Постанова

від 08.07.2008 по справі 10/16пд

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.07.2008  року                                                           

Справа № 10/16пд

          Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Баннової Т.М.

суддів                                                   Зуєвич А.М.

Єжової С.С.

за присутністю

секретаря

судового

засідання                            

Міхальчук О.А.

за участю

прокурора                   Подгорна

Г.В., посвідчення від 16.11.04 № 878,  

та

представників сторін:

від позивача                                         

Ващенко Ю.К., дов. від 20.03.08 № 14 

від відповідача                             Бібік М.М., дов.

від 01.11.07 № 11 

від ТОВ „ЖЕУ”                              Шевченко А.В.,

наказ від 21.02.08 №б/н,  

від Луганської міської ради          Долженко В.В., дов. від 24.07.06 №

01-03-30/3969а 

від ГО „Луганська обласна

громадська

спілка захисту

прав мешканців

багатоквартирних

будинків та гуртожитків”,          ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_1 від 30.12.97,

виданий Ленінським РВ УМВС України в

Луганській області,  

розглянув у

відкритому

судовому

засіданні          

апеляційні

скарги                             

Регіонального відділення Фонду   

Державного майна України по Луганській

області, м. Луганськ

та                                                

Товариства з обмеженою відповідальністю

„Житлово-експлуатаційне управління”,

                                                    м.

Луганськ          

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                 

06.02.2008

у справі                                         №

10/16пд  (судова колегія у складі:   

головуючий суддя -Мінська Т.М., суддів - 

Зюбанової Н.М., Кірпа Т.С.)

за позовом                                   Прокурора м.

Луганська в інтересах держави 

в особі Регіонального відділення Фонду   

Державного майна України по Луганській

                                                     області, м. Луганськ

до 

відповідача                                   Акціонерного

товариства закритого типу 

„Луганськміськбуд”, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача         Луганська міська рада, м. Луганськ

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору  на стороні позивача         Громадська організація „Луганська

обласна

громадська спілка захисту прав мешканців

багатоквартирних будинків та гуртожитків”,

                                                     м. Луганськ

третя особа,

яка не заявляє

самостійних

вимог на предмет

спору  на стороні відповідача     Товариство з обмеженою відповідальністю

„Житлово-експлуатаційне управління”,

м. Луганськ     

про                                                 

визнання частково недійсним договору

купівлі-продажу

За результатами

розгляду апеляційних скарг Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів, що призначена

розпорядженнями голови суду від 05.06.2008, від 18.06.2008 та від 07.07.2008

ВСТАНОВИВ:

         Прокурор м. Луганська в інтересах

держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по

Луганській області (далі -регіональне відділення ФДМУ) звернувся до

господарського суду  Луганської області з

позовом до Акціонерного товариства закритого типу „Луганськміськбуд” (далі -АТЗТ

„Луганськміськбуд”) про:

        - визнання частково недійсним договору

купівлі-продажу державного майна від 23.12.1993 в частині продажу гуртожитків,

розташованих у АДРЕСА_1

        - зобов'язання АТЗТ „Луганськміськбуд”

передати гуртожитки та будинки, розташовані у АДРЕСА_1

         Ухвалою суду від 12.11.2007 залучено

до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача Луганську міську раду та Товариство з

обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційне управління” в якості третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

(далі -ТОВ „Житлово-експлуатаційне управління”).

         Ухвалою суду від 20.12.2007 залучено

до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні позивача Громадську організацію „Луганська обласна

громадська спілка захисту прав мешканців багатоквартирних будинків та

гуртожитків”.

Рішенням

місцевого господарського суду від 06.02.2008 позов задоволений частково, а

саме:

1) визнано

частково недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 23.12.1993,

укладений між регіональним відділенням ФДМУ та організацією орендарів орендного

підприємства „Луганськміськбуд” в частині продажу гуртожитків, розташованих у

АДРЕСА_1

2) зобов'язано

АТЗТ „Луганськміськбуд” повернути регіональному відділенню ФДМУ:

- гуртожитки,

розташовані за адресами:АДРЕСА_1

          - житловий  будинок,  

розташований   за  адресою:  

АДРЕСА_2,  крім  квартир, 

що  знаходяться  у 

власності   громадян:   

