Ухвала

від 06.02.2012 по справі 7/17-5152-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/17-5152-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у прийнятті апеляційної скарги

"06" лютого 2012 р. Справа № 7/17-5152-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Жекова В.І., Сидоренко М.В.

Розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на постанову господарського суду Одеської області від 16.01.2012 р.

по справі №7/17-5152-2011

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Прогресивні Технології”

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Реній”

про визнання банкрутом  

Встановила:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство „Прогресивні Технології” звернулось до господарського суду з заявою про визнання товариства з обмеженою відповідальністю „Реній” та призначення ліквідатором ініціюючого кредитора.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.12.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Реній”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Накладено арешт на все належне майно ТОВ „Реній”.

Постановою від 16.01.2012 року ТОВ „Реній” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора. Зобов'язано ліквідатора банкрута письмово повідомити про визнання ТОВ „Реній” банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, здійснити інші заходи, передбачені ст. 52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись з цією постановою  ДПІ у Подільському районі міста Києва звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Одеської області від 16.01.2012 по справі №7/17-5152-2011 та припинити провадження у справі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що у разі ліквідації платника за судовим рішенням у справі про банкрутство ДПІ позбавляється можливості провести перевірку платника податків, що призведе до неможливості формування кредиторських вимог до боржника та невиконання функції органів державної податкової служби по контролю за правильністю обчислення та сплати податків.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

За приписами ч. 1  ст. 91 Господарського процесуального кодексу  України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі,  якщо господарський суд вирішив  питання  про  їх права  та  обов'язки,  мають  право  подати  апеляційну  скаргу на рішення місцевого господарського суду,  яке  не  набрало  законної сили.   

Між тим, згідно з ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України  господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Отже, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до сторін та учасників такої справи.

Положення  ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають сторін у справі про банкрутство, якими є - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут) та учасників провадження у справі про банкрутство –сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачені.

При цьому, судова колегія зазначає, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів). Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України.

Разом з тим, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства –Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пункт 1 ст. 14 цього ж Закону встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Відповідно до частин 4 та 5 статті 11, частини 1 статті 14 та статті 15 Закону,  особа набуває статусу кредитора –сторони ( учасника провадження у справі про банкрутство)  з моменту визнання його грошових  вимог до боржника, а також   надання правової оцінки змісту  вказаних вимог  господарським судом та прийняття відповідної ухвали.

Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Така ж позиція висловлена у постановах Вищого господарського суду України від 03.10.11р. у справі № 27/30б, від 04.10.2011 р. у справі № 43/244, від 06.10.2011 р. у справі №50/623-б, від 13.10.2011 р. у справі № 17.150-б-10, від 01.11.2011 р. у справі № 44/225-б, від 05.10.2011 р. у справі №5/68б, від 01.11.2011 р. у справі №28/118-б, від 08.11.2011 р. у справі №5023/2140/11, від 20.12.2011 р. у справі №5016/1256/2011(15/28), від 13.12.2011 р. у справі №50/258-б.

 Однак, як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва не зверталась з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку. Також відсутні посилання на наявність таких вимог в апеляційній скарзі.

Відтак, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судова колегія дійшла висновку, що інспекція не є кредитором боржника, оскільки не звернулась у встановлений законом термін із вимогами до товариства та не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала не стосується її прав та обов'язків, тому інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу.

Згідно із п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає що Державній податковій інспекції  у Подільському районі м. Києва слід відмовити у прийнятті апеляційної скарги.

Керуючись ст.86, 91 Господарського процесуального кодексу України, колегія  суддів -

                                                         УХВАЛИЛА:

Відмовити Державній податковій інспекції  у Подільському районі м. Києва у  прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду Одеської області від 16.01.2012 р. по справі №7/17-5152-2011 до провадження.

Справу № 7/17-5152-2011 повернути до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя                                                                      О.Ю. Аленін

Суддя                                                                                          В.І.Жеков

        Суддя                                                                                          М.В. Сидоренко