Рішення

від 12.12.2011 по справі 2/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.11                                                                                           Справа № 2/4

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника відповідача Жили В.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ванкувер”, м. Львів про стягнення 6963266 грн. 24 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ванкувер”, м. Львів про стягнення 6273971 грн. 99 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 11.01.2010 р. призначив розгляд справи на 09.02.2010 р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду, за клопотанням представника строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2010 р. провадження у справі №2/4 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.12.2010 р. провадження у справі №2/4 було поновлено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.02.2011 р. провадження у справі №2/4 було зупинено.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.11.2011 р. провадження у справі №2/4 було поновлено.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого згідно додаткових угод відповідачу надано кошти в сумі 5000000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк, а в разі неналежного виконання обов'язків по договору –на вимогу позивача повернути суму кредиту достроково. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по кредитному договору, позивач звернувся з вимогою про дострокове повернення суми кредиту та нарахованих процентів. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо сплати процентів та повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становить 4980000 грн. 00 коп. по кредиту, 937616 грн. 18 коп. по сплаті процентів, 42021 грн. 51 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64334 грн. 30 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 250000 грн. 00 коп. штрафів. У зв'язку з цим, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі  6273971 грн. 99 коп.

Через канцелярію суду 17.01.2011 р. представник позивача подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 4980000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 976910 грн. 43 коп. заборгованості по сплаті процентів, 260170 грн. 21 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 20957 грн. 20 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 960000 грн. 00 коп. штрафів.

Через канцелярію суду 15.02.2011 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 4980000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 976910 грн. 43 коп. заборгованості по сплаті процентів, 42021 грн. 51 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64334 грн. 30 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 900000 грн. 00 коп. штрафів.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі  до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому, розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання у спірних правовідносинах припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.  Таким чином, нарахування сум пені і штрафів за те саме порушення умов договору та понад встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та до задоволення не підлягають. Також просив застосувати до вимог про стягнення пені і штрафів наслідки пропуску позовної давності.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 12.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24 вересня 2007 р. між ВАТ “Міжнародний Комерційний Банк”, правонаступником якого є ПАТ “Піреус Банк МКБ” (банк) та ТзОВ “Ванкувер” (позичальник) було укладено кредитний договір №00323-СL.

За цим договором банк (позивач) відкриває позичальнику (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію в сумі 5000000 грн. 00 коп., терміном з 24 вересня 2007 р. по 21 вересня 2012 р. із сплатою відсотків згідно п. 3.1. договору за умови виконання вимог п. 4.1. і п. 4.2. цього договору. Кредит може бути відкликаний банком у випадку невиконання всіх або одного із зобов'язань згідно п. 5.1. цього договору.

Згідно п. 2.4. кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р. кредитні кошти надаються позичальнику частинами (траншами). Кожен транш надається позичальнику шляхом укладення додаткового договору  до цього договору на підставі заявки від позичальника, наданої не менш ніж 3 робочих дня до видачі траншу.

27.09.2007 р. сторони уклали додатковий договір №1 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 1500000 грн. 00 коп.

17.10.2007 р. сторони уклали додатковий договір №2 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 300000 грн. 00 коп.

19.10.2007 р. сторони уклали додатковий договір №3 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 700000 грн. 00 коп.

29.11.2007 р. сторони уклали додатковий договір №4 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 50000 грн. 00 коп.

03.12.2007 р. сторони уклали додатковий договір №5 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 450000 грн. 00 коп.

13.12.2007 р. сторони уклали додатковий договір №6 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 500000 грн. 00 коп.

18.01.2008 р. сторони уклали додатковий договір №7 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 187787 грн. 95 коп.

22.01.2008 р. сторони уклали додатковий договір №8 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 12212 грн. 05 коп.

13.02.2008 р. сторони уклали додатковий договір №9 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 300000 грн. 00 коп.

14.04.2008 р. сторони уклали додатковий договір №10 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 600000 грн. 00 коп.

23.04.2008 р. сторони уклали додатковий договір №11 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким погодили надання кредитних коштів (траншу) в розмірі 400000 грн. 00 коп.

Таким чином, на виконання умов вищевказаного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Згідно додатку №1 кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р. сторони встановили графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., відсотки за кредит нараховуються щомісячно, виходячи з процентної ставки 18% річних за методом “факт/факт”.

