Рішення

від 24.01.2012 по справі 30/411

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/411

24.01.12

За позовом     Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»                   

До                    Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»

про                   стягнення 4 992,99 грн.

                                                                                                    Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1.–представник за довіреністю № 20 від 03.01.12.

Від відповідача       ОСОБА_2 –представник за довіреністю № 324-1-4/37 від 03.12.11.

Рішення прийнято 24.01.12. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 14.12.11. по 17.01.12., з 17.01.12. по 24.01.12.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант Авто»про стягнення з відповідача на користь позивача 4 992,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»на підставі Договору (Полісу) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від 22.10.07., внаслідок ДТП виплачено страхове відшкодування за пошкодження автомобіля Форд, державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.11. порушено провадження у справі № 30/411, розгляд справи призначено на 14.12.11. о 10-00.

В судовому засіданні 14.12.11. представником відповідача подано суду заяву про застосування у справі № 30/411 строків позовної давності, оскільки за суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку.

Відповідач вказує на те, що страховий випадок у даній справі стався 14.02.08., а отже, строк позовної давності закінчився 15.02.11.

В судовому засіданні 17.01.12. представником позивача подано письмові пояснення по справі.

Представником позивача в судовому засіданні 24.01.12. подано суду письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 24.01.12. представником відповідача подано суду заяву про застосування у справі № 30/411 строку позовної давності.

В судових засіданнях 14.12.11. та 17.01.12. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Представник позивача в судовому засіданні 24.01.12. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому  засіданні 24.01.12. проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/411.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

                                       ВСТАНОВИВ:

22.10.07. між позивачем (Страховик) та ТОВ «Перша лізингова компанія»(Страхувальник) укладено Договір (Поліс) страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів (далі - Договір), відповідно до умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки Форд, державний номер НОМЕР_1.

У відповідності до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 18.02.08. у справі № 3-2864-1/08 встановлено, що 14.02.08. о 19-10 в м. Києві, по пр. Перемоги, 49, сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме: водій ОСОБА_3., керуючи автомобілем Рено, державний номер НОМЕР_2 допустив зіткнення з автомобілем Форд, державний номер НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.02.08. у справі № 3-2864-1/08.

ТОВ «Перша лізингова компанія»звернулось до позивача із заявою про пошкодження транспортного засобу.

Позивач страховим актом № 37364 від 04.11.08. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 4992,99 грн., виплата якого за Договором страхування підтверджується документами, які долучені до матеріалів справи: платіжне доручення № 11161 від 19.11.08. на суму 4992,99 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судом встановлено, що до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах: страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим джерелом, на праві власності тощо. Володілець джерела підвищеної небезпеки не є суб'єктом відповідальності за шкоду, якщо доведе, що дане джерело вибуло з його володіння внаслідок неправомірних дій інших осіб.

Жодних доказів, що транспортний засіб - Форд, державний номер НОМЕР_1,  цивільно-правова відповідальність за шкоду заподіяну третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю вказаного транспортного засобу, вибув з володіння страхувальника суду не надано, жодних доказів того, що ОСОБА_3. неправомірно заволодів застрахованим транспортним засобом останнім не надано.

Матеріали справи свідчать про те, що ані в протоколі, ані в постанові Солом'янського районного суду м. Києва від 18.02.08. не вказано та не встановлено незаконність керування автомобілем ОСОБА_3., жодних обставин щодо неправомірного заволодіння транспортним засобом за участю якого здійснено ДТП не встановлено.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував транспортним засобом - Рено, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.02.08.

Цивільно-правова відповідальність володільця зазначеного транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна».

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, з наведеного вбачається, що відповідач є відповідальною особою за завдані збитки автомобілю Форд, державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВВ/2339739), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25.11.08.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Листом-претензією № 2119 від 11.07.11., який було отриманий відповідачем 14.07.11., та до якого додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 4 992,99 грн.

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВВ/2339739 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 25 000 грн., франшиза – 510,00 грн.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № ВВ/2339739 підлягає зменшенню на 510,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач зобов‘язаний був провести виплату страхового відшкодування на користь позивача у розмірі 4482,99 грн.

Щодо клопотання відповідача застосувати у даній справі строк позовної давності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що стосовно регресних зобов'язань, тобто зобов'язань по відшкодуванню грошових коштів або інших майнових цінностей, сплачених кредитором третій особі з вини боржника, то законодавцем визначено, що початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання.

Прикладом регресного зобов'язання є право страховика на відшкодування страхових виплат за рахунок особи, з вини якої стався страховий випадок, яке виникає з дати виплати страхувальникові страхового відшкодування.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що перебіг строку позовної давності у даному випадку слід рахувати з дати виплати страхового відшкодування (платіжне доручення № 11161 від 19.11.08.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з даним позовом 21.11.11., про що свідчать докази направлення на адресу Господарського суду міста Києва позовної заяви та доданих до неї документів, а саме: бланк опису вкладення у цінний лист, фіскальний чек № 1821 від 21.11.11. та поштовий штамп на конверті, в якому надійшла позовна заява до суду.

З матеріалів справи вбачається, що виплата страхового відшкодування була здійснена 19.11.08., тобто останнім днем строку для звернення до суду з даним позовом є 19.11.11. (неробочий день, субота).

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць і число останнього року строку.

У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Оскільки позов на адресу Господарського суду міста Києва позивачем було надіслано засобами поштового зв'язку 21.11.11. (а це є першим наступним днем за неробочим днем – 19.11.11.), суд дійшов до висновку, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»не було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки його було подано у останній день, коли такий термін закінчується.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування у відповідності до норм ст. 267 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин трьохрічного строку позовної давності, оскільки такий строк позивачем не було пропущено, в зв'язку з чим клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, та визначені полісом № ВВ/2339739 розміри лімітів відповідальності та франшизи, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, в зв'язку з чим відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4482,99 грн. (відшкодована позивачем вартість матеріального збитку –франшиза за полісом) до 14.08.11., а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна».

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –                              

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (01054, м. Київ, вул. Боровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) 4 482 (чотири тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 99  коп. –заборгованості, 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн. 32 коп. –судового збору.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                        Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 31.01.12.