Постанова

від 16.02.2012 по справі 5024/2111/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/2111/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" лютого 2012 р. Справа № 5024/2111/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання: Н.Г. Попові

за участю представників сторін:

від позивача —не з'явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином

від відповідача —О.А. Павлова

від третьої особи —В.М. Правдюк

від прокуратури —О.А. Лянна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.12.2011 р.

у справі № 5024/2111/2011

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Привільненської сільської ради Генічеського району Херсонської області

до Комунального підприємства "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея"

про відшкодування шкоди у сумі 207211,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

          У жовтні 2011 р. Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулась до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея" про відшкодування шкоди у сумі 207211,52 грн.

          В обґрунтування позовних вимог, інспекція послалась на те, що підприємство в порушення природоохоронного законодавства здійснювало споживання води з артезіанських свердловин без відповідного дозволу в період з 01.01.2010 р. по 16.03.2011 р.

          Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.10.2011 р. про порушення справи залучено до участі у справі Привільненську сільську раду Генічеського району Херсонської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

          Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.12.2011 р. (суддя Пригуза П.Д.), оформленим відповідно до ст. 84 ГПК України 07.12.2011 р., позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея":

- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області збитки в сумі 6907,05 грн., завдані навколишньому природному середовищу самовільним спеціальним водокористуванням;

- на користь державного бюджету держмито в сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Судове рішення мотивовано тим, що в період з 01.01.2010 р. по 16.03.2011 р. відповідач здійснював споживання води з артезіанських свердловин без відповідного дозволу, чим завдав шкоду територіальній громаді. Проте суд не прийняв розрахунок збитків, наданий позивачем, з посиланням на його невідповідність вимогам законів України, а стягнув суму реальних збитків.

          Не погодившись з даним рішенням, Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор зазначив, що факт самовільного споживання вод підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, розрахунок завданих збитків позивачем здійснено відповідно до чинного законодавства, а саме - до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. за № 389.

          Комунальне підприємство "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін як законне та обґрунтоване. Зокрема, відповідач зазначив, що вказана Методика не розповсюджується на випадки, коли розрахунок здійснюється відносно джерел прісних підземних вод глибиною більше 20 м.

          Привільненська сільська рада Генічеського району Херсонської області також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що водопостачання здійснювалось лише населенню села, дошкільному закладу та школі; шкоди територіальній громаді не завдано. Крім того, сільрада просила розглянути апеляційну скаргу без участі її представника.

          Державна екологічна інспекція в Херсонській області надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника.

          Заслухавши доводи представників відповідача, третьої особи та прокуратури, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

          19.03.2001 р. Генічеською райдержадміністрацією зареєстровано Статут КП "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея", відповідно до п. 1.2 якого підприємство створено Привільненською сільською радою з метою здійснення роботи в області надання комунальних послуг населенню, зокрема, забезпечення водопостачання.

          05.12.2003 р. між Привільненською сільською радою та КП МГП "Лілея" укладено угоду № 1, за умовами якої сільрада передала безоплатно на баланс підприємства мережу водопостачання с. Привільне, с. Жовтневе. Відповідно до п. 3 угоди підприємство має право на відкриття водопостачання та продовження угоди на спеціальне водокористування.

          20.01.2004 р. КП МГП "Лілея" надано дозвіл № Укр 2768-ХРС на спеціальне водокористування строком до 01.01.2007 р., яке згодом продовжено до 01.01.2010 р.

          16.03.2011 р. КП МГП "Лілея" надано дозвіл № Укр 6666-ХРС на спеціальне водокористування строком до 01.01.2014 р.

          Плановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині водокористування, проведеною 09.08.2011 р. Державною екологічною інспекцією в Херсонській області, встановлено, що КП "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея" в період з 01.01.2010 р. по 16.03.2011 р. здійснювало споживання води з артезіанських свердловин без відповідного дозволу, що є порушенням п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, про що складено акт № 04-11/290.

          На підставі вказаного акту 16.09.2011 р. здійснено розрахунок збитків відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. за № 389.

