Постанова

від 23.10.2006 по справі ас-13/389-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/389-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "23" жовтня 2006 р.  11-50              Справа № АС-13/389-06

вх. № 8980/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Шльонських О. М., Маро Ю. І., дов. б/н від 17.08.06 р.відповідача - Стасєва Т. М., дов. № 6896/9/10-025 від 03.07.06 р.

по справі за позовом  ПП "Торпал", м. Харків   

до  ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова  

про визнання недійсним рішення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП „Торпал-7”, просить визнати недійсними рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова від 15.05.06 р. № 0001002330/0 та № 0000142330/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій як безпідставні та неправомірні, посилаючись на порушення відповідачем вимог законодавства при проведенні перевірки, приписи Указу Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”, лист ДПА України № 17123/7/23-2317 від 14.12.01 р., Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, Інструкцію „Про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС (затверджена наказом ДПА України № 110 від 17.03.01 р.), закони України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на дотримання вимог чинного законодавства при проведенні перевірки та на її результати.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених рішень є акт № 20380122/2380 від 06.05.06 р. (на наданій позивачем до матеріалів справи копії акту відсутній номер його реєстрації) перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готів кого та безготівкового обліку суб'єктами підприємницької діяльності магазину, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Довголевського, 98, який належить ПП „Торпал-7”.

В позові та поясненнях представників в судовому засіданні позивач наполягає на тому, що у перевіряючих не було законних підстав для проведення вказаної перевірки, оскільки відсутні обставини, передбачені Указом Президента України „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” для здійснення позапланової перевірки, а про проведення планової перевірки відповідач не повідомив підприємство за 10 днів до її початку.

Суд вважає необхідним відмітити, що посилання позивача на положення Указу не враховує те, що відповідно приписам ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових  виробів”.

В ст. 11-2 цього Закону визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку, копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як свідчать надані сторонами документи, перевіряючі мали направлення на перевірку, оформлені відповідно вищенаведеним вимогам, що не спростовується позивачем. На наданих відповідачем копіях направлень на перевірку № 451 та № 452 відсутні підписи посадових осіб підприємства, які повинні підтвердити вручення їх під розписку.

Викликані в судове засідання в якості свідків старші державні податкові інспектори-ревізори Ольховський Є.Б. та Вовченко К.С. пояснили, що присутня при перевірці продавець Шимко Н.Й. відмовилася від підписів про отримання направлень. Даний факт підтверджений і поясненнями Шимко Н.Й., викликаної в якості свідка в судове засідання.

Крім того, суд вважає необхідним відмітити, що в ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” зроблене застереження стосовно того, що ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Позивачем не надано доказів того, що дії перевіряючих були оскаржені у встановленому чинним законодавством порядку і ці дії визнані незаконними.

Оскільки перевіряючі були допущені до перевірки слід вважати, що на час її проведення у позивача не існувало сумнівів у її легітимності, а тому таку перевірку слід вважати правомірною.

Також позивач наполягає на тому, що акт перевірки не відповідає вимогам наказу ДПА України № 226 від 01.08.98 р., на який начебто є посилання в листі ДПА України від 14.12.01 р.

Суд вважає необхідним відмітити, що посилання на такий наказ є помилковим, оскільки Порядок оформлення і реалізації документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, на який є посилання в листі ДПА, був затверджений наказом № 266, який на час проведення перевірки був скасований наказом № 429 від 16.09.02 р.

В позові позивач вказує на недійсність оскарженого рішення № 0000142330/0 від 15.05.06 р. з тих причин, що воно не відповідає формі рішення, передбаченого наказом ДПА України № 253 від 21.06.01 р.

Суд вважає необхідним відмітити, що порядок та форма застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 Закону України „Про державну регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, встановлені порядком, затвердженим Постановою КМУ № 790 від 02.06.03 р., в якому визначено (п. 8), що рішення про застосування фінансових санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи рішення № 0000142330/0 від 15.05.06 р., воно відповідає формі, наведеній в додатку до Постанови КМУ. Таким чином твердження позивача щодо невідповідності рішення № 0000142330/0 встановленій законодавством формі є безпідставним.

В позові та поясненнях представника позивач наполягає на тому, що оскаржені рішення є неправомірними, оскільки були направлені підприємству не в день реєстрації (15.05.06 р.), а лише 06.06.06 р., про що свідчить відмітка на поштовому конверті.

