Рішення

від 31.01.2012 по справі 3/101-10/373

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/101-10/373

31.01.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                   «Науково-виробничий центр «ТОР»

про               розірвання інвестиційних контрактів та стягнення коштів

Головуючий суддя Котков О.В.

                    Суддя Івченко А.М.

                    Суддя Морозов С.М.

                                                                  Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача:     ОСОБА_1 (довіреність № 25/07-1 від 25.07.2011р.);

                           ОСОБА_2 (довіреність від № 25/07-1 від 25.07.2011р.);                                                

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 04.01.2012р.).

              В судовому засіданні 31 січня 2012 року, відповідно до положень                               ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Науково-виробничий центр «ТОР»(відповідач) з вимогами про розірвання інвестиційних контрактів №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007 та про стягнення 18 363 070,86 грн. збитків.

Позовні вимоги за заявленим позовом мотивовані тим, що на виконання зазначених контрактів позивачем було сплачено відповідачу 100% оплату вартості об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований в м. Києві на пров. Індутріальний, 1-А в розмірі 11 231 236,00 грн. При цьому за умовами контрактів відповідач зобов‘язався збудувати та передати у власність позивача об‘єкт інвестування не пізніше І кварталу 2010 року, а також надавати інформацію що стосується питань будівництва. Позивач неодноразово звертався до відповідача про допуск на об‘єкт незавершеного будівництва та надати повну інформацію про стан будівництва об‘єкту. Однак, відповідач позивача на об‘єкт не допустив, ніяких документів не надав. Станом на 20.03.2011 року відповідач збудував приблизно 10% нежитлових площ, що знаходяться за адресою м. Київ, пров. Індустріальний, 1-А. відповідно на перший квартал 2010 року відповідач не здав в експлуатацію жодної вище згаданої площі, мотивуючи тим, що об‘єкт будівництва заморожений на найближчі два роки, чим на думку позивача істотно порушив умови інвестиційних контрактів, що в свою чергу є підставою для їх розірвання. За порушення умов зобов‘язання щодо якості послуг та порушення строків виконання зобов‘язання позивач просить суд стягнути з відповідача збитків в загальному розмірі 18 363 070,86 грн., що складається з сплаченої вартості об‘єкта інвестування та штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 3/101 від 10.05.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р., позовні вимоги задоволені частково, зокрема, розірвано інвестиційні контракти за №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007р., укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест», стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест» 11 231 236 (одинадцять мільйонів двісті тридцять одну тисячу двісті тридцять шість) грн. 00 коп. збитків, 25 500 (двадцять п‘ять тисяч п‘ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі № 3/101 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. у справі № 3/101 в частині позову про стягнення збитків в сумі 11 231 236,00 грн. та судових витрат скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням № 04-1/1009 від 09.09.2011р., у зв'язку з поверненням Вищим господарським судом України справи № 3/101 до Господарського суду міста Києва на новий розгляд, призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2011р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 10.10.2011р.

07 жовтня 2011 року, до початку розгляду судом справи по суті, через канцелярію до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету та зменшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 16 786 381,49 грн. з них 11 231 236,00 грн. –сплачені позивачем кошти по інвестиційним договорам, 1 758 110,61 грн. –збитку у вигляді втраченої вигоди, 408 894,07 грн. - неустойка у розмірі 3% річних,  1 123 123,60 грн. - втрати від інфляції, 2 265 017,21 грн. –пеня.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (збільшив) позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача також 777 794,29 грн., як суму доходів, які відповідач міг отримати з безпідставно утримуваних грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за Інвестиційними контрактами №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007р. порушив низку норм як Цивільного так і Господарського законодавства, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР»17 564 175,78 грн.

Відповідач надав до суду відзиви на заяву позивача про зміну предмету та зменшення позовних вимог в яких проти позову заперечував та просив суд відмовити в  задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників позивача було відкладено до 17.10.2011 року.

17 жовтня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 31 жовтня 2011 року, про що сторони повідомлялися під розписку.

Через канцелярію до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову в якій ТОВ «Барей-Інвест»просить суд накласти арешт на розрахункові рахунки ТОВ «Науково-виробничий центр «ТОР» та майно останнього.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

В судовому засіданні 31 жовтня 2011 року оголошено перерву до 10 листопада 2011 року.

