Постанова

від 01.02.2012 по справі 5015/6763/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5015/6763/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.12                                                                                           Справа  № 5015/6763/11

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                    Бойко С.М.,

суддів:                                          Бонк Т.Б.,

                                                     Марко Р.І.,

при секретарі судового засідання Томкевич Н.Г.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – не з'явився,

позивача –    не з'явився,

розглянув апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Будівництво»товариства з обмеженою відповідальністю  «ТКС-Євробуд», м.Трускавець

на рішення   господарського  суду Львівської області від 21.12.2011 року, суддя Гоменюк З.П.,   у справі    № 5015/6763/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю  «Текс», м.Київ

до відповідача дочірнього підприємства «Будівництво»товариства з обмеженою відповідальністю  «ТКС-Євробуд», м.Трускавець

про стягнення 89471,42 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Львівської області від 21.12.2011 року задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  «Текс»про стягнення з дочірнього підприємства «Будівництво»товариства з обмеженою відповідальністю  «ТКС-Євробуд» 81840 грн. боргу за виконані по договору роботи, 6325,22 грн.  пені,  1224,36 грн. річних, 81,84 грн. втрат від інфляції, що складає заборгованість за договором №05/12/08 на виконання проектних робіт  від 5 грудня 2008 року.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати виконаних робіт відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції скасувати в зв'язку з неповним з'ясуванням  місцевим судом обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю  «Текс» про стягнення заборгованості по договору №05/12/08 на виконання проектних робіт  від 5 грудня 2008 року з врахуванням розміру пені, яка підлягає сплаті позивачем на користь відповідача за порушення строків виконання робіт за договором.

Скаржник покликається на те, що в порушення умов п.п.1.1, 5.4.1 договору №05/12/08 на виконання проектних робіт  від 5 грудня 2008 року позивачем виконано передбачені умовами договору роботи поза межами встановленого п.13 договору одномісячного строку з дня надходження авансу, що є підставою для нарахування згідно п.6.2 договору пені в розмірі 18004,8 грн. Скаржник зазначає, що для стягнення вказаної суми пені ним подана по даній справі зустрічна позовна заява, а тому просить суму заборгованості по первісному позову зменшити на суму належної до стягнення пені в розмірі 18004,8 грн., заявлену згідно зустрічних позовних вимог.

В судове засідання представники сторін не з"явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе  розгляд справи провести без їх участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.

Суд, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 05.12.2008р. між дочірнім підприємством “Будівництво” товариства з обмеженою відповідальністю “ТКС-Євробуд” (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Текс” (виконавець) укладено договір №05/12/08 на виконання проектних робіт, за умовами п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв  на себе зобов”язання в строк, обумовлений в даному договорі, виконати наступні проектні роботи: “Проведення аварійно-відновлювальних робіт (поточний ремонт) з берегоукріплення та регулювання русла річки Крем”янка с.Воля, пов”язаних з ліквідацією наслідків стихії, що сталася 23-27 липня 2008р.”. Вартість робіт згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток №1) становить 163680грн. (п.2 договору).

Відповідно до п.3.2. договору замовник перераховує  виконавцю авансовий  платіж  в розмірі –50 %  від вартості договірної ціни виконання робіт, що становить 81840грн. з ПДВ. Сторонами визнано, що на виконання умов даного договору відповідачем здійснено вказаний авансовий платіж.

Після виконання виконавцем 100% від об”єму запланованих робіт, замовник  зобов”язувався здійснити остаточний платіж в розмірі 50% від вартості договірної ціни виконання робіт, що становить 81840грн. (п.3.3 договору).

Згідно п.3.4 договору остаточний  платіж замовник сплачує  виконавцю після підписання  замовником акту прийому-передачі  виконаних  робіт (у відповідності з кошторисом на виконання проектних робіт  (додаток № 2 до даного договору) разом з актом прийому-передачі виконаної  та узгодженої в установленому чинним законодавством України порядку документації та пакетом самої документації  в належній кількості і оформлений належним чином, замовник (відповідач) протягом 10 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2009р. сторонами  підписано акт здачі-приймання виконаних проектних робіт на суму 163680грн.,  в якому також зазначено про аванс в розмірі 81840грн. 00коп.

Таким чином, свої зобов"язання по договору позивач виконав, провівши проектні роботи всього на суму 163680 грн., проте, свої зобов"язання по оплаті виконаних та прийнятих робіт відповідач в повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 81840 грн.

Відповідно до ст.509 ЦК України  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.530 ЦК України,  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. За своєю правовою природою акт приймання виконаних підрядних робіт є документом первинного обліку, який складається щомісячно для визначення вартості та обсягів виконаних будівельно-монтажних, ремонтних та інших підрядних робіт. Акт складається підрядником (субпідрядником для генпідрядника) та представляється замовнику (забудовнику).

Акт здачі-приймання виконаних проектних робіт на суму 163680грн. від 29.04.2009 року підписаний сторонами без жодних зауважень, а, отже, підтверджує факт виконання позивачем своїх зобов»язань за договором. Весь обсяг та вартість виконаних позивачем та зданих  відповідачу робіт прийнято останнім без зауважень, про що свідчать підписи його уповноваженої особи та відтиски печатки на вказаних документах. Оплата за прийняті роботи проведена частково –авансом на суму 81840 грн.

Доказів погашення решти суми основного боргу відповідач не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 81840 грн.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

 Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення  грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.6.3 укладеного договору 05/12/08 передбачено, що в разі порушення замовником, з власної вини, строків  остаточного  розрахунку, згідно з умовами п.3.3 та п.3.4   даного договору, він сплачує  виконавцю( позивачу) пеню, що має не перевищувати  розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день затримки  платежу, за кожен день такої затримки. З цих підстав  місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6325,22 грн. пені за період з 15.05.2011 року по 15.10.2011 року (а.с.19).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наведеного місцевим судом також підставно стягнуто з відповідача 81,84 грн. інфляційних нарахувань та 1224,36 грн. трьох процентів річних за травень-жовтень 2011 року(а.с.19).

Доводи апелянта про скасування рішення суду шляхом зменшення належної до стягнення суми заборгованості на пеню, яка підлягає до стягнення з позивача за порушення строку виконання робіт, задоволенню не підлягає, оскільки не є предметом даних позовних вимог. Дана вимога про стягнення пені в розмірі 18004,8 грн. з товариства з обмеженою відповідальністю  «Текс»була предметом заявлених дочірнім підприємством «Будівництво»товариства з обмеженою відповідальністю  «ТКС-Євробуд»зустрічних вимог, проте, в їх прийнятті було відмовлено ухвалою суду від 22.12.2011 року, яка не була оскаржена, а тому набула законної сили. Таким чином, така вимога скаржника не може бути предметом розгляду в даному провадженні. В свою чергу, скаржник не позбавлений права на захист своїх інтересів щодо стягнення пені в іншому провадженні, зокрема, шляхом оскарження ухвали про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви чи подання окремого позову про стягнення цієї пені.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 21.12.2011 року в справі за номером  5015/6763/11 -  залишити без змін, а апеляційну скаргу  дочірнього підприємства «Будівництво»товариства з обмеженою відповідальністю  «ТКС-Євробуд»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С. М. Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р.І.Марко

Повний текст постанови

виготовлено 03.02.2012р.