№ №  1, 2, 3, 7, 8, 9, 11, 12, 15, 16, 17, 19, 20,

21, 22, 23, 24, 26, 27, 28, 29, 30, 35, 36, 38, 39, 40, 43, 44, 46, 47, 48, 49,

51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 63, 64, 65, 66, 67, 68, 70, 71, 73,

76, 78, 79, 80, 82, 83, 85, 86, 87, 88, 90, 91, 92, 93, 94, 98, 99, 100, 101,

102, 103, 104, 105, 106, 107, 108, 109, 110, 111, 114, 115, 116, 117, 118, 119,

120, 121, 122, 123, 125, 126, 127, 128, 129, 130, 131, 132, 134, 135, 136, 138,

139, 140, 141, 143, 144, 146, 147, 148, 149, 152, 153, 154, 156, 157, 159, 160,

161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176,

177, 178, 179, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 188, 189, 190,  а 

також  крім  вбудованого 

нежитлового  приміщення  на  1

-ому  поверсі   № 

191,  вбудованих нежитлових

приміщень № 1 і  № 2.  

         - житловий  будинок,  

розташований   за  адресою:  

АДРЕСА_3, крім  квартир,  що 

знаходяться  у  власності  

громадян:   

№№ 2, 3, 5, 6,

8, 14, 15, 16, 18, 19, 21, 22, 23, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 35, 36, 37,

39, 42, 44, 45, 46, 51, 52, 53, 55, 57, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 69,

70, 71, 72, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 85, 86, 87, 88, 89, 90, 92, 93, 94, 95,

96.  

         - житловий  будинок,  

розташований   за  адресою: 

АДРЕСА_4, крім  квартир,  що 

знаходяться  у  власності  

громадян:   

№№ 1, 2, 4, 5,

6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 23, 24, 26, 27, 29, 30, 31,

32, 33, 34, 35, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 

45,  46, 47, 48, 50, 51, 53, 54,

55, 56, 58, 60, 62, 65, 66, 68, 69, 70, 71, 72, 73,  76,  

77,  78, 79, 80, 81, 82, 83, 84,

85, 86, 87, 88, 90, 91, 93, 94,   а  також 

крім  нежитлового  приміщення 

на  1 -ому  поверсі  

№  97. 

         - 

житловий  будинок,   розташований   за 

адресою:  АДРЕСА_5  крім 

квартир,  що  знаходяться 

у  власності   громадян:   

№ №  1,  

3,  4,   5, 

6,   7,  8,  

9,  11,   12, 

15,   16,  17, 

18,  23,  24,  

25,  27,  31, 

32,  33,   35, 

36,   37,   39, 

40,  41,  42, 

43,  45, 46,  47, 

48,  49,   50, 

51,  52,  53, 

54,   58,  59, 

62,  65,  66, 

67,  68,  70, 

71,  72,  73, 

74,  76,  77, 

79,  82,  84, 85, 86, 

87,  88,  89, 

90,  91,  92, 

93,  95,  96, 

97,  98,  99, 

103,  104,  105, 

106,  107,  109, 

110,  111,    113,  114, 

115,  116,  117, 

118,  119,  121, 

124,  125,  126, 

127,  129,  130, 

132,  133,  136, 

137,  138,  139, 

140,  141,  143, 

144,  145,  147, 

149,  151,  152, 

153,   154,  156, 

158,  159,  160, 

161,  162,  164, 

165,  167,  168, 

169,  171,  173, 

177,  178,  180, 

181,  184,  185, 

186,  188,  190, 

191,  193,  195, 196, 

204,  206,  210, 

211,  213,  214, 

216,  217,  219, 

220,  223,  225, 

226,  227,  228, 

229,  230,  231, 

232,  233,  234, 

235,  236,  237, 

238,  239, 243,  245, 

246,  249,  250, 

251,  253,  254, 

256,  257,  258, 

260,  261,  262, 

263,  264,  268, 

269,  270,  271, 

272,  275,  279, 

280,  281, а  також 

крім  нежитлового  приміщення 

на  1 -ому  поверсі  

№  283,  нежитлової будівлі  магазину 

“Скіф” загальною площею 387,2 кв.м.