В засіданні 10.11.2011р. судом ухвалено призначити розгляд даної справи у колегіальному складі суддів, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи для призначення колегіального складу розгляду справи на дату, яка буде визначена ухвалою про прийняття справи до провадження колегією суддів, призначеною у відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням від 10.11.2011р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 3/101-10/373 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР» про розірвання інвестиційних контрактів та стягнення збитків колегіально у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Самсін Р.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2011р. колегія суддів у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Самсін Р.І. прийняла справу до свого провадження, призначила розгляд справи на 12.12.11р.

Судове засідання 12.12.2011р. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Самсін Р.І. у відпустці.

Розпорядженням від 12.12.2011р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 3/101-10/373 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр   «ТОР»           про розірвання інвестиційних контрактів та стягнення збитків колегії у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Морозов С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011р. колегія суддів у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Морозов С.М. прийняла справу до свого провадження, призначила розгляд справи на 23.01.12р.

Розпорядженням від 23.01.2012р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 3/101-10/373 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр   «ТОР»          про розірвання інвестиційних контрактів та стягнення збитків колегії у складі: Головуючий суддя: Котков О.В.; суддя Івченко А.М.; суддя Морозов С.М.

В судовому засіданні 23.01.2012р. оголошено перерву до 31.01.2012р. про що сторін було повідомлено під розписку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2007 року між відповідачем (надалі - Замовник) та позивачем (далі по тексту - Інвестор) було укладено ряд інвестиційних контрактів за № 38-1, № 39-1, № 40-1, № 41-1, № 42-1, № 43-1, № 44-1, № 45-1 (далі –Контракти).

Відповідно до п. 2.1. Контрактів Замовник зобов‘язався своїми силами і засобами, за рахунок коштів інвестора, збудувати і передати інвестору нежиле (офісне) приміщення (надалі —об‘єкт інвестування), що буде знаходитися в будинку за адресою: пров. Індустріальний, 1-а у Солом‘янському районі м. Києва, а Інвестор зобов‘язався забезпечити відповідне фінансування будівництва зазначеного об‘єкта інвестування та прийняти його на умовах Контрактів.

Пунктом 2.2. Контрактів сторонами досягнуто згоди щодо

2.2.1. Інвестор зобов‘язаний сплатити на рахунок замовника 100 відсотків загальної вартості об‘єкта інвестування, передбачених протоколом погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року, через установи банків, для інвестування капітального будівництва на умовах цих контрактів та додатків до нього.

2.2.2. Інвестор сплачує грошові кошти у розмірі встановленому сторонами у протоколі погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року, для спорудження об'єкт інвестування, що буде знаходитись в м. Києві по пров. Індустріальний, 1-а, та збудований у майбутньому замовником згідно проекту.

2.2.3. Інвестор може отримати зазначений вище об‘єкт інвестування лише за умови сплати 100 (ста) відсотків вартості загальної площі цього об‘єкта інвестування на умовах визначених цими контрактами.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 38-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 506 415,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 39-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 007 475,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 40-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 2 014 950,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 41-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 173 468,50 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 42-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 757 133,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 43-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 066 964,00 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 44-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 632 109,50 грн.

Згідно протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20.12.2007 до інвестиційного контракту № 45-1 від 20.12.2007 загальна вартість об‘єкта інвестування у будинку, що буде збудований у м. Києві на пров. Індустріальний, 1-а становить разом з ПДВ 1 072 721,00 грн.

Отже, загальна вартість об‘єкта інвестування за вказаними контрактами складає 11 231 236,00 грн.

Зазначеними протоколами погодження договірної ціни встановлені строки проведення оплати вартості об‘єкта інвестування у два етапи: до 28.12.2007р. та до 10.01.2008р.

Відповідно до п. 4.1.3. Контрактів інвестор зобов‘язаний після підписання цих контрактів і протоколу погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року, сплатити обумовлені сторонами кошти на рахунок замовника через установи банків для спорудження об‘єкта інвестування, не пізніше 10 січня 2008 року.

Пунктом 4.1.4. Контрактів передбачено, що інвестор зобов‘язаний протягом 10 днів після сплати зазначених у протоколах погодження договірної ціни № 1 від 20 грудня 2007 року коштів отримати «довідку про інвестування 100% загальної площі об‘єкта інвестування».

Наявними в матеріалах справи довідками № 07, № 08, № 09, № 10, № 11, № 12,       № 13, № 14 від 15.01.2008р., виданими відповідачем підтверджується той факт, що станом на день складення цих довідок позивач сплатив 100% вартості площі об‘єкту інвестування, яка складає 1 170,53 кв. м., в загальному розмірі 11 231 236,00 грн.

Позивач зазначає, що в передбачений Контрактами строк Замовник об'єкту інвестування не збудував та Інвестору не передав, чим порушив умови п. 4.2.6. Контрактів.  

