Рішення

від 14.02.2012 по справі 10/9/5022-306/2011(8/41-653)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/9/5022-306/2011(8/41-653)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.Справа № 10/9/5022-306/2011(8/41-653)

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Півторака М.Є.             

Розглянув справу

за позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м. Львів, вул. Стрийська, 98

до  відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернополя, м. Тернопіль, вул. Галицька, 1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, м. Львів, вул. Батуринська, 2

          про стягнення збитків

                   За участю представників:

Позивача: не прибув ;

Відповідача: не прибув ;

Третя особа: не прибув ;

                  В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

            Суть справи:  До господарського  суду Тернопільської області звернулася з позовом Державна екологічна інспекція в Львівській області, м. Львів до квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль про відшкодування збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 291 121,51 грн.

                В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28 жовтня 2009 року в ході перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області було встановлено , що в порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України, відповідачем в період з 02.04.2007р. до 16.07.2008р. та 10.06. 2009р. по 14.08.2009р. здійснювалось самовільне водокористування. Крім цього, згідно дозволу на спеціальне водокористування №Укр-1855 встановлено ліміт водокористування в об'ємах 40,16 тис. куб. м/рік, 107,62 куб. м./добу, а відповідно до даних журналу обліку води добувалось 300 куб. м./добу, в результаті чого державі заподіяно збитків на суму 297 121,51 грн.

          В підтвердження посилається на Акт №98 від 28.10.2009р.; претензію № 213, розрахунок розмірів збитків, довідку № 2/1180 від 09.11.2009 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи.

                     Відповідач по справі –Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя заперечує позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

          Зазначає, що на підставі акту прийому-передачі від 02.04.2007р. КЕВ м. Тернополя від будинкоуправління №2 на баланс прийнято 2 артезіанські свердловини 1/104 та 1/105 насосної станції 1/13 військового містечка №1 (м. Броди, Львівської області), за допомогою яких здійснюється водопостачання військової частини А-2595, а також житлового фонду Міністерства оборони України, який знаходиться неподалік вказаної частини.

          Стверджує, що лише після бюджетного фінансування, КЕВ м. Тернополя була виготовлена технічна документація, що в подальшому надало можливість отримати дозвіл на спеціальне водокористування від 16.07.2008р. №Укр-1855-08/Льв. з терміном дії до 10.06.2009р.

          Посилається на те,що відповідно до технічних характеристик , насоси марки ЕЦВ6-10-110 та ЕЦВ6-10/140 мають здатність забору підземних вод на рівні 10 куб. м./год., тобто в добу 240 куб. м. /год., однак, зазначені насоси працюють почергово через день та на добу лише 8 год.,а дані в журналі обліку про забір прісної води в кількості 300 куб. м./добу є недостовірними та відповідно до технічних характеристик насосів забір ними прісної води в кількості 300 куб .м/добу є не можливим.

          22 березня 2011 року до господарського суду Тернопільської області поступило клопотання №14/406 від 21.003.2011р. КЕВ м. Тернопіль про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог –Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, м. Львів, в зв'язку з тим, що останнє є організацією розпорядника коштів 2-го ступеню та організація на яку покладено обов'язки фінансування квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль щодо виготовлення дозволів на спеціальне водокористування.

          Ухвалою господарського суду від 05 квітня 2011 року, у відповідності до ст. 27 ГПК України, залучено до справи №10/9/5022-306/2011( 8/41-1653) третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог –Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, м. Львів.   

          У відзиві на позов Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління, м. Львів посилається на те, що 02.04.2007р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернополя внаслідок організаційних заходів в Збройних Силах України прийняв на баланс дві артезіанські свердловини в м. Броди, за допомогою яких здійснюється водопостачання 15 багатоквартирних житлових будинків м. Броди та військової частини А2595. Вказує, що відсутність бюджетного фінансування на виготовлення спеціального дозволу, а отже вини в діях (бездіяльності) керівництва КЕВ м. Тернополя, просить в позові відмовити.

