Постанова

від 05.07.2008 по справі 5020-11/129

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

03

липня  2008 року  

Справа

№ 5020-11/129

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Черткової

І.В.,

суддів                                                                      Гоголя

Ю.М.,

Волкова К.В.,

за

участю представників сторін:

позивача:

ОСОБА_1 НОМЕР_1 від

25.03.2008;

відповідач:

ОСОБА_2,

паспортНОМЕР_2 від 02.02.1996;

розглянувши

апеляційну скаргу

фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2на

рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від

14.05.2008 у справі № 5020-11/129

за

позовом фізичної

особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2(АДРЕСА_3)

про

стягнення заборгованості в сумі 35 286,94 грн,                                       

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 14.05.2008 у справі № 5020-11/129

позов задоволено.

Стягнуто

з фізичної особи - підприємця  ОСОБА_2на

користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 заборгованість у сумі 29 342, 43

грн, а також 293, 42 грн державного мита та витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 98, 12 грн.

Рішення

мотивовано тим, що заборгованість відповідача за договором від 01.09.2005

підтверджується матеріалами справи, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та

підлягають задоволенню.

Не

погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій

просить скасувати зазначене рішення, справу направити на новий розгляд.

Апеляційна

скарга мотивована тим, що стягнення заборгованості відповідно до умов договору

від 01.09.2005 є неправомірним, оскільки відповідач орендував нежитлові

приміщення у позивача на підставі договору від 22.08.2005.

У

судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач

надав суду відзив на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що доводи скарги

є необґрунтованими, оскільки договір оренди від 01.09.2005 скріплений мокрою

печаткою відповідача, кожна сторінка зазначеного договору підписана сторонами.

Представник

позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без

задоволення, рішення суду залишити без змін.

У

судовому засіданні оголошувалася перерва з 19.06.2008 до 03.07.2008.

При

повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального

кодексу України судова колегія встановила наступне.

01

вересня 2005 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та фізичною особою

-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір оренди нежитлових приміщень, що

розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Строк дії договору встановлений з моменту

двостороннього підписання акту прийому-передачі орендованих приміщень і до

15.06.2006 (пункт 2.1 договору) (а. с. 13).

У

матеріалах справи наявний підписаний двома сторонами акт прийому-передачі

нежитлових приміщень та обладнання до договору оренди від 01.09.2005 (а. с.

15). Акт складений та підписаний 01.09.2005. Отже, строком дії вище зазначеного

договору є період з 01.09.2005 по 15.06.2006.

Відповідно

до пункту 3.1 вказаного договору за орендовані приміщення орендар сплачує

орендну плату в національній валюті України в сумі, що еквівалентна 500 дол.

США, за 1 місяць за комерційним курсом покупки на момент здійснення розрахунків

(але не менше 5, 2 грн за один дол. США).

Із

матеріалів справи вбачається, що фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 взяті на

себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати згідно з пунктом 3.1

договору виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим утворилася

заборгованість. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованість

відповідача за договором від 01.09.2005 станом на 31.05.2006 становила -17 300

грн (усього нараховано за вересень -квітень 2006 року 20 800 грн, оплачено -3

500 грн). З урахуванням 17 300 грн, позивач просить також стягнути з

відповідача заборгованість за травень та половину червня 2006 року в загальній

сумі 3 900 грн, що разом складає 21 200 грн.

Згідно

з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526

Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв

ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова

від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не

встановлено договором або законом.

Доводи

відповідача про те, сума основної заборгованості за договором від 01.09.2005

складає 17 300 грн, оскільки він користувався орендованими приміщеннями лише 8

місяців (з вересня по квітень 2006 року) (а. с. 91), не підтверджуються

матеріалами справи. Як зазначалося вище, строком дії договору є період з

01.09.2005 по 15.06.2006. Доказів того, що зазначений договір був розірваний

достроково, відповідач не надав. Відповідно до розділу 7 договору від

01.09.2005 повернення орендодавцю орендованого майна здійснюється шляхом

підписання акту прийому-передачі. Відповідачем не надано суду акту

прийому-передачі, який би свідчив про повернення орендованого майна позивачу в

квітні 2006 року.

Доводи

відповідача про те, що стягнення заборгованості відповідно до умов договору від

01.09.2005 є неправомірним, оскільки він орендував нежитлові приміщення у

позивача на підставі договору від 22.08.2005, не приймаються судовою колегією,

виходячи з наступного. Договір оренди від 01.09.2005 підписаний двома

сторонами, скріплений печатками підприємців. Недійснім зазначений договір у

встановленому законом порядку не визнаний. Відповідно до пункту 8.5 цього

договору після його підписання всі попередні договори стосовно орендованого

майна втрачають юридичну силу. Отже, з 01.09.2005 договір оренди від 22.08.2005

є недійсним.

Таким

чином, наявність заборгованості відповідача за договором оренди від 01.09.2005

у сумі 21 200 грн підтверджується матеріалами справи.

Позивач

просить також стягнути з фізичної особи - підприємця  ОСОБА_23% річних у сумі 1 301, 67 грн та суму

інфляційного відшкодування в розмірі 6 840, 76 грн.

Відповідно

до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з

урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3%

річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або

законом.

Перевіривши  розрахунок 3 % річних та інфляційного

відшкодування, судова колегія вважає, що дані розрахунки здійснені з  урахуванням вимог діючого законодавства, а

тому позовні вимоги в цій частині є також обґрунтованими.

Отже,

позовні вимоги про стягнення заборгованості в загальній сумі 29 342, 43 грн

підлягають задоволенню.

Судові

витрати стягнуті судом першої інстанції відповідно до статті 49 Господарського

процесуального кодексу України.

З

огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої

інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з

додержанням норм матеріального і процесуального права, тому рішення суду першої

інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не

підлягає.

Керуючись

статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

1.Апеляційну

скаргу фізичної особи - підприємця 

ОСОБА_2залишити без задоволення.

2.Рішення

господарського суду міста Севастополя від 14.05.2008 у справі № 5020-11/129

залишити без змін.

Головуючий

суддя                                                 

І.В. Черткова

Судді                                                                                Ю.М.

Гоголь

К.В. Волков