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 3/101 від 10.05.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі № 3/101, позов відносно заявлених вимог про розірвання інвестиційних контрактів за               №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»задоволено. Контракти розірвано в судовому порядку з підстав істотного порушення з боку відповідача п. 4.2.6. Контрактів, зокрема внаслідок порушення встановлених строків збудування та передачі позивачу об'єкту інвестування.  

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові від 31.08.2011р. у справі 3/101 Вищий господарський суд України вказав, що суди обох інстанцій, встановивши обставини істотного порушення спірних угод відповідачем, яке полягає в порушенні виконання зобов'язання з будівництва та передачі у власність позивача об'єктів інвестування у встановлені строки, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для розірвання цих угод у зв'язку з їх істотним порушенням.

Вищий господарський суд України вказав, що задовольнивши позов про стягнення збитків, у вигляді грошових коштів, які було оплачено позивачем за спірними договорами до їх розірвання та набуття чи збереження яких втратило підставу у зв'язку з розірванням цих договорів, суди обох інстанцій не звернули уваги на вимоги норм матеріального права, в яких наведено визначення збитків, до складу яких не віднесено виконане стороною за договором до його розірвання та не з'ясували, з яких правових підстав у разі розірвання договору його сторона може вимагати повернення виконаного за розірваним договором, який був підставою такого виконання.

Разом з цим, судам слід було мати на увазі, що у разі розірвання договору в судовому порядку набуття чи збереження виконаного за договором у зв'язку з його розірвання втрачає підставу, а тому виконане за розірваним договором не може бути стягнуто як збитки.

До того ж, суди не з'ясували питання про те, чи не повинні до таких відносин застосовуватися інші матеріально-правові підстави, зокрема, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Так, на виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 31.08.2011р. у справі 3/101 вказівок, ухвалою від 12.09.2011р. Господарським судом міста Києва було зобов'язано сторін надати суду письмові пояснення по справі щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011р.

Всупереч виконання вимог ухвали суду 12.09.2011р. письмових пояснень щодо заявлених вимог та заперечень з урахуванням вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011р., сторони до суду не представили.

В той же час, до початку розгляду судом справи по суті від позивача надійшла заява про зміну предмету та зменшення позовних вимог в якій позивач просить суд стягнути з відповідача коштів на суму - 17 564 175,78 грн. з них 11 231 236,00 грн. –сплачені позивачем кошти по інвестиційним договорам, 1 758 110,61 грн. – збитку у вигляді втраченої вигоди, 408 894,07 грн. - неустойка у розмірі 3% річних,  1 123 123,60 грн. - втрати від інфляції, 2 265 017,21 грн. –пеня та 777 794,29 грн., як суму доходів, які відповідач міг отримати з безпідставно утримуваних грошових коштів, а від відповідача надійшли відзиви на позов в яких відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені  інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 3/101 від 10.05.2011р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. у справі № 3/101, позов в частині заявлених вимог про розірвання інвестиційних контрактів за                 №№ 38-1, 39-1, 40-1, 41-1, 42-1, 43-1, 44-1, 45-1 від 20.07.2007р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «ТОР»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»задоволено.

Таким чином, зважаючи на факт розірвання Контрактів в судовому порядку правовідносини між сторонами за Контрактами є припиненими з відповідними передбаченими законом правовими наслідками відносно такого припинення.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на викладене, сплачені позивачем відповідачу кошти є, в силу ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набутим майном, яке особа зобов'язаний повернути за обставин коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, в тому числі, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).  

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи розірвання договорів, а також те, що будь-яких доказів щодо повернення позивачу безпідставно отриманих коштів відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 11 231 236,00 грн., як сплачені позивачем відповідачу кошти по Контрактам.

Частиною 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Так, з правової конструкції відповідної статті випливає обов'язок однієї із сторін повернути безпідставно набуте майно іншій стороні.

З огляду на те, що відповідач отримав від позивача майно у вигляді грошових коштів, в силу ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу такі кошти за обставин, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З положень Закону України «Про Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»встановлено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.  

Зважаючи на те, що відповідач набув майно позивача у вигляді грошових коштів, зобов'язання щодо повернення відповідного майна відповідачем трансформується, відповідно, до грошового зобов'язання останнього, в силу якого він повинен заплатити певну грошову суму на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З гіпотези відповідного положення статті 651 випливають обставини зміни чи припинення договору, які кореспондують до моменту набранням рішенням суду законної сили, однак, дане положення не зачіпає фактів порушення умов договору під час його дії, що є лише підставою для такого розірвання, з передбаченими законом правовими наслідками такого порушення, наслідком чого є виникнення грошового зобов'язання у сторін.

