Ухвала

від 07.02.2012 по справі 5020-125/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-125/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

07 лютого 2012 року справа № 5020-125/2012

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм”,

ідентифікаційний код 32265916

(99041, м. Севастополь, вул. Гранатна, 1)

до          Публічного акціонерного товариства „Фармація”,

ідентифікаційний код 16515077

(99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 52-А)

про стягнення 19 388,17 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу не викликались.

ВСТАНОВИВ:

06.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм” (далі –позивач, ТОВ „Система Єкофарм”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі – суд) із позовом до Публічного акціонерного товариства „Фармація” (далі –відповідач, ПАТ „Фармація”) про стягнення 19 388,17 грн, з яких: 18 183,97 грн –основний борг; 1 204,20 грн –пеня.

Ухвалою суду від 07.02.2012 порушено провадження у справі.

Разом із позовними вимогами у тексті позовної заяви містяться вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на розрахунковий рахунок 2600200015733 в ПАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986, що належить відповідачу.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів суб'єктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

-          розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-          забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-          наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-          імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-          запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається (пункт 3 постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011).

Водночас, в пункті 7.1 зазначеної постанови Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу господарських судів на те, що накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене.

Натомість, позивачем обрано захід до забезпечення позову у вигляді накладення арешту саме на розрахунковий рахунок боржника, який фактично чинним законодавством не передбачений.

Отже, вжиття заявлених позивачем заходів до забезпечення позову є неприйнятним.

Крім того, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Проте, позивач не навів належного та достатнього обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та не надав жодного доказу, який би підтверджував таку необхідність.

За викладених обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм” про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Система Єкофарм” про вжиття заходів до забезпечення позову, –відмовити.

Суддя                                                                підпис                                                 В.О. Головко