Ухвала

від 14.02.2012 по справі 2-246

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-246 Головуючий у суді у 1 інстан ції - Сидоренко

Номер провадження 22-ц/1890/479/12 Суддя-доповідач - Білецький

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду с прав цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Білец ького О. М.,

суддів - Хвостика С. Г., Тара н С. А.,

за участю секретаря - Киянен ко Н.М.,

розглянувши у відкритом у судовому засіданні в примі щенні апеляційного суду циві льну справу за апеляційною с каргою представника ОСОБА _1 - ОСОБА_2

на рішення Зарічного район ного суду м.Суми від 10 січня 2012 р оку

у справі за позовом ОСОБА _1 до Публічного акціонерно го товариства «Всеукраїнськ ий Акціонерний Банк» про визнання кредитного договор у недійсним,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2011 року ОСОБА_1 з вернувся до суду з позовом, у я кому посилаючись на те, що змі ст укладеного 27 березня 2008 року між ним і ПАТ «ВіЕйБІ Банк» кр едитного договору суперечит ь вимогам законодавства, про сив визнати цей правочин нед ійсним.

Рішенням Зарічного районн ого суду м.Суми від 10 січня 2012 ро ку у задоволенні позовних ви мог відмовлено.

В апеляційній скарзі предс тавник позивача, посилаючись на неповноту з' ясування су дом обставин справи, невідпо відність висновків фактични м обставинам та порушення но рм матеріального і процесуал ьного права, просить зазначе не рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про за доволення позову.

Доводить, що не маючи індиві дуальної ліцензії на здійсне ння операцій з іноземною вал ютою банк не вправі був уклад ати кредитний договір в іноз емній валюті, яка до того ж не є законним засобом платежу н а території України.

Заслухавши пояснення пред ставників сторін, дослідивши матеріали справи та перевір ивши рішення суду в межах дов одів апеляційної скарги і ви мог, заявлених у суді першої і нстанції, колегія суддів вва жає, що апеляційна скарга не п ідлягає задоволенню з таких підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.215 ЦК Україн и підставою недійсності прав очину є недодержання в момен т його вчинення стороною вим ог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ц ього Кодексу.

Ч.1 ст.203 ЦК України (в редакції на час укладення оспорювано го договору) встановлює, що зм іст правочину не може супере чити цьому Кодексу, іншим акт ам цивільного законодавства , а також моральним засадам су спільства.

Відповідно до ст.ст.192, 524 ЦК Ук раїни, законним платіжним за собом на всій території Укра їни є грошова одиниця Україн и і зобов' язання мають бути виражені в гривні. Іноземна в алюта може використовуватис я в Україні у випадках і в поря дку, встановлених законом.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк зо бов' язується надати грошов і кошти (кредит) позичальнико ві у розмірі та на умовах, вста новлених договором, а позича льник зобов' язується повер нути кредит та сплатити проц енти.

Згідно зі ст.49 Закону Україн и «Про банки і банківську дія льність» (далі - Закон) до кре дитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у п.п.3-7 ч.2 ст .47 цього Закону, у тому числі ро зміщення залучених коштів ві д свого імені, на власних умов ах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання креди тів є однією з основних банкі вських операцій. У розумінні ст.2 Закону до коштів відносят ься гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквів алент. Надаючи кредит, банк ро зміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривн і) так й в іноземній валюті.

Ст.ст.47, 49 цього Закону визнач ають операції банків із розм іщення залучених коштів на в ласний ризик як кредитні опе рації, незалежно від виду вал юти, яка використовується. Кр ім того, ст.49 Закону встановлю є ряд обмежень і заборон, що ст осується умов здійснення окр емих банківських операцій. П роте, приписи вказаної статт і не містять заборони на вида чу кредитів у іноземній валю ті.

Основним законодавчим акт ом, який регулює правовіднос ини у сфері валютного регулю вання і валютного контролю є Декрет КМУ «Про систему валю тного регулювання і валютног о контролю» від 19 лютого 1993 рок у №15-93 (далі - Декрет). Відповідн о до ч.1 ст.5 цього Декрету на зді йснення валютних операцій на ціональним банком видаються відповідні ліцензії. Генера льні ліцензії видаються коме рційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потр ебують індивідуальної ліцен зії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Інди відуальні ліцензії видаютьс я на здійснення разової валю тної операції на період, необ хідний для здійснення такої операції.

Виходячи із зазначених вищ е норм, чинне законодавство д опускає можливість визначен ня зобов' язань у іноземній валюті, використання іноземн ої валюти в Україні, але визна чає межі та конкретний поряд ок її використання.

Відповідно до п. «в» ч.4 ст.5 Де крету, індивідуальної ліценз ії потребує зокрема здійснен ня операцій щодо надання і од ержання резидентами кредиті в в іноземній валюті, якщо тер міни і суми таких кредитів пе ревищують встановлені закон одавством межі. Тобто, індиві дуальна ліцензія на проведен ня операцій по наданню і одер жанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують в становлені законодавством м ежі.

Оскільки на даний час обмеж ення щодо термінів і сум таки х кредитів не встановлені за конодавством, отримання відп овідної індивідуальної ліце нзії не є необхідною умовою д ля видачі та одержання креди ту. Єдиною правовою підставо ю для здійснення банкам кред итування в іноземній валюті є наявність у банку генераль ної ліцензії на здійснення в алютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

За викладених обставин укл адення кредитного договору в іноземній валюті не супереч ить вимогам чинного законода вства, зокрема правилам пров едення валютних операцій.

Як встановлено судом і вбач ається з матеріалів справи, 03 грудня 2001 року Національний б анк України видав ВАТ «ВіЕйБ І Банк» банківську ліцензію №35 та дозвіл №35-1 на здійснення операцій з валютними цінност ями, в тому числі з розміщення іноземної валюти на валютно му ринку України.

27 березня 2008 року між ОСОБА _1 та ВАТ «ВіЕйБІ Банк» було у кладено договір №149, у відпові дності з яким банк надав пози чальнику на споживчі потреби кредит у розмірі 50000 доларів СШ А, що відповідало 252500 грн., строк ом до 27 березня 2012 року з виплат ою за користування 13,5% річних.

18 травня 2010 року ВАТ «ВіЕйБІ Б анк» змінив свою назву на ПАТ «ВіЕйБІ Банк».

Вказані факти правильно і з достатньою повнотою встанов лені судом першої інстанції на підставі належним чином д осліджених та оцінених доказ ів та визнаються сторонами.

За таких обставин суд першо ї інстанції прийшов до обґру нтованого висновку про те, що між сторонами було погоджен о всі істотні умови кредитно го договору визначені ст.ст.105 4, 1055 ЦК України, він укладений з дотриманням чинного законод авства і не порушує охоронюв аних законом прав та інтерес ів позивача, а тому законні пі дстави для визнання цього пр авочину недійсним відсутні.

Таким чином, рішення суду пе ршої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріал ьного і процесуального права , є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни ч и скасування не вбачається.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ст.с т.308, 314, 315 ЦПК України, колегія суд дів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу предста вника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Зарічного районно го суду м.Суми від 10 січня 2012 рок у залишити без змін.

Ухвала набирає законної си ли з моменту її проголошення , проте протягом двадцяти дні в з цього часу може бути оскар жена в касаційному порядку б езпосередньо до Вищого спеці алізованого суду України з р озгляду цивільних і кримінал ьних справ.

Головуючий -

Судді -