Постанова

від 08.05.2007 по справі 4-279/2007

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 4-279

№ 4-279

ПОСТАНОВА

8 травня 2007 року                                                                                                               м.

Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого - судді      

Тютюн Т.М.

при секретарі          Ликовій

В.Б.,

за участю прокурора       Мілевського

А.П., представника скаржника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 23.03.2007 року про закриття кримінальної справи,

установив:

Постановами Оболонського районного суду м. Києва від

25.12.2006 року та 12.01.2007 року за скаргою ОСОБА_1 порушено кримінальну

справу за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст.125 КК України, та визнано

необхідним проведення досудового слідства в даній кримінальній справі.

Як вказано в постановах, 11.08.2006 року близько 1 години

40 хвилин та 12.08.2006 року о 22 годині ОСОБА_3, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, на фунті особистих неприязних стосунків

умисно заподіяла ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження.

Оскаржуваною постановою кримінальну справу, порушену щодо

ОСОБА_3,

закрито на підставі п.2 ч.І ст.6 КПК України за

відсутністю в її діях складу злочину.

Потерпіла звернулася до суду із скаргою в порядку ст.2365

КПК України, в якій просить скасувати постанову і направити справу прокурору

для відновлення досудового слідства, посилаючись на неповноту та однобічність

досудового слідства, невідповідність його висновків фактичним обставинам

справи, істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, а

саме. Суперечливих показань, як про це вказано в постанові, вона не давала,

лише уточнювала обставини вчинення злочину. Постанова обґрунтовується

показаннями свідків, які не були присутніми під час розглядуваних подій, і,

навпаки, відкидаються показання свідків - очевидців вчинення злочину. Крім

цього, в справі не допитані працівники міліції, які виїжджали на місце

конфлікту 11.08.2006 року та 12.08.2006 року, лікарі, що надавали їй медичну

допомогу, не проведено судово-медичної експертизи.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник повністю

підтримали викладене у скарзі та просили її задовольнити. Прокурор не погодився

з доводами скарги, вважаючи постанову про закриття кримінальної справи законною

та обгрунтованою.

Заслухавши пояснення скаржниці, представника та думку

прокурора, дослідивши матеріали, долучені до скарги, кримінальну справу та

матеріали, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні

кримінальної справи, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких

підстав.

Як вбачається із змісту постанови про закриття справи,

однією з підстав для прийняття такого рішення стали суперечливі та

взаємовиключні показання потерпілої ОСОБА_1

Як вбачається з скарги ОСОБА_1 в порядку приватного

обвинувачення від 5.12.2006 року та її пояснень, 11.08.2006 року о 1 годині 40

хвилин в загальному коридорі в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 на грунті особистих

неприязних відносин завдала їй декілька ударів по руках, ногою в живіт, після

чого штовхнула і вона, падаючи, вдарилася головою об дверну раму. Вказаними

діями ОСОБА_3 заподіяла скаржниці тілесні ушкодження у виді забоїв м'яких

тканин обличчя, грудної клітки та м'яких тканин правого та лівого плеча. Крім

цього, 12.08.2006 року о 22 годині біля кімнати АДРЕСА_2 ОСОБА_3 на грунті

особистих неприязних відносин штовхнула її і вона, падаючи, вдарилася головою

та спиною об дверну коробку. Вказаними діями ОСОБА_3 заподіяла скаржниці

тілесні ушкодження у виді забоїв м'яких тканин голови та задньої поверхні

грудної клітки (а.с. 4-7, 16-19).

В судовому засіданні потерпіла дала показання, аналогічні

доводам скарги, стосовно механізму спричинення тілесних ушкоджень 11.08.2006

року та 12.08.2006 року (а.с. 29-31).

Проте в скарзі в порядку ст.27 КПК України від 25.08.2006

року ОСОБА_1, взагалі, не вказує про події 12.08.2006 року (а.с. 110-112).

