Рішення

від 14.02.2012 по справі 4/565

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

4/565

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  4/565

14.02.12

За позовомМіністерства охорони здоров'я України

До           Товариства з обмеженою відповідальністю «Емансіс»

Третя особаДержавне українське об'єднання «Політехмед»

Пророзірвання договору та стягнення коштів в сумі 20 054 229,37 грн.

                                                                                       Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача                   Волік Я.В.

від відповідача              Буртовий М.В.

від третьої особи            не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти № 218Т-210/545/21-2 від 27.12.2010р. укладеного між Міністерства охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс», зобов'язати ТОВ «Емансіс»повернути суму попередньої оплати за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 218Т-210/545/21-2 від 27.12.2010р. укладеного між позивачем та відповідачем у розмірі 15 571 710,00 грн. Крім того просить стягнути пені в розмірі 3 005 340,03 грн., штраф у розмірі 1 090 019,70 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами 247 014,25 грн., 140 145,39 грн. індексу інфляції.

08.02.2012р. Позивач подав клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору про закупівлю товарів за державні кошти №218 Т-210/545/21-2 від 27.12.2010р., укладений між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс»та повернення оплати за договором про закупівлю товарів за державні кошти №218 Т-210/545/21-2 від 27.12.2010р., укладеного між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс», оскільки під час знаходження даної справи в провадженні на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2011р. по справі №11/296, Міністерство охорони здоров'я України прийняло відповідно до акту приймання-передачі медичного обладнання за договором №218 Т-210/545/21-2 від 27.12.2010р.

З наданих сторонами доказів вбачається, що відповідачем дійсно поставлено товар, а отже виконано зобов'язання в частині поставлення товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №218 Т-210/545/21-2 від 27.12.2010р., укладеного між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс».

Таким чином, суду доведено та підтверджено документально, що Відповідачем виконано зобов'язання щодо  поставлення товару за договором, тобто між сторонами відсутній предмет спору в частині позову про розірвання договору та зобов'язання повернути попередню оплату, провадження у справі в цієї частині позову слід припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до п.1.1. ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Позивач також подав заяву про збільшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить стягнути з відповідача 3 005 340,03 грн. пені, 1 090 019,70 грн. пені, 3% річних в розмірі 309 727,71 грн., 183 746,18 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема збільшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму штрафних санкцій, 3% річних та інфляції, у розмірі 4 588 833,62 грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 12.01.2012р.

 Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2010 року між Міністерством охорони здоров'я України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Емансіс»укладено Договір про закупівлю товарів за державні кошти № 218Т-2010/545/21-24, умовами якого визначено, що Відповідач зобов'язується поставити обладнання, зазначене в Специфікації (Додаток 1 до цього договору) у відповідності до Графіку поставки (Додаток 2 до цього Договору) Третій особі, Третя особа приймає товар та передає його Відповідачу для подальшого його постачання до закладів охорони здоров'я.

В свою чергу Позивач зобов'язується перерахувати рахунок Відповідача кошти, необхідні для виконання цього Договору, у межах коштів, виділених із Державного бюджету на 2010 рік, закупівля якого здійснюється за бюджетною програмою КПКВ 2301290 «Централізована закупівля високовартісного обладнання для закладів охорони здоров'я»згідно із Специфікацією.

Додатковою угодою № 1 від 27.12.2010 до вищезазначеного договору були внесені зміни відповідно до яких Замовник зобов'язується здійснити 100% попередню оплату за товари, зазначені в Специфікації ( Додаток 1 до цієї Додаткової угоди), а Постачальник протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів попередньої оплати забезпечує поставку товару до закладів охорони здоров'я згідно з розподілом Замовника та введення обладнання в експлуатацію.

Відповідно до п. З.1. Договору (з урахуванням Додаткової угоди) ціна Договору становить 15 571 710,00 грн., без ПДВ.

Відповідно до п. 12.1. розділу XII Договору невід'ємною частиною Договору є: Специфікація та Графік поставки.

Так відповідно до Специфікації ТОВ «ЕМАНСІС»було зобов'язано поставити комплекс рентгенівський діагностичний Emansis Digital X Ray System ТУ У 33.1-32665379-01:2007 у складі: - рентгенівська радіографічна система PLX 140; система цифрової радіографії Kodak Point-of-care CR 120 System; Kodak Dry view 8150 лазерна камера Imager, виробник ТОВ «ЕМАНСІС»Україна, у кількості 21 комплект.

Відповідно до Графіку поставки товар повинен був бути поставлений в термін 90 днів з моменту передплати.

Відповідно до п. 6.1.1 Договору Міністерством охорони здоров'я України 30.12.2010 було здійснено попередню оплату за медичне обладнання у сумі 15 571 710,00 грн.

Враховуючи викладене товар повинен був бути поставлений у квітні місяці.

В той же час, своїм листом від 21.04.2011 № 04-06/259, ТОВ «ЕМАНСІС»повідомило МОЗ про внесення змін № 2 до ТУ У 33.1-32665379-01:2007, згідно з якими назву комплексу було змінено з «Комплексу рентгенівського діагностичного «Emansis Digital X Ray System»на «Комплекси рентгенівські діагностичні КРД «Емансіс». Відповідно було отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію від 03.12.2010 №6316/2007, а старе свідоцтво було анульовано. В ТУ У 33.1-32665379-01:2007 зі змінами № 2 ні одна з 16 моделей не відповідала комплектації, яка б відповідала документації з конкурсних торгів.

Після цього, в ТУ У 33.1-32665379-01:2007 було внесено зміни № 3, згідно з якими одна з моделей Комплексу рентгенівського діагностичного КРД «Емансіс»відповідає вимогам, які були зазначені в документації з конкурсних торгів і отримано нове свідоцтво про державну реєстрацію від 10.06.2011 №6316/2007.

Листом від 07.10.2011 № 14.02-05/119 МОЗ України звернулося до ТОВ «ЕМАНСІС»з пропозицією розірвати Договір.

Позивач зазначає, оскільки листом від 13.10.2011 № 04-06/969 ТОВ «ЕМАНСІС»надіслало  відповідь,  якою  заперечило  проти  розірвання  договору,  МОЗ України відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України передав спір на вирішення до суду.

За твердженням Позивача, оскільки Відповідач порушив свої зобов'язання щодо поставки товару, з відповідача підлягають стягненню штрафні санкції.

Згідно п. 7.2 та п. 7.3 Договору за кожний день порушення зобов'язань щодо строку поставки обладнання передбачених пунктами 5.1 та 5.2 Договору, Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого обладнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів з Відповідача стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення пені та штрафу з наступних підстав:

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.   

Відповідно до платіжного доручення № 13 від 27.12.2010р. та № 5 від 27.12.2010р. позивач здійснив 100% попередню оплату за поставлений товар.

Проте відповідач порушив умови договору, а саме поставив медичне обладнання з порушенням строк визначеного у п.5.1. договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п.7.2. договору, за порушення умов передбачених п.5.1. та п.5.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується на рахунок одержувача штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Матеріали справи свідчать, що Відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної поставки товару.

Позивач, відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.02.2012р. просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 3 005 340,03 грн. та штраф у розмірі 1 090 019,70 грн.

Відповідач стверджує, що прострочення боржника не настало, оскільки зобов'язання не могло було виконано внаслідок прострочення кредитора.

В обґрунтування своїх тверджень посилається на ст. 612 ЦК України, якою передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. При цьому ч.4 даної статті передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідач зазначає, що Господарським судом міста Києва від 04.11.2011р. винесено рішення у справі №11/296, яким позов задоволено та зобов'язано МОЗ України та ДУО «Політехмед»прийняти від ТОВ «Емансіс»комплекс рентгенівської діагностики КРД Емансіс ТУ У 33.1-32665379-001:2007 у складі рентгенівська радіографічна система PLX 140; система цифрової радіографії Kodak Point-of-care CR 120 System; Kodak Dry view 8150 лазерна камера Imager, виробник ТОВ «ЕМАНСІС»Україна, у кількості 21 штук в порядку передбаченого договором та з оформленням видаткової накладної

За твердженням Відповідача зазначеним рішенням встановлено, що МОЗ України та ДУО «Політехмед»неправомірно відмовляються прийняти товар за Договором. Тому, на його думку в діях Відповідача відсутня вина, що виключає можливість задоволення позовної вимоги про стягнення пені та штрафу.

Господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, прийшов до висновку, що доводи відповідача заслуговують на увагу.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 статті 83 чинного Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, що приймає рішення, має право у певних випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; це ж питання врегульовано і в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”.

Враховуючи ступень виконання зобов'язань, причини неналежного виконання зобов'язання, намагання добровільного усунення відповідачем порушення та його наслідків, об‘єктивно оцінив всі надані сторонами докази неналежного виконання відповідачем своїх зобов‘язань, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір пені, штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, який  порушив зобов'язання по договору, до 50%.

Таким чином, з відповідача належить стягнути пеню у сумі 1 502 670,01  грн. за прострочення терміну поставки товару та штраф у розмірі 545 009,85 грн., відповідно до п.7.2 договору.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми та боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Однак, Вимога позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 309 727,71грн. та 183 746,18 грн. індексу інфляції задоволенню не підлягає, оскільки зміст позовних вимог стосується зобов'язання товариства виконати умови  договору.

А ст. 625 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування зазначених вимог передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в  матеріалах справи позивач довів, що його уточнені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМАНСІС»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, 39, офіс 5, код ЄДРПОУ 34809414) на користь Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Кимїв, вул. Грушевського, 7, код ЗКПО  00012925) пеню у сумі 1 502 670 грн. 01 коп., штраф у розмірі 545 009 грн. 85 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕМАНСІС»(03150, м. Київ, вул.. Предславинська, 39, офіс 5, код ЄДРПОУ 34809414) в дохід державного бюджету України 5 764 грн. 97 коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В решті частині позову про стягнення пені, штрафу, індексу інфляції, 3% річних відмовити.

В частині розірвання договору та повернення попередньої оплати провадження у справі припинити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

      Суддя                                                                                                     І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.02.2012р.