Рішення

від 07.02.2012 по справі 19/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

07.02.12 р.                                                                                 Справа № 19/143                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Тімченко М.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Прокурора Центрально-Міського району м. Макіївка в інтересах Макіївської міської ради (Позивач 1), ідентифікаційний код 34686736 та Спеціалізованого комунального підприємства „Благоустрій” (Позивач 2), м. Макіївка, ідентифікаційний код 30923154

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка, ідентифікаційний код НОМЕР_1

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 103 366,43 грн. на рахунок місцевого бюджету №33218871700068 в Управлінні Держказначейства у м. Макіївці, МФО 834016; зобов'язання повернути на користь позивача-2 об'єкти оренди за договором оренди №36-03/06-35 від 21.05.2007р.

за участю уповноважених представників:

Прокурор – Кравцов В.І. (за посвідченням №3748 до 14.07.2013р.);

від Позивача 1 -  ОСОБА_2 (за довіреністю №05/12-00946 від 10.01.2012р.);

від Позивача 2 -  ОСОБА_3 (керівник відповідно до довідки з ЄДРПОУ №30423154);

від Відповідача – ОСОБА_4 (за ордером №1 від 19.01.2012р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.12.2011р. на 24.01.2012р., з 24.01.2012р. на 07.02.2012р.

У судовому засіданні 07.02.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Прокурор Центрально-Міського району м. Макіївка (далі - Заявник) в інтересах Макіївської міської ради (далі – Позивач 1)  та Спеціалізованого комунального підприємства „Благоустрій”, м. Макіївка (далі – Позивач 2) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (далі – Відповідач)  про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 103 366,43 грн. на рахунок місцевого бюджету №33218871700068 в Управлінні Держказначейства у м. Макіївці, МФО 834016 та зобов'язання повернути на користь Позивача 2 об'єкти оренди за договором оренди №36-03/06-35 від 21.05.2007р.

В обґрунтування позовних вимог Заявник посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди  комунального майна №36-03/06-35 від 21.05.2007р. з орендної плати за період з грудня 2010р. по жовтень 2011р. включно, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість, виникли підстави для нарахування пені, Орендодавець відмовився від договору в односторонньому порядку, внаслідок чого  виникли підстави для повернення  об'єкту оренди, від здійснення якого ухиляється Відповідач.   

На підтвердження вказаних обставин Прокурор надав договір оренди №36-03/06-35 від 21.05.2007р. з додатковими угодами, акт приймання - передачі майна, рішення Макіївської міської ради №1202 від 03.12.2003 з додатком № 3, рішення №16/51 від 30.03.2007р. з додатком, листи до відповідача, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, розрахунок заборгованості і  пені, правоустановчі документи, нормативно обґрунтувавши вимоги свої вимоги посиланням на  ст. 121, 124 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, ст.ст. 525, 770,7 82 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 21, 54, 56, 58 Господарського процесуального кодексу України, ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Позивач 1 надав пояснення, зареєстровані канцелярією суду 21.12.2011р., якими підтримав позицію Прокурора (а.с. 56 т.1), підтверджуючи існування у Відповідача заборгованості у розмірі стягуваних сум.

Позивач 2 надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 131-133, 143-148 т.1), усно підтримуючи позицію прокурора.

Відповідач надав відзив від19.01.2012р. (а.с.а.с.80, 87 т.1) з додатками (а.с.а.с.88-97т.1), за змістом якого проти позову заперечив, посилаючись на: повернення орендованого майна за актом приймання-передачі від 01.06.2011р. та неналежний розрахунок стягуваних коштів заборгованості, недотримання приписів ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України при розрахунку пені і застосування наслідків пропущення строку позовної давності по відношенню до вимог щодо пені.  

Також Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с. 98-113, 117-125, 135-142 т.1, а.с.а.с.1-9 т.2 ), у тому числі письмове пояснення від 07.02.2012р. (а.с.149 т.1), яким зауважив, що Позивач 2 вимагається штучно скласти докази – документи про передачу майна 25.01.2012р.

