Постанова

від 19.03.2009 по справі 7/403-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/403-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.03.09                                                                                       Справа №7/403-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Федоров І.О.    , Колодій Н.А.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі: Акімовій Т.М.

за участю представників:

від позивача–  не з'явився;

від відповідача –  не з'явився;          

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», м. Херсон,

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.12.2008 р. у справі № 7/403-06

за позовом Приватного підприємства «Таліс», м. Херсон,

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»,               м. Херсон,

за участю Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні, м. Херсон,

про стягнення 1355538 грн. 32 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від  19.03.2009 р. № 506  справу № 7/403-06 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Федоров І.О. (доповідач), судді: Колодій НА., Кричмаржевський В.А.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

Представники сторін в судове засідання не з'явились. По закінченні судового засідання колегією суддів прийнято постанову.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.12.2008 р. у справі № 7/403-06 (суддя Задорожна Н.О.) відмовлено у задоволенні скарги ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» на бездіяльність державної виконавчої служби.

Ухвалу мотивовано тим, що фактично відповідач оскаржує не бездіяльність виконавчої служби, а дії, пов'язані з винесенням постанови від 18.11.2008 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, що підтверджується вимогою про її скасування. Зазначену постанову відповідач отримав 18.11.2008 р., однак оскаржив її до суду лише 16.12.2008 р. Тому суд відмовив у задоволенні скарги з підстав пропуску встановленого строку на оскарження постанови.

Відповідач  з даною ухвалою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову ухвалу, якою зобов'язати державну виконавчу службу Дніпровського РУЮ у м. Херсоні скасувати постанову від 18.11.2008 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою відповідач посилається на  порушення місцевим господарським судом норм процесуального права. Зазначає, що відповідачем оскаржується саме бездіяльність державного виконавця щодо розгляду клопотання про скасування постанови про арешт майна боржника. Оскільки клопотання про скасування постанови державного виконавця було подане відповідачем 12.12.2008 р. та не було розглянуто виконавчою службою, відповідач вважає, що строк на оскарження бездіяльності ДВС закінчився 22.12.2008 р., тобто ним не пропущено строк на звернення до суду.

В судове засідання відповідач свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.  

Позивач та ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні відзиву на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.  

Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, і оскільки згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд скарги можливий без присутності представників сторін та державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм  матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» в  порядку  ст. 121-2 ГПК України звернулося до господарського суду Херсонської області зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби, в якій просило визнати бездіяльність державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні неправомірною та зобов'язати державну виконавчу службу скасувати постанову від 18.11.2008 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що  державний виконавець наклав арешт на майно боржника неправомірно, оскільки ВАТ «Херсонська ТЕЦ» є державним підприємством,  на яке поширюється мораторій щодо застосування примусової реалізації майна відповідно до   Закону України «Про встановлення мораторію на примусову реалізацію майна». Крім того, ВАТ «Херсонська ТЕЦ» перебуває в процедурі банкрутства, а відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у випадку порушення провадження у справі про банкрутство виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню. Вказує, що 12.12.2008 р. до начальника ДВС відповідачем було подано клопотання про скасування постанови про арешт майна боржника, яке до моменту звернення до суду не розглянуто, чим порушуються права відповідача.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.12.2008 р. у задоволенні скарги  відмовлено.

Колегія суддів погоджується з зданим висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10-ти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як вбачається зі скарги на бездіяльність державної виконавчої служби, відповідачем фактично оскаржується постанова про арешт майна боржника від 18.11.2008 р., що підтверджується вимогою про її скасування.

Зазначену постанову боржник отримав 18.11.2008 р. разом із постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.11.2008 р., що підтверджується вхідним штампом відповідача на постанові про відкриття виконавчого провадження, та про що зазначено у самій скарзі.

Відповідач звернувся до суду зі скаргою 16.12.2008 р., тобто з пропуском 10-денного строку на судове оскарження постанови державного виконавця. Клопотання про поновлення цього строку відповідач не заявляв, а колегія суддів не встановила поважних причин, які перешкоджали відповідачу вчасно подати скаргу до суду.

Щодо доводів відповідача про те, що ним оскаржується бездіяльність ДВС з розгляду клопотання, колегія суддів зауважує, що в порядку ст. 121-2 ГПК України оскаржується бездіяльність державного виконавця щодо вчинення певних виконавчих дій. Розгляд клопотання не є виконавчою дією. Оскільки бездіяльність з розгляду клопотання не пов'язана безпосередньо із здійсненням виконавчих дій державним виконавцем, то скарга на таку бездіяльність не підлягає розгляду в порядку ст. 121-2 ГПК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що накладення арешту не суперечить вимогам Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна». Відповідно до вказаних законів виконавче провадження підлягає зупиненню та вводиться мораторій на звернення стягнення на майно боржника. Разом із тим, зазначені закони не містять заборони на відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно  боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення  на  майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Тобто саме по собі накладення арешту на майно боржника не має прямим наслідком його подальшу реалізацію.

Крім того, як вбачається з письмових заперечень ДВС на скаргу, державним виконавцем 25.11.2008 р. винесено постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство боржника.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не   знімається.

Отже, чинне законодавство допускає існування арешту під час зупинення провадження, у тому числі, і на підставі Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна».

За таких обставин відсутні підстави вважати дії ВДВС неправомірними, а тому доводи заявника в цій частині є необґрунтованими.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні скарги.

У зв'язку з цим оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», м. Херсон, залишити без задоволення.

Ухвалу  господарського суду Херсонської області від 26.12.2008 р. у справі № 7/403-06 залишити без змін.

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Федоров І.О.  

 Колодій Н.А.  Кричмаржевський В.А.