12.02.2009 р. сторони уклали додатковий договір №12 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким встановили з 12.02.2009 р. відсоткову ставку в розмірі 24% річних.

Пунктом 3.2. кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р. встановлено, що позичальник зобов'язується сплатити нараховані відсотки згідно п. 3.1. щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідно до п. 6.3. кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., у разі порушення позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, вказаних у п. 5.1., банк має право надіслати позичальнику письмове повідомлення з вимогою виправити порушення протягом 5 днів з дати отримання повідомлення (розписка про отримання). Якщо позичальник не виправить порушення протягом вказаного терміну, банк має право на дострокове стягнення заборгованості.

У зв'язку з порушенням строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, позивач звернувся до відповідача з вимогами за вих. №330 від 15.09.2009 р. та за вих. №454 від 03.12.2009 р., в яких вимагав усунути допущені порушення договірних зобов'язань - сплатити суму кредиту, нараховані відсотки та пеню достроково. Відповідачем вказані вимоги залишені без розгляду та задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами по кредитному договору №00323-СL від 24.09.2007 р. не виконав, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 4980000 грн. 00 коп. по кредиту, 976910 грн. 43 коп. заборгованості по сплаті процентів.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2. кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., за несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань по договору, винна сторона сплачує потерпілій стороні пеню за кожний день затримки перерахування коштів, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день виникнення заборгованості.

19.10.2007 р. сторони уклали додатковий договір №4 до кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р., яким встановили штраф за невиконання зобов'язань по кредитному договору –5000 грн. 00 коп. та штраф за наявність простроченої заборгованості за кредитом понад 60 днів –40%.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 42021 грн. 51 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 64334 грн. 30 коп., штраф в розмірі 40% від суми простроченого кредиту понад 60 днів в розмірі 840000 грн. 00 коп., штраф за шість випадків порушення п. 5.1.1. (несплата кредиту в строк) у в розмірі 60000 грн. 00 коп.

Заперечення представника відповідача не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з довідки (розрахунку позовних вимог) за вих. №88 від 11.02.2011 р., долученої до заяви про уточнення позовних вимог, що була подана 15.02.2011 р., пеня за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 42021 грн. 51 коп. та пеня за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 64334 грн. 30 коп. нараховані за період з 30.06.2009 р. по 29.12.2009 р.

Таким чином, позивачем при розрахунку сум пені дотримано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Слід також зазначити, що позивач звернувся в суд з позовною заявою 30.12.2009 р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці позовної заяви.

З огляду на викладене, позивачем не пропущено річний строк позовної давності, встановлений для стягнення неустойки, а тому підстав для застосування судом наслідків її пропуску немає.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання - неустойки. Умовами кредитного договору №00323-СL від 24.09.2007 р. передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить. Обмеження встановлені лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня. Відповідач притягнутий до одного виду відповідальності - сплати неустойки лише один раз і за одне правопорушення. Форма ж сплати неустойки (пені та штрафу), на що погодився відповідач, уклавши договір з такими умовами, подвійного притягнення до відповідальності не становить.

16.03.2010 р. здійснено реєстрацію нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”.  Відповідно до п. 1.2. статуту, згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол позачергових Загальних зборів акціонерів №1/02 від 3 лютого 2010 р.) на виконання вимог Закону України “Про акціонерні товариства” Відкрите акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ” перейменовано у Публічне акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ”.

Статтею 25 ГПК передбачено, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Тому суд здійснює заміну відповідача - Відкрите акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ”, його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством “Піреус Банк МКБ”.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 572, 575, 589, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Замінити позивача –Відкрите акціонерне товариство “Піреус Банк МКБ” (ідентифікаційний код 20034231), його процесуальним правонаступником - Публічним акціонерним товариством “Піреус Банк МКБ” (ідентифікаційний код 20034231).

2.          Позов задоволити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ванкувер”, м. Львів, вул. Глібова, буд. 5, кв. 11А (ідентифікаційний код 30162031) на користь Публічного акціонерного товариства “Піреус Банк МКБ”, м. Київ, Контрактова площа, 4 (ідентифікаційний код 20034231) 4980000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 976910 грн. 43 коп. заборгованості по сплаті процентів, 42021 грн. 51 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 64334 грн. 30 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 900000 грн. 40 коп. штрафів, 25500 грн. 00 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.