          Окрім того, у поданій до суду заяві №14/916 від 05.05.2011р. третя особа - Західне територіальне квартирно-експлуатаційне управління,  м. Львів заявило клопотання про призначення по справі судової комплексної інженерно-технічної та бухгалтерської експертизи з певним переліком питань для звірки первинних бухгалтерських документів щодо дійсного об'єму води, який використав Квартирно-експлуатаційний відділ м. Тернопіль та технічної можливості системи.

          Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2011 року призначено у справі №10/9/5022-306/2011 (8/41-1653)судову комплексу інженерно-технічну, бухгалтерську  експертизу, на розгляд якої поставлено наступні питання: хто є водокористувачем і балансоутримувачем двох артезіанських свердловин в м. Броди із Військової частини А2595, м. Броди, вул. Храпая, 1 та Квартирно-експлуатаційного відділу, м. Тернопіль, вул. Галицька,1; який об'єм забору прісних підземних вод може здійснити насос марки ЕЦВ6-10-110 за годину та добу; який об'єм забору прісних підземних вод може здійснити насос марки ЕЦВ6-10-140 за годину та добу; яка технічна можливість забору води з артезіанських свердловин в м. Броди, що використовується КЕВ м. Тернопіль для забезпечення військової частини А2595 та житлових будинків; який дійсний об'єм води добуто з кожної з даних свердловин в періоди споживання води без дозволу з 02.04.2007р. по 16.07.2008р., з 10.06.2009р. по 14.08.2009р.;

- який дійсний об'єм води добуто з кожної з даних свердловин в періоди над лімітного споживання води з 16.07.2008р. по 10.6.2009р. та з 124.08.2010 по 14.08.2010р.; проведення будівельно-технічної  експертизи доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, 79004, м. Львів, Соборна площа, 7.

До закінчення проведення судової експертизи провадження у справі №10/9/5022-306/2011 (8/41-653) –зупинено.

Львівський НДІСЕ  повернув  матеріали справи № 10/9/5022-306/2011(8/41-653) та повідомив господарський суд Тернопільської області  про залишення ухвали без виконання, оскільки, у Львівському НДІСЕ відсутні спеціалісти у цій галузі знань.

            Ухвалою від 25 листопада  2011 року господарський суд Тернопільської області повторно зупинив провадження у справі №10/9//5022-306/2011 (8/41-653); призначив  судову комплексу інженерно-технічну, бухгалтерську  експертизу та направив запит Київському науково - дослідному інституту судових експертиз, 01205, м. Київ, вул. Житомирська, 19 щодо надання інформації, яке із відділень науково-дослідного інституту судових експертиз може виконати комплексу судову  інженерно-технічну, бухгалтерську експертизу.

Листом № 07/01-05/14970-11 від 14.12.2011 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз м. Київ повідомив , що в інституті ( включно з відділеннями ) відсутні фахівці , що мають належні спеціальні знання для проведення експертизи за вказаними в ухвалі питаннями .

Ухвалою господарського суду від 03.02.2012 року за участю повноважних представників сторін було поновлено провадження у справі .

Представник позивача у судовому засіданні 03.02.2012 року підтримав заявлені вимоги повністю ; представник відповідача їх заперечив .

В судовому засіданні оголошена перерва до 15 годин 14 лютого 2012 року в порядку статті 77 ГПК України .

          Справа вже розглядалася в господарському суді Тернопільської області та Львівському апеляційному господарському суді.

Вищий господарський суд України, розглядаючи касаційну скаргу позивача 20 січня 2011 року своєю постановою скаргу задоволив частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.2010р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 26.07.2010р. у даній справі скасував і передав справу на новий розгляд до Тернопільського господарського суду в іншому складі суддів та вказав підстави для їх скасування.