В решті вимог

відмовлено. З АТЗТ „Луганськміськбуд” стягнуто в доход державного бюджету

витрати по сплаті держмита в сумі 42 грн. 50 коп. та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.

Мотивоване дане

рішення положеннями ст.ст.  48, 80

Цивільного кодексу УРСР, ч. 1 ст. 215, п.п. 3, 5 ст. 267 Цивільного кодексу

України, п. 4 Перехідних і прикінцевих положень Цивільного кодексу України,

ст.ст. 4, 5, 6, 127 Житлового кодексу УРСР, п. 2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію

державного майна”, Законом України від 03.03.2005 № 2453 „Про внесення змін до

деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян,

які проживають у гуртожитках”, п. 2 „Порядку повернення у державну власність

об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів

купівлі-продажу таких об'єктів”, затвердженого 

постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32.

         З посиланням на ст. 80 Цивільного

кодексу УРСР  та з врахуванням обставин

справи і соціальної значимості даного питання з огляду на конституційний

обов'язок держави гарантувати житлові права громадян місцевий господарський суд

визнав поважною причину пропуску строку позовної давності та зазначив також про

застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до

винесення рішення, чого відповідачем зроблено не було.

         За висновком суду, договір

купівлі-продажу від 23.12.1993 в частині продажу гуртожитків, розташованих у

АДРЕСА_5 укладений з порушенням вимог законодавства, оскільки суперечить

положенням ст. 4-6 Житлового кодексу УРСР, п. 2 ст. 3 Закону України „Про

приватизацію державного майна”, тому підлягає визнанню недійсним на підставі

ст. 48 Цивільного кодексу УРСР. 

         Виходячи із положень п. 4 Перехідних і

прикінцевих положень та ст. 215 Цивільного кодексу України, за правилами якої,

за висновком суду, мають бути визначені наслідки визнання угоди недійсною,

часткове задоволення вимоги щодо зобов'язання АТЗТ „Луганськміськбуд” передати

спірні об'єкти нерухомості регіональному відділенню ФДМУ суд першої інстанції

обґрунтував вибуттям цих об'єктів із володіння відповідача не за його волею, в

тому числі таких як гуртожиток за адресою:АДРЕСА_3 та житловий будинок за

адресою: АДРЕСА_5 та поклав обов'язок повернення спірних об'єктів нерухомості

на АТЗТ „Луганськміськбуд”.

         Також місцевим господарським судом

зазначено про неможливість повернення окремих житлових об'єктів, а саме

квартир, що перейшли у власність громадян в порядку приватизації державного

житлового фонду, і знаходяться у власності громадян, а також вбудованих

нежитлових приміщень, що знаходять у власності фізичних осіб.

         З врахуванням особливостей

застосування наслідків недійсності угоди, укладеної в процесі приватизації,

встановлених „Порядком повернення у державну власність об'єктів приватизації у

разі розірвання або визнання недійсним договорів купівлі-продажу таких

об'єктів”, затвердженого  постановою

Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32, судом зазначено про неможливість

вирішення при розгляді даної справи питання щодо розрахунків між позивачем і

відповідачем при поверненні майна. Також судом зазначено про те, що дане

питання не є предметом позову.

        Регіональне відділення ФДМУ не

погодилося з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, якою

просить змінити п. 3 резолютивної частини рішення, замінивши слова „зобов'язати

АТЗТ „Луганськміськбуд” повернути регіональному відділенню ФДМУ” на слова

„зобов'язати АТЗТ „Луганськміськбуд” повернути до державної власності, але

залишити на його балансі до моменту передачі до комунальної власності”.

        В обґрунтування апеляційних вимог

скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, на положення

п. 3 ст. 7 Закону України „Про приватизацію державного майна”, ст. 4, п. 1, 2

ст. 7 Закону України „Про управління об'єктами державної власності”, п. 1

Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання

або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затвердженого

постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32.

         За твердженням скаржника,  регіональне відділення ФДМУ як орган

приватизації здійснює лише управління державним майном в межах, встановлених

законодавством, тому  спірні об'єкти

нерухомості мають бути повернені у державну власність до сфери управління

регіонального відділення ФДМУ.