Будучи допитаною в якості потерпілої в ході досудового

слідства, ОСОБА_1 показала, що проживає в кімнаті АДРЕСА_3 з чоловіком та

дітьми. їх сусідами є ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з 27.08.2006 року остання за рішенням

суду виселена. Кімнати сусідів знаходяться поруч з її кімнатою і відокремлені

встановленими в загальному коридорі дверима. На початку липня 2006 року ОСОБА_4

залишила їй з чоловіком ключі від своєї кімнати, щоб доглядали за речами, і

написала доручення про це.

10.08.2006 року ОСОБА_3 встановила броньовані двері в

своєму блоці, що не давало їм можливості потрапити до кімнати ОСОБА_4, де

знаходилися продукти харчування. На її прохання

2

припинити встановлення дверей або дати ключі ОСОБА_3 категорично відмовила.

Вона з дітьми зайшла в кімнату ОСОБА_4 і чекала чоловіка. 11.08.2006 року

близько 1 години 40 хвилин вона відчинила загальні двері комунальної квартири

АДРЕСА_1 чоловіку, коли несподівано з своєї кімнати АДРЕСА_4 вибігла ОСОБА_3,

яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, та вдарила її коліном у живіт,

не даючи можливості зайти назад у кімнату. Вона просила ОСОБА_3 заспокоїтися,

але та хапала її руками, штовхнула, і вона, падаючи, вдарилася головою об

дверну коробку. її чоловік знаходився за броньованими дверима, які були

відчиненими, і просив ОСОБА_3 припинити свої дії. При цьому також був присутній

син ОСОБА_5. Під час цих подій ОСОБА_3 завдала їй один удар, хапала її руками

за руки, від чого у неї були синці, а потім штовхнула, і вона, падаючи,

вдарилася об дверну раму. Чому в довідці з Міської клінічної лікарні швидкої

медичної допомоги від 11.08.2006 року вказано, що вона отримала тілесні

ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обличчя, їй невідомо.

12.08.2006 року в другій половині дня до неї приїхала мати ОСОБА_6 ОСОБА_3

вдома не було і вона знаходилася в кімнаті ОСОБА_4 Почувши шум, вийшла і

побачила, що ОСОБА_3 ображає її матір, провокує на сварку. Вона попросила

ОСОБА_3 заспокоїтися, на що та схопила її за куртку, хлястик на курточці

обірвався, і вона, падаючи, вдарилася головою та спиною об дверну коробку, на

підлогу не падала (а.с. 69-72, 73-75).

Показання свідка ОСОБА_6 - матері потерпілої стосовно обставин спричинення

ОСОБА_1 тілесних ушкоджень 12.08.2006 року аналогічні показанням потерпілої,

викладеним вище (а.с. 78-80, 138-140). Проте будучи опитаною первинно, ОСОБА_6 показала,

що ОСОБА_3 схопила доньку за курточку та відштовхнувши від себе, вдарила

головою об дверний косяк (матеріали ЖРЗПЗ а.с. 4).

Свідок ОСОБА_7 показав, що 10.08.2006 року близько 17-18 години вийшов з

кімнати та побачив, що ОСОБА_3 встановлює броньовані двері в загальному

коридорі, які ведуть до кімнат ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Він запитав, навіщо та

