Рішення

від 07.02.2012 по справі 4/625

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/625

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/625

07.02.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БМК «Планета-Міст»

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лідинг»

Провизнання договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 недійсним

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача         не з'явились

Від відповідача              Букова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною з моменту укладення Додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета –міст»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг».

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 31.01.2012р.

В судовому засіданні представник Відповідача надав суду для огляду оригінали та належним чином завірені копії до матеріалів справи Контракту купівлі-продажу №255-LD від 10.10.2007р. та платіжних доручень №55659 від 01.11.2007р.№8917 від 05.11.2007р.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»і Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст»укладено договір фі нансового лізингу №255-LD.

Відповідно до п. 1.1. укладеного сторонами Договору, Лізингодавец (Відповідач) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в Договорі фінансового лізингу) та передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачем на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Предмет Договору зазначено в Специфікації.

Строк лізингу у Договорі визначений як строк, на який предмет Лізингу передається у користування Лізингоодержувача на умовах, погоджених в Спеціальних умовах Договору фінансового лізингу. Відповідно до додатку № 2 до Договору фінансового лізингу № 255-LD визначений графік лізингових платежів та остання дата останнього платежу, а саме 30.11.2010 року (п. 1.3. Договору).

Пунктом 10.3. Договору передбачається, що Лізингодавець (Відповідач) залишається єдиним беззаперечним власником предмета Лізингу.

У відповідності до підписаного 10 жовтня 2007 року Акту приймання - передачі, сторони визначили, що фактично приймаючи від продавця обладнання, яке становить Предмет лізингу відповідно до Контракту купівлі-продажу № 255-LD /PC від 10 жовтня 2007 року, загальною ціною предмета лізингу за Договором фінансового лізингу 1 751 947,79 грн., Лізингодавець (Відповідач) набуває вищезазначений предмет лізингу у повну і необмежену власність і право власності на нього та передає його Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг відповідно до Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10 жовтня 2007 року. Лізингоодержувач цим підтвердив фізичне приймання вищезазначеного Предмета Лізингу в стані та комплектності відповідно до Специфікації (включаючи витратні матеріали, інструкції, аксесуари).

31 серпня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМК Планета-Міст», було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10 жовтня 2007 р. Згідно п. 1.1. Додаткової угоди № 1 від 31 серпня 2009 р. Сторони погодились з 01 вересня 2009 р. замінити Лізингоодержувача у Договорі фінансового лізингу № 255-LD від 10 жовтня 2007 р. на Нового Лізингоодержувача - ТОВ «БМК Планета-Міст», яке стає Лізингоодержувачем за Договором та до якого переходять всі права та обов'язки.

Позивач вважає, що укладена між Позивачем та Відповідачем Додаткова угода № 1 від 31 серпня 2009 р. до Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10 жовтня 2007 року (оспорюваний правочин) повинна бути визнана судом недійсною у зв'язку із недодержанням в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, крім цього невідповідність оспорюваного правочину ст. 806 ЦК України.

Позивач зазначає, що тільки по закінченні строку Лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором фінансового лізингу, Лізингодавець та Лїзингоодержувач будуть мати право та можливість підписати Свідоцтво про передачу права власності згідно з формою, яку надасть Лізингодавець, яка буде документом, що підтверджує передачу права власності на Предмет Лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача та яке буде невід'ємною частиною Договору.

Натомість, за твердженням Позивача, Відповідач, не зважаючи на фактичне виконання Договору, на багато чисельні прохання Позивача ніяким чином не підтвердив свого права власності на об'єкт лізингу, тобто на думку Позивача Відповідач незаконного володіє, користується та розпоряджається неналежним йому майном, та не надав жодних офіційних документів, які б свідчили про протилежне.

Тому, Позивач вважає, що Відповідач, не будучи власником об'єкту лізингу, не мав права розпоряджатися ним на власний розсуд (продавати, дарувати, заставляти, тощо), а в даному випадку - не мав законних передавати: в лізинг Позивачу майно, яке не належало йому на праві власності та яким він не мав права розпоряджатися без згоди власника.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на наступне:

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та б статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також: моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.. 230 ЦК України, якщо одна сторона правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визначається судом недійсним.

Позивач вважає, що укладена між позивачем та відповідачів 31 серпня 2009 року додаткова угода №1 до договору фінансового лізингу № 255-LD в від 10 жовтня 2007р. в порядку ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України підлягає визнанню її недійсною.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно вказаної норми спеціального Закону лізингодавець на момент укладення договору фінансового лізингу не зобов'язаний мати у власності майно, яке буде передане в користування лізингоодержувачу. Водночас таке майно повинно бути у власності лізингодавця на момент переданая його в користування лізингоодержувачу.

В силу ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»це майно повинно бути придбане лізингодавцем відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, які, в свою чергу, визначаються в договорі фінансового лізингу.

