Рішення

від 31.10.2006 по справі 7/403-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/403-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2006 р.                                                                 Справа №  7/403-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Зибцевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного підприємства "Таліс"

до Відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"  

про  стягнення 1355538грн. 32коп.

за участю представників сторін:  

від  позивача - Кандиба А.В. - юрист, дов. у справі

від  відповідача - Подрез О.А. - нач. юридичного відділу, дов. у справі.

          Сутність справи: Позивач (ПП "Таліс", м.Херсон) звернувся з позовом,  у якому просить суд стягнути з відповідача (ВАТ "Херсонська ТЕЦ") 1355538грн. 32коп. заборгованості за природний газ, відвантажений відповідачу постачальником - АТЗТ "Інтергаз" згідно з договором на поставку природного газу №1/0784(97) від 15.01.97р., право вимоги якої (заборгованості) ПП "Таліс" набуто на підставі договору уступки вимоги №19/0490 від 15.02.04р., укладеного між позивачем та АТЗТ "Інтергаз".

          Зважаючи на те, що природний газ відвантажувався споживачу протягом 1997р. і для його стягнення сплив встановлений нормами Цивільного законодавства загальний строк позовної давності, просить суд визнати поважними причини його пропущення.

          Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку  посилається на те, що пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна подія, а саме, реформування нафтогазового комплексу України на підставі Указу Президента України від 25.02.98р. №151 та утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", реорганізація акціонерного товариства та його дочірніх підприємств шляхом приєднання до НАК "Нафтогаз України" та їх розподіл на самостійні юридичні особи. З огляду на цю обставину та в зв'язку з значною кількістю кредиторських та дебіторських зобов'язань, фактична робота по переоформленню заборгованості та передачі необхідних документів та матеріалів потребувала та велася протягом значного періоду часу.

          На рівні Кабінету Міністрів України вирішувалося питання щодо того, хто буде правонаступником усіх майнових прав і обов'язків АТ "Укргазпром", тобто протягом 1999р. на законодавчому рівні вирішувалися і змінювалися принципи розподілу майнових прав і обов'язків АТ "Укргазпром" та його дочірніх підприємств. Крім того зазначає, що починаючи з 09.02.2001р. ВАТ "Херсонська ТЕЦ" знаходилася в процедурі банкрутства та був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Загальна тривалість дії мораторію складала 1369 днів.

          Вищеперелічені обставини унеможливили звернення за захистом порушеного права протягом загального строку позовної давності, встановленого чинним законодавством.

          Зважаючи на викладене, просить суд визнати причину пропуску строку поважною.

          Відповідач у наданому відзиві підтвердив існування між ним і АТЗТ "Інтергаз" договірних відносин відповідно до яких АТЗТ постачав, а "Херсонська ТЕЦ" споживала природний газ на умовах укладеного між сторонами договору №1/0784(97) від 15.01.97р.

          Внаслідок спливу значного періоду часу від періоду постачання природного газу первинні документи (акти приймання-передачі), що свідчать про прийом та передачу природного газу не збереглися.

          Але на період розгляду справи ВАТ "Херсонська ТЕЦ" підтверджує існування акту звірки розрахунків станом на 16.08.1999р., складеного для підтвердження заборгованості за правовідносинами з постачання газу у 1997 році.

          Вважає викладені позивачем підстави пропуску загального строку позовної давності необґрунтованими.

          Не погоджуючись з ціною позову, визначеною у сумі 1355538грн. 32коп. зазначає, що на момент підписання акту взаємозвірки розрахунків за станом на 16.08.1999р. борг складав 254322,48 американських доларів. Не заперечуючи передбаченої у п.4.3 договору домовленості сторін згідно з якою платежі за спожитий газ здійснюються шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті Україні за курсом НБУ до амер. долару на день зарахування коштів на рахунок постачальника, посилається на постанову Кабінету Міністрів України №1998 від 19.01.2000р. "Про удосконалення порядку формування цін" відповідно до якої визначена імпортна складова ціни перераховується у національну грошову одиницю за курсом НБУ на 1 грудня 1998р. (3,4270грн. за 1 американський долар).

          Отже, позивачем безпідставно застосовано курс української гривні до американського долару, який існував на момент укладення договору уступки вимоги і дорівнював 5,33грн., що призвело до значного завищення існуючого боргу. При цьому зазначає, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

          Даючи оцінку викладеним позивачем доводам щодо пропуску загального строку позовної давності суд враховує той факт, що договір в частині поставки природного газу первісним кредитором виконано, що відповідачем не спростовано і не заперечується, економічне становище в Державі в частині постачання  та оплати газу залежить від його повної та своєчасної оплати споживачами, борги пов'язані з несплатою спожитого газу є Державними боргами, що впливають на економічний стан Держави та інших споживачів та постачальників.

          Зважаючи на викладене, суд поновлює строк позовної давності, отже, порушене право позивача підлягає захисту (п.1 ст.80 ЦК УРСР, що діяв на момент спливу загального строку позовної давності).

          Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

          15 січня 1997р. між суб'єктом господарювання - АТЗТ "Інтергаз" та Херсонською ТЕЦ був укладений договір №1/0784(97) на поставку природного газу.

