Ухвала

від 19.06.2007 по справі 11-538/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-538/2007р

Справа № 11-538/2007р.                                                        Головуючий

по 1 інстанції

Категорія    ч.2    ст.186,   

ч.                                                  Очеретний

В.О.

ст.122 КК України                                                                  Доповідач

в апеляційній інстанції

Євтушенко В.Г.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19"  червня 

2007   р.   Колегія  

суддів   судової  палати  

в  кримінальних   справах апеляційного суду Черкаської області

в складі:

головуючого                    Щепоткіної В.В.

суддів                                Євтушенка В.Г.,

Восколовича В.І.

за

участю прокурора       Демиденко С.А.

Засуджених:                     ОСОБА_2, ОСОБА_1

розглянула

кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на вирок

Уманського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 p., яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уродженець с

Таранівка Готвальського району, Харківської області, раніше судимий: -

05.12.1988 р. Зарічним райсудом

м. Суми за ч.1 ст. 101, ч.3 ст.206 КК України (60р.) на 4 роки 6 місяців

позбавлення волі; -10.10.1988р. Шосткінським міським судом Сумської області за

ч.2 ст.102, ст.43 КК України (60р.) на 5 років 6 місяців позбавлення волі; -

12.05.2005р. Приморським судом м. Одеси за ч.4 ст.296 КК України (2001р.) на 2

роки позбавлення волі, і звільнений 11.05.2006р. по відбутті покарання, -

засуджений за

ч.1 ст.122 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст.186 КК України

на 4 роки

позбавлення волі.

Згідно ст.70 КК

України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання

покарань

остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - 5 років позбавлення волі (

початок строку -

з 20.05.2006 p.).

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., уродженка м. Умань, раніше судима 11.11.2002 р. Уманським

міським судом на три роки позбавлення волі і звільнена 19.06.2005 року в силу

акту амністії,

засуджена за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення

волі (строк покарання - з моменту затримання (з 02.02.2007р.).

Вирішено

частково задовольнити цивільний позов ОСОБА_3

і стягнути на його користь 4289 грн. з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в солідарному

порядку.

Крім того, в задоволення заяви прокурора вирішено стягнути із засуджених в

солідарному порядку на користь Уманської міської лікарні 306 грн. 32 коп., а

також - на користь Уманського відділення облбюро СМЕ по 50 грн. з кожного.

Вирішено питання

про речові докази у справі.

Засуджені

визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_1 18.05.2006 року близько 21 год.40хв. в м. Умані, перебуваючи в

стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1 яка належить ОСОБА_2, в ході

сварки з останнім на грунті неприязних стосунків умисно наніс ОСОБА_2 численні

удари руками по обличчі, руках і тулубу, заподіявши потерпілому середньої

тяжкості тілесні ушкодження у вигляді, зокрема, перелому нижньої челюсті зліва.

Крім того, 18. 05. 2006 року о 22.00 ОСОБА_1 і ОСОБА_2, перебуваючи у стані

алькогольного сп'яніння, в квартирі потерпілого ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, за попередньою змовою, діючи повторно з

корисних мотивів, відкрито зоволоділи майном поетрілого ОСОБА_2 на загальну

суму 1464 грн. (куртка, теніска, олімпійка, спортивні штани, DVD-плеєр з

пультом керування, звукопідсилювач „Маранс", мобільний телефон „Нокіа

-1100").

У своїй апеляції та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати

вирок, а справу повернути на додаткове розслідування мотивуючи, що потерпілий

знаходиться на обліку в психіатричній лікарні, що викликає сумнівність його

показань,на яких грунтуєтсья обвинувачення, що не були враховані показання

ОСОБА_2, які вона

дала в судовому засіданні.

ОСОБА_1 стверджує, що він захищав ОСОБА_2, яку ударив ОСОБА_3, а після бійки з

потерпілим він взяв речі, які потерпілий сам віддав йому, а решту майна

забирала ОСОБА_2, яка

пояснила, що забирає належні їй речі - мобільний телефон і плеєр.

Апелянт також вважає, що досудове слідство проведено не компетентно, з

порушенням його права на захист, оскільки перекладача допустили до участі лише

в кінці слідства.