         Крім того, скаржник зазначає, що майно

має бути залишено на балансі АТЗТ „Луганськміськбуд” до моменту передачі майна

до комунальної власності, оскільки при поверненні майна в державну власність

виникають проблемні питання в частині збереження повернутого в державну

власність майна до моменту його відчуження внаслідок повторного продажу.

         ТОВ „Житлово-експлуатаційне

управління” також не погодилося з рішенням суду першої інстанції та подало

апеляційну скаргу, якою просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у

задоволенні позову відмовити повністю.

         В обґрунтування апеляційних вимог

скаржник посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що

мають значення по справі, на недоведеність обставин, які суд визнав

встановленими, на невідповідність висновків, що викладені у рішенні, обставинам

справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, на положення

ч. 1 ст. 58 Конституції України, ч.ч. 1, 3 ст. 5, ст. 71, 75, 76, 83 Цивільного

кодексу УРСР, ч.ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу

України, рішення Конституційного Суду України № 1-рп від 09.02.1999 у справі №

1-7/99, ухвалу Конституційного Суду України від 13.03.2003 № 15у/2003 у справі

№ 2-9/2003 „Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за

конституційним зверненням громадянки Бондарчук Тетяни Володимирівни про

офіційне тлумачення ст. 76 Цивільного кодексу УРСР”.

         ТОВ „Житлово-експлуатаційне

управління” вважає гуртожитки об'єктами, що підлягали приватизації у складі

цілісного майнового комплексу з огляду на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 5 Цивільного

кодексу України. Посилання суду на норми Житлового кодексу УРСР даний скаржник

вважає необґрунтованим, з врахуванням завдань згідно ст. 2 цього кодексу.

         Скаржник посилання місцевого

господарського суду на п.п. 3, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України вважає

безпідставним, оскільки, за його доводами, згідно  положень ст. ст. 71, 75, 80 Цивільного

кодексу УРСР, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу

України строк позовної давності на вимогу про визнання договору недійсним

сплинув 23.12.1996, і повинен був застосовуватись незалежно від заяв сторін.

         Прокурор доводи заявників апеляційних

скарг оспорює, наполягає на тому, що гуртожитки, як об'єкти державного

житлового фонду не підлягали приватизації та їх слід повернути до регіонального

відділення ФДМУ, як суб'єкту управління об'єктами державної власності.

         Позивач, Луганська міська рада та

Громадська організація „Луганська обласна громадська спілка захисту прав

мешканців багатоквартирних будинків та гуртожитків” не згодні з доводами, що

викладені в апеляційній скарзі ТОВ „Житлово-експлуатаційне управління” та також

просять залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

          Розглянув матеріали справи, обговорив

доводи апеляційних скарг, заслухав прокурора, представників сторін, третіх

осіб, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні

рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність

підстав для задоволення апеляційних скарг, 

виходячи з наступного.

         Вимога за позовом щодо визнання

недійсним договору купівлі-продажу від 23.12.1993, реєстраційний № 1-7062 (далі

-договір), в частині продажу гуртожитків обумовлена недотриманням при укладенні

даного договору спеціального законодавства, яке регулює приватизацію державного

житлового фонду, об'єктом якого є гуртожитки, які у зв'язку з тим не підлягали

приватизації.

         Відповідно до матеріалів справи

спірний договір укладено в процесі приватизації цілісного майнового комплексу

орендного підприємства „Луганськміськбуд”, згідно плану приватизації цього

підприємства, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Луганської

області від 26.11.1993 № 794.

         За змістом ст. 4 Закону України „Про

оренду державного та комунального майна” цілісним майновим комплексом є

господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг)

з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними

інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

         За переліком майна цілісного майнового

комплексу АТЗТ „Луганськміськбуд” згідно угоди від 22.05.1998 про змінювання

договору віднесено і гуртожитки, що зазначені у позовній заяві.

         У відповідності з ч. 2 ст. 3 Закону

України „Про приватизацію державного майна” в редакції, яка діяла на момент

укладення спірного договору, дія цього Закону не поширюється на приватизацію

об'єктів державного земельного та житлового фондів, в тому числі гуртожитків, а

також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються за винятком

тих, що належать підприємствам, які приватизуються.