У судовому засіданні 07.02.2012р. сторони підтримали свої позиції викладені письмово,  вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування, а присутній керівник Позивача 2 підтвердив складання та підписання акту приймання-передачі спірного майна від 01.06.2011р., наголошуючи на фактичному продовженні господарської діяльності Відповідача у відповідному приміщенні і після цієї дати. В свою чергу, представник Відповідача наголосив на неактуальності поданих ним клопотань про витребування доказів, відмовляючись від вимог за такими клопотаннями.  

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правової кваліфікації розглядуваних правовідносин, а відсутність певних документів істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2007р. між Позивачем 2 (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) підписано договір оренди комунального майна №36-03/06-35 (а.с.а.с. 7-10 т.1), згідно п.п.1.1 - 1.4, 11.1. якого Орендодавець на підставі протоколу конкурсної комісії з проведення конкурсу на право оренди від 18.05.2007р. передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що на балансі Спеціалізованого комунального підприємства „Благоустрій” та балансова вартість якого на 01.05.2007р. становить 6694 грн.  загальною площею 60,9 кв.м., вартість визначена на підставі звіту про експертну оцінку його вартості від 27.04.2007р. складає 25373 грн., яке розташоване в підземному переході за адресою: м. Макіївка, підземний перехід на перехресті віл. 250 річчя Донбасу, з метою ведення торгівельної діяльності непродовольчими товарами (магазин меблів), строком до 21.04.2010р.

Приналежність об'єкту оренди Позивачу 2 вбачається з переліку підземних переходів, які знаходяться на балансі управління міського житлово0комунального господарства та передаються на баланс КП «Благоустрій» №1202 від 03.12.2003р. (а.с.23 т.1), затвердженого рішенням виконавчого комітету Макіївської міської ради 03.12.2003р. (а.с.22 т.1)

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої рішенням сільської ради від 30.03.2007р. №16/50 з розрахунку 1041,61грн. на місяць без ПДВ, що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції на користь місцевого бюджету щомісяця до останнього дня поточного місяця та 208,33 грн. ПДВ  -  на поточний рахунок СКП «Благоустрій».

Пунктом 5.7. договору встановлено зобов'язання Орендаря у разі припинення або розірвання договору оренди повернути Орендодавцю орендований об'єкт у належному стані не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, що за змістом п.2.4. оформлюється актом приймання-передачі, з момент підписання якого сторонами майно вважається повернутим.

В п. 11.5. сторонами була зафіксована домовленість здійснити нотаріальне посвідчення договору та його державну реєстрацію, чого згідно наявних матеріалів справи здійснено не було.

На виконання п.2.1 сторонами 21.05.2007р. був підписаний акт приймання-передачі (а.с.14 т.1) на підтвердження надання приміщення в оренду Відповідачеві.

В перебігу орендних правовідносин сторони також підписували додаткові угоди, якими вони вносили зміни до зазначеного договору оренди, а саме:

·          додатковою угодою № 1 від 19.03.2008р. (а.с.11 т.1) було зобов'язано Орендаря укласти з відповідними постачальниками договори про надання комунальних послуг та послуг електропостачання;

·          додатковою угодою №2 від 04.02.2010р.(а.с.12 т.1) продовжено строк дії договору до 19.04.2012р. та змінено умови щодо неустойки, а саме визначено, що за несвоєчасне або не в повному обсягу перерахування орендної плати Орендар сплачує не рахунок місцевого бюджету неустойку у наступних розмірах:

- за прострочення від 1 до 30 днів – пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дата нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення;

- за прострочення від 31 до 60 днів – штраф у розмірі 30% несплаченої суми;

- за прострочення від 61 до 90 днів – штраф у розмірі 50% несплаченої суми;

- за прострочення більше 90 днів – штраф у розмірі 100% несплаченої суми.

