Постанова

від 19.02.2007 по справі ас-13/389-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

Постанова

Іменем України

Адміністративна                                                    

Головуючий по 1-й інстанції 

справа №АС-13/389-06                                           

суддя Водолажська Н.С.

Доповідач по 2-й інстанції

суддя  Кравець Т.В.

13 лютого 2007 р.                                                                                  м.

Харків

Колегія

суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого

судді Олійника В.Ф., суддів Кравець Т.В., Істоміної О.А.

при

секретарі Калугіній Н.Є.

за

участю представників:

позивача -предст.

Шльонських О.М., предст. Маро Ю.І. (дов. б/н від 17.08.06 р.),

відповідача -предст.

Барабицької Я.М. (дов. № 10657/10/10-013 від 03.10.06 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну

скаргу  Державної податкової інспекції у

Червонозаводському районі м. Харкова (вх.НОМЕР_1) та апеляційну

скаргу Приватного підприємства “Торпал-7” м. Харкова (вх.НОМЕР_2)

на постанову господарського суду Харківської області від 23

жовтня 2006 року по адміністративній справі № АС-13/389-06

за позовом Приватного

підприємства “Торпал-7” м. Харків

до Державної податкової інспекції у

Червонозаводському районі м. Харкова

про

визнання недійсним рішення, -

встановила:

Позивач, Приватне підприємство “Торпал-7” м.

Харків, просив визнати недійсними рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.

Харкова від 15.05.06 р. №0001002330/0 та №0000142330/0 про застосування

штрафних фінансових санкцій.

Постановою господарського суду Харківської області від 23.10.2006

року по справі №АС-13/389-06 позов задоволено частково. Визнано недійсними

рішення ДПІ Червонозаводського району м. Харкова від 15.05.06 р. №0000142330/0

та №0001002330/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 1490,05

грн. В решті вимог в позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України

на користь ПП “Торпал”1,90 грн. судового збору.

Позивач, не погоджуючись з постановою господарського суду, подав

апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову господарського суду

Харківської області від 23.10.06 р. в частині відмови у задоволенні позовних

вимог  про визнання недійсним рішення про

застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001002330/0 від 15.05.06 р. ДПІ у

Червонозаводському районі м. Харкова в розмірі 1189,95 грн. та прийняти нову

постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому, апелянт

вважає, що приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції

неправильно застосував норми матеріального права, а саме п.4 ст. 17 Закону

України “Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та

послуг”; п. 11 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних

(фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яку затверджено

Наказом ДПА України від 17.03.01 р. №110. На його думку, до нього помилково

застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн., замість 340,00 грн. Крім

того, відповідачем порушено строки направлення рішень про застосування штрафних

(фінансових) санкцій позивачу і строки винесення цих рішень. А саме, відповідач

направив позивачу спірні рішення не у день реєстрації, тобто 15.05.06 р., а

06.06.06 р., що підтверджується відбитком штампу поштового відділення на

конверті.

Відповідач також не погоджується з постановою господарського суду

від 23.10.06 р. по даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить

скасувати постанову господарського суду Харківської області від 23.10.06 р. по

справі №АС-13/389-06 в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове

судове рішення, яким в позові відмовити повністю. При цьому, апелянт

посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного  судового рішення були порушені норми

матеріального та процесуального права України, а саме: ст. 129 Конституції

України, та ст. ст. 9, 70, 71, 86 КАС України, п. 13 ст. 3 Закону України  “Про застосування РРО в сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”; п.4 ст.11, абз. 13 ч.2 ст. 17 Закону

України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,

коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” та

проігноровані роз'яснення Пленуму Верховного суду  України, викладені у п. 1 Постанови від

29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення”.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в

якому просить залишити без змін постанову господарського суду Харківської

області від 23.10.06 р. по даній справі в частині задоволення позовних вимог.

При цьому позивач вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно і

об'єктивно розглянуто всі обставини справи щодо невідповідності готівки на

місці проведення розрахункових операцій стосовно застосування до позивача

відповідачем фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за

торгівлю алкогольними напоями без марок акцизного збору встановленого зразку.