встановлює двері, вона ж знає, що вони звернулися до суду, щоб кімнату

закріпили за їх сім'єю. ОСОБА_3 сказала, що вони тут ніхто і вона робитиме, що

забажає. Він зателефонував ОСОБА_4, розповів про двері і разом з дружиною пішов

у кімнату останньої АДРЕСА_4 чекати на неї. Коли ОСОБА_4 приїхала, довго чекала

ОСОБА_3,

щоб взяти дублікат ключа, але не дочекалася. ОСОБА_4

зібрала свої речі з кімнати та він відвіз її додому. Дружина з дітьми

залишилася у кімнаті ОСОБА_4 Коли повернувся близько 1 години 50 хвилин

11.08.2006 року і дружина відчинила двері, з своєї кімнати вибігла ОСОБА_3,

схопила його дружину двома руками за її дві руки і почала виштовхувати в

загальний коридор. ОСОБА_1 схопилася лівою рукою за дверний косяк металевих

дверей і ОСОБА_3 вдарила її правою рукою по лівій руці, яка трималася за косяк,

а потім правою рукою намагалася зачинити металеві двері і лівою рукою завдала

удар дружині по лівій руці. Він не дав ОСОБА_3 зачинити двері, підставивши ліву

руку. Та висловлювалася нецензурною лайкою і її чоловік ОСОБА_8 відтягував її,

взявши руками під дві руки. Це бачив його син, бо стояв у кімнаті ОСОБА_4,

двері якої були відчинені. ОСОБА_3 вирвалася з рук свого чоловіка і коли його

дружина доходила до кімнати ОСОБА_4, штовхнула її в груди, і дружина, падаючи,

вдарилася задньою частиною тіла об стіну. Він намагався заспокоїти ОСОБА_3, але та не реагувала, була в стані алкогольного сп'яніння і виштовхнула його

в загальний коридор. Він спустився на перший поверх, щоб викликати працівників

міліції, але не встиг, так як викликала їх ОСОБА_3 Працівники міліції сказали,

що їм тут робити нічого і викликали дільничного, якого він чекав у кімнаті

ОСОБА_4 разом з дружиною. Вони писали пояснення з цього приводу.

12.08.2006 року близько 8 години він пішов з дому по своїх справах, а

дружина залишилася. В цей день також було два конфлікти між його дружиною та

ОСОБА_3, але він присутнім не був.

Про наявність доручення ОСОБА_4 ОСОБА_3 дізналася 10.08.2006 року під час

встановлення дверей, і про наявність дозволу у ОСОБА_3 на зайняття кімнати

ОСОБА_4 він дізнався за аналогічних обставин. ОСОБА_4 залишила дозвіл, щоб

доглядали за речами і користувалися ними, користуватися кімнатою вони не мали

права, тим більше, було рішення про виселення ОСОБА_4 (а.с. 114-118,122-124).

Що стосується ОСОБА_3,

то вона, не заперечуючи сварки з родиною ОСОБА_1, протягом

судового та досудового слідства стверджувала про свою непричетність до

спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, зазначаючи про те, що жодних ударів

ОСОБА_1 не завдавала. Крім цього, ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_4 рішенням

Оболонського районного суду м. Києва від 20.12.2005 року виселена із займаного

приміщення - кімнати АДРЕСА_4, яка є суміжною з її кімнатою. Тому вона

звернулася до свого керівництва, оскільки працювала в ДП "Екос", із

заявою з проханням поліпшити її житлові умови шляхом надання суміжної кімнати і

заява була задоволена. У червні 2006 року ОСОБА_4 поїхала з своєї кімнати і про

те, що залишила доручення сім'ї ОСОБА_1 доглядати за нею, вона дізналася тільки

о 2 годині 11.08.2006 року, коли приїжджали працівники міліції.

10.08.2006 року близько 19 години майстри встановлювали

загальні металеві двері в її блок. Вдома були її чоловік, син і прийшов у гості

рідний брат з сім'єю. Коли майстри встановлювали двері, у кімнату АДРЕСА_4

зайшли ОСОБА_1 та ОСОБА_7, який працює в Оболонському РУ ГУ МВС України в м. Києві. ОСОБА_7 їй особисто сказав, що він з сім'єю купив речі

ОСОБА_4 і житиме в кімнаті останньої. Коли вона сказала, що з приводу цієї

кімнати звернулася із заявою до керівництва і заява підписана, ОСОБА_7 почав на

неї кричати, ображав. Крики чули сусіди ОСОБА_9 і ОСОБА_10

3

Незрозуміло

чому, ОСОБА_7 викликав працівників Оболонського РУ ГУ МВС України в м.

