Постанова

від 24.01.2012 по справі 13/181/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/181/2011/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2012 р.                                                           Справа № 13/181/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Коломис В.В. ,

 судді                                                   Огороднік К.М.   

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства "Тріумф-Т" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.11 р. у справі № 13/181/2011/5003

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Флоріан - Т"

до Приватне підприємство "Тріумф-Т"

про стягнення 25 250,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.12.2011 року у справі № 13/181/2011/5003 (суддя Тісецький С.С.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з  приватного підприємства "Тріумф-Т" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріант-Т" 23250,00 грн. боргу та витрати на сплату судового збору в сумі 1360,47 грн. Повернуто позивачу з державного бюджету 66,00 грн. - зайво сплаченого судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги  відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи та підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє змінити присудивши до стягнення борг в сумі 23 000 грн. Підставою зміни рішення суду першої інстанції відповідач вважає порушення норм процесуального права, а саме відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що призвело до неврахування судом доказу часткової сплати боргу (позички). Також посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення судом норм матеріального права. Зокрема зазначає, що пункт договорів 2.4.1, яким позичкодавцю надано право у будь-який час розірвати цей договір та вимагати повернення об'єкту позички є нікчемним, оскільки він суперечить п.3 ст. 834 ЦК України, згідно якої лише користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-який час до спливу строку договору.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами відповідача не погоджується та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

В судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Зважаючи на те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів вбачає можливим розгляд справи без участі представників сторін.

          Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Флоріан-Т" (позичкодавець) та ПП "Тріумф-Т" (користувач) були укладені договори позички від 14.07.2011 року та № 29/07 від 29.07.2011 року. Договорами передбачено наступне: позичкодавець передає користувачу у безоплатне користування на строк, що обумовлений цим договором, грошові кошти (об'єкт позички), які користувач зобов'язується повернути позичкодавцеві після закінчення строку, встановленого цим договором (п.1.1); об'єктом позички за договором є грошові кошти, вартість якої на момент передачі користувачу становить 10000 грн. - за договором від 14.07.2011 року та 20000 грн. - за договором № 29/07 від 29.07.2011 року (п.1.2); позичкодавець має право у будь-який час розірвати договір та вимагати повернення об'єкту позички (п.2.4.1); строк на який надається об'єкт позички, становить три календарних місяці з моменту його передачі (п.4.1); останнім днем строку користування об'єктом позички, згідно п.4.2 договору від 14.07.2011 року є 14 жовтня 2011 року, а  за договором № 29/07 від 29.07.2011 року (п.4.2) - 29 жовтня 2011 року; при настанні дати, вказаної в п.4.2 договорів, користувач зобов'язується протягом двох календарних днів повернути позичкодавцю об'єкт позички в такому самому стані, в якому він перебував на момент його передачі користувачу, з урахуванням його природного зносу (п.5.1); договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Кожна сторона вправі вимагати дострокового розірвання договору (п. 8.2).    

На виконання умов договорів від 14.07.2011 та № 29/07 від 29.07.2011 року позивач надав відповідачу грошові кошти за платіжним дорученням № 3971 від 15.07.2011 року на суму 10000 грн. та за платіжним дорученням № 4068 від 29.07.2011 року на суму 20000 грн..

07.10.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист № 386 з повідомленням про те що в зв'язку з припиненням взаємовідносин з ПП "Тріумф", ТОВ "Флоріан-Т" вимагає достроково повернути позичку згідно п. 2.4.1 договору від 14.07.2011 року у сумі 10000 грн. та договору № 29/07 від 29.07.2011 року на суму 20000 грн. на поточний рахунок № 26008858 у філії ПАТ "Кредитпромбанк", м. Вінниця, МФО 302623.

Гарантійним листом № 15/10 від 15.10.2011 року відповідач повідомив, що ПП "Тріумф" гарантує ТОВ "Флоріан-Т" повернути йому до 30 грудня цього року раніше отриману позичку у сумі 30000 грн..  

З одностороннього акту звірки взаєморозрахунків підписано позивачем станом на 05.12.2011 року відповідачем оплачено частково суму заборгованості на суму 2000 грн.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що сума заборгованості відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог становила 23250,00 грн..

З огляду на вище викладене колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини сторін за вищевказаними договорами регулюються главою 60 Цивільного кодексу України (Позичка).

Згідно ч. 1 ст. 827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

В силу ст. 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 833 ЦК України користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

У відповідності до ст. 836 Цивільного кодексу України, якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.   

Як вбачається з договору позички від 14.07.2011 року, останнім днем строку користування об'єктом позички вважається 14 жовтня 2011 року (п. 4.2). Аналогічно в договорі позички від 29.07.2011 року встановлено останній день строку - 29 жовтня 2011 року (п. 4.2). За умовами пунктів 5.1 договорів користувач зобов'язується протягом двох календарних днів повернути об'єкт позички.

Позовна заява подана позивачем до суду 08.11.2011 року, тобто після закінчення строків повернення позички за договорами та у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення позички. При цьому колегія суддів відзначає, що позивач у прохальній частині позовної заяви посилається саме на пункт 2.4.2 договорів (вимога примусового повернення у разі порушення строку користувачем), а не на п. 2.4.1 як стверджує апелянт. Відповідно доданий до позовної заяви лист позивача № 386 від 07.10.2011 р. про дострокове повернення позички та посилання на нього у позовній заяві не розцінюється судом як підстава виникнення спору.

Станом на момент розгляду спору в суді першої інстанції відповідачем не надано доказів повернення позички (грошових коштів) у повному обсязі та у визначені договорами строки.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Щодо твердження апелянта про порушення судом норм процесуального права, а саме відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, що призвело до неврахування судом доказу часткової сплати боргу (позички), колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 77 ГПК України визначено право господарського суду відкласти розгляд справи за певних обставин. Вказане право суд реалізує у випадку неможливості вирішити спір в даному засіданні. Відхиляючи клопотання відповідача суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що представниками юридичних осіб можуть бути будь-які особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Відтак, перебування на лікарняному одного представника не позбавляє юридичну особу права надати представницькі повноваження будь-якому іншому представнику.

Поряд з цим колегія суддів відзначає, що надане апелянтом як додатковий доказ платіжне доручення № 155 від 02.12.2011 року про повернення позички в сумі 250,00 грн. пред'явлене до виконання відповідачем лише 15.12.2011 року (згідно відміток банку). Цією ж датою - 15.12.2011 року відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення у даній справі, згідно платіжного доручення № 153.

Виходячи з того, що номер платіжного доручення про часткову сплату позички в сумі 250,00 грн. оформлено пізніше ніж номер платіжного доручення про сплату судового збору за подання апеляційної скарги (155 проти 153) та платіжні доручення пред'явлені до виконання в один і той же день - 15.12.2011 року, колегія суддів вважає, що такий доказ не підтверджує викладених у апеляційній скарзі обставин, оскільки об'єктивно не міг існувати на момент відкладення розгляду справи в суді першої інстанції. Таким чином, суд не приймає до уваги вказаний додатковий доказ з огляду на положення ст. 101 ГПК України.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.   

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "Тріумф-Т" від 15.12.2011 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 06.12.2011 року у справі № 13/181/2011/5003 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

  1089/12