На його думку, таке застосування є неправомірним та необґрунтованим, оскільки

на момент початку перевірки всі алкогольні напої, що знаходилися у продажу мали

акцизні марки відповідно до інвентаризаційних даних позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників

сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність

застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права,

колегією суддів встановлене наступне.

Фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова 06.05.2006 р.

проведено перевірку ПП «Торпал - 7»щодо контролю за здійсненням розрахункових

операцій у магазині, що розташований за адресою: м. Харків, вул.

Довгалевського, 98. За результатами перевірки складено акт № 20380122/2380 від

06.05.2006 р. На підставі акту з урахуванням заперечень позивача відповідач

виніс рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001002330/0 від

15.05.2006 р. та рішення про застосування фінансових  санкцій № 0000142330/0 від 15.05.2006 р.

Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного

провадження перевіряючи мали направлення на перевірку, оформлені відповідно до

ст.. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до акту перевірки встановлені наступні порушення:

-          застосування при здійсненні розрахункових

операцій незареєстрованого у власному порядку РРО;

-          невідповідність суми готівкових

коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному

звіті РРО;

-          не забезпечено

збереження в КОРО фіскальних звітів чеків (Z-звітів);

-          в реалізації знаходяться алкоголі

напої без марок акцизного збору встановленого зразка.

Порушення щодо застосування при здійсненні розрахункових операцій

незареєстрованого у встановленому порядку РРО пов'язані з тим, що РРО Міні 600,

05 МЕ був зареєстрований в ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова, тоді як

використовувався у повній точці, що розташована у Ленінському районі м.

Харкова.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмінити, що

згідно Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів

розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України №

614 від 01.12.00 р. з подальшими змінами та доповненнями, (п. 2.2) реєстрація

РРО здійснюється в органі ДПС за місцезнаходженням (місцем проживання) СПД, а

якщо СПД обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків, -

то за місцем податкового обліку. Але Порядком також встановлено, що у разі

використання РРО на території іншої адміністративно-територіальної одиниці його

необхідно до початку використання взяти на облік в органі ДПС за місцем

використання, крім РРО, що застосовуються на об'єктах виїзної торгівлі (надання

послуг), та резервних РРО.

При цьому, відповідно п. 2.10 Порядку РРО вважається

зареєстрованим після виконання всіх дій, передбачених п. п. 2.3 - 2.7, а при

здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації РРО - після

виконання всіх дій, передбачених п. п. 2.3 - 2.8 цього Порядку. В свою чергу в

п. 2.8 Порядку встановлено, що узяття РРО на облік в органі ДПС за

місцезнаходженням господарської одиниці здійснюється при поданні СПД

реєстраційного посвідчення на РРО. Посадова особа органу ДПС здійснює запис у

відповідному розділі Книги реєстраторів розрахункових операцій, а також робить

відмітку в реєстраційному посвідченні.

Тобто цим Порядком передбачено не тільки здійснення реєстрації

РРО, а і взяття його на облік в ДПІ за місцем використання. Оскільки позивач не

заперечує проти того, що взяття РРО на облік у ДПІ Ленінського району м.

Харкова не проводилося і на реєстраційному посвідчені не зроблено відміток про

це, то РРО не може вважатися належним чином зареєстрованим в розумінні п. 2.2

Порядку і висновки акту перевірки в цій частині є правомірними. За таких же

підстав є правомірним застосування фінансових санкцій в розмірі 340,0 грн.

у  порядку п. 2 ст. 17 Закону України

„Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування послуг",

який встановлює, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької

діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги),

застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій

незареєстрованого РРО.

Порушення щодо невідповідності суми готівкових коштів на місці

проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО,

пов'язана з тим, що на місці проведення розрахункових операцій була виявлена

невідповідність  між сумою готівки

(585,35 грн.) та даними Х-звіту (1889,34 грн.) на 400,01 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.

13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг»користувачі повинні забезпечувати відповідність сум

готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в

денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання

розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями,

виданими з початку робочого дня.

Обґрунтування наявності порушення відповідачем до матеріалів

справи надана копія опису наявних готівкових коштів (додаток до акту

перевірки), складеного та підписаного продавцем ОСОБА_1, в якому окремо описані

кошти в сумі 189,35 грн. і в сумі 400,0 грн.