Києві, які відібрали у них пояснення. Це було близько 19-20 години. О 21 годині

вона, чоловік, дитина та родичі пішли до будинку брата, металеві двері були

відчинені. Близько 22 години зателефонувала ОСОБА_9 та повідомила, що прийшла

ОСОБА_4 та просить надати ключі від дверей у блок, на що вона відповіла, що

двері на замок зачинятися не будуть. Коли повернулися додому о 23 годині, лягли

спати. О 2 годині 11.08.2006 року вона прокинулася від того, що хтось зайшов у

коридор її блоку. Коли вийшла, побачила ОСОБА_7 На її запитання, що він так

пізно робить, той почав висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Вона

викликала міліцію з мобільного телефону і коли ті приїхали, сказала, що ОСОБА_7

її ображає і не зрозуміло на якій підставі знаходиться у цій кімнаті. Тоді ж

вона побачила доручення, яке з кімнати АДРЕСА_4 винесла ОСОБА_1 Після цього

працівники міліції поїхали без будь-яких пояснень. Пізніше приїхали інші

працівники міліції, яких викликав, мабуть, ОСОБА_7, і відібрали у них

пояснення. Тобто 11.08.2006 року двічі приїжджали працівники міліції. З приводу

поведінки ОСОБА_7 вона змушена була 11.08.2006 року в першій половині дня

звернутися зі скаргою на ім'я начальника Оболонського РУ ГУ МВС України в м.

Києві.

11.08.2006 року

ОСОБА_1 не давала їй можливості зайти до своєї кімнати, нецензурно

висловлювалася. Поки вона переодягалася, приїхали працівники міліції, яких

викликала ОСОБА_1, і у неї знову відбирали пояснення.

12.08.2006 року,

коли вона побачила мати ОСОБА_1 у коридорі блоку, де розташована її кімната та

кімната ОСОБА_4, і запитала, що та тут робить, мати ОСОБА_1 відповіла, що це не

її справи (а.с. 27-28, 89-91).

Показання ОСОБА_3 підтверджуються

рішенням Оболонського районного суду м. Києва від

2005              

року, яким ОСОБА_4 та Блажевича І.В. виселено з кімнати

АДРЕСА_4 в будинку № 6-а на вул. 3. Гайдай без надання іншого жилого

приміщення, заявою на ім'я віце-президента ХК ДП "Київміськбуд" про

поліпшення житлових умов ОСОБА_3 з відповідною резолюцією, скаргами ОСОБА_3 на

ім'я начальника Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 11.08.2006 року

та

2006              

року на дії працівника ОСОБА_7 (а.с. 93-95, 96, 97-99,

100-196).

Відповідно до

пояснень майстра будинку Корчевної Т.І., родина ОСОБА_1 самовільно заселилася в

кімнату АДРЕСА_4, будучи зареєстрованими в кімнаті № 130 (а.с. 107). Крім

цього, як вбачається з відповіді начальника Оболонського РУ ГУ МВС України в м.

Києві, за викладеними у скаргах ОСОБА_3 фактами проведена службова перевірка.

Доводи скарги знайшли своє часткове підтвердження і з 15.08.2006 року родина

ОСОБА_1 у спірній кімнаті не проживає. З ОСОБА_7 проведено бесіду щодо

недопущення в подальшому подібної поведінки (а.с. 108).

Свідок ОСОБА_8

дав показання, аналогічні показанням ОСОБА_3 стосовно подій, які відбувалися

10.08.2006 року та 11.08.2006 року (а.с. 125-128).

В ході очних

ставок між ОСОБА_7, Шаварським М.М., ОСОБА_3, ОСОБА_1 вказані особи дали показання, аналогічні їх

показанням в ході досудового слідства, викладеним вище (а.с. 129-132, 133-136,

141-145, 159-162).