Суд вважає необхідним відмітити, що дата отримання рішення про застосування фінансових санкцій не впливає на визначення його правомірним, оскільки стосується лише порядку його оскарження в адміністративному порядку.

Як свідчать надані документи, при проведенні перевірки перевіряючими були виявлені порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яким встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних  розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Встановлене порушення пов'язано з тим, що РРО Міні 600.05 МЕ був зареєстрований в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова, тоді як використовувався за торговій точці, що розташована у Ленінському районі м. Харкова.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на тому, що РРО, який використовувався в магазині, був належним чином зареєстрований в ДПІ Червонозаводського району м. Харкова і не потребував додаткової реєстрації в ДПІ Ленінського району м. Харкова.

Суд вважає необхідним відмітити, що згідно Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.00 р. з подальшими змінами та доповненнями, (п. 2.2) реєстрація РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СПД, а якщо СПД обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, - то за місцем податкового обліку. Але Порядком також встановлено, що у разі використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем використання, крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання послуг), та резервних РРО.

При цьому, відповідно п. 2.10 Порядку РРО вважається зареєстрованим після виконання всіх дій, передбачених п. п. 2.3 - 2.7, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації РРО - після виконання всіх дій, передбачених п. п. 2.3 - 2.8 цього Порядку. В свою чергу в п. 2.8 Порядку встановлено, що узяття РРО на облік в органі ДПС за місцезнаходженням господарської одиниці здійснюється при поданні СПД реєстраційного

посвідчення на РРО. Посадова особа органу ДПС здійснює запис у відповідному розділі Книги реєстраторів розрахункових операцій, а також робить відмітку в реєстраційному посвідченні.

Тобто цим Порядком передбачено не тільки здійснення реєстрації РРО, а і взяття його на облік в ДПІ за місцем використання. Оскільки позивач не заперечує проти того, що взяття РРО на облік у ДПІ Ленінського району м. Харкова не проводилося і на реєстраційному посвідчені не зроблено відміток про це, то РРО не може вважатися належним чином зареєстрованим в розумінні п. 2.2 Порядку і висновки акту перевірки в цій частині є правомірними. За таких же підстав є правомірним застосування фінансових санкцій в розмірі 340,0 грн. в порядку п. 2 ст. 17 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, який встановлює, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій незареєстрованого РРО.

При перевірці перевіряючими було встановлено порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, який зобов'язує користувачів щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, у зв'язку з тим, що в КОРО відсутній Z-звіт № 401 за 17.12.05 р.

В позові та поясненнях представника позивача заперечується проти наявності даного порушення, оскільки РРО з технічних причин роздрукував Z-звіт № 401 за 17.12.05 р. за скороченою формою і саме він був підшитий до КОРО. Але позивачем не надані докази цього твердження (до матеріалів справи надана копія сторінки КОРО за період 04 – 07.05.06 р.).

Проте дані твердження спростовуються свідченнями викликаної в якості свідка продавця Шимко Н.Й. та її поясненнями, наданими директору підприємства позивача 18.12.05 р., в яких вказано, що замість Z-звіту № 0401 був наклеєний Х-звіт за цей же день.

Оскільки вищенаведена норма не передбачає заміну Z-звіту на Х-звіт, висновки акту перевірки про наявність даного порушення є правомірними.

В п. 4 ст. 17 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” передбачено, що у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до користувача застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що свідчить про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 850,0 грн.

Також в акті відображено, що при перевірці було виявлено порушення позивачем вимог п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, яка визначає, що користувачі повинні забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, пов'язане з тим, що на місці проведення розрахункових операцій була виявлена невідповідність між сумою готівки (589,35 грн.) та даними Х-звіту (189,34 грн.) на 400,0 грн.

Обґрунтування наявності порушення відповідачем до матеріалів справи надана копія опису наявних готівкових коштів (додаток до акту перевірки), складеного та підписаного продавцем Шимко Н.Й., в якому окремо описані кошти в сумі 189,35 грн. і в сумі 400,0 грн.

Викликана в якості свідка Шимко Н.Й. повідомила суд проте, що кошти в сумі 400,0 грн. були отримані нею від директора магазину для проведення розрахунків з постачальниками товарів, знаходилися окремо від коштів, отриманих за продані товари.

