Постанова

від 01.10.2008 по справі 4/240-3992

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/240-3992

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2008 р.                                                                                    № 4/240-3992  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Божок В.С.- головуючого,

Рогач Л.І.,Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргиДержавного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008

у справігосподарського суду Тернопільської області

за позовомДержавного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області

доЗакритого акціонерного товариства архітектурно-будівельна науково-проектно-виробнича корпора-ція "Терно-Корс"

провизнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Рижак С.М.-дов. від 02.06.2008 за № 1-2/2532

від відповідача:не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського Тернопільської області від 07.12.2007  позовні вимоги задоволено.

Визнано право власності на виробничо-лабораторне адміністративне приміщення, площею 977,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шашкевича,3, за державою в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 рішення господарського суду Тернопільської області від 07.12.2007 скасовано з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що п. 6.1 договорів купівлі-продажу, укладених позивачем та відповідачем обумовлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та нотаріального посвідчення.

Частиною 1 ст. 154 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення договорів) передбачено, що коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.

Однак, на час прийняття судом рішення, позивач не звертався до контрагента за нотаріальним посвідченням договорів купівлі-продажу, вказані договори нотаріально не посвідченні, а отже не набрали законної сили.

Не погоджуючись з постановою Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області звернулося  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою  і просить постанову скасувати, а рішення господарського суду Тернопільської області залишити без змін, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції порушені норми матеріального права зокрема, ст. 47, 153 Цивільного кодексу України.

ЗАТ архітектурно - будівельна науково-проектно виробнича корпорація "Терно-Корс" надіслала телеграму про відкладення розгляду касаційної скарги із неможливістю його представника прибути в судове засідання.

Дане клопотання не підлягає задоволенню з тих підстав, що відповідач не вказав причини неможливості його прибуття в судове засідання та терміну відкладення справи.  До того ж, ухвалою Вищого господарського суду України від 11.09.2008 доведено до відома сторін, що нез'явлення представників в засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що за договорами купівлі-продажу від 05.12.2001, 21.08.2002 та 19.12.2003, відповідач продав, а позивач купив  на тендерних умовах, 977,98 кв.м виробничо-лабораторних адміністративних приміщень із запропонованих 1007 кв.м. Викуп здійснювався по мірі надходження коштів з державного та обласного фондів охорони навколишнього середовища.

Приміщення передані позивачу за актами прийому-передачі від 27.12.2001, 28.12.2007, 21.08.2007 та  від 23.12.2003.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України " 7/5 від 07.02.2002, реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється на підставі правовстановлюючих документів.

Як встановив господарський суд, позивач неодноразово направляв листи відповідачу про надання правовстановлюючих документів, які необхідні для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно придбане позивачем за вищевказаними договорами купівлі-продажу. Однак, вимоги позивача залишилися без задоволення.

Правовстановлюючі документи не надані також і господарському суду на його вимоги (ухвали суду від 24.09.2007 та 19.10.2007).

Отже, при розгляді даної справи, господарськими судами достеменно не встановлено, чи був відповідач власником виробничо-лабораторних адміністративних приміщень, розташованих по вул. Шашкевича, 3 в м. Тернополі на період продажу цих приміщень і взагалі чи були виготовлені відповідачем на час продажу цих приміщень правовстановлюючі документи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі  викладеного, керуючись ст. 1115, п.3 ст. 1119  - ст.11111  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну  скаргу  задовольнити частково.

Постанову від 10.06.2008 Львівського апеляційного господарського суду  та рішення від 07.12.2007 господарського суду Тернопільської області зі  справи № 4/240-3992 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий                                                           В.С. Божок

Судді                                                                         Л.І.Рогач

                                                                                               Г.П.Коробенко