Свідок ОСОБА_9

показала, що 10.08.2006 року знаходилася вдома - в кімнаті № 131 і близько 19

години, коли виходила, бачила, як ОСОБА_7 кричав на ОСОБА_3, ображав її. Коли

поверталася хвилин через 10, знову бачила, як в загальному коридорі ОСОБА_7 в

присутності працівників міліції кричав на Шаварську B.C.,

висловлювався нецензурною лайкою та погрожував, що та пожалкує, що встановлює

металеві двері. Близько 1 години ЗО хвилин 11.08.2006 року вона прокинулася від

крику ОСОБА_3, яка просила свого чоловіка викликати працівників міліції.

ОСОБА_7 при цьому знову погрожував ОСОБА_3 посадити за грати. Вона в коридор не

виходила, бо знала, що ОСОБА_7 є конфліктною людиною, писав на них скарги (а.с.

170-173). Аналогічні показання свідок дала в ході очної ставки з ОСОБА_1 (а.с.

188-191).

Суд вважає, що в

ході досудового слідства слідчим було вжито всіх передбачених законом заходів

для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, а саме,

допитана численна кількість осіб, проведено судово-медичні експертизи, очні

ставки. Тому твердження в скарзі про однобічність досудового слідства не

відповідають дійсності.

Згідно з

висновком судово-медичної експертизи № 122/И від 12.03.2007 року у ОСОБА_1

виявлено 2 синця та передній поверхні правого та лівого плеча, які могли

утворитися з 10 на 11 серпня 2006 року і відносяться до легких тілесних

ушкоджень. Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 123/И від 12.03.2007

року у ОСОБА_1 виявлено хворобливу припухлість м'яких тканин в потиличній

області зліва, синець в міжлопатковій та лопатковій області справа, які могли

утворитися 12 серпня 2006 року і відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.

37-38).

Відповідно до

копії картки виїзду швидкої медичної допомоги від 11.08.2006 року, діагноз

ОСОБА_1 - закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма

живота та грудної клітки. Час від початку хвороби - більше 24 годин, виклик

отримано о 15 годині 56 хвилин (а.с. 48).

Згідно з довідкою Міської клінічної лікарні швидкої

медичної допомоги від 11.08.2006 року ОСОБА_1 перебувала в приймальному

відділенні з діагнозом забій м'яких тканин обличчя, закрита травма грудної

клітки справа, забій м'яких тканин правого та лівого плеча (а.с. 12).

4

Відповідно до копії картки виїзду швидкої медичної допомоги

від 12.08.2006 року, діагноз ОСОБА_1 - забій м'яких тканин потиличної ділянки

голови, забій грудної клітки справа. Час від початку хвороби - від 1 до 3

годин, виклик отримано о 22 годині 50 хвилин (а.с. 49).

Отже, показання потерпілої стосовно часу завдання їй

ударів, їх локалізації та характеру спростовуються, крім показань ОСОБА_3, свідка ОСОБА_8,

висновками судово-медичних експертиз, а також суперечать діагнозам,

встановленим лікарями швидкої медичної допомоги з слів самої скаржниці.

Приймаючи рішення про закриття кримінальної справи,

слідчим обгрунтовано відкинуто показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки

вони є відповідно матір'ю та чоловіком скаржниці. Крім цього, зібраними

доказами встановлено, що між родинами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 склалися неприязні

стосунки, пов'язані з користуванням приміщенням жилої кімнати АДРЕСА_4, яке

було самовільно зайняте ОСОБА_7 та ОСОБА_1

Таким чином докази, на яких могло б грунтуватися

обвинувачення, відсутні і оскільки всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться

на її користь, постанова про закриття справи є законною та обґрунтованою, а

тому скарга задоволенню не підлягає.

На

підставі викладеного, керуючись ст.2366 КПК України, суд

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м.

Києві від 23.03.2007 року про закриття кримінальної справи залишити без

задоволення.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу,

протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного

суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.