         За висновком суду першої інстанції,

гуртожитки, які є предметом купівлі-продажу за договором на момент його

укладення, були віднесені до державного житлового фонду, тому укладено договір

з порушенням ч. 2 ст. 3 Закону України „Про приватизацію державного майна”,

ст.ст. 4,5,6 Житлового кодексу УРСР.

         Висновки суду першої інстанції

відповідають положенням законодавчих актів, на які посилався суд в обґрунтування

недійсності договору у частині купівлі-продажу гуртожитків та інших норм.

         Так, згідно ч. 2 ст. 1 Закону України

„Про приватизацію державного житлового фонду” державний житловий фонд - це

житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який

знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні

державних підприємств, організацій, установ.

         Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу

УРСР  житловий фонд утворюють жилі

будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території

Української РСР.

         Згідно ст. 127 Житлового кодексу

УРСР  гуртожитки -це житлові будинки, що

спеціально споруджені або переобладнанні для проживання робітників, службовців,

студентів, учнів, а також інших громадян.

         Посилання ТОВ „Житлово-експлуатаційне

управління” на Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з

питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у

гуртожитках”, яким було внесено до абзацу другого ст. 3 Закону України „Про

приватизацію державного майна” доповнення „у тому числі гуртожитків” не може

бути прийнято до уваги.

         Як обґрунтовано зазначено судом першої

інстанції за рішенням, вказані слова не встановлюють нові норми, а носять

характер уточнень або тлумачень. Отже, твердження ТОВ „Житлово-експлуатаційне

управління” про порушення вимог ст. 58 Конституції України є помилковим.

         Не можуть бути прийнято до уваги й

посилання ТОВ „Житлово-експлуатаційне управління” на пропуск строку позовної давності.

Судом першої інстанції розглянуто це питання та визнано причину пропуску строку

поважною з врахуванням обставин справи та соціальної значимості даного питання

з огляду на конституційний обов'язок держави гарантувати житлові права

громадян. Отже, твердження ТОВ „Житлово-експлуатаційне управління” за

апеляційною скаргою про невизначеність судом підстав для поновлення строку не

відповідає змісту оскаржуваного рішення.

         При розгляді справи судом першої

інстанції було з'ясовано, що після передачі відповідачеві окремі гуртожитки

були перетворені в установленому порядку в житлові будинку, в яких була

здійснена приватизація квартир. Дані обставини враховані судом при прийнятті

рішення.

         У частині зобов'язання АТЗТ

„Луганськміськбуд” повернути визначені судом об'єкти регіональному відділенню

ФДМУ рішення прийнято судом відповідно до заявлених прокурором вимог, які не

були змінені та з врахуванням положень ст. 4 Закону України „Про управління

об'єктами державної власності” та п. 1 „Порядку повернення у державну власність

об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсним договорів

купівлі-продажу таких об'єктів”, затвердженого 

постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32. Відповідно до

ч. 2 ст. 1 цього Порядку об'єкт приватизації повертається до сфери управління

державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором

купівлі-продажу, для здійснення управління цим об'єктом згідно із

законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

        Отже, доводи регіонального відділення

ФДМУ за апеляційною скаргою з цього питання не можуть бути підставою для

скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке судова колегія

апеляційної інстанції вважає таким, що ґрунтується на вимогах законодавства та

відповідає обставинам справи.

         Судові витрати за апеляційною скаргою

ТОВ „Житлово-експлуатаційне управління” підлягають віднесенню на її заявника

відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

        Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 85, 99,

101, п. 1  ст. 103, ст. 105

Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

            1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Луганській області на рішення господарського суду Луганської

області від 06.02.2008 по справі №10/16пд залишити без задоволення.

           2. Апеляційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю „Житлово-експлуатаційне управління” на рішення

господарського суду Луганської області від 06.02.2008 по справі №10/16пд

залишити без задоволення.

           3. Рішення господарського суду

Луганської області від 06.02.2008 по справі №10/16пд залишити без змін.

Відповідно ч.

3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає

законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий

суддя                                                 

Т.М.Баннова

Суддя                                                                     

А.М.Зуєвич

          Суддя                                                                     

С.С.Єжова