Рішення

від 08.02.2012 по справі 51/521

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/521

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/521

08.02.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Рембудкомплект"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд"    

про стягнення 248 500, 63 грн.

Суддя  Пригунова А.Б.  

Представники:

від позивача: Власенко В.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 248 500,63 грн., з яких основний борг –240 221,23 грн., пеня - 6 936,8 грн. та 3% річних –1342,6 грн. за договором поставки від 14.09.2010 р. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті поставленого товару згідно умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 12.12.2011 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 2  ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.12.2011 р. вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 66-Б.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. та від 01.02.2012 р. судом направлено на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення та витягу з реєстру відправки згуртованої рекомендованої поштової кореспонденції.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/521.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 08.02.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Рембудкомплект" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд" укладено договір поставки, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виготовляти та систематично постачати і передавати у власність покупцю певну продукцію, а відповідач зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.

Згідно п. 1.2. договору предметом поставки є наступна продукція: - бетонні суміші важкого бетону; - цемент загальнобудівельного призначення; - вироби бетонні тротуарні неармовані. Поставка продукції здійснюється партіями. Партією вважається кількість продукції, що поставляється за однією видатковою або товарно-транспортною накладною.

Відповідно до п.2.2. договору продукція вважається прийнятою за кількістю з моменту підписання представниками постачальника та покупця видаткової або товарно-транспортної накладних.

У п. 4.1. договору зазначено, що сторонами визначеною датою поставки кожної окремої партії товару вважається дата підписання видаткової або товарно-транспортної накладних представниками сторін, яким надані відповідні повноваження.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюється в безготівковому порядку або готівкою шляхом передплати. В разі відсутності передплати покупець зобов'язаний розрахуватися за кожну поставлену партію продукції протягом десяти календарних днів, але не пізніше банківського дня кінця календарного місяця, в якому відбулася поставка.

Згідно п. 6.3. договору датою оплати відповідачем отриманої продукції вважається дата надходження коштів на поточний рахунок або дата виписки прибуткового касового ордера постачальника.

У п. 8.1. договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2010 . У випадку, якщо жодна з сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Оскільки суду не надано жодних доказів щодо припинення договору в порядку п. 8.1. договору, суд приходить до висновку, що термін дії договору поставки від 14.09.2010 р. неодноразово автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у даній справі є чинним.

Відповідно до п. 9.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені у розмірі 0,5% від неперечисленої суми за кожен календарний день прострочки платежу та не звільняється від виконання зобов'язань за даним договором.

Судом встановлено, що позивачем була здійснена поставка товару згідно договору поставки від 14.09.2010 р. на загальну суму 967 390,95 грн., що підтверджується видатковими накладними та банківськими виписками, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в сумі 727 169,72 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки від 14.09.2010 р., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 240 221,23 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки від 14.09.2010 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про  купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

 Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором поставки від 14.09.2010 р. виконав в повному обсязі, поставив товар на загальну суму 967 390,95 грн. а відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, чим порушив взяті на себе договірні зобов'язання в результаті чого заборгував перед позивачем 240 221,23 грн.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару за Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд" утворилась заборгованість в розмірі 240 221,23 грн.

Так, листом –відповіддю №181 від 26.09.2011 р. на вимогу про здійснення оплати від 26.09.2011 р. №247 відповідач заборгованість визнав, та зобов'язався погасити останню до 01.12.2011 р.

Станом на час вирішення спору відповідач оплати суми заборгованості за договором поставки від 14.09.2010 р. не здійснив.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару згідно з договором поставки. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з ввідповідача 240 221,23 грн. основного боргу обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6 936,8  грн. за період з 14.09.2011 р. до 22.11.2011 р.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом  9.3. договору сторони погодили, що у разі затримки оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 5% від вартості поставленого товару за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1  згаданого Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, пунктом 6.1. договору сторони погодили, що у випадку поставки товару без передплати, покупець зобов'язаний оплатити поставлений товар протягом 14 днів з моменту поставки, але не пізніше банківського дня кінця календарного місяця, в якому відбулася поставка. Оскільки остання партія товару була поставлена позивачем 14.09.2011 р., а тому прострочення оплати відповідачем починається саме з 25.09.2011 р.

За розрахунком суду стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 6018,69 грн. за період з 25.09.2011 р. до 22.11.2011 р. від суми заборгованості 240 221,23 грн., визначена судом з урахуванням розміру облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період прострочення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1342, 6 грн. за період з 14.09.2011 р. до 22.11.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, сума 3 % річник, що підлягає задоволенню становить 1 164,9 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме прострочена заборгованість –240 221,23 грн., пеня у розмірі 6018,69 грн., та 1 164,9 грн. –3 % річних.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Укрмістобуд" ( 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 66-Б, ідентифікаційний код - 33398567)  з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Рембудкомплект" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 15, ідентифікаційний код - 03327836) 240 221 (двісті сорок тисяч двісті двадцять одна) грн. 23 коп. ––основного боргу, 6018 (шість тисяч вісімнадцять) грн. 69 коп. –пені, 1 164 (тисячу сто шістдесят чотири) грн. 90 коп. –3 % річних,  4 948 (чотири тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 09 коп. –судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 13.02.2012 р.