          Пунктом 9.1. Методики передбачена формула № 23, за якою здійснюється розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн.:

          Зсам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м3, що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

          Норматив збору в регіоні Херсонської області становив: у 2010 р. за         1 куб. м підземної води - 20,75 коп.; у 2011 р. - 40,44 коп.

          До нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання підземних вод підприємствами житлово-комунального господарства застосовано коефіцієнт 0,3.

          Таким чином, визначена позивачем та заявлена до відшкодування сума збитків, заподіяних державі самовільним водокористування КП "Лілея" в період з 01.01.2010 р. по 16.03.2011 р., склала 207211,52 грн. (а. с. 6).

          При цьому, екологічною інспекцією використана формула № 23 в редакції, зміненій наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220, яка почала діяти з 08.08.2011 р.

          21.09.2011 р. екологічною інспекцією направлено комунальному підприємству претензію № 09-13/150-400/11 про відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, в сумі 207211,52 грн.

          Відповідь на претензію не надійшла.

          Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб; забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

          Згідно зі ст. 46 ВК України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

          Частинами 1, 2 статті 48 ВК України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

          Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 49 ВК України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Спеціальне водокористування є платним.

          Як вбачається з матеріалів справи, КП "Лілея" в період з 01.01.2010 р. по 16.03.2011 р. здійснювало спеціальне водокористування без відповідного на те дозволу.

          Згідно з ч. 1 ст. 111 ВК України, ч. ч. 1, 4 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

          Частинами 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Місцевий господарський суд, розглядаючи справу по суті, встановив, що відповідач дійсно здійснював споживання води з артезіанських свердловин без відповідного дозволу, чим завдав шкоду територіальній громаді, в зв'язку з чим задовольнив позов частково. Проте суд стягнув з КП "Мале госпрозрахункове підприємство "Лілея" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області збитки в сумі 6907,05 грн., визначивши їх як реальні збитки.

          Судова колегія не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

          Відповідно до п. 1.2 Методики (в редакції, яка діяла протягом часу самовільного водокористування) вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до: забруднення водних об'єктів, у тому числі пов'язаного із самовільними та аварійними скидами у водний об'єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключної морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів; забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів та обумовлені: самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування; забором, використанням води та скидом забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

          При цьому, пунктом 9.1 Методики передбачено формулу № 23 (Зсам = 100 х W х Тар), за якою здійснюється розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м).

          Таким чином, системний аналіз змісту п. п. 1.2 та 9.1 Методики свідчить про те, що обов'язковими передумовами для застосування позивачем цієї Методики при визначенні розміру збитків від самовільного водокористування визначено факти забруднення підземних вод водокористувачем та самовільного використання ним водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в їх сукупності.

          Водночас, згідно з п. 4.1 Методики факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

          В матеріалах справи відсутні відповідні докази забруднення відповідачем підземних вод внаслідок самовільного водокористування.

          Отже, в даному випадку неможливо використовувати розрахунок збитків за формулою № 23, визначеною пунктом 9.1 Методики, оскільки виявлене позивачем правопорушення у вигляді самовільного водокористування відповідача (використання підземних вод без спеціального дозволу) не містить таких кваліфікуючих ознак, як забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод, наявності яких вимагає застосована позивачем Методика.

          Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що дана Методика не може застосовуватись при розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, якщо глибина прісних підземних вод більше 20 м. Відповідно до паспортів артезіанських свердловин № 7-209 та    № 7-200 їх глибини складають 93 та 110 м відповідно.

          Зміни в Методику в частині вилучення положення щодо глибини свердловини були внесені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220 та почали діяти з 08.08.2011 р.

          Тобто інспекцією необґрунтовано застосовано формулу № 23 в редакції, яка діяла з 08.08.2011 р., до відносин, які існували до 16.03.2011 р.

          З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення позову, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Херсонської області від 06.12.2011 р. у справі № 5024/2111/2011 скасувати, в позові відмовити.

          Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

          Головуючий суддя                                                  Л.І. Бандура

          Суддя                                                                      Л.В. Поліщук

          Суддя                                                                      В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 17.02.2012 р.