Постанова

від 25.01.2012 по справі 47/113-35/274

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2012                                                                                           № 47/113-35/274

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової  Л.Г.

суддів:            Чорної Л.В.

          Тищенко  О.В.

при секретарі:                    Дмитрина Д.О.          

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. – представник за довіреністю №299-го/11 від 30.12.2011;

від відповідача: ОСОБА_2. – представник за довіреністю №б/н від 26.01.2011;

від третьої особи: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011

у справі № 47/113-35/274 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”

до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Восток”

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Закрите акціонерне товариство „Калина –ЛТД”

про стягнення 19120,00 грн.

Суть спору та апеляційної скарги:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Восток” (далі – відповідач) про стягнення 19120,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва №47/113 від 28.04.2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011 були скасовані рішення господарського суду міста Києва від 28.04.2011 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 у справі №47/113, справа направлена на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 року у справі № 47/113-35/274 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” відмовлено повністю.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не доведена наявність законних підстав для задоволення позовних вимог. Приймаючи оскаржуване рішення Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності між позивачем та відповідачем договору чи домовленостей в будь-якій формі, в якому було б передбачено, що саме відповідач зобов‘язаний поставити позивачу пальне, як не надано належних та допустимих доказів того, що позивачу було відмовлено в обміні на бензин по бланках дозволів юридичної особи, яка їх випустила.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі №47/113-35/274 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» зазначає, що відповідач в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, жодного документального доказу на підтвердження передачі відповідачем позивачу бланків дозволів на отримання оплаченої кількості бензину А-95 суду не надав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.01.2012 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.01.2012.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012    №01-22\1\6 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді  Кропивна Л.В., Тищенко О.В.

В судове засідання 25.01.2012 з'явились представники сторін.

Третя особа була належним чином повідомлена про час та  місце розгляду справи, проте не забезпечила участь в судовому засіданні свого представника.

Від позивача через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання, про витребування оригіналів документів, що підтверджують передачу Товариству з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” бланків дозволів на бензин.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки в матеріалах справи, наявні пояснення відповідача про те, що вищезазначені документи у останнього відсутні.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечив, просив рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виставлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Калина Восток" рахунків-фактур №СФ-ОДЦ000829 від 25.05.2010 за бензин А-95 у кількості 1130 л.  на суму 9040,00 грн. та №СФ-ОДЦ000934 від 04.06.2010 за бензин А-95 у кількості 1260 л. на суму 10080,00 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромбанк" платіжними дорученнями №46516 від 28.05.2010 та №50733 від 08.06.2010 перерахувало грошові кошти на загальну суму 19120,00 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України у спрощений спосіб було укладено господарський договір.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до оплачених рахунків та згідно із заявками на бланки дозволу №ПФ-ОДЦ000061 від 25.05.2010 та №ПФ-ОДЦ000124 від 04.06.2010 відповідач повинен був надати позивачу, оплачений позивачем бензин А-95 у кількості 2390 л., шляхом надання бланків дозволу у кількості 239 шт. на отримання бензину А-95 у Закритого акціонерного товариства "Калина".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не видав позивачеві бланки дозволи на отримання пального у сумі 19120,00 грн., у зв'язку із чим 11.02.2011 та 21.02.2011 позивач направив відповідачу вимоги №1456 та №1900, щодо виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поставці пального по бланках дозволах.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема,  договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свій обов'язок виконав, оплатив бензин А-95 у кількості 2390 л., що підтверджується відповідними платіжнми дорученнями.

Доказів того, що відповідач передав позивачу бензин А-95 у кількості 2390л. суду не надано.  

11.02.2011 позивач звернувся до відповідача з вимогою №1455 про повернення сплачених 19120,00 грн., у зв'язку з ненаданням відповідачем бензину.

Частиною першою статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру.

Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Місцевим господарським судом у своєму рішенні зазначено, що згідно із поясненнями третьої особи з квітня по липень 2010 відповідач отримав у третьої особи для подальшої передачі позивачу бланки дозволи на суму 87237,50 грн. З Додатку №2 до Акту виборки нафтопродуктів вбачається, що позивач отримував на АЗС третьої особи пальне згідно виданих бланків дозволів.

Судова колегія не погоджується з даним висновком суду, оскільки він не підтверджений матеріалами справи.

З акту виборки нафтопродуктів вбачається, що були використані конкретні бланки з зазначеними у цьому акті штрих кодами. Проте, в матеріалах справи не міститься жодного доказу на  підтвердження того, що ці бланки були надані саме позивачу.

Посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Калина-Восток” зобов'язалося лише надати бланки дозволу на пальне і не несе відповідальності за надання пального за цими бланками, не підтверджено матеріалами справи.

Навпаки, з рахунків-фактур №СФ-ОДЦ000829 від 25.05.2010 та №СФ-ОДЦ000934 від 04.06.2010, наданих відповідачем позивачу, вбачається, що вони виставлялися саме за бензин А-95. Також, платіжними дорученнями №46516 від 28.05.2010 та №50733 від 08.06.2010, якими позивач оплатив вищезазначені рахунки-фактури, з призначення платежів вбачається, що оплата була здійснена за бензин. Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в ході розгляду справи не спростував твердження позивача, про те, що останній не отримав від відповідача ані бланки дозволу на пальне, ані оплачений позивачем бензин. Відповідно і не довів належними та допустимими доказами обставини на які посилався як на підставу належного виконання зобов'язання.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками учасників процесу пояснень, судова колегія дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судові витрати згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі №47/113-35/274 задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2011 у справі №47/113-35/274 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” задовольнити повністю.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Восток” (04176, м.Київ, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 19357325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, код ЄДРПОУ 19357325) 19120 (дев'ятнадцять тисяч сто двадцять) грн. 00 коп.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Калина-Восток” (04176, м.Київ, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 19357325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (01133, м. Київ, бул.Лесі Українки, буд.26, код ЄДРПОУ 19357325) 191 (сто дев'яносто одну) грн. 20 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 705 (сімсот п'ять) грн. 75 коп. судового збору.

6.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови.

7.          Матеріали справи №47/113-35/274 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.          

Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Тищенко  О.В.