Суддя                                                                                          Бойко С. М.

Суддя                                                                                          Марко Р. І.

Повний текст постанови виготовлений 24.02.2012 р.