          На підставі досягнутої між сторонами домовленості АТЗТ "Інтергаз" зобов'язався відвантажити Херсонській ТЕЦ з 01.01.1997р. по 31.12.1997р. 113000тис. куб. м. природного газу загальною вартістю 9379000 американських доларів.

          У пунктах 4.1, 4.3 договору сторони передбачили, що вартість однієї тисячі куб. метрів природного газу складає 83 американських долара, платежі за спожитий газ споживач здійснює шляхом перерахування на розрахунок АТЗТ "Інтергаз" грошових коштів в національній валюті України по курсу НБУ до американського долару на день зарахування коштів на рахунок постачальника.

          На підставі договору №1/0784(97) від 15.01.1997р. АТЗТ "Інтергаз" відвантажило Херсонській ТЕЦ протягом січня - червня місяців 1997р. 56228 тис. куб. м. газу.

          Згідно з складеним між сторонами за договором №1/0784(97) двостороннім актом взаємозвірки розрахунків за спожитий газ станом на 16.08.1999р. після часткового погашення залишок боргу за спожитий природний газ складає 254322грн. 48 ам. доларів, що згідно з встановленим постановою Кабінету Міністрів України №1998 від 19.01.2000р. "Про удосконалення порядку формування цін" курсом 3,427грн. = 1 американський долар складатиме 871563,13грн.

          15 лютого 2004р. між АТЗТ "Інтергаз" (первісний кредитор) та приватним підприємством "Таліс" (новий кредитор) був укладений договір уступки вимоги №19/0490, в зв'язку з чим відбулася заміна сторони в зобов'язаннях і позивач набув право вимоги від боржника виконання грошових зобов'язань по оплаті спожитого газу.

          Як вбачається з укладеного договору уступки вимоги, зокрема його п.1.1, новий кредитор (позивач) набув право вимоги від позивача виконати грошові зобов'язання по оплаті вартості спожитого газу на загальну суму 1335538грн. 32коп., що значно перевищує обсяги реального боргу.

          З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов таким, що підлягає частковому задоволенню в частині стягнення 871563грн. 13коп. з врахуванням наступного.

          З фактичних матеріалів справи встановлено, що відповідач перебував у договірних відносинах з суб'єктом господарювання АТЗТ "Інтергаз" та одержував від нього природний газ в кількості, на умовах і за ціною встановлених у договорі на поставку природного газу №1/0798(97).

          Станом на 16.08.99р. між сторонами за вищеназваним договором складено акт взаємозвірки розрахунків згідно з яким залишок несплаченого боргу за спожитий протягом січня - червня 1997р. природний газ складав 254322,48 американських доларів, що згідно курсу НБУ (станом на 01.12.98р.) 3,427грн. = 1ам. долар дорівнювало у національній валюті 871563,13грн.

          15.02.2004р. на підставі укладеного між первісним та новим кредитором договору уступки вимоги №19/049Д відбулася заміна сторони в зобов'язаннях і позивач набув право вимоги з боржника заборгованості за спожитий газ за договором №1/0784(97) на загальну суму 1335538,32грн. виходячи з курсу, який діяв на момент укладення цього договору, а саме - 5,33грн. - 1 ам. долар.

          Натомість пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1998 від 19.01.2000р. "Про удосконалення порядку формування цін" передбачено що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України, здійснюється виключно в національній грошовій одиниці. При цьому відповідно до пункту 3 додатку до цієї постанови визначена імпортна складова ціни перераховується у національну грошову одиницю за курсом НБУ на 1 грудня 1998р., тобто 3,4270грн. = 1 ам. долар.

          Відповідно до статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

          Таким чином, позивачем безпідставно для перерахунку існуючого боргу в національну валюту застосовано курс української гривні (5.33) до американського долару, який існував станом на 15.02.2004р., тобто на момент укладення договору уступки вимоги.

          Суд також враховує той факт, що як первісним так і новим кредитором протягом значного періоду часу не приймалися заходи до стягнення заборгованості за відвантажений природний газ, що спричинило збільшення суми боргу внаслідок економічних процесів в Державі та зростання курсу української гривні до американського долару.

          З огляду на викладене, вимоги позивача в частині стягнення 871563грн. 13коп. основного боргу обґрунтовані і підлягають задоволенню.

          У задоволенні решти позову відмовляється в зв'язку із збільшенням та безпідставністю вимог.

          Витрати по оплаті держмита пропорційно задоволеним вимогам, а також 118грн. 00коп. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

          Керуючись ст.ст.49, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Поновити загальний строк позовної давності, встановлений для захисту порушеного права.

2. Позов задовольнити частково.

          Стягнути з ВАТ "Херсонська ТЕЦ" (м.Херсон, Бериславське шосе, 1, розрахунковий рахунок 26000533 ХФ АППБ "Аваль", МФО 352093, код ЗКПО 00131771) на користь приватного підприємства "Таліс" (м.Херсон, вул.Д.Бєдного, 105, розрахунковий рахунок 2900907000617 в ХФ АКБ "Правексбанк", МФО 352587, код ЗКПО 32125211) основний борг в сумі 871563грн. 13коп., 8715грн. 63коп. витрат по оплаті державного мита та 118грн. 00коп. судових витрат.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

         Суддя                                                                              Н.О. Задорожна

повний текст рішення складено