·          додатковою угодою №3 від 18.04.2011р.  (а.с.14 т.1) змінили порядок розрахунку орендної плати, у зв'язку із затвердженням рішенням Макіївської міської ради від 22.09.2010р. №68/31 їншої методики розрахунку та виключили положення щодо необхідності його нотаріального посвідчення.

06.08.2010р. Позивачем 2  був складений лист №18/01-120 (а.с.31 т.1) на ім'я Відповідача з повідомленням про наявну заборгованість та необхідність її погасити. В подальшому Орендодавцем також був складений лист №18/01-4 від 11.01.2011р. (а.с.34 т.1) із повторними попередженнями про необхідність погасити заборгованість за договором оренди, однак доказів їх поштового надсилання або безпосереднього вручення Орендареві до матеріалів справи не надано, а представлена на а.с.а.с.35-38 т.1 копія витягу з невідомого журналу таким доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України судом вважатися не може.

В водночас, на листі  №18/01-68 від 31.03.2011р.(а.с.33 т.1), в якому заборгованість Відповідача з оренди спірного приміщення визначалась сумою 1770,25грн., міститься відмітка про отримання, так само, як і на листі Позивача 2 від 16.05.2011р. №18/01-98 (а.с.32 т.1) про розірвання договору оренди з 01.06.2011р. та необхідність погашення до цієї дати наявної заборгованості.

За таких обставин Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимоги якого підтримані Позивачами у судовому засіданні 07.02.2012р.,  про повернення Позивачеві 2 об'єкту оренди та  стягнення на користь Позивача 1 заборгованості з орендної плати у розмірі 103366,43грн., яка за змістом позовної заяви і наданих розрахунків складається з:

-          заборгованості зі сплати орендної плати за грудень 2010р. в сумі 796,6грн., за січень-жовтень 2011р. – 20410,77грн.;

-           заборгованість по сплаті пені за 2010р. в сумі 8954,28грн., за січень – жовтень 2011р. в сумі 70331,43грн.;

-          заборгованість по сплаті ПДВ до СКП «Благоустрій» за лютий-жовтень 2011р. на суму  2873,35грн.

Відповідач проти позову заперечив,  з підстав наведених вище, наголошуючи у судовому засідання 07.02.2012р. на повернення спірного майна за актом приймання-передачі від 01.06.2011р. (а.с.95 т.1), оригінал якого був оглянутий у судовому засіданні у присутності керівника Позивача 2, який підтвердив підписання такого акту зі свого боку.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Прокурора до Відповідача  такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди комунального майна та зобов'язання повернути об'єкт оренди після його припинення внаслідок односторонньої відмови.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №36-03/06-35 від 21.05.2007р.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступної сукупність умов:

- наявність у Позивача  певного суб'єктивного права (інтересу) – об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню), і відсутність (недоведеність) будь-якої з цих умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із наведеного Прокурором обґрунтування заявлених позовних вимог, суб'єктивні права та інтереси Позивачів, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються на договорі оренди комунального майна №36-03/06-35 від 21.05.2007р.

Оскільки згідно ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є видом правочину, він (договір) має відповідати загальним вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 Цивільного кодексу України, у тому числі – щодо вчинення у формі, встановленій законом, що узгоджується із ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги, що ані Господарський кодекс України, ані Закон України „Про оренду державного та комунального майна” не містять спеціальних норм про форму договору оренди, а ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України передбачає можливість у такому випадку застосування положень саме Цивільного кодексу України, оцінка дотримання вимог щодо форми договору оренди від 22.03.2005р. здійснюється судом саме в контексті положень останнього законодавчого акту. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008р. №01-8/211, згідно якої (позиції) співвідношення спеціального та загального положення з точки зору пріоритетності застосування визначається не за змістом нормативно-правового акту в цілому, а за змістом конкретних норм.  

