Постанова

від 11.04.2012 по справі 5009/120/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.04.2012 р. справа №5009/120/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Стойка О.В. при секретарі Бліновій О.О. від позивача:ОСОБА_4 -за дов. № 124/юро-97 від 05.08.11 р., ОСОБА_1. -за дов. № 234/юро-95 від 05.08.11 р. від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 року у справі№ 5009/120/12 (суддя Хуторной В.М.) за позовомПублічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області до відповідача Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ", м. Гуляйполе Запорізької області простягнення 6938 грн. 62 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Публічне акціонерне товариство "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ", м. Гуляйполе Запорізької області про стягнення 6938 грн. 62 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.12 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області були задоволені частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ" 3% річних у розмірі 788 грн. 18 коп. та інфляційні у розмірі 2078 грн. 17 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.12 р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині, в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 13.03.12р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 06.03.12р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 06.03.12р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 5009/120/12 та наданих представником позивача пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає частковій зміні в частині стягнення інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.06 року між ВАТ "Азовзагальмаш", правонаступником якого згідно п. 1.2 Статуту є ПАТ "Азовзагальмаш"(Постачальник) та ДП "Гуляйпільський машинобудівний завод" (Покупець) було укладено Договір № 3РСБ - 01258 за умовами якого, Постачальник зобов'язався здійснити поставку, а Покупець прийняти та оплатити деталі (далі - Товар) в асортименті та кількості згідно специфікації №1 (додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 договору зазначено, що датою відправки вважається дата, зазначена в накладній.

Згідно п. 4.2 договору, загальна сума договору становить 2068324,8 грн., в т. ч. ПДВ.

У відповідності до п. 5.1 договору, оплата за товар покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження Товару.

Пунктом 7.3 договору сторони передбачили, що у разі порушення Покупцем строків платежів, передбачених п. 5.1 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості поставленого товару за кожний день прострочки. Нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочки.

Згідно п. 12.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.07 р.

Позивач за накладними № 223 від 18.10.06 р. та № 359 від 18.10.06 р. відвантажив відповідачу товар та виставив на оплату рахунки-фактури №111216 від 23.10.06 р. на суму у розмірі 67500 грн. 00 коп. (за накладною № 223) та № 111218 від 23.10.2006 р. (за накладною №359) на суму 4956 грн. 00 коп. В подальшому між сторонами здійснено корегування рахунку №111216 від 23.10.06 р. (кредитування повернення № 200148 від 20.03.08 р.), а саме: відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 33750 грн. 00 коп., тобто загальна сума отриманого відповідачем товару від позивача становить 38706 грн. 00 коп.

Відповідач отриманий товар сплатив лише частково, зокрема, за рахунком-фактурою № 111216 від 23.10.06 р. - 10.06.08 р. в сумі 1000 грн. 00 коп., 27.06.08 р. в сумі 500 грн. 00 коп., 05.03.09 р. в сумі 5000 грн. 00 коп. та 23.06.09 р. сторони уклали угоду № 234/ф-41 про взаємозалік за рахунком №111218 на загальну суму 2517 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість за отриманий товар з урахуванням корегування рахунку № 111218 від 20.03.06 р. та взаємозаліку становить 29689 грн. 00 коп.

Позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ", м. Гуляйполе Запорізької області пені у розмірі 4072 грн. 27 коп. за період з 12.01.11 р. по 30.11.11 р., інфляційних у розмірі 2078 грн. 17 коп. за період грудень 2010 р. по листопад 2011 р. та 3% річних у розмірі 788 грн. 18 коп. за період з 12.01.11 р. по 30.11.11 р.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 5.1 договору № 3РСБ-01258, оплата за товар покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту відвантаження товару. Таким чином строк сплати відповідачем отриманого від позивача товару настав 29.11.06 р.

Оскільки відповідач умови договору № 3РСБ-01258 стосовно оплати заборгованості у розмірі 29689 грн. 00 коп. належним чином не виконав, позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 4072 грн. 27 коп. за період з 12.01.11 р. по 30.11.11 р.