Позивачем до матеріалів справи надана копія касової стрічки за 05.05.06 р. (20-12 год.), в якій відображена „службова видача” готівки в сумі 400,0 грн.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги) унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій „службове внесення” та „службова видача”, якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція „службове внесення” використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Роблячи висновки про невідповідність готівки на місці проведення розрахункових операцій перевіряючими не було взято до уваги те, що позивачем 05.05.06 р. був оформлений видатковий касовий ордер № 104, який свідчить про те, що кошти в сумі 400,0 грн. були отримані гр. Шимко Н.Й. у підзвіт, а тому не повинні відображатися у денному звіті РРО. За таких обставин висновки акту перевірки в цій частині є безпідставними, а відповідач не виконав вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність своїх висновків.

В оскарженому рішенні № 0000142330/0 від 15.05.06 р. вказано, що воно прийняте на підставі акту перевірки від 06.05.06 р. у зв'язку з виявленим фактом торгівлі алкогольними напоями (1 пляшка вина „Портвейн приморський білий” 0,7 л, вартістю 6,0 грн.) без марок акцизного збору встановленого зразка, чим були порушені вимоги ч. 4 ст. 11 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”.

В позові позивач наполягає на тому, що до початку перевірки на всіх пляшках з алкогольними напоями були акцизні марки встановленого зразка, але на початку перевірки реалізатор Шимко Н.Й. залишила торгівельне приміщення для того, щоб викликати керівника підприємства по телефону, який встановлений у підсобному приміщенні магазину. Після її повернення перевіряючі вказали їй на відсутність однієї акцизної марки, хоча вся партія ідентичного товару мала марки акцизного збору. За даними позивача у відсутності реалізатора перевіряючі оглядали товарні запаси алкогольних напоїв у магазині і мали можливість за необережністю загубити акцизну марку.

Викликана в якості свідка Шимко Н.Й. повідомила про те, що вона дійсно виходила у підсобне приміщення тоді як перевіряючі залишалися в торгівельному залі.

Викликані в якості свідків старші державні податкові інспектори-ревізори Ольховський Є.Б. та Вовченко К.С. в пояснення в судовому засіданні заперечували проти свідчень Шимко Н.Й. Проте в їх свідченнях мали місце розбіжності, оскільки Ольховський Є.Б. вказував на те, що обидва перевіряючі виходили разом з продавцем до підсобного приміщення, а Вовченко К.С. повідомив про те, що саме він виходив з продавцем, а Ольховський Є.Б. залишався в торговому залі. Також в їх свідченнях мали місце розбіжності стосовно того де саме вони виявили пляшку з відсутньою на ній акцизною маркою.

Викликана в якості свідка Харченко Людмила Леонідівна – продавець магазину продовольчих товарів, який розміщений в одному приміщенні з магазином ПП „Торпал-7”, повідомила, що перевіряючі певний час залишалися наодинці за прилавком в торгівельному залі, брали в руки пляшки з алкогольними напоями і роздивлялися їх.

Оскільки свідчення викликаних в якості свідків Ольховського Є.Б. та Вовченка К.С. різняться між собою, спросовуються іншими свідченнями свідків, суд не приймає їх до уваги, а тому твердження відповідача про відсутність акцизної марки до початку перевірки і зберігання алкогольного напою без акцизної марки протягом певного часу з метою його реалізації є недоведеним.

Також суд вважає необхідним відмітити, що в оскарженому рішенні відповідачем зроблене посилання на порушені позивачем вимоги ч. 4 ст. 11 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”, якою встановлені вимоги щодо маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством. Проте в акті перевірки відсутні відомості про те, що дотримання вимог цієї норми досліджувалося і позивачем вказана норма була порушена. Крім того, відповідачем не взято до уваги те, що позивач не є ні виробником алкогольної продукції та тютюнових виробів, ні їх імпортером, не маркує їх.  

За таких обставин фінансові санкції оскарженим рішенням були застосовані за порушення, які не встановлювалися під час перевірки, а тому оскаржене рішення є неправомірним і позов в цій частині підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 94, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. Визнати недійсними рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова від 15.05.06 р. № 0000142330/0 та № 0001002330/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 1490,05 грн. В решті вимог в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Торпал - 7" (61140, м. Харків, пр. Гагаріна, б. 94, кв. 171, код 33675943) 1, 90 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 30.10. 2006 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.