Рішення

від 16.02.2012 по справі 24/135-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/135-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" лютого 2012 р.                                                                  Справа № 24/135-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фараон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»

про стягнення 74 976, 00 грн.

за участю представників:

позивача:Соболєв М.М.

відповідача:не з'явились

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 74 976, 00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 090810/ТЗ від 09.08.2010 р.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлену продукцію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 19.01.2012 р.

У судове засідання 19.01.2012 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 16.12.2011 р. не виконав, представник позивача вимоги ухвали суду від 16.12.2011 р. виконав частково, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 03.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.02.2012 р. відкладено розгляд справи на 16.02.2012 р. у зв'язку з неналежним виконанням сторонами вимог суду та нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 16.12.2011 р., від 19.01.2012 р. та від 03.02.2012 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.  

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 19.12.2011 р. місцезнаходження відповідача: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, провулок Сосновий, будинок 2, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.02.2012 р., відповідно до  ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

09.08.2010 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 090810/ТЗ, за умовами якого позивач зобов'язався поставляти, а відповідач –приймати та сплачувати поставки продуктів харчування, товарів народного вжитку (надалі - продукція) на умовах дійсного договору.

Відповідно до п. 1.1 договору конкретна кількість, асортимент та вартість продукції, що передається (партій продукції) вказуються в видаткових накладних, що є невід'ємною частиною дійсного договору.

Згідно з п. 1.2 договору сторони домовились про те, що умови дійсного договору поширюються на поставку кожної партії продукції, що передається згідно видаткової накладної.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що загальна вартість дійсного договору визначається шляхом підсумку вартості всіх партій продукції, що передаються за окремими видатковими накладними у відповідності до умов дійсного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору поставка продукції здійснюється за домовленістю сторін. Датою поставки вважається дата виписки видаткової накладної, за якою отримано продукцію. За партію продукції сторони визнали кількість продукції, зазначену в одній видатковій накладній. Приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників позивача та відповідача безпосередньо при передачі товару на складі позивача чи відповідача. Після підписання накладної про приймання-здачу товару обома сторонами претензії щодо кількості товару виключаються.

Згідно з п. 2.3 договору відповідач зобов'язався сплачувати за кожну окрему партію продукції за дійсним договором на умовах попередньої оплати або не пізніше 21 календарного дня з моменту поставки продукції шляхом переводу грошових коштів на діючий розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині взаєморозрахунків –до повного їх проведення.  

На виконання умов договору, позивач по видатковим накладним № РН-00365 від 04.07.2011 р. на суму 29 160, 00 грн., № РН-00387 від 19.07.2011 р. на суму 24 660, 00 грн., № РН-00408 від 04.08.2011 р. на суму 16 560, 00 грн., № РН-00429 від 17.08.2011 р. на суму 19 440, 00 грн., № РН-00278 від 13.05.2011 р. на суму 12 816, 00 грн., № РН-00304 від 25.05.2011 р. на суму 5 040, 00 грн. поставив відповідачу продукцію на загальну суму –107 676, 00 грн., а відповідач, на підставі генеральної довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 16.05.2011 р., вказану продукцію отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем відповідно до вищезазначених видаткових накладних виставлялися відповідачу наступні рахунки-фактури: рахунок-фактура № СФ-0000364 від 04.07.2011 р., рахунок-фактура № СФ-0000407 від 04.08.2011 р., рахунок-фактура № СФ-0000387 від 19.07.2011 р., рахунок-фактура № СФ-0000422 від 17.08.2011 р., рахунок-фактура № СФ-0000279 від 13.05.2011 р., рахунок-фактура № СФ- 0000305 від 25.05.2011 р. на загальну суму 107 676, 00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлену продукцію розрахувався частково, а саме у розмірі 30 000, 00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками із банківського рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29.09.2011 р. на адресу відповідача було направлено претензію-повідомлення вих. № 39 від 19.09.2011 р. з вимогою сплатити існуючу  заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 74 976, 00 грн. В підтвердження надіслання вказаної кореспонденції позивач надав до суду опис вкладення у цінний лист від 29.09.2011 р. та повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідачем була отримана зазначена претензія 12.10.2011 р., копії цих документів долучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо оплати за поставлену продукцію, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  74 976, 00 грн. заборгованості за поставлену продукцію є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фараон»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди» (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, провулок Сосновий, будинок 2, ідентифікаційний код - 33330650) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фараон»(02154, місто Київ, Русанівська набережна, будинок 8/1, квартира 112, ідентифікаційний код - 33343874) 74 976 (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

3.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 17.02.2012 р.