Згідно п. 7.3 договору № 3РСБ-01258, за порушення Покупцем строків платежів, передбачених п. 5.1 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику неустойку в розмірі 0,5% від вартості поставленого товару за кожний день прострочки. Нарахування неустойки здійснюється за весь період прострочки.

У відповідності до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно норми ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто нарахування пені здійснюється за шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. Після закінчення цього строку їх нарахування припиняється , і в межах одного року суб'єкт господарювання має право звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання договірного зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 251, 252, 253 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто юридичне значення має саме сплив визначеного проміжку часу, внаслідок якого виникають, змінюються або припиняються цивільні правовідносини. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 4072 грн. 27 коп. за період з 12.01.11 р. по 30.11.11 р. у зв»язку з тим, що такий період нарахування пені суперечить приписам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки зобов'язання відповідача з оплати товару виникло з 29.11.06 р. Тобто, початок можливого періоду нарахування пені для її стягнення з відповідача -30.11.06 року. Позивач не довів належними засобами доказування обгрунтованність дати початку свого розрахунку цього виду штрафних санкцій -саме 12.01.11р., оскільки вона не є початком прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання. Посилання скаржника на нібито обумовленність сторонами в договорі іншого строку нарахування пені не прийнято судовою колегією до уваги, оскільки в данному випадку сторони в договорі не змінили початок строків нарахування пені, а просте посилання на можливість нарахування пені за «весь період прострочки»не означає встановлення сторонами іншого строку, як передбачено умовами чинного законодавства України.

Також при зверненні до суду із позовом позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у розмірі 2078 грн. 17 коп. за період грудень 2010 р. - листопад 2011 р. та 3% річних у розмірі 788 грн. 18 коп. за період з 12.01.11 р. по 30.11.11 р.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% у розмірі 788 грн. 18 коп., як плату за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання за період з 12.01.11 р. по 30.11.11 р., оскільки відповідач не довів суду припинення свого грошового зобов»язання перед позивачем.

В той же час, судова колегія вважає, що судом першої інстанції помилково задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 2078 грн. 17 коп. через невірний розрахунок позивача в цій частині. Таким чином, суд апеляційної інстанції перевіривши правильність нарахування суми інфляційних дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у розмірі 1543 грн. 83 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з грудня 2010 р. по листопад 2011 р. Позивачем невірно, а судом помилково визначені до стягнення інфляційні тільки за ті місяці, в яких було збільшення боргу, тоді як у позові позивач просив суд застосувати до відповідача цю міру виключної відповідальності за конкретний період, а в даному випадку суд повинен враховувати як наявність інфляційних процесів в державі, так і дефляції, що і відбувалось у визначений позивачем період.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 р. у справі № 5009/120/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає частковій зміні в частині стягнення інфляційних через невірний розрахунок, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 р. у справі № 5009/120/12 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 р. у справі № 5009/120/12 - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області до Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ", м. Гуляйполе Запорізької області про стягнення 6938 грн. 62 коп. -задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ", 70200, Запорізька область, м. Гуляйполе, вул. 9 Січня, 17, ЗКПО 14313910 на користь Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", 87535, Донецька область, м. Маріуполь, пл. Машинобудівників, 1, ЗКПО 13504334 3% річних у розмірі 788 грн. 18 коп., інфляційні у розмірі 1543 грн. 83 коп., судовий збір у розмірі 474 грн. 39 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "АЗОВЗАГАЛЬМАШ", м. Маріуполь Донецької області до Дочірнього підприємства "Гуляйпільський машинобудівний завод" Відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ", м. Гуляйполе Запорізької області про стягнення інфляційних в розмірі 534 грн. 34 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 р. у справі № 5009/120/12 -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 -у справу;

2 -позивачу;

3 -відповідачу;

4 -ДАГС;

5 - ГС Зап. обл.

Ложка Н.Л.