Звернуто увагу , що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищі, слід виходити з презумпції вини правопорушника, тобто відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Крім того, ст. 42 Водного кодексу України визначено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. З  вказаних свердловин здійснюється водопостачання 15 –ти багатоквартирних житлових будинків в м. Броди та військової частини А 2595, а тому слід  дослідити порядок визначення фактичного об'єму спожитої води, а також з'ясувати, яким чином такий об'єм було визначено позивачем, враховуючи заперечення відповідача щодо технічних характеристик насосів та неможливості забору води у встановлених позивачем розмірах    

Статтею 111-12 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи суд встановив наступне:

        Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. № 1264-ХІІ, використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.

Згідно ст. 20 Закону № 1264-ХІІ державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Відповідно до норм Закону № 1264-ХІІ та Водного кодексу України усі води підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій.

Статтею 16 закону України № 1264-ХІІ визначено, що державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Згідно п. п. "б","з" ч. 1 ст. 20, ч. 2 ст. 35 Закону України           № 1264-ХІІ, до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод, в тому числі, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

            Предметом позову Державна екологічна інспекція в Львівській області визначила стягнення збитків завданих державі, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в сумі 297 121,51 грн., з посиланням на приписи ст. 111 Водного кодексу України та ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

           Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними нормативно-правовими актами у сфері охорони навколишнього природного середовища.

          Так, ч.1, п. 3 ч. 2 с. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є заподіяння майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

          Глава 82 ЦК України присвячена деліктним зобов'язанням, тобто зобов'язанням з відшкодування шкоди.

          Відповідно до статті 1166 ЦК України при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі, та її відшкодовує особа, яка її завдала.

                    Загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, зокрема і шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, що включає у себе протиправну поведінку (дія чи бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв'язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності.

          Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування матеріальної шкоди.

          Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Відповідно до ч. 4 ст. 148 ГК України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.

          Частиною 1 ст. 149 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природі ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

            У судових засіданнях встановлено, що 28 жовтня 2009 року Державною екологічною інспекцією в Львівській області, на підставі ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та згідно з наказом Держекоінспекції в Львівській області від 23 жовтня 2009 року №524і/п проведено позапланову передвіку дотримання вимог природоохоронного законодавства КЕВ м. Тернопіль В/Ч А-2595, вул. Храпая, 1 м. Броди. За результатами даної перевірки складено Акт №98, який отримано та підписано відповідальним за природоохоронну роботу головним інженером КЕВ м. Тернопіль В/Ч А-2595 –Валовим А.О.   

          Перевіркою встановлено, що на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Тернопіль на території м. Броди, вул. Храпая, 1 Львівської області знаходяться дві артезіанські свердловини, передані йому згідно Акту прийому-передачі від 02.04.2007 року і з яких останнім, за період з 02.04.2007р. по 16.07.2008р. та період з 10.06.2009р. по 14.08.2009р., в порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України добуто 141 300 куб. м. та відповідно 19 200 куб. м. підземних прісних вод без наявності дозволу на спеціальне водокористування, в результаті чого державі заподіяно збитків на загальну суму 31 831,80 грн. (26  296,84 грн. + 5 544,96 грн.), відповідно до представлених позивачем розрахунків розмірів відшкодування збитків при самовільному водокористуванні на дані суми, які знаходяться в матеріалах справи.

          Відповідно до п. 1 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321, цей Порядок визначає процедуру погодження та видачі водокористувачам дозволів на спеціальне водокористування.

          Згідно ст. 1 Водного кодексу України водокористування –використання вод (водних об'єктів) для здійснення задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'ємів).

          Пункт 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачає, що водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

           Частиною 1-3 ст.42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі –це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Таким чином, основною ознакою водокористувача є те, що саме ця особа використовує воду, отриману шляхом забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) –це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів і скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Згідно ст. 50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Строковість здійснення спеціального водокористування передбачена п.п.3, 4 п.5 "Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 13.03.2002р. №321, згідно якого в дозволі на спеціальне водокористування поряд з іншими даними зазначається термін, на який його надано та ліміт забору води.