Викликана в якості свідка ОСОБА_1.повідомила суд першої інстанції

проте, що кошти в сумі 400,0 грн. були отримані нею від директора магазину для

проведення розрахунків з постачальниками товарів, знаходилися окремо від

коштів, отриманих за продані товари.

Позивачем до матеріалів справи надана копія касової стрічки за

05.05.06 р. (20-12 год.), в якій відображена „службова видача" готівки в

сумі 400,0 грн.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 4.5 Порядку реєстрації,

опломбування та  застосування  реєстраторів 

розрахункових операцій  за товари

(послуги) унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні

реєструватись через РРО з використанням операцій „службове внесення" та

„службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням

розрахункових операцій. Крім того, операція „службове внесення"

використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці

проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що

проводиться після виконання Z-звіту.

Таким чином, колегія суддів вважає, що роблячи висновки про

невідповідність готівки на місці проведення розрахункових операцій

перевіряючими не було взято до уваги те, що позивачем 05.05.06 р. був

оформлений видатковий касовий ордер НОМЕР_3, який свідчить про те, що кошти в

сумі 400,0 грн. були отримані гр. ОСОБА_1 у підзвіт, а тому не повинні

відображатися у денному звіті РРО.

За таких обставин, суд першої інстанції законно встановив, що

висновки акту перевірки в цій частині є безпідставними, а відповідач не виконав

вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність своїх висновків.

Порушення щодо не забезпечення зберігання в КОРО фіскальних звітів

чеків (Z- звітів), пов'язано з тим, що в КОРО відсутній Z- звіт № 401 за

17.12.2005 р.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне відмінити, що

пункт 9 статті 3 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг», зобов'язує користувачів щоденно друкувати

на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні

чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, у

зв'язку з тим, що в КОРО відсутній Z-звіт № 401 за 17.12.05 р.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти

наявності даного порушення, оскільки РРО з технічних причин роздрукував Z-звіт

№ 401 за 17.12.05 р. за скороченою формою і саме він був підшитий до КОРО. Але

позивачем не надані докази цього твердження (до матеріалів справи надана копія

сторінки КОРО за період 04 - 07.05.06 р.).

Проте дані твердження спростовуються свідченнями викликаної у

судове засідання до суду першої інстанції в якості свідка продавця ОСОБА_1 та

її поясненнями, наданими директору підприємства позивача 18.12.05 р., в яких

вказано, що замість Z-звіту № 0401 був наклеєний Х-звіт за цей же день.

Отже, колегія суддів з огляду на викладене вважає, що в цій

частині висновки акту перевірки про наявність даного порушення є правомірними,

оскільки вищенаведена норма не передбачає заміну Z -звіту та Х -звіту .

Пунктом 4 ст. 17 Закону України „Про застосування РРО в сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що у разі

невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в

книзі обліку розрахункових операцій до користувача застосовуються фінансові

санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, до позивача слід застосувати фінансову санкцію в

розмірі 340 грн., але господарський суд помилково в рішенні зазначив 850 грн.,

через що в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.

Стосовно оскаржуваного рішення № 0000142330/0 від 15.05.2006 р.

встановлено наступне.

В рішенні вказано, що воно прийняте на підставі акту перевірки від

06.05.06 р. у зв'язку з виявленим фактом торгівлі алкогольними напоями (1

пляшка вина „Портвейн приморський білий" 0,7 л, вартістю 6,0 грн.) без

марок акцизного збору встановленого зразка, чим були порушені вимоги ч. 4 ст.

11 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту

етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових

виробів".

В судовому засіданні як в суді першої інстанції так і в

апеляційній інстанції позивач наполягає на тому, що до початку перевірки на

всіх пляшках з алкогольними напоями були акцизні марки встановленого зразка,

але на початку перевірки реалізатор ОСОБА_1 залишила торгівельне приміщення для

того, щоб викликати керівника підприємства по телефону, який встановлений у

підсобному приміщенні магазину. Після її повернення перевіряючи вказали їй на

відсутність однієї акцизної марки, хоча вся партія ідентичного товару мала

марки акцизного збору. За даними позивача у відсутності реалізатора перевіряючи

оглядали товарні запаси алкогольних напоїв у магазині і мали можливість за

необережністю загубити акцизну марку.