10.10.2007 р. між ЗАТ «Планета-Буд»та ТОВ «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 р.

Згідно п. 1.1 Договору, ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Догоговорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

ТОВ «УніКредит Лізинг»виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 05.11.2007 р.

Так. відповідно до умов Розділу «Визначення»Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 р. Продавець означає Закрите акціонерне товариство «Планета-Буд», код ЄДРПОУ 25638927.

На виконання п. 1.1 Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 р. між ТОВ «УніКредит Лізинг»та ЗАТ «Планета-Буд»було укладено Контракт купівлі-продажу № 255-LD/PC від 10Л 0.2007 р.

Відповідно до п. 1.1 Контракту купівлі-продажу № 255-LD/PC Продавець зобов'язаний продати, а Лізингодавець зобов'язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу (відповідно до Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10 жовтня 2007 р.) 1 (одна) бетонорозподідьча стріла Путцмайстер MXR 32/36Z (виробництва Jalula International Inc. (Канада), надалі іменоване «Предмет Лізингу».

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту переданан майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 Контракту купівлі-продажу № 255-LD/PC від 10.10.2007 р. право власності на Предмет Лізингу переходить від Продавця до Лізингодавця з моменту підписання Акту приймання-передачі Предмета Лізингу на умовах, передбачених Контрактом.

Відчуження ЗАТ «Планета-Буд»Предмета Лізингу на користь відповідача (ТОВ «УніКредит Лізинг») та набуття відповідачем (ТОВ «УніКредит Лізинг») права власності на Предмет Лізингу підтверджується актом приймання-передачі від 05.11.2007 p., який підписаний повноважними представниками сторін Контракту купівлі-продажу та засвідчений печатками сторін.

Відповідно до Акту приймання-передачі від 05Л 1.2007 р. фізично приймаючи від Продавця (ЗАТ «Планета-Буд») обладнання, яке становить Предмет Лізингу відповідно до Контракту купівлі-продажу № 255-LD/PC від 10 жовтня 2007 p., Лізингодавець (ТОВ «УніКредит Лізинг») цим набуває вищезазначений Предмет Лізингу у повну і необмежену власність і право власності на нього та передає його Лізингоодержувачу (ЗАТ «Планета-Буд») у фінансовий лізинг відповідно до Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10 жовтня 2007 р.

Оплата Предмета Лізингу була здійснена Покупцем Продавцю на умовах, передбачених розділом 5 Контракту купівлі-продажу № 255-LD/PC від 10.10.2007 p., що підтверджується платіжними дорученнями ТОВ «УніКредит Лізинг»№ 8917 від 05.11.2007 р. та № 55659 від 01.11.2007 p., копії яких подані суду відповідачем 07.02.2012 р. в судовому засіданні.

31.08.2009 р. Додатковою угодою № 1 до Договору фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 p., укладеною між ТОВ «УніКредит Лізинг», ЗАТ «Планета-Буд»та ТОВ «БМК Планета-Міст», з 01.09.2009 р. замінено особу Лізингоодержувача по Договору фінансового лізингу №255-LD від 10.10.2007 р. на Нового Лізингоодержувача, тобто на ТОВ «БМК Планета-Міст».

Таким чином, передача майна в користування на підставі вказаного договору фінансового лізингу та додаткової угоди до нього, що є його невід'ємною частиною, є правочинами щодо розпорядження відповідачем власним майном, що відповідають вимогам законодавства України і не порушують будь-чиїх прав.

Крім того, відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України колена особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Однак позивачем не обґрунтовано, яке його право було порушено відповідачем шляхом укладення між сторонами у справі додаткової угоди до договору фінансового лізингу, за яким позивач отримав у користування майно, яким користується вже протягом двох з половиною років.

Користування предметом лізингу протягом двох з половиною років дії додаткової угоди до договору відповідало інтересам позивача щодо здійснення ним своєї статутної діяльності з метою отримання прибутку і жодних прав позивача не порушувало.

Більше того, суду доведено, що строк користування майном за договором фінансового лізингу закінчився 30.12.2011 p., проте позивач, стверджуючи, що відповідач не мав права передавати йому користування майно і вимагаючи визнати договір недійсним, досі не повернув таке майно позивачу, що є наслідком визнання договору недійсним.

Суду також доведено, що в лютому 2011 року Господарський суд міста Києва порушив провадження у справі № 52/116 за позовом ТОВ «УніКредит Лізинг»до ТОВ «БМК «Планета-Міст», З AT «Планета-Буд»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором фінансового лізингу № 255-LD від 10.10.2007 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки визнання недійсним оспорюваної додаткової угоди до договору фінансового лізингу жодним чином не захистить будь-яких прав позивача, який протягом двох з половиною років користується предметом лізингу. Жодне право позивача не було порушене шляхом укладення оспорюваної ним додаткової угоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог.  Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Витрати по судовому збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

 Суддя                                                                                                          І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 13.02.2012р.