Квартирно-експлуатаційним відділом м. Тернополя долучено до матеріалів справи листи (№2/1708 від 02.10.2008р., №2/1939 від 04.11.2008р., №;2/612 від 28.05.2009р., №2/749 від 26.06. 2009р. та №1/327 від 03.03.2010р.) адресовані начальнику Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління, м. Львів з проханням виділити кошти для цільового фінансування по КЕКВ 1139 ст 0941, для оплати геологічних матеріалів на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на геологічне вивчення та користування питною водою на дільниці м. Броди військового містечка №1 в/ч А2595, що підтверджує наявність акту користування водними ресурсами без наявності дозволу на спец водокористування.

Тобто , відповідачем не заперечується , що видобування питної води з даних свердловин проводилося без відповідного дозволу , оскільки кошти на проведення необхідної експертизи , оплати відповідного виду робіт та виготовлення дозволу від розпорядника коштами не поступали , незважаючи на неодноразові звернення .

          Таким чином , матеріалами справи доведено  , що відповідач у справі без дозволу на спеціальне водокористування здійснював забір підземних прісних вод , внаслідок чого державі було заподіяно збитки на суму 31831,80 грн. , а тому позов в цій частині підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлений та підтверджений документально .

           Право на відшкодування у встановленому порядку збитків, заподіяних водним об'єктам у разі порушення вимог законодавства належить позивачу на підставі ст. 13 Конституції України, ст. 16 Закону України" про охорону навколишнього середовища та на підставі пункту 15 ст. 48 закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", згідно якого 100% грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховується до спеціального фонду місцевого бюджет за місцем заподіяння шкоди в доход держави.

          Окрім того, позивачем Державною екологічною інспекцією в Львівській області в ході перевірки встановлено, що відповідачем в порушення вимог ст. 44 Водного кодексу України, здійснюється понадлімітний забір підземних прісних вод, оскільки, згідно дозволів на спеціальне водокористування № Укр-1855-08/Льв та №Укр-1855-09/Льв, виданих Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища  в Львівській області від 16.07.2008 року та від 14.08.2009 року, на термін до 10.06.2009 року та, відповідно до 14.08.2010 року, ліміт водокористування встановлено в об'ємі 40,16 тис. куб. м./рік, 107,62 куб. м./ добу.

          Позивач у справі в обґрунтування заявлених вимог надав суду Розрахунок збитків , заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води та внаслідок  видобування підземної прісної води з перевищенням ліміту КЕВ м. Тернополя в м. Броди вул. Храпая ( стор. 10-11 матеріалів справи ) , у якову вказано , що Розрахунок проведено за Методикою розрахунків розміру відшкодування збитків , заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду , пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв , порушення правил їх експлуатації , затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству 29.12.2001 року № 290 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2002 року за № 44/6332 та за Методикою розрахунку розмірів відшкодування  збитків , заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів за № 389 від 20.07.2009 року .

КЕВ у м. Тернополі  надав суду Довідку № 14/3 від 03.02. 2012 року , з якої вбачається , що землі , на яких знаходяться дві свердловини : 1/104 ,1/105 насосної станції 1/13 на території військового містечка № 1 військової частини А 2595 ( м. Броди Львівської області відносяться до категорії ДСК  і в силу приписів статті 77 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України " Про використання земель оборони "  належить до земель оборони .

Отже, позивач у справі проводив розрахунок суми збитків із застосуванням Методик, що відповідає приписам чинного законодавства України , оскільки  режим земельної ділянки, на якій розташовані свердловини відповідача в м. Броди по вул. Храпая ,1 є землі ДСК .

          Згідно журналів первинного обліку води КЕВ м. Тернопіль проводить забір підземних прісних вод в об'ємах 300 м. куб/добу, протягом усього періоду дії вищенаведених дозволів, в результаті чого державі заподіяно збитків на загальну суму 265 289,71грн., відповідно до поданого розрахунку розміру збитків, заподіяних державі внаслідок видобування підземної прісної води з перевищенням ліміту, який знаходиться в матеріалах справи.  