Як видно з матеріалів справи, викликана в якості свідка до суду

першої інстанції ОСОБА_1 повідомила про те, що вона дійсно виходила у підсобне

приміщення тоді як перевіряючи залишалися в торгівельному залі.

Викликані в якості свідків старші державні податкові

інспектори-ревізори ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в пояснення в судовому засіданні

заперечували проти свідчень ОСОБА_1 Проте в їх свідченнях мали місце

розбіжності, оскільки ОСОБА_3 вказував на те, що обидва перевіряючи виходили

разом з продавцем до підсобного приміщення, а ОСОБА_4 повідомив про те, що саме

він виходив з продавцем, а ОСОБА_3 залишався в торговому залі. Також в їх

свідченнях мали місце розбіжності стосовно того де саме вони виявили пляшку з

відсутньою на ній акцизною маркою.

Викликана в якості свідка ОСОБА_2 - продавець магазину

продовольчих товарів, який розміщений в одному приміщенні з магазином ПП

„Торпал-7", повідомила, що перевіряючи певний час залишалися наодинці за

прилавком в торгівельному залі, брали в руки пляшки з алкогольними напоями і роздивлялися

їх.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що свідчення викликаних в

якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 різняться між собою, спростовуються іншими

свідченнями свідків, тому господарський суд правомірно не прийняв їх до уваги,

через що твердження відповідача про відсутність акцизної марки до початку

перевірки і зберігання алкогольного напою без акцизної марки протягом певного

часу з метою його реалізації є недоведеним.

Крім того, в оскарженому рішенні відповідачем зроблене посилання

на порушені позивачем вимоги ч. 4 ст. 11 Закону України „Про державне

регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,

алкогольних напоїв і тютюнових виробів", якою встановлені вимоги щодо

маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме, що алкогольні напої

та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в

Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному

законодавством. Проте в акті перевірки відсутні відомості про те, що дотримання

вимог цієї норми досліджувалося і позивачем вказана норма була порушена.

Отже, колегія суддів вважає, що відповідачем не взято до уваги те,

що позивач не є ні виробником алкогольної продукції та тютюнових виробів, ні їх

імпортером, не маркує їх.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої

інстанції правомірно та обґрунтовано дійшов висновку, що фінансові санкції

оскарженим рішенням були застосовані за порушення, які не були встановлені під

час перевірки, а тому вказане рішення є незаконним і позов в цій частині

підлягає задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного

господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП «Торпал-7»підлягає

частковому задоволенню, апеляційна скарга ДПІ у Червонозаводському районі м.

Харкова не підлягає задоволенню, а постанова господарського суду Харківської

області від 23.10.06 р. по адміністративній справі № АС-13/389-06 підлягає

зміні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 195, 196, п. 2 ч. 1

ст. 198, п. 4 ст. 200, ст.  207, 209,

211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів

Харківського апеляційного господарського суду одностайно,-

постановила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ПП «Торпал-7»задовольнити частково.

Постанову господарського суду Харківської області від 23.10.2006

р. по адміністративній справі № А-13/389-06 в частині визнання недійсним

рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харків від 15.05.2006 р. №

0001002330/0 в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 1490,05 грн.

змінити та вважати визнаним недійсним зазначенне рішення ДПІ у

Червонозаводському районі м. Харкова, в частині застосування фінансових санкцій

в розмірі 2000,05 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПП «Торпал-7»2,54 грн.

судового збору за подання позову та 1,27 грн. за апеляційною скаргою.

Повернути позивачеві зайво сплачене державне мито в сумі 123,69

грн. в т.ч. -41,23 грн., за подання апеляційної скарги та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у зв'язку з чим видати

господарським судом відповідні накази.

В іншій частині постанову господарського суду Харківської області

залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану постанову подати

касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного

місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної

інстанції.

          Справу направити до суду першої

інстанції.

Головуючий суддя                                                            

Олійник В.Ф.

                                   Суддя                                                 

            Кравець Т.В.

                              Суддя                                                              

Істоміна О.А.