Рішення

від 08.02.2012 по справі 5009/120/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

5009/120/12

 номер провадження справи  31/2/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.12                                                                          Справа №  5009/120/12

Суддя    Хуторной  В.М.  при секретарі Ломейко Н.І.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися;  

за позовом: Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ», м. Маріуполь Донецької області (скорочено ПАТ «АЗОВЗАГАЛЬМАШ»);

до відповідача: Дочірнього підприємства «Гуляйпільський машинобудівний завод»Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ», м. Гуляйполе Запорізької області (скорочено ДП «Гуляйпільський машинобудівний завод»)

про стягнення суми.

Ухвалою господарського суду від 05.01.2012 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 31/2/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.01.2012 р. та в судовому засіданні відкладено на 08.02.2012 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні було прийнято рішення.

Сутність спору.

ПАТ «АЗОВЗАГАЛЬМАШ», заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 4072,27 грн., інфляційних в розмірі 2078,17 грн. та 3% річних в сумі 788,18 грн. на загальну суму 6938,62 грн. за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором №3РСБ-01258 від 25.09.2006 р. щодо оплати за товар.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, ст. ст. 232, 343  ГК України,  ст. ст. 1, 2, 54 –57  ГПК України та умовами договору.

Телеграмою від 07.02.2012 р. позивач просить  відкласти розгляд справи на іншу дату та продовжити  розгляд справи на 15 днів. Вказане клопотання судом відхиляється як необґрунтоване.

Відповідач у справі, відзиву на позовну заяву не надав, представника в судове засідання не направив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2006 року між ВАТ «Азовзагальмаш», правонаступником якого згідно п. 1.2 Статуту є ПАТ «Азовзагальмаш» (Постачальник, позивач у справі) та  ДП «Гуляйпільський машинобудівний завод»(Покупець, відповідач у справі), був укладений Договір № 3РСБ - 01258 (надалі Договір № 3РСБ - 01258) за умовами якого, Постачальник зобов'язався здійснити поставку, а Покупець прийняти та оплатити деталі (далі Товар) в асортименті та кількості згідно специфікації №1 (додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору   (п. 1.1  Договору № 3РСБ - 01258 ).

Згідно п. 2.2 Договору № 3РСБ –01258, датою відправки вважається дата, зазначена в накладній.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 3РСБ - 01258, загальна сума договору становить 2068324,8 грн., в т. ч. ПДВ.

За вимогами п. 5.1 Договору № 3РСБ –01258, оплата за Товар покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження Товару.

У разі порушення Покупцем строків платежів, передбачених п. 5.1 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості поставленого товару за кожний день прострочки. Нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочки (п. 7.3 Договору № 3РСБ –01258).

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2007 р.

Позивач за накладними №223 від 18.10.2006 р. та №359 від 18.10.2006 р. відвантажив відповідачеві товар та виставив на оплату рахунки -  фактури №111216 від 23.10.2006 р.  на суму 67500 грн. (за накладною №223) та №111218 від 20.03.2006 р. (за накладною №359) на суму 4956 грн. В подальшому між сторонами здійснено корегування рахунку №111216 від 23.10.2006 р. (кредитування повернення №200148 від 20.03.2008 р.) відповідачем було повернено позивачеві товару на суму 33750 грн., загальна сума отриманого відповідачем товару від позивача становить 38706 грн.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, сплативши:

Згідно рахунку фактури № 111216 від 23.10.2006 р. - 10.06.2008 р. в сумі 1000 грн., 27.06.2008 р. в сумі 500 грн. та 05.03.2009 р. в сумі 5000 грн.;

23.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено угоду №234/ф-41 про взаємозалік по рахунку №111218 на загальну суму 2517 грн.

Заборгованість за отриманий товар з урахуванням корегування рахунку №111218 від 20.03.2006 р. та  взаємозаліку  становить  29689 грн.

          За порушення відповідачем вимог п. 5.1 Договору №3РСБ-01258, позивач з суми заборгованості в розмірі 29689 грн. просить стягнути з відповідача  пеню в розмірі 4072,27 грн. за період з 12.01.2011 р. по 30.11.2011 р., інфляційні втрати  в розмірі 2078,17 грн. за період грудень 2010 р. по листопад 2011 р. та 3% річних в сумі 788,18 грн. за період з 12.01.2011 р. по 30.11.2011 р.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в силу наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Правовідносини сторін є господарськими, які виникли на підставі договору поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж …

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1 Договору № 3РСБ–01258, оплата за Товар покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження Товару, тобто строк сплати настав 29.11.2006 р.

За вимогами п. 3.2 Договору № 3РСБ–01258, датою відправки вважається дата, зазначена в накладній.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується накладними № 223 від 18.10.2006 р., №359 від 18.10.2006 р. та довіреністю на отримання товару ЯМР №301627 від 27.10.2006 р.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату в розмірі 29689 грн. з урахуванням угоди №234/в-41  від 23.06.2009 р. в повному обсязі не здійснив, доказів погашення суми боргу в цій частині не надав.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору № 3РСБ–01258 щодо оплати заборгованості 29689 грн. заявлено вимогу про стягнення з останнього пені в сумі 4071,17 грн. за період з 12.01.2011 р. по 30.11.2011 р.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання,  тому слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України.

Згідно до 1. ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами п. 7.3 Договору № 3РСБ–01258, за порушення Покупцем строків платежів, передбачених п. 5.1 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості поставленого товару за кожний день прострочки. Нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочки .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не  може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу  п. 6 ст. 232 ГК України нарахування  штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли  зобов'язання мало бути  виконано, тобто нарахування пені здійснюється за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Після закінчення цього строку їх нарахування припиняється, і в межах одного року суб'єкт господарювання має право звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання договірного зобов'язання.

Заявлена позивачем пеня згідно розрахунку (додаток №1 до позову а. 7 с.) в сумі 4072,27 грн. за період з 12.01.2011 р. по 30.11.2011 р. не підлягає задоволенню, оскільки з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГПК зобов'язання відповідача по сплаті за товар в сумі 29689 грн. виникло після 29.11.2006 р., нарахування пені  припинилося 29.05.06 р., а п. 7.3 Договору № 3РСБ–01258 не містить чітко визначеного іншого періоду (кінцевого моменту нарахування пені).

Крім того, позивач за  прострочення  виконання грошового зобов'язання просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 12.01.2011 р. по 30.11.2011 р. в сумі 788,18 грн. та інфляційних нарахувань за період грудень 2010 р. - листопад 2011 р. в сумі 2078,17 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі  і  за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за Договором № 3РСБ–01258 підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем. Заявлена позивачем сума в розрахунку (а. 8 с.) щодо стягнення 3% річних за період з 12.01.2011 р. по 30.11.2011 р. в сумі 788,18 грн. та інфляційних нарахувань за період грудень 2010 р. по листопад 2011 р. в сумі 2078,17 грн. порахована вірно  та підлягає задоволенню.

Судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.  49, 82-85 ГПК України, суд,

                                                                     ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути Дочірнього підприємства «Гуляйпільський машинобудівний завод»Відкритого акціонерного товариства «Мотор Січ»( 70200, м. Гуляйполе, Запорізька область, вулиця 9 Січня, 17, код ЄДР 14313910) на користь Публічного акціонерного товариства «АЗОВЗАГАЛЬМАШ»(87535, м. Маріуполь, Донецька область, площа Машинобудівників, 1, код ЄДР 13504334) 788 (сімсот вісімдесят вісім) грн. 18 коп. 3%річних, інфляційні нарахування в сумі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 17 коп. та 578 (п'ятсот сімдесят вісім) грн. 72 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 10.02.2012 р.