Заперечуючи позов  КЕВ м. Тернопіль зазначило , що відповідно до технічних характеристик  насосів , а саме марки ЕЦВ6-10-110 та ЕЦВ6-10-140 мають здатність забору підземних вод на рівні 10 м. куб./год. тобто в добу 240 м. куб . Однак , зазначені насоси працюють почергово через день та на добу лише 8 год. і вважає , що один насос за добу має здатність забору прісної води в кількості 80 м. куб.

Щодо записів в Журналі обліку води( на який робить посилку позивач у справі ) , в якому вказано про забір прісної води в кількості 300 м. куб./добу , начальником КЕВ було призначено службову перевірку з даного приводу . Встановлено , що працівниками , які ведуть нагляд за насосними станціями показники в Журналі переписувався з попередніх записів .

Стверджує , що записи в Журналі обліку про забір прісної води в кількості 300 м. куб/добу є недостовірним та відповідно до технічних характеристик насосів забір прісної води в кількості 300 м. куб / добу є неможливим . Окрім того , споживання прісної води військовою частиною А 2595 та житловим фондом за добу не може бути рівним 300 м. куб./добу , оскільки споживання води кожної доби є різним.

З метою встановлення об'єм забору прісних підземних вод який може здійснити насос марки ЕЦВ6-10-110 за годину та добу; який об'єм забору прісних підземних вод може здійснити насос марки ЕЦВ6-10-140 за годину та добу; яка технічна можливість забору води з артезіанських свердловин в м. Броди, що використовується КЕВ м. Тернопіль для забезпечення військової частини А2595 та житлових будинків; який дійсний об'єм води добуто з кожної з даних свердловин в періоди  споживання води без дозволу з 02.04.2007р. по 16.07.2008р., з 10.06.2009р. по 14.08.2009р.; який дійсний об'єм води добуто з кожної з даних свердловин в періоди над лімітного споживання води з 16.07.2008 р. по 10.06. 2009р. та з 10.06.2009 по 14.08.2009р. ухвалою господарського суду від 13.05.2011 року призначено у справі №10/9/5022-306/2011 (8/41-653)  судову комплексу інженерно-технічну, бухгалтерську експертизу .

Однак ,  Висновки по поставлених запитаннях господарському суду Тернопільської області  не було надано , оскільки у Львівському НДІСЕ ;  Київському НДІСЕ ( включаючи його відділення )  відсутні спеціалісти у цій галузі знань .

Отже , встановити експертним шляхом об'єм забору прісних підземних вод який може здійснити насос марки ЕЦВ6-10-110 за годину та добу; який об'єм забору прісних підземних вод може здійснити насос марки ЕЦВ6-10-140 за годину та добу; яка технічна можливість забору води з артезіанських свердловин в м. Броди, що використовується КЕВ м. Тернопіль для забезпечення військової частини А2595 та житлових будинків; який дійсний об'єм води добуто з кожної з даних свердловин в періоди  споживання води без дозволу з 02.04.2007р. по 16.07.2008р., з 10.06.2009р. по 14.08.2009р.; який дійсний об'єм води добуто з кожної з даних свердловин в періоди над лімітного споживання води з 16.07.2008 р. по 10.06. 2009р. та з 10.06.2009 по 14.08.2009р немає можливості , у зв'язку з відсутністю спеціалістів у НДІСЕ.

Разом з тим суд відзначає , що відповідно до технічних характеристик насосів( знаходяться в справі  ( а.с. 62,63 ) насоси даних марок мають здатність забору води на рівні 10 м. куб. / год. , тобто в добу 240 м. куб., однак , згідно записів в Журналі забір прісної води становить 300 м. куб / добу.

Відповідач у справі надав суду Розрахунок водопостачання та водовідведення по гарнізону м. Броди ( а.с. 115 ) , з якого вбачається , що потреби з водопостачання на добу становлять 133,826 м. куб.

З огляду на зазначене суд прийшов до висновку , що дані обліку про забір прісної води в кількості 300 м. куб./добу являється недостовірним та відповідно до технічних характеристик насосів забір ними води в такій кількості є неможливим .

