Постанова

від 30.10.2006 по справі ас 2/457-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС 2/457-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.06           Справа №АС 2/457-06.

За позовом: Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції До відповідачів:

1. Приватного підприємства «Техспецмонтаж»  

2. Науково-виробничого комерційного приватного підприємства «Укртехмонтажстрой»

про визнання недійсним договору

СУДДЯ           СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

Секретар судового засідання                     Піскова Ю.О.

Представники:

Від позивача:  Савенкова М.О., довіреність №6650/9/10 від 25.07.2006р.

Від 1-го відповідача: не з‘явився

Від 2-го відповідача: не з'явився

Суть спору: позивач просить визнати недійсним договір №7 від 17.01.2005р., укладений між відповідачами, на загальну суму 45120 грн. 00 коп., на підставі ст. 207 Господарського кодексу України як такий, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а також стягнути в доход держави все одержане за вказаним договором.

Позивач подав заяву від 30.10.2006р. про уточнення позовних вимог, згідно якої просить визнати недійсним господарське зобов'язання №7 від 17.01.2005р., укладений між відповідачами, на загальну суму  45120 грн. 00 коп., та застосувати передбачені ст. 208 ГК України наслідки.

Позивач в судовому засіданні уточнив назву другого відповідача – науково-виробниче комерційне приватне підприємство «Укртехмонтажбуд».

Відповідачі в судове засідання не з‘явилися, відзиви на позовну заяву не подали, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд встановив:

В ході проведеної планової документальної перевірки Конотопською МДПІ приватного підприємства «Техспецмонтаж» були встановлені фінансово-господарські відносини з науково-виробничим комерційним приватним підприємством «Укртехмонтажстрой», а саме, згідно умов договору №7 від 17.01.2005р., укладеного між ПП «Техспецмонтаж» та НВКПП «Укртехмонтажбуд», останній зобов'язався виконати роботи по авторському догляду та конструкторському супроводі робіт по розробці технічної документації та конструкторському супроводі обладнання: ротор в зборі, кільце уплотнююче, а ПП «Техспецмонтаж» зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи вартістю 45120,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов вказаного договору між відповідачами були підписані акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.03.2005р., податкова накладна №105/1 від 21.03.2005р.

Постановою Буринського районного суду Сумської області від 22.03.2006 року визнано недійсним статут та установчий договір наукового-виробничого комерційного приватного підприємства «Укртехмонтажбуд» від 17.08.1995 року, свідоцтво платника податку на додану вартість №25724161 з моменту державної реєстрації змін №1 до статуту, тобто з 13.04.2004 року, а також визнано недійсними всі фінансово-господарські та податкові документи, підписані Заєць О.М. від імені другого відповідача з моменту їх складання.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оскільки статут та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість НВКПП «Укртехмонтажбуд» визнано недійсними з моменту реєстрації, а згідно з п. 2 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується в разі визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи, через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, то договір №7 від 17.01.2005р., укладений між відповідачами по справі, повинен бути визнаний недійсним, в зв‘язку з тим, що НВКПП «Укртехмонтажбуд» укладало його без належної господарської правосуб‘єктності.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Визнання в установленому порядку недійсними установчих документів НВКПП «Укртехмонтажбуд» та свідоцтва про державну реєстрацію у зв'язку з здійсненням відповідної реєстрації на підставну особу є підставою для визнання угод недійсними.

Крім того, ч.2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Заєць О.М., який вчиняв правочини (договори) від імені НВКПП «Укртехмонтажбуд» такими правами наділений не був, про що зазначено в постанові Буринського  районного суду Сумської області від 22.03.2006 року.

В ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги ті факти, що постановою Буринського районного  суду Сумської області від 22.03.2006 року визнано недійсним статут та установчий договір наукового-виробничого комерційного приватного підприємства «Укртехмонтажбуд» від 17.08.1995 року, свідоцтво платника податку на додану вартість №25724161 з моменту державної реєстрації змін № 1 до статуту, тобто з 13.04.2004року, а також визнано недійсними всі фінансово-господарські та податкові документи, підписані Заєць О.М. від імені другого відповідача з моменту їх складання, податки та збори в установленому порядку підприємство не сплачувало, позивач вважає, що всі угоди які були укладені від імені другого відповідача, повинні бути визнані недійсними по ст. 207 Господарського кодексу України.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача щодо визнання недійсним  господарського зобов'язання №7 від 17.01.2005р., укладеного ПП «Техспецмонтаж» та НВКПП «Укртехмонтажбуд» на суму 45120,00 грн. з ПДВ, на підставі ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими, правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у сторін при укладанні спірного господарського зобов'язання була мета, завідома суперечна інтересам держави і суспільства, а саме, безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми 7520 грн. 00 коп. та незаконне відшкодування державних коштів.

Тому, вартість отриманих за вищезазначеним господарським зобов'язанням послуг в сумі 45120 грн. 00 коп. повинна бути стягнута з науково-виробничого комерційного приватного підприємства «Укртехмонтажбуд» в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний  позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним господарське зобов'язання №7 від 17.01.2005р., укладене між приватним підприємством «Техспецмонтаж» та науково-виробничим комерційним приватним підприємством «Укртехмонтажбуд», на загальну суму 45120,00 грн.

3.          Стягнути з науково-виробничого комерційного приватного підприємства «Укртехмонтажбуд» (м. Суми, вул. Маліновського, 12; код 232917918197) в доход державного бюджету України (р/р 31115095600002, банк: УДК у Сумській області, отримувач: ВДК у м. Суми,  МФО 837013, код ЄДРПОУ 23636315, призначення платежу: код  бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) 45120 грн. 00 коп. вартості послуг, одержаних на підставі господарського зобов'язання №7 від 17.01.2005р.

4.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу – з дня складення в повному обсязі.           Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

СУДДЯ                                                                                 О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО