Ухвала

від 27.06.2007 по справі 22ц-4764/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-4764/2007

Справа № 22ц-4764/2007                            Головуючий по 1-й інстанції:

Категорія-16                                                  суддя-Максимов М.Т.,

Доповідач: суддя

- Стратіло В.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27

червня 2007 року                                                     м.

Донецьк

Апеляційний

суд Донецької області у складі головуючого: судді Шабанової В.О., суддів:

Стратіло В.І., Рєзникової Л.В., при секретарі Стефановій І.М., з участю

позивача ОСОБА_1,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку

справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на рішення Центрально-Міського районного

суду м. Макіївки Донецької області від 13 квітня 2007 року у справі за позовом

ОСОБА_1 до ВАТ „Донецькобленерго" про відшкодування матеріальної та

моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

06.12.2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з

позовом до ВАТ „Донецькобленерго", в якому посилався на порушення

відповідачем його прав як споживача електроенергії. При цьому він вказував, що

він є інвалідом 2-ї групи і пенсіонером МВС України, відповідно до Закону „Про

міліцію" користується 50% знижкою при оплаті комунальних послуг, у тому

числі за користування електроенергією. Ще у 1999 році він подав відповідачу

документи, які підтверджують це право. Однак відповідач нараховував йому оплату

без застосування знижки, безпідставно визнаючи його боржником.

15.09.2005 року відповідач без рішення суду відключив його квартиру від

електромережі з посиланням на наявність боргу, в результаті чого в нього були

знищені продукти харчування, які зберігались у холодильнику та вийшов з ладу

телевізор.

Тільки після відключення квартири від електромережі відповідач почав йому

нараховувати оплату за користування еклектичної, посилаючись на те, що до цього

часу необхідних документів про те, що він користується знижкою, надано не було.

При цьому відповідачем заборгованість була нарахована за період з січня

2000 року, тобто поза межами строку позовної давності і яку він зобов'язаний

був списати як безнадійну, що не підлягає стягненню.

Крім того, відповідачем було розповсюджено недостовірну

інформацію щодо нього з приводу того, що він начебто 6.10.2005 р. та 8.10. 2005

р. незаконно і самовільно підключився до електромережі. При цьому відповідачем

були сфальсифіковані акти про самовільне підключення з підробкою його підпису в

них, а також підпису його матері. Тільки через вісім місяців відповідач

повідомив його письмово про вказані „порушення". Він був змушений сплатити

відповідачу нараховану останнім заборгованість за період з 2003 по 2005 роки,

оскільки   йому

було

відмовлено у підключенні квартири до електромережі. Не зважаючи на це, відповідач

відмовився укласти з ним договір про надання послуг, а також відмовився

підключити його квартиру до електромережі, вимагаючи сплату боргу за період з

2000 року по 2003 рік.

В результаті незаконних дій відповідача він понад 10 місяців вимушений був

жити без світла та не мав змоги користуватися електричними приладами.

Вказаними діями

відповідача йому було завдано матеріальну та моральну шкоду.

З урахуванням

наведеного позивач просив постановити рішення, яким:

1)  заборонити

відповідачу відключення споживачів від тепломережі без рішення

суду;

2)  

зобов'язати списати безнадійну дебіторську заборгованість

з оплати послуг за електроенергію за період з 1.01.2000 р. по 31.12.2003 p.;

3)  

поновити його документи на пільги з 1.01.2000 р. по

1.12.2002 року;

4)  

зобов'язати відповідача провести перерахунок

заборгованості з урахуванням 50% пільги за період з 1.01.2003 р. по 31.12.2005

р. без податку на додану вартість та повернути переплачену суму;

5)  

зобов'язати відповідача зняти старий лічильник та

встановити новий, який виключає розкрадання електроенергії;

6)  

стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у

розмірі 1080000 грн., а також матеріальну шкоду у розмірі 110 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області

від 13 квітня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення позивачем 17.04.2007 року була подана апеляційна скарга,

де йдеться про порушення судом першої інстанції норм матеріального та

процесуального права, про невідповідність висновків суду обставинам справи, а

також про те, що судом не з'ясовані обставини, що мають суттєве значення для

правильного вирішення справи.

У апеляційній скарзі висловлене прохання про скасування рішення суду і

направлення справи на новий розгляд.

Від відповідача

письмових заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце

розгляду справи належним чином повідомлений, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК

України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, який

підтримав свою скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи

апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга

підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з таких

підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інтонації

виходив з того, що позивач з травня 2003 року неодноразово попереджався про

заборгованість, що виникла за користування електроенергією і можливість

відключення від мережі електропостачання. 20.07.2005 року позивачу вдруге було

відправлено вказане повідомлення. Однак ОСОБА_1 було проігноровано вказане

повідомлення і він звернувся до ВАТ „Донецькобленерго" з заявою про

складання графіку погашення заборгованості, не надавши ніяких підтверджень

своєї неплатоспроможності.

Суд посилався на те, що п. 1 Правил користування

електричною енергією для населення визначено перелік обставин, за яких

енергопостачальник має право самовільно відключити споживача від системи електропостачання,

серед яких є порушення строків сплати за використану електроенергію. За таких

обставин суд визнав безпідставними посилання позивача на те, ідо робітники

підприємства відповідача повинні були роботи відключення тільки на підстав

рішення суду.

Суд також визнав недоведеними позовні вимоги щодо втрати відповідачем

документів про пільги позивача за період з 1.01.2000 року по 16.09.2005 року.

Також суд вказував на матеріали про відмову у порушенні кримінальної

справи, надані прокуратурою м. Макіївки, посилаючись на те, що 19.12.2005 р

позивач звертався до прокуратури м. Макіївки з заявою про порушення його прав з

питань, вказаних у його позовній заяві. За цією заявою прийнято рішення про

відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину в діях

посадових осіб відповідача.

З посиланням на вказане суд зробив висновок, що позивачем

не надано суду жодних доказів в обгрунтування своїх порушених прав у частині

щодо несвоєчасного користування пільгами, а також обмеження його права як користувача

електроенергією. Що стосується вимог позивача про стягнення на його користь

матеріальної шкоди за пошкодження телевізора та продуктів харчування, які були

зіпсовані в результаті відключення квартири від мережі електропостачання, суд

зазначив, що позивач взагалі не надав суду ніяких доказів, що підтверджують ці

вимоги. В частині вимог про відшкодування моральної шкоди суд дійшов висновку

що ці вимоги також недоведені.

Судова колегія вважає, що справа була розглянута з порушенням норм

процесуального та матеріального права, які є безумовною підставою для

скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і сторонами не

заперечується, що позивач дійсно є інвалідом, пенсіонером ВМС України і

проживає за адресою АДРЕСА_1 і він одночасно є споживачем послуг, які надаються

відповідачем ВАТ „Донецькобленерго".

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і

обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного

судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони

посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглядаючи справу про порушення прав споживачів електроенергії, суд

залишив без уваги ту обставину, що особовий рахунок № 21-4-25 відкрито на

ОСОБА_2. (а.с.40) і саме на ім'я останнього направлялись попередження про

наявність заборгованості з оплати за користування електричною енергією, а також

повідомлення про оплату (а.с.64-75).

Разом з тим, розрахункова книжка за електроенергію за особовим рахунком №

21-4-25 відкрита на ім'я Трубіциної Клавдії Павлівни (а.с.76).

Суд не з'ясував, хто є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 і на порушення

ст.36 ЦПК України не притяг цю особу до участі у справі в якості третьої особи,

вирішуючи тим самим питання про її права та обов'язки , що згідно з п.4 ст.311

ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з направленням справи на

новий розгляд.

Також суд не вирішив всіх заявлених вимог позивача, а

саме вимог щодо зобов'язання відповідача списати безнадійну дебіторську

заборгованість з оплати послуг за електроенергію за період з 1.01.2000 р. по

31.12.2003 p.,

проведення перерахунку заборгованості з урахуванням 50% пільги за період з

1.01.2003 р. по 31.12.2005 р. без податку на додану вартість та повернути

переплачену суму; зобов'язання відповідача зняти старий лічильник та встановити

новий, який виключає розкрадання електроенергії. Крім того, залишилися без

уваги позовні вимоги щодо розповсюдження відповідачем завідомо неправдивих

свідчень відносно позивача про

те, що він є боржником з оплати за електропостачання. Відповідно з п.5

ст.3П ЦПК України це також тягне за собою скасування рішення суду з

направленням справи на новий розгляд, оскільки цей недолік суду не міг бути

усунутий ухваленням додаткового рішення через те, що з приводу цих вимог

сторони не надавали пояснень та не надавали доказів.

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи, на яку посилався суд

першої інстанції як на підставу у відмові у задоволенні позову, сама по собі не

може бути підставою для відмови у задоволенні цивільного позову, а може бути

лише одним з доказів, який повинен оцінюватися разом з сукупністю інших

доказів.

Також суд першої інстанції залишив без уваги ту обставину, що рішенням

Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 10 листопада 2006 року у

справі за позовом прокурора м. Макіївки в інтересах ОСОБА_1. до ВАТ

„Донецькобленерго" позов задоволено у повному обсязі. Цим рішенням визнано

суму боргу, що виникла у ОСОБА_1. до 01.11.2003 р. з оплати послуг

енергопостачання перед ВАТ „Донецькобленерго" у розмірі 383 грн. 30 коп.

такою, що не підлягає стягненню (а. с. 3 8).

Суду першої інстанції, який зробив висновок про те, що позивачем не надано

будь-яких доказів на підтвердження позову, необхідно було звернути увагу на те,

що відповідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у

цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших

справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці

обставини.

Суд взагалі не дослідив та не витребував відповідні докази на підтвердження

законності відключення квартири позивача від мережі електропостачання

15.09.2005 року, не постався на матеріальний закон, яким передбачений порядок

відключення, тоді як такий порядок встановлений п.п.35, 53 ,,Правил

користування електричною енергією для населення", затвердженими постановою

Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 з наступними змінами,

не з'ясував, за який період відповідач нарахував заборгованість з оплати на

надані послуги, коли квартира позивача була підключена до мережі електропостачання,

не обгрунтував чи є законними дії відповідача щодо не підключення квартири

позивача до мережі електропостачання понад 10 місяців.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної

шкоди, суд не застосував норми права, які підлягали застосуванню, свій висновок

не мотивував.

Так, при з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної

шкоди, слід виходити з вимог ст.1167 ЦК

України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої

шкоди та обставин, які мають враховуватися при визначенні розміру

відшкодування.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду

України від 31.03.1995 р. №4 „ Про судову практику в справах про відшкодування

моральної (немайнової ) шкоди, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про

відшкодування моральної шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність

діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними

діями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен

з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних

страждань або витрат немайнового характеру, за яки к обставин та якими діями

(бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну

шкоду та з чого він виходив при цьому.

При новому розгляді справи суду слід усунути зазначені

вище порушення і вирішити спір у відповідності з вимогами закону.

Керуючись ст.ст.303-305,п.5 ст.307, ,пп..4,5 ст.311, 315, 317, 319 ЦПК

України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки

Донецької області від 13.04.2007 року скасувати і справу направити на новий

розгляд до того ж суду іншим складом суду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту

її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги

протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосереднього до суду

касаційної інстанції.