          Окрім того суд відзначає , що 09 листопада 2009 року, в зв'язку з порушенням КЕВ м. Тернопіль природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією в Львівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення № 105009748 по відношенню до начальника КЕВ м. Тернопіль підполковника МОУ –Піка В.В. та винесено постанову №63 про закриття справи про адміністративне правопорушення та передачу матеріалів про правопорушення начальнику Західного КЕУ для вирішення питання про притягнення Піка В.В. до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з тим, що правопорушник являється військовослужбовцем. Постанова не оскаржена, станом на день розгляду спору є чинною.

          Як вбачається з матеріалів справи, 29 грудня 2009 року Львівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справі №15200232 за фактом вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 240 КК України. Але, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, досудове слідство по даній кримінальній справі провадиться по нинішній день, обвинувачення стосовно працівників КЕВ м. Тернопіль не пред'являлось.

Пунктами "ж", „з” частини 2 статті 68 Закону України „ Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що особи, винні у перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів, несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Особливості застосування відповідальності за порушення природоохоронного законодавства визначено у статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в якій, зокрема, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законодавством України. Особи, які винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування несуть відповідальність за порушення водного законодавства (п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України - підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства  зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства в розмірах і порядку, встановленими законодавством України.

          У розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

          Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистими немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

          Стосовно розгляду спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, 01.04.1994р. Вищим арбітражним судом України дано роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" №02-5/215, пунктом 6 яких встановлено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.    

          При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність, завдавала є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

          Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, факт порушення відповідачем вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів підтверджується Актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства №98 від 28.10.2009р., який підписаним головним інженером КЕВ м. Тернопіль В/Ч А-2595 без заперечень;  поясненнями начальника КЕВ м. Тернопіль про причини відсутності дозволів.

Однак ,позивач здійснив розрахунок збитків заподіяних державі лише на підставі журналів обліку , не взяв до уваги інші дані , а тому, позивачем не доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що унеможливлює притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, зокрема:в частині  стягнення  265289,71 грн. внаслідок понадлімітного водокористування .

          З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення з квартирно –експлуатаційного відділу м. Тернополя збитків не підлягають до задоволення.

                 Судовий збір, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на  відповідача пропорційно задоволених позовних вимог .

                 На підставі наведеного, керуючись статтями 22, 43, 49, 54, 82, 84 85 121 Господарського процесуального кодексу  України, ст. ст. 11,16, 22,82,1166 Цивільного Кодексу України,  статтями 1,42, 44, 50 Водного кодексу України господарський суд ,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково .

2.Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Тернополя,  вул. Галицька ,1 м. Тернопіль , ідентифікаційний код 08464162 на спеціальний рахунок м. Броди ( р/р 31512921700023 в УДК у Бродівському районі , ЄДРПОУ 22402093 , МФО 825014, код платежу 24062100 ) кошти в розмірі  31831,80 грн. в рахунок відшкодування збитків заподіяних державі , внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства . Видати наказ .

3.Стягнути з Квартирно –експлуатаційного відділу м. Тернополя вул. Галицька ,1 м. Тернопіль , ідентифікаційний код 08464162 - 1609,50 грн. судового збору ( отримувач коштів : УДКСУ у м. Тернопіль , код ЄДРПОУ отримувача 37977726 ; номер рахунку отримувача  31217206783002 ; МФО банку отримувача 838012 ; Назва банку отримувача ГУ ДКСУ у Тернопільській області ; код класифікації доходів бюджету : 22030001 ; код ЄДРПОУ суду 03500022 ) .

Видати наказ .

4.В частині стягнення 265 289,71 грн. збитків  –відмовити .

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили сторонами може бути подано апеляційну скаргу, а прокурором внесено подання протягом десяти днів з дня його підписання через господарський суд Тернопільської області.

6.Повне рішення складено та підписано 21 лютого 2012 року.

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак