Рішення

від 08.02.2012 по справі 5011-48/757-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

5011-48/757-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-48/757-2012

08.02.12

За позовомДочірнього підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Екобудкомплект"

простягнення 48 827,73 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Мельник О.М.

від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" (надалі –"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудкомплект" (надалі –"Товариство") про стягнення 48 827,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди №3-3 адмінбудівлі контори першого поверху в осях 5-7 праве крило кімната №106 від 01.10.2008 р. позивач передав у платне строкове користування нежиле приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 7 066,24 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 39 606,27 грн. та індексу інфляції у розмірі 2 155,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 08.02.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №18201902, яке отримане представником відповідача 30.01.2012 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) укладений договір оренди №3-3 адмінбудівлі контори першого поверху в осях 5-7 праве крило кімната №106 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування адмінбудівлю контори 1-го поверху в осях 5-7 праве крило кімната №106 площею 13,41 кв.м. і коридор площею 5,46 кв.м. Всього –18,87 кв.м. в оренду для розміщення офісу по вул. Толстого, 63 без права викупу приміщень.

Згідно з п. 2.1 Договору приміщення, вказані в п.1.1 цього Договору, передаються в оренду орендодавцем і приймаються орендарем протягом 5 днів після підписання цього договору по акту прийому-передачі.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно у формі авансових платежів до 5 числа поточного місяця за рахунками орендодавця в Національній валюті України.

На виконання умов Договору 01.10.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення адмінбудівлі контори першого поверху в осях 5-7 праве крило кімната №106, що знаходиться за адресою: вул. Толстого, 63, що підтверджується актами прийому-передачі приміщення від 01.10.2008 р. та Додатковою угодою №1 від 01.01.2009 р. до Договору, в тому числі щодо строку дії Договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2008 р. у розмірі 3 396,12 грн. та за січень 2009 р. у розмірі 3 670,12 грн., а всього –7 066,24 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно у формі авансових платежів до 5 числа поточного місяця за рахунками орендодавця в Національній валюті України.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.2 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 5 числа поточного місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами у період з 31.10.2008 р. по 31.01.2009 р. підписані акти виконаних робіт, відповідно до яких орендна плата та вартість комунальних послуг за цей період складає 12 510,70 грн.

Відповідачем частково сплачена орендна плата у розмірі 5 444,46 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

За таких обставин, заборгованість відповідача з орендної плати за грудень 2008 р. та січень 2009 р. становить 7 066,24 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 7 066,24 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 7 066,24 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 39 606,27 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 4.4 Договору за порушення термінів оплати за оренду, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 0,5% від 7 066,24 грн. у період з 06.12.2008 р. по 31.12.2011 р., тобто від загальної суми заборгованості за весь період прострочення до подачі позову, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За змістом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки визначена сторонами в Договорі ставка нарахування пені у розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, то правомірним нарахуванням пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних та інших платежів за Договором є у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

По-друге, судом встановлено, що останніми днями виконання грошового зобов'язання відповідачем по сплаті орендних та інших платежів за Договором є 5 числа звітних місяців (грудень 2008 року, січень 2009 року), а тому правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті орендних та інших платежів за грудень 2008 року з 06.12.2008 р. та за січень 2009 року з 06.01.2009 р.

По-третє, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 05.06.2009 р. (за грудень 2008 року) та 05.07.2009 р. (за січень 2009 року). Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором за грудень 2008 року, нарахованої від суми заборгованості у розмірі 3 396,12 грн. за період з 06.12.2008 р. по 05.06.2009 р., у розмірі 405,98 грн., за січень 2009 року, нарахованої від суми заборгованості у розмірі 3 670,12 грн. за період з 06.01.2009 р. по 05.07.2009 р. у розмірі 432,57 грн., що разом становить 838,55 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (38 767,72 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд відзначає, що згідно ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені застосовується спеціальна позовна давність (один рік), проте відповідачем заяви про застосування строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 2 155,22 грн., нарахованого за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором від суми - 7 066,24 грн. за період з грудня 2008 року по грудень 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за липень та серпень 2009 року, квітень, травень, червень та липень 2010 року, липень, серпень та жовтень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому за перерахунком суду, з урахуванням викладеного та встановлених судом днів з яких відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів за грудень 2008 року та січень 2009 року, розмір індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача, становить 2 077,30 грн.

В іншій частині заявленого до стягнення індексу інфляції у розмірі 77,92 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства основного боргу у розмірі 7 066,24 грн., пені у розмірі 838,55 грн. та індексу інфляції у розмірі 2 077,30 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірнього підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екобудкомплект" (01133, м. Київ, вул. Щорса, 29; ідентифікаційний номер 32380365) на користь Дочірнього підприємства "Спеціалізований будівельно-монтажний поїзд по водопостачанню №95" Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Трест Південтранстехмонтаж" (03035, м. київ, вул. Толстого, 63; ідентифікаційний код 01381062) заборгованість у розмірі 7 066 (сім тисяч шістдесят шість) грн. 24 коп., пеню у розмірі 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 55 коп., індекс інфляції у розмірі 2 077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 04 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –13.02.2012 р.