У своїй апеляції засуджена ОСОБА_2,

звератючи увагу, що справу порушено за заявою сестри потерпілого; -

що потерпілий є інвалідом 2-ї групи (розумові відхилення); - що її (ОСОБА_2)

„залякали" працівники міліції і тому вона обмовила ОСОБА_1 під час

досудового слідства, а в суді - дала правдиві показання, просить про скасування

вироку і направлення справи на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення і промови учасників судового розгляду

справи в апеляційній інстанції: засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які підтримали

апеляції; прокурора, про законність і обгрунтованість вироку, вивчивши

матеріали справи і перевіривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що

підстав для їх задоволення немає.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні

злочинів, за які засуджено кожного з них, підттверджується розглянутими в судовому

засіданні доказами, яким суд дав вірну оцінку.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про недоведеність його вини у вчиненні злочину

безпідставні і спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що в

його ж квартирі ОСОБА_1 побив його; заподіяв йому тілесні ушкодження через те,

що він (потерпілий) заявив ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які в його квартирі розпивали

спиртні напої і не бажали залишати квартиру, а також, що він викличе міліцію,

після побиття його, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заволоділи його майном (одяг, аудіо-,

відеоапаратурою, мобільний телефон тощо) на загальну суму понад 1 тис. грн.

Такі

показання потерпілого є послідовні і логічні, пдтверджуютсья іншими доказами у

справі, зокрема, показаннями свідків: ОСОБА_4, який 18. 05. 2006 року заходив

до ОСОБА_2 в квартиру,

де бачив засуджених, та стверджує, що ОСОБА_3

взагалі не вживає спиртного; - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які бачили на другий

день 19. 05. 2006 року засуджених, які мали при собі, - за встановлених

обставин справи, - майно потерпілого

ОСОБА_2, зокрема,

підсилювач, який залишили водію таксі в рахунок розрахунку з ним за проїзд.

Свідок ОСОБА_5 чула розмову-спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з питання продажі

мобільного телефону.

Доводи ОСОБА_1 про сумнівність таких показань потерпілого є безпідставні і

спростовуються зазначеними доказами.

У справі є висновок судово-медичної експертизи, згідно якого

підтверджується факт заподіяння потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесні

ушкодження. У спрві є ряд речових доказів, про які зазначено у вироку суду, що

об'єктивно підтверджує фактичні обставини вчинення засудженими злочину.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що він захищав ОСОБА_2 від потерпілого і

що своє майно потерпілий віддав йому добровільно не відповідають фактичним

обставинам справи, оскільки потерпілий безпосередньо після вчинення щодо нього

злочинів повідомив про це його сестру ОСОБА_7 і заявив в правоохоронні органи.

Окрім приводів і „причини" віддавати добровільно своє майно сторонній

особі потерпілий не мав.

Колегія суддів вважає, що суд дав вірну оцінку показанням засудженої

ОСОБА_2 і обгрунтовано визнав достовірними та, які вона дала під час досудового

слідства (т. 1 а.с. 9, 24, 55, т. 2 а.с. 11-12), оскільки вони підтверджуються

іншими зазначеними у вироку доказами в зв'язку з чим є безпідставними доводи у

паеляції засудженої ОСОБА_2 з цього питання.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 безпідставно посилається на несвоєчасне

забезпечення йому перекладача і порушення тим самим його права на захист.

Будь яких відомостей про таку заяву до закінчення досудового слідства від

ОСОБА_1 (який, крім того, відмовлявся давати показання) не надходимо. Він 23.

09. 2006 року просив слідчого провадити слідство на російській мові і ця його

заява задоволена (т.1 а.с. 20, 47, т. 2 а.с. 20). При пред'явленні

обвинувачення 23.10. 2006 року ОСОБА_1 мав захисника, а при ознайомленні з

матеріалами справи - і захисника і перекладача (т. 2 а.с.21, 95,100).

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про законність і

обгрунтованість вироку, що суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.

122, ч. 2 ст. 186 КК України дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Покарання кожному із них суд призначив у відповідності до вимог ст. 65 КК

України достатньо і вірно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про

особу винного, що є достатнім і необхідним для їх виправлення і попердження

нових злочинів.

Керуючись ст.

ст. 365, 366 КПК України, -

ухвалила:

Вирок

Уманського міськрайонного суду від 25 грудня 2006 року відносно ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - без

задоволення.