За таких обставин, зважаючи на те, що підставою для розірвання /припинення дії/ Контрактів стало істотне порушення відповідачем умов в частині передачі об'єкта будівництва в строк до 01.04.2010р., суд приходить до висновку, що моментом припинення дії Контрактів, правовими наслідками чого є право на повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (повернути майно, кошти тощо) є 09.06.2011р. (момент набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили), а моментом виникнення грошового зобов'язання за порушення строків передачі об'єкта будівництва виникло саме з 01.04.2010р., з моменту порушення зобов'язання за Договором.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Враховуючи все вищезазначене, враховуючи обставини, встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 10.05.2011р., постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2011р. та постанові Вищого господарського суду України від 31.08.2011р. при розгляді справи № 3/101 та факти, які викладені судами в відповідних рішеннях, обґрунтованими є заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача за період з 01.04.2010р. по 17.06.2011р. 1 123 123,60 грн. втрат від інфляції та 408 894,07 грн. 3% річних.

Щодо заявлених вимог про стягнення збитків у вигляді втраченої вигоди, пені та суми доходів, які відповідач міг отримати з безпідставно утримуваних грошових коштів.

1. У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є, в тому числі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

Зі змісту ст. 623 Цивільного кодексу України  слідує, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача та викладені останнім твердження про те, що кошти в розмірі 1 758 110,61 грн. Інвестор міг отримати з можливості передачі об'єктів в оренду непереданих Замовником площ за Контрактами є, в силу ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України за якою при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання, недоведеними з підстав відсутності достатніх доказів вжитих позивачем заходів щодо їх одержання /неодержаних доходів (упущеної вигоди)/.     

2. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір  пені,  передбачений  статтею  1  цього

Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється  від  суми  простроченого платежу не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В роз'ясненнях від 29.04.1994р. «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»Вищий арбітражний суд України довів до відома судам України, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Конкретний розмір пені, що підлягає стягненню з платника, який порушив строки виконання зобов'язання, встановлено, зокрема, частиною третьою статті 14 Закону України «Про зв'язок».

За таких обставин, зважаючи те, що сторонами в Контрактах не встановлено пені, як виду відповідальності Замовника за невиконання чи неналежне виконання умов Контрактів, необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 265 017,21 грн.

3. Частиною 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа,  яка набула  майно  або  зберегла  його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу,  коли ця особа дізналася або могла дізнатися про  володіння  цим  майном без  достатньої  правової  підстави.

Так, в обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення з відповідача 777 794,29 грн., як суму доходів, які відповідач міг отримати з безпідставно утримуваних грошових коштів,  позивач вказав, що Замовник міг отримати дохід від безпідставно збережених грошових коштів розмістивши ці грошові кошти на банківському депозиті.

Сума визначних заявлених до стягнення позивачем коштів, обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання позивачем прибутку ще не є підставою для його стягнення.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги про стягнення 777 794,29 грн., як суми доходів, які відповідач міг отримати з безпідставно утримуваних грошових коштів від неотримання доходу за розміщення таких грошових коштів на банківському депозиті за процентною ставкою 10,7% річних не підлягають задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 12 763,253,67 грн. з них  11 231 236,00 грн. сплачені позивачем кошти по інвестиційним контрактам, 408 894,07 грн. 3% річних та 1 123 123,60 грн. втрати від інфляції.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 18 787,28 грн. (18 615,00 грн. - державного мита та 172,28 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.   

Керуючись  ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Науково-виробничий центр «ТОР»(ідентифікаційний код: 13671204, адреса: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-В, кім. 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барей-Інвест»(ідентифікаційний код: 35153168, адреса: 08162, Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1) грошові кошти: основного боргу - 11 231 236,00 грн. (одинадцять мільйонів двісті тридцять одну тисячу двісті тридцять шість гривень 00 копійок), втрат від інфляції –1 123 123,60 грн. (один мільйон сто двадцять три тисячі сто двадцять три гривні 60 копійок), 3% річних –408 894,07 грн. (чотириста вісім тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні 07 копійок) та судові витрати в сумі - 18 787,28 грн. (вісімнадцять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 28 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя                                                                                                      О.В. Котков

Суддя                                                                                                                          А.М. Івченко  

Суддя                                                                                                                         С.М. Морозов

                                                               Дата підписання повного тексту рішення 06.02.2012р.