Виходячи із об'єкту оренди – нежитлове приміщення (п.1.1. договору), та строку його дії з 21.05.2007р. до 21.04.2010р. (менше трьох років), укладений між Позивачем 2 і Відповідачем договір оренди за змістом ст.ст.793, 794 Цивільного кодексу України редакції, що діяла на момент його укладання, не підлягав обов'язкового нотаріальному посвідченню та державної реєстрації. Однак, згідно ч.4 ст. 639 Цивільного кодексу України відсутність законодавчого припису не перешкоджає сторонам самостійно домовитись про нотаріальне посвідчення і в такому випадку договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Положення п. 11.5. оренди комунального майна №36-03/06-35 від 21.05.2007р. судом розцінюється саме як домовленість про нотаріальне посвідчення, яке фактично здійснено не було і згідно приведеної вище норми мало наслідком неукладенність договору, що узгоджується і з ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України  – тобто його не виникнення як правової підстави для виникнення та існування у сторін кореспондуючих прав та обов'язків, у тому числі – тих суб'єктивних прав, за захистом яких Прокурор звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Подальше виключення додатковою угодою №3 від 18.04.2011р.  вже поза межами первісно визначеного строку дії договору положення щодо необхідності його нотаріального посвідчення не спростовує висновку суду відносно неукладеності договору, оскільки за змістом ст.ст. 653, 654 Цивільного кодексу України додатковими угодами можна змінювати лише існуючі зобов'язання за укладеним договором, а оскільки первісний договір є неукладеним, а всі додаткові угоди до нього не є самодостатніми для виникнення орендних правовідносин, оскільки не містять всіх істотних умов у розумінні ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», наявність таких угод не змінює прав Позивачів по відношенню до Відповідача.

Відсутність належних правових підстав для виникнення грошових зобов'язань у Відповідача зумовлює об'єктивну відсутність у Прокурора  прав вимагати їх примусового виконання на користь Позивача 1 і застосування наслідків такого невиконання, і неможливість порушення Відповідачем зазначених відсутніх прав, що, в свою чергу, зумовлює відмову у задоволенні позову щодо заявлених вимог.

Така позиція суду стосується не тільки заборгованості з орендної плати, але й стягуваної пені, оскільки підставою її застосування є також неукладений договір.

Водночас, оскільки фактичне користування об'єктом оренди з боку Відповідача мало місце, проте належної для цього підстави – укладеного договору оренди – не існувало з моменту початку такого користування, суд вважає за необхідне наголосити Позивачеві 1, що захист майнових інтересів може здійснюватися в контексті приписів глави 83 Цивільного кодексу України, вимоги за якими, наразі не є предметом розгляду у цій справі.

Відмова у задоволені позовних вимог про повернення майна на користь Позивача 2, окрім неукладеності договору оренди, за відсутністю якого повернення можливе лише за віндикаціними  позадоговірними речовими вимогами, що у цій справі не заявлялися,  зумовлена також і встановленим судом фактом такого повернення за підписаним сторонами актом приймання-передачі від 01.06.2011р. (а.с.95 т.1) – ще до подання розглядуваного позову.

Заперечення Позивачами фактичного повернення Відповідачем майна за таким актом не тільки не спростовує висновків суду про безпідставність застосування зобов'язального способу захисту – спонукання до виконання обов'язку з повернення майна після завершення договору, але й не може вважатися взагалі доведеними належним чином у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодекс України.

Оскільки Прокурор у встановленому порядку звільнений від сплати державного мита, судові витрати на нього в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України не покладаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Прокурора Центрально-Міського району м. Макіївка в інтересах  Макіївської міської ради (ідентифікаційний код 34686736) та Спеціалізованого комунального підприємства „Благоустрій”, м. Макіївка (ідентифікаційний код 30923154) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Макіївка (ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 103 366,43 грн. на рахунок місцевого бюджету №33218871700068 в Управлінні Держказначейства у м. Макіївці, МФО 834016 та зобов'язання повернути на користь позивача-2 об'єкт оренди за договором оренди №36-03/06-35 від 21.05.2007р.

2.  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 07.02.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 13.02.2012р